<<
>>

Вибір фірмою технологічно ефективних способів виробництва. Ізокванта. Заміна факторів виробництва

Для аналізу застосовуються дво– і багатофакторні виробничі функції. Коли виробничому процесі капітал і праця можуть замінювати один одного, пропорції між ресурсами вимірює показник капіталоозброєності праці .

Функція виробництва має вигляд: .

Двофакторна виробнича функція може бути представлена у табличній („виробнича сітка”), графічній (ізокванта) і аналітичній формах.

Ізокванта – це крива однакової кількості продукту, яка відображає множину комбінацій вхідних ресурсів, що забезпечують певний фіксований рівень випуску (рис. 10.1). Кожна з комбінацій факторів виробництва на ізокванті представляє свій технологічний спосіб виробництва.

У точці переважає машинна технологія, а в точці виробництво продукції здійснюється переважно за рахунок ручної праці.

Ізокванти ранжирують рівні виробництва подібно до кривих байдужості, які ранжирують рівні задоволення. Рівень виробництва зростає з кожною наступною, розташованою вище від попередньої, ізоквантою. Так, ізокванта відповідає всім комбінаціям праці і капіталу, які дозволяють виробляти 55 одиниць продукції, ізокванта – 75 і т.д.

Можна відмітити ще кілька властивостей кривих стабільного рівня виробництва: ізокванти, що відображають різні рівні випуску, не можуть перетинатися; ізокванти опуклі до початку координат і не перетинають осі координат, а лише необмежено наближаються до них, оскільки фактори виробництва можуть лише частково замінювати один одного, але повна заміна, як правило, неможлива, що відповідає припущенню про абсолютну необхідність для виробництва обох факторів.

Аналітично побудова ізокванти базується на рівнянні виробничої функції: . Тобто необхідно зафіксувати рівень виробництва, для якого будується ізокванта, і розв’язати рівняння відносно або .

За допомогою виробничої функції можна проаналізувати можливості зміни технології за умови збереження досягнутого рівня виробництва. Наприклад, якщо кількість капіталу зменшилась на , то таку саму кількість продукції за той же час можуть виробити додатково залучені у виробництво одиниць праці: .

Показник, що визначає пропорції заміни факторів виробництва, називається граничною нормою технологічної заміни – .

Гранична норма технологічної заміни показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.

Відповідно, – гранична норма заміни праці капіталом – показує скільки одиниць капіталу може замінити одиницю праці; – гранична норма заміни капіталу працею – показує скільки одиниць праці може замінити одиницю капіталу.

Гранична норма технологічної заміни завжди є величиною від’ємною. Зберегти певний рівень виробництва за нової технології можна лише тоді, коли збільшення одного фактора буде супроводжуватись відповідним зменшенням іншого, і навпаки, тобто величини і завжди мають протилежні знаки, а ізокванта має від’ємний нахил.

Величина граничної норми технологічної заміни залежить від співвідношення граничних продуктивностей факторів виробництва. Зміна капіталу на призводить до зміни обсягу виробництва на величину , а зміна праці на дає зміну обсягу випуску на . У випадку фіксованого рівня виробництва необхідно, щоб втрата продукції від зменшення кількості робітників компенсувалась приростом продукції від збільшення застосування капіталу, і навпаки, тобто повинна виконуватись рівність: або .

Звідси гранична норма технологічної заміни праці капіталом:

,

або гранична норма технологічної заміни капіталу працею:

,

тобто .

Динаміка граничної норми технологічної заміни при зміні технологічного способу виробництва зазнає впливу закону спадної віддачі: в міру насичення виробництва будь-яким фактором його гранична продуктивність спадає. Ця тенденція отримала назву закону зниження граничної норми технологічної заміни: зі збільшенням застосування у виробництві будь-якого фактора гранична норма технологічної заміни одиниці цього фактора іншим знижується, і навпаки.

Аналіз довгострокової функції виробництва має важливе практичне значення, особливо для планування розвитку фірми.

<< | >>
Источник: БУЛГАКОВ А.А.. Лекції з економічної теорії. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ. ОСНОВИ МІКРОЕКОНОМІКИ. 0000

Еще по теме Вибір фірмою технологічно ефективних способів виробництва. Ізокванта. Заміна факторів виробництва:

  1. 13. Вибір конкурентною фірмою оптимального обсягу виробництва. Короткострокова крива пропонування. Вибір фірмою технологічно та економічно ефективного способу виробництва у довгостроковому періоді
  2. Вибір фірмою економічно ефективного способу виробництва. Ізокоста. Траєкторія розвитку фірми
  3. Переміщення факторів виробництва
  4. Довгострокові середні витрати. Вибір мінімального ефективного розміру фірми
  5. 3. Зміна масштабу виробництва
  6. Витрати виробництва
  7. 1. Сутність і структура суспільного виробництва
  8. Виробництво та виробнича функція
  9. 2. Фактори суспільного виробництва
  10. 3. Економічна ефективність виробництва та її показники
  11. Доходи виробництва
  12. Глава 8. Теорія виробництва
  13. Глава 2. Суспільне виробництво
  14. 11. Класичні теорії виробництва і прибутків. Утворення середньої норми прибутку. Економічний прибуток. Земельна рента.
  15. Тема 9. Виробництво та теорія витрат
  16. 12. Короткострокова виробнича функція та короткострокові витрати виробництва. Особливості формування довгострокових витрат.
  17. 4. Просте і капіталістичне товарне виробництво. Робоча сила як товар. Капітал як суспільні відносини. Постійний та змінний капітал.
  18. 2. Ізокванта