<<
>>

Висновки

Оскільки лібералізм може розглядатися як політична ідеологія чи філософська течія, або соціально-політичний рух, інтелектуальна чи моральна настановка, то зрозуміло, що дати вичерпне поняття лібералізму стає неможливим.

Тому ми пропонуємо визначити даний феномен через філософсько-правову призму. Отже, з точки зору філософії права, лібералізм – це антропоцентрична модель, яка ґрунтується на автономному уявленні про суспільство, індивідуалістичному розумінні особистості та пріоритеті прав людини над іншими цінностями.

Запропоновано авторські наступні ознаки лібералізму: виник на противагу свавільній владі, безаконню, диктатурі, тоталітаризму, авторитаризму; протягом всього свого існування набував різних семантичних відтінків, тим самим під час свого розвитку ототожнюючись іноді з консерватизмом чи соціалізмом, іноді з демократією; лібералізм і демократія не тотожні явища, оскільки демократія – це лише засіб реалізації основних принципів лібералізму; лібералізм постійно модифікується, еволюціонує; лібералізм є провідною ідеологією, перетворившись на метаідеологію; характеризується плюралізмом різноманітних підходів до розуміння змісту лібералізму; являє собою ціннісну систему, яку очолюють дві найвищі цінності лібералізму – людина та свобода; за ліберальною теорією закон не забороняє, а дозволяє (свобода в рамках закону); ґрунтується на принципах індивідуалізму, свободи, толерантності та злагоди, на визнанні невідчужуваними права людини на свободу, життя і власність; характеризується широкою різновидністю (політичний лібералізм, економічний лібералізм, інтелектуальний лібералізм, класичний лібералізм, егалітарний і т.д.); лібералізм містить в собі протилежні напрями, так класичні ліберали критикують егалітарний лібералізм за застосування примусової політики перерозподілу, соціалістичні ліберали – за недостатній егалітаризм, консервативні ліберали – за відмову від моральних принципів під виглядом нейтральності; до елементів лібералізму відносять: індивідуалізм, розум, свободу та права особистості, рівність, толерантність, суспільну злагоду, конституціоналізм.

На нашу думку, з філософсько-правової точки зору, комунітаризм – це антиіндивідуалістичний світогляд, спрямований на досягнення загального блага та сприйняття людини як соціальної ідентичності.

У ході розгляду комунітаризму акцентовані наступні його ознаки: виник як критика на надмірний індивідуалізм лібералізму; у різні історичні періоди мав дещо спільне з гуманізмом, республіканізмом, націоналізмом, консерватизмом, прагматизмом тощо; виступає як ідеологія, критика чи соціально-політичний рух; вживається у будь-якій теорії, яка своєю метою вбачає досягнення соціального блага; критикує всі види лібералізму; базується на ідеях толерантності, плюралізму, рівності, справедливості; основне завдання комунітаризму – встановити баланс між автономією особи і суспільним порядком; визначає людину як представника певної спільноти; основні принципи – рівність, справедливість, які полягають у наданні кожному членові спільноти допомоги в тому, щоб він міг повністю використовувати свої здібності, виконувати відповідну соціальну роль, відчувати себе корисним суспільству і отримувати підтримку з боку останнього; основне питання комунітаризму – що є спільне добро?

Розглядаючи бінарну опозиційність як основоположний принцип нашого дослідження, ми дійшли наступних висновків:

1) бінарна опозиційність (від лат. binarius – подвійний та oppositio – протиставлення) у праві – це принцип пізнання правової реальності, який базується на протиставленні дуальних правових явищ, внаслідок чого виникають бінарні концепти з відносинами протиріччя, що характеризуються протистоянням зазначених правових явищ чи компромісом або ж позитивними трансформаціями;

2) бінарна опозиційність (в тому числі між лібералізмом та комунітаризмом) характеризується наступними ознаками:двобічністю сприйняття правової реальності; це завжди відношення між парою протилежностей; опозиційністю – не сприйняттям поглядів, рішень, думок чи поведінки протилежного правового явища; виникає лише між дуалістичними явищами; опозиційні правові явища не можуть бути тотожними чи рівними, однак вимірюються однією і тією ж мірою;характеризується дуалістичним принципом протиставлення; в залежності від мети розгляду опозиційних правових явищ можна використовувати наступні типи протиріччя: антагоністичний (боротьба двох протилежностей, яка здійснює дестабілізуючий вплив); антагональний вплив (пошук компромісів і домовленостей задля «мирного» співіснування між опозиціями); агональний (мета – обопільні позитивні трансформації);

3) у бінарній опозиції дуалістичні правові явища (в тому числі лібералізм та комунітаризм) проходять декілька етапів: 1) визначення обох правових явищ істинними та тотожними за своїм статусом; 2) визначення спільних властивостей даних правових явищ; 3) пошук відмінностей, бінарних концептів між правовими явищами; 4) виникнення відносин протиріччя, внаслідок яких виникає щось нове (боротьба чи компроміс або ж позитивні трансформації).

4) бінарна опозиційність заснована на дуалістичному принципі, тому дуалізм лібералізму та комунітаризму можна простежити в наступному: дуалізм індивідуалізму та колективності; дуалізм універсалізму та контекстуалізму; дуалізм раціональності та ірраціональності; розуму та волі; свободи і необхідності, індивіда і суспільства; індивідуального блага та суспільного; прав людини та моральних норм тощо;

5) розгляд лібералізму та комунітаризму повинен базуватися на принципі протиріччя;

6) бінарний концепт – це схематизація проблеми між бінарними опозиціями, у ході якої відбувається демонстративне зіткнення думок з будь-якого питання чи то проблеми за допомогою дуалістичного принципу протиставлення;

7) між лібералізмом та комунітаризмом простежуються наступні бінарні концепти: «індивідуалізм/колективізм», «індивідуальне благо/суспільне благо», «раціональність/ірраціональність», «позитивна свобода/негативна свобода», «права/обов’язки», «право/мораль»;

8) при розгляді лібералізму та комунітаризму як опозицій двох філософсько-правових течій ми застосовуємо агональний тип протиріччя;

9) на початку нашого дослідження допускаємо, що лібералізм та комунітаризм є однаково істинними правовими явищами.

<< | >>
Источник: Грищук О.В., Слюсарчук Х.Т.. Лібералізм та комунітаризм у філософсько-правовому вимірі. 2018

Еще по теме Висновки:

  1. §3. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
  2. § 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
  3. Висновки
  4. Висновки
  5. висновки
  6. Висновки до другого розділу
  7. Висновки до розділу 4
  8. Висновки до розділу 3
  9. Висновки до розділу 2
  10. Висновки до розділу 1
  11. Висновки до першого розділу