<<
>>

6.1 Облік прав власності на цінні папери, порядок взаємодії торговця цінними паперами з реєстроутримувачем і зберігачем цінних паперів

6.1.1 Особливості обліку переходу прав власності на цінні папери

Цивільним кодексом України визначено зміст права власності. Відповідно до ст. 317 ЦКУ, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Цінні папери належать до особливого виду майна, зокрема:

1) мають вартісне визначення;

2) використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються у їхньому балансі;

3) ураховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів;

4) відображають майнові права та обов’язки.

Питання обліку прав власності на цінні папери та прав за цінними паперами, переходу та реалізації права власності на цінні папери регулюються рядом законодавчих та нормативно-правових актів, а саме:

1) ЦКУ;

2) ЗУ «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»;

3) Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим Рішенням ДКЦПФР від 17.

10. 2006 № 1000;

4) Положенням про депозитарну діяльність, затвердженим Рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 № 999;

5) Нормами та правилами обліку цінних паперів у Національній депозитарній системі, затвердженими Рішенням ДКЦПФР від 13.04.2000 № 40;

6) Стандартом депозитарного обліку № 1 «Загальні засади здійснення депозитарного обліку. Балансові рахунки депозитарного обліку», затвердженим рішенням Правління Національного депозитарію України від 25.10.2000 № 25/1.

Цінні папери як вид майна мають дуалістичну природу. З одного боку, власник має право ними володіти, користуватися та розпоряджатися, як і будь-яким іншим майном, а з іншого ‑ цінні папери це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Таким чином, обліку підлягають не тільки право власності на цінні папери, а й права, які посвідчені цінними паперами, що важливо для забезпечення реалізації права власності в процесі обігу цінних паперів.

У ст. 334 ЦКУ визначено момент набуття права власності за договором: «Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом».

Щодо моменту переходу та реалізації права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»:

1) Іменні цінні папери, які випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії).

У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

2) Право власності на цінні папери на пред’явника, які випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів.

У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред’явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

3) Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

4) Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі ‑ виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власнику цінних паперів.

Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом правочинів, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

5. Правочини щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

<< | >>
Источник: В. П. ЛІСОВИЙ, К. Г. ОТЧЕНАШ, В. В. ТОКАР. ТОРГІВЛЯ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ. 2010

Еще по теме 6.1 Облік прав власності на цінні папери, порядок взаємодії торговця цінними паперами з реєстроутримувачем і зберігачем цінних паперів:

  1. Облік прав власності на цінні папери, порядок взаємодії торговця цінними паперами з реєстроутримувачем і зберігачем цінних паперів
  2. 6.1.3 Порядок взаємодії торговця цінними паперами з реєстроутримувачем і зберігачем цінних паперів
  3. 3.5. Професійні учасники фондового ринку, які забезпечують облік прав власності на цінні папери
  4. 4.5 Формування адміністративних даних торговцями цінними паперами
  5. 4.2 Правила здійснення діяльності торговцями цінними паперами
  6. 4.4 Облік та звітність торговців цінними паперами
  7. 6.3 Бухгалтерський облік операцій з цінними паперами (крім банків)
  8. 4.1.4 Припинення діяльності торговця цінними паперами, анулювання ліцензії
  9. 6.1.2 Облік цінних паперів та їх власників у Національній депозитарній системі
  10. 2.5 Іпотечні цінні папери
  11. В. П. ЛІСОВИЙ, К. Г. ОТЧЕНАШ, В. В. ТОКАР.. ТОРГІВЛЯ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ., 2010
  12. 2.4 Товаророзпорядчі цінні папери
  13. 2.6 Похідні цінні папери (деривативи)
  14. 4.3 Обмеження ризиків діяльності з торгівлі цінними паперами