<<
>>

Держава в Південній Америці

. Межує з Уругваєм,

Аргентиною, Парагваєм, Болівією, Перу, Венесуелою,

Колумбією, Гайаною, Суринамом, Гвіаною.

Територія — 8 511 966 кв. км.

Населення — 159 224 000 чол.

Столиця — Бразилія.

Найбільші міста: Сан-Паулу - 10 997 000 ( 15 221 000), Ріо-де- Жанейро - 6 011 000 ( 10 190 000), Белу-Орізонте - 2 339 000 ( 3 056 000), Сальвадор 2 000 000 ( 2 094 000), Бразилія 1 803 000, Форталеза 1 764 000 ( 1 935 000), Нова - Ігацу 1 498 000, Курітіба 1 391 000 ( 1 768 000), Порту-Алегрі 1 371 000 ( 2 596 000), Ресіфі 1 352 000 ( 2 495 000), Белем 1 190 000 ( 1 207 000), Манаус 1 090 000, Гоянія 1 038 000, ІКампінас 946 000, Гуаралхос 821 000, Сан-Гонзало - 818 000, Дугу-де- Гаксіас 734 000, Санто-Андре 684 000, Осаско 661 000, Сан- Бернардо-де-ІКампо 644 000, Сан-Луїс 624 000, Натал 578 000, Терезіна 534 000, Масейо 527 000.

Основні етапи розвитку державності в Бразилії:

- з початку тисячоліття територія Бразилії населена індіанськими племенами;

- 1500 p. - висадка португальських мореплавців. Бразилія оголошена територією Португалії;

- 1532-36 pp. - узбережжя Бразилії розділено на 12 капітанств, на чолі з донатаріями - португальськими феодалами, васалами короля;

- 1549 p. - утворено губернаторство з центром у місті Байя ( сучасне м. Сальвадор);

- nep. пол. 17 ст. - боротьба Португалії з Голландією і Францією за панування в Бразилії;

- 1661 p. - Гаазький мир. Бразилія визнана колонією Португалії;

- flpyra пол. 17 ст. - розвиток і укрупнення феодальних латифундій за рахунок праці рабів;

- 18 ст. - розвиток цукрової промисловості. Початок видобутку золота;

- 18 - 19 ст. - період протистояння між Бразилією та її метрополією Португалією;

- 1807 p. переїзд португальського королівського двору в Ріо-де-Жанейро. Бразилія - центр португальської монархії;

- 1820 p. - буржуазна революція в Бразилії. Король Хуан Шостий зрікся від престолу на користь сина;

- 1822 p. - Бразилія проголошена незалежною державою - Бразильською імперією;

- 1888 p. - скасування рабства;

- 1889 p. - Бразилія проголошена республікою;

- кін. 19 - поч. 20 ст. - посилення ролі англійського капіталу в економіці держави;

- кін. 19 ст. - боротьба селянства за землю;

- з 1945 p. - посилилась роль американського капіталу в економіці держави. Зростання міст ( Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро). Поступове перетворення Бразилії з аграрної в аграрно- індустріальну державу;

- 1957- 60 pp. - побудована нова столиця — м. Бразилія.

За формою державного правління Бразилія є президентською республікою; за формою державного устрою - федерацією. Складається з двадцяти чотирьох штатів, трьох федеральних територій, одного федерального округу. Федеральні штати: Амазонас (Манаус), Акрі (Ріу-Бранку), Рондонія (ПортуВел“ю), Пара (Белен), Манту-Гросу (Куяба), Мараньян (Сан-Луїс), Гояс (Гоянія), Піауі (Терезіна), Сеара (Форталеза), Риу-Гранді де Норте (Натал), Параіба (Жуан-Песоа), Пернамбуку (Ресіфі), Алагоас (Масейо), Сержіпі (Аракажу), Байя (Сальвадор), Мінас-Жераіс (Белу - Орізонті), Есперіту-Санту (Віторія), Ріо- де-Жанейро, Сан-Паулу, Парана (Курітіба), Санта-Катаріна (Флоріанаполіс), Ріу-Гранді-ду-Сул (Порту-Алегрі), Токантіс (Палмас), Манту-Гросу-ду-Сул (Кампо-Гранді). Федеральні території: Амапа (Макапа), Рораіма (Боа-Виста), Фернандо-де- Норонха (Ремедіос). Федеральний округ - Бразилія.

З точки зору форми правління, Бразилія є президентською республікою з домінуючою роллю президента в здійсненні державної політики.

По формі державного ( територіального) устрою вона виступає федерацією, де головну роль відіграють федеральні органи влади.

Система державної влади Бразилії характеризується визнанням розподілу влади на законодавчу, виконавчу, судову гілки, виборністю глави держави через всенародні прямі вибори, наявністю двопалатного законодавчого органу, який формується по пропорційній системі з урахуванням інтересів суб“єктів федерації. Не дивлячись на те, що Конституцією 1988 р. встановлено значне коло повноважень парламенту, президент відіграє основну роль у формуванні державної політики, зберігаючи велику кількість т. з. “імперських повноважень”. Федеральна судова система є відносно незалежною від інших органів державної влади. Завдяки достатньо дієвій системі стримувань і противаг, кожна з гілок влади виконує покладені на неї обов’язки, не зазіхаючи на компетенцію інших гілок.

Система виконавчої влади включає до себе інститут Президента, Віце-президента, Кабінету міністрів. Главою виконавчої влади виступає Президент, який обирається шляхом всенародних прямих виборів. Перемогу одержує кандидат, який набрав абсолютну більшість голосів в першому турі. Якщо в першому турі жоден з кандидатів не набрав абсолютної більшості голосів, то призначається другий тур, в якому приймають участь 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів виборців. Президентом може бути вроджений громадянин Бразилії, який досяг тридцятип’ятирічного віку. Строк перебування на посаді в різні періоди був різний: з 1945 р. до 1979 р. та з 1988 - до 1994 р. - 5 років, з 1979 р. - до 1988 р. - 6 років. В 1994 р., шляхом внесення змін до Конституції, встановлено 4 річний термін перебування Президента на посаді.

Починаючи з 1891 року, федеральна конституція та конституції штатів заборонили переобрання на наступний термін діючих президента, губернаторів, мерів міст. Але в 1997 р. до конституції Бразилії було внесено поправку, згідно якої вищезгадані посадові особи отримували право на повторне переобрання.

Президент має наступні функції:

- представляє державу в міжнародних відносинах;

- заключає міжнародні договори;

- визначає економічну та соціальну політику держави;

- приймає участь у законодавчому процесі;

- підписує і промульгує закони;

- володіє правом відкладального вето;

- призначає вищих посадових осіб держави в т.ч. державних міністрів;

- призначає за згодою Сенату дипломатичних представників, суддів вищих ланок федеральних судів, Генерального прокурора, Голову центрального банку;

- є верховним головнокомандувачем збройних сил.

Віце-президент є посадовою особою, яка покликана допомагати президенту у здійсненні його повноважень, а також керувати роботою законодавчого органу та виконувати обов“язки Президента у випадку дострокового припинення повноважень останнього. Віце-президент обирається в парі з президентом на 4 річний термін.

У випадку, коли достроково припинили свої повноваження Президент та Віце-президент і до закінчення їх конституційного строку перебування на посаді залишилось більше, ніж два роки, Конгрес призначає вибори нового президента на протязі 90 днів. Якщо ж до закінчення конституційного строку залишилось менше, ніж два роки, повторні вибори мають бути проведені на протязі 30 днів.

До складу Кабінету міністрів уряду у різний період входила різна кількість міністерств та відомств. Такий факт був викликаний тим, що кожний з Президентів намагався виробити індивідуальний стиль управління і підпорядкувати йому урядову структуру. Для здобуття більшої підтримки серед населення та політичних сил, деякі з Президентів були вимушені йти на реорганізацію своїх урядів, зменшуючи кількість міністерств. Найбільше число міністерств в складі уряду дорівнювало двадцяти семи.

На сьогодні уряд складається з 22 міністрів, які очолюють міністерства, та одного керівника, прирівняного до міністра. Крім міністерств, в складі уряду створена Політична Рада, що складається з керівників партій, які підтримують уряд. До структури виконавчої влади також належать багато державних організацій, об“єднань та підприємств: Банк Бразилії, Федеральний Ощадний Банк та ін.

Законодавча влада в Бразилії здійснюється Конгресом, який складається з Палати Депутатів та Сенату.

До складу Палати Депутатів входить 513 депутатів, до складу Сенату - 81 сенатор. Строк перебування на посаді депутата становить 4 роки, сенатора - 8 років. Парламент працює сесійно. B рік проводиться дві сесії: з березня по червень та з серпня по грудень.

На рівні штатів діють однопалатні законодавчі органи, які обираються одночасно з Конгресом. B муніципалітетах діють муніципальні представницькі органи, що обираються населенням строком на 4 роки.

Двадцяте століття в історії Бразилії характеризувалося встановленням декількох авторитарних режимів, які супроводжувалися розпуском законодавчого органу: з листопада 1930 р. по грудень 1933 р.; з листопада 1937 р. по лютий 1946 р.; в листопаді 1966 р.; з грудня 1968 р. по жовтень 1969 р.; та на протязі п“ятнадцяти днів в квітні 1977 р.

Конституція 1988 р. відновила більшість повноважень Конгресу, які останній втратив в період авторитарних режимів.

Конгрес уособлює в собі законодавчу владу федерації та користується автономією по відношенню до інших державних органів.

Серед основних функцій Конгресу необхідно виділити наступні:

- прийняття та зміну законів;

- обговорення та прийняття бюджету;

- регулювання економічних проблем;

- ратифікація міжнародних угод;

- надання згоди на надання державних кредитів та займів.

У випадку накладення президентського вето на закон, Конгрес може його подолати абсолютною більшістю голосів, шляхом таємного голосування.

Депутати та Сенатори користуються правом недоторканості.

Сенатором може стати громадянин Бразилії, який досяг тридцятип’ятирічного віку. Сенатори обираються шляхом прямих всенародних виборів. Від кожного суб“єкту федерації обирається по три сенатора.

Депутатом може стати громадянин Бразилії, який досяг двадцятиоднорічного віку. Депутати обираються шляхом всенародних прямих виборів, по системі пропорційного представництва. Система виборів до Палати Депутатів має свої особливості:

по-перше, списки кандидатів від партій формуються в кожному штаті окремо;

по-друге, кількість представників в Палаті Депутатів від кожного штату залежить від кількості населення (виборців) в цьому штаті.

Не допускається балотування на посаду депутата та сенатора членів уряду, губернаторів штатів, керівників державних підприємств, мерів міст, окрім випадків, коли вищезгадані посадові особи подали у відставку за 6 місяців до виборів. Така норма законодавства усуває можливість використання службових повноважень з боку осіб, які є кандидатами на вищезгадані посади.

Як Сенат, так і Палата Депутатів володіють правом законодавчої ініціативи. Обидві палати мають в своєму складі профільні комітети ( Сенат - 6 комітетів, Палата Депутатів - 16 комітетів). Також діє об“єднаний комітет по бюджету, до складу якого входять представники обох палат.

Одна третина будь-якої з палат або Конгресу в цілому має право ініціативи на створення тимчасової комісії по розслідуванню будь-якого питання.

Кожна з палат має власні керівні органи, до складу яких входять президент палати, два віце-президенти та чотири адміністративних секретарі, які обираються членами палати. Згадані посадові особи утворюють Виконавче Правління, до функцій якого належить вирішення процедурних та адміністративних питань, визначення порядку денного та ін. Президентом Сенату та Конгресу в цілому ( при спільних засіданнях обох палат) є Віце-президент Бразилії.

Судова система Бразилії складається з двох рівнів: федеральних судів та судів штатів.

Особливістю федеральної судової системи є відсутність єдиного органу, що очолює систему та наявність декількох галузевих верховних (вищих) судів. Такими судами є Федеральний Верховний Суд, Вищий Трибунал ( Верховний Суд Правосуддя), Вищий Військовий Трибунал, Вищий суд по виборах, Вищий Трудовий Трибунал. Судді верховних судів призначаються президентом за погодженням з Сенатом. Суддею верховних судів може стати особа, яка перебуває у віці від 35 до 65 років. Граничний вік перебування на цій посаді становить 70 років.

Федеральний Верховний Суд складається з 11 суддів, що призначаються президентом при погодженні з Сенатом. Серед повноважень Верховного суду основне місце належить питанням конституційної юрисдикції. A саме: Верховний Суд може вирішувати питання щодо конституційності чи неконституційності законодавчих актів, видавати загальнообов“язкові мандати судової заборони, які гарантують права громадян, що передбачені конституцією, але не передбачені законодавством та ін.

Серед інших повноважень виділяються наступні: вирішення спорів між законодавчою і виконавчою гілками влади, вирішення спорів між федеральними органами та органами суб“єктів федерації, вирішення спорів між суб“єктами федерації.

Верховний суд виступає також в якості суду першої інстанції в справах по звинуваченню президента та вищих посадових осіб держави.

Наступними ланками в федеральній судовій системі є: Вищий Трибунал ( Верховний Суд Правосуддя) та Регіональні Федеральні Суди .

Вищий Трибунал (або Верховний Суд Правосуддя) є судовою інстанцією, яка згідно Конституції 1988 р. прийшла на зміну федеральним Апеляційним Судам. Вищий Трибунал складається з 33 суддів, які призначаються президентом за згодою Сенату. Основною функцією Вищого Трибуналу є перегляд рішень Федеральних Регіональних Судів в апеляційному порядку.

Регіональні Федеральні Суди діють у п“яти судових регіонах ( Ресіфі, Бразилія, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Порту-Алегрі) , складаються з 6 суддів, що призначаються президентом за згодою Сенату. Суддею Регіонального Суду може бути особа, яка перебуває у віці від 30 до 65 років. Основною функцією є розгляд в якості першої інстанції справ федеральної юрисдикції.

До складу федеральних судів також належать спеціальні суди: Вищий Військовий Трибунал, Вищий Трибунал по виборах, Вищий Трудовий Трибунал.

До компетенції Вищого Військового Трибуналу належить розгляд справ, який розглядає справи про злочини, які здійснили військовослужбовці. До складу Вищого Військового Трибуналу входить 15 суддів, що призначаються президентом за згодою Сенату. Розглядуваний судовий орган був створений у 1808 р. і являється першим Верховним судом в Бразилії.

Вищий Трибунал по виборах розглядає всі категорії справ, пов“язаних з парламентськими та президентськими виборами, а також справи щодо функціонування політичних партій.

Вищий Трудовий Трибунал вирішує спори, які пов“язані з трудовими відносинами та попередньо були вирішені за допомогою органів внутрішніх справ.

Судова система штатів складається з Верховного Суду Штату та окружних судів. Судді Верховного Суду призначаються губернатором за погодженням з законодавчим органом. Верховний суд переглядає рішення судів нижчих ланок та несе відповідальність за дію спеціальних судів, юрисдикція яких поширюється на територію всього штату. Більшість справ розглядаються окружними судами, як судами першої інстанції.

<< | >>
Источник: Панов A.B.. Державне право зарубіжних країн. 2011. 2011

Еще по теме Держава в Південній Америці:

  1. Держава в Південній Америці
  2. Держава в Південній Америці. Межує з Перу, Болівією, Аргентиною.
  3. Держава в Південній Європі, омивається водами Атлантичного моря. Межує з Іспанією.
  4. Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право 6.3.1. Держава і правове регулювання
  5. § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
  6. в) Так зване самозобов ’язання держави; правова держава
  7. § 2. Типологія держави Поняття та підходи до типології держави.
  8. Органи держави як основний елемент механізму держави
  9. Тотожність держави та права а) Держава як правовий порядок
  10. 1. Виникнення держави та її розвиток. Держава Шан (Інь)
  11. І § 3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості формування держави в різних країнах світу
  12. І § 3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості формування держави в різних країнах світу
  13. 20. Нарощування дефектів ринкової системи в процесі її еволюції. Функції держави у змішаній економіці. Нерівність доходів та державні заходи щодо їх вирівнювання. Крива Лоренця. Соціальна політика держави.
  14. Розділ 1 МЕТАТЕОРіЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Предмет теорії держави і права
  15. la) Обов’язки держави: державний обов’язок і державна несправедливість; відповідальність держави