<<
>>

Держава розташована в центрі Північної Америки, включає півострів Юкатан; омивається водами Атлантичного та Тихого океанів. Межує зі США, Гватемалою, Белізом.

Територія — 1 958 201 кв. км Населення — 89 538 000 чол.

Столиця — Сьюдад де Мехіко

Найбільші міста — Сьюдад де Мехіко 9 191 000 (19 400 000), Нецахуалкойот 2 331 000, Гвадалахара 2 245 000 (3 256 000), Монтеррей 1 916 000 (2 568 000), Тіхуана 932 000, Сьюдад Хуарес 870 000, Пуебла де Сарагоса 786 000, Тлалнепантла 778 000, Леон 768 000, Екатепек 741 000, Акапулысо де Хуарес 638 000, Тампіко 622 000, Чіуауа 612 000, Мехікалі 552 000.

Мексика - країна з багатим історичним минулим.

Перші поселення людей виникли в 20-15 тис. до н.е. Приблизно в 1 тис. до н.е. в центральній та південній частині країни почала формуватися т. з. ’’Середня культура”, яка характеризувалася переходом до осілого способу життя.

B 10 ст. на півострові Юкатан виникають перші державні утворення племені Майя - поліси Чічен Іца, Майяпан, Ушмаль. Починаючи з 15 століття на території Центральної Мексики виникає держава Ацтеків зі столицею в місті Теночтілан. Обидві цивілізації досягли в своєму розвитку стадії трансформації з родоплемінного до класового суспільства, з елементами рабовласницького ладу.

На початку 16 століття територія Мексики піддається завоюванню з боку іспанських конкістадорів; з 1635 року її територія включається до складу Віце-королівства Нова Іспанія. 3 початку 19 століття в країні зароджується потужний національно-визвольний рух, який мав дві мети: здобуття незалежності та скасування рабства і феодальних порядків. В 1821 році було проголошено незалежність Мексики і, після короткочасного монархічного періоду (імперії), в 1824 році прийнято Конституцію, якою визначено республіканську форму правління, відділено церкву від держави, гарантовано рівність та фундаментальні права громадянина.

В 30-х роках 19 століття, внаслідок встановлення торгівельних та зовнішньо економічних стосунків, економіка країни підпадає під зовнішній вплив - перш за все США.

В 18461848-х роках розгорнулася Американсько-мексиканська війна, результатом якої була втрата Техасу, Нью-Мексіко, Верхньої Каліфорнії. В 1863-1867-х роках, під впливом військ Франції, країна була проголошена імперією, а трон віддано австрійському ерцгерцогу Максиміліану Габсбургу. Починаючи з 1867 року, в результаті народного повстання, було повернуто республіканську форму правління, яка залишається незмінною і по сьогодні.

B цілому, період 19-20 століття (починаючи з 1824 року)

для Мексики характерний нестабільністю, частими політичними перетвореннями, революціями та змінами форм державного правління, устрою та режиму.

Діюча Політична Конституція Мексики була прийнята в 1917 році і визначила, що країна є президентською республікою з федеративною формою устрою та демократичним режимом. Мексиканська конституція містить в собі вдале поєднання ідей соціалістичної держави та буржуазної ідеології. B політичній історії її звикли називати першою “соціалістичною” конституцією.

Багато в чому мексиканська модель механізму держави та принципів суспільного устрою базується на досвіді США, разом з тим запозичуючи деякі інститути з європейських країн - Іспанії, Франції.

Конституція багато уваги приділяє проблематиці рівності прав громадян, соціальним правам громадян, відділенню релігії від держави та обмеження її впливу на політику, визнає країну національною державою.

Згідно з Основним Законом, федеральна влада розділена на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Слід зазначити, що розподіл ступеню владних повноважень є нерівномірним; серед усіх гілок домінує виконавча.

Главою держави та виконавчої влади в Мексиці є Президент. Він обирається всенародними прямими виборами терміном на шість років. Кандидатом в Президенти може бути вроджений громадянин Мексики який досяг тридцятип’ятирічного віку та проживає в країні протягом останнього року. За шість місяців до виборів кандидат в Президенти не вправі займати урядову чи військову посаду, в чому вбачається гарантія прозорості виборів.

Забороняється

участь у виборах релігійним ієрархам.

Однією з особливостей президентської форми правління в Мексиці є відсутність посади Віце-президента. У випадку дострокового припинення повноважень глави держави протягом перших двох років каденції, законодавчий орган обирає “перехідного президента”, який має організувати проведення спеціальних передчасних виборів. Якщо повноваження припинені протягом останніх чотирьох років каденції, тимчасовий Президент обирається законодавчим органом на термін, що залишився.

Президент є основною фігурою у державно-політичному житті країни; його роль в управлінні всім механізмом держави є виключною. Велика гамма повноважень глави держави дає підстави для порівняння його з монархом. Унікальним, з точки зору республіканської форми правління, є фактичне визначення Президентом свого наступника із кола правлячої еліти (членів уряду, керівництва правлячої партії тощо). 3 другого боку, гарантією збереження республіканського ладу є обмеження переобрання глави держави на другий термін.

Президент, в якості глави виконавчої влади, призначає на посади і звільняє членів Кабінету - державних секретарів, керівників урядових установ, в тому числі і їх територіальних підрозділів, вище військове командування. 3а згодою з верхньою палатою Конгресу, глава держави призначає дипломатів високого рангу, суддів Верховного Суду, мера федерального округу. Він також є верховним головнокомандувачем збройних сил.

Особливими повноваженнями глава держави наділений у сфері законотворення. Так, Президент володіє правом вето, яке хоч і долається більшістю від складу законодавчого органу, але не зобов’язує його до підписання законопроекту. Окрім цього, Президент має право на видання регламентів, які по суті мають силу закону.

Виконавча влада здійснюється Президентом через секретаріати та інші відомства, які творять Кабінет (уряд). Однак цей орган не можна вважати вищим колегіальним органом виконавчої влади (в європейському розумінні); він виконує суто дорадчі та допоміжні функції та рідко засідає у повному складі.

Секретаріати є вищими галузевими органами виконавчої влади і виконують делеговані Президентом повноваження у відповідній сфері . Вони очолюються, призначеними главою держави, Державними секретарями. Серед центральних органів виконавчої влади найважливіше місце займають Секретаріат внутрішніх справ та Секретаріат планування та бюджету. До урядових установ також належить ряд відомств, державних корпорацій, спеціалізованих установ.

Законодавча влада в Мексиці представлена двопалатним Союзним Конгресом у складі Палати Сенаторів (верхня палата) та Палати Депутатів (нижня палата). Як і в США, обидві палати наділені рівними правами в галузі прийняття законів, а також мають повноваження по затвердженню вищих посадових осіб країни. Право законодавчої ініціативи належить членам обох палат та главі держави; однак, на практиці дев’яносто відсотків законопроектів ініційовано виконавчою владою.

Конгрес працює сесійно: в рік відбувається дві сесії (осіння та весняна). В перерві між сесіями законодавчі функції здійснюються Постійним Комітетом, до складу якого належить вісімнадцять сенаторів та дев’ятнадцять депутатів. Останній інститут є запозиченням з іспанської конституційної моделі. У особливих випадках Президент може зажадати скликання позачергових сесій.

Палата Депутатів обирається терміном на три роки у складі 500 членів, 200 з яких обираються в багатомандатних округах за пропорційною системою, а 300 - у одномандатних округах за мажоритарною системою. Віковий ценз для обрання депутатом складає 21 рік.

Сенат обирається терміном на шість років у кількості 128 сенаторів - по чотири від кожного штату та федерального округу, обраних загальними і прямими виборами. Членом верхньої палати може стати громадянин, який досяг тридцятирічного віку.

Особливістю конституційної моделі формування законодавчого органу в країні є заборона приймати участь у двох поспіль виборах. Однак особа, що вже обіймала посаду депутата чи сенатора, може претендувати на її повторне зайняття “пропустивши”, принаймні, один цикл.

Основною функцією конгресу є прийняття законів, бюджету, введення податків, оголошення війни та миру, ратифікація міжнародних угод, надання згоди на призначення деяких вищих посадових осіб. Обидві палати рівноправні у законодавчому процесі. Кожен законопроект, прийнятий однією з двох палат, має бути переданий на затвердження до іншої. При його відхиленні, утворюється погоджувальна рада з членів обох палат, але рішення по законопроекту приймається на наступній сесії.

Не дивлячись на рівноправність палат, кожна з них має ряд спеціальних функцій. Так, Сенат наділений виключними повноваженнями у сфері зовнішніх справ, надання згоди на призначення посадових осіб. Палата Депутатів розглядає питання бюджету та державних видатків, обирає тимчасового Президента тощо. Обидві палати діють спільно при процедурі імпічменту: нижня палата виконує роль слідчої інстанції, а верхня - суду. У складі обох палат утворюються спеціалізовані комітети.

Судова система, як і правова система в цілому, розділена на два рівні: федеральний та рівень штатів.

Федеральна судова система очолюється Верховним судом, який складається з двадцяти одного судді (один з них - головуючий) та п’яти допоміжних суддів. Усі вони призначаються на посади Президентом, за згодою Сенату. Членами Верховного суду можуть стати вроджені громадяни країни, які перебувають у віці між 35 до 65 років і проживали на території держави протягом 5 років до призначення. Судді Верховного суду призначаються довічно і можуть бути піддані процедурі імпічменту Палатою Депутатів. Але традиційно усі судді федеральної системи подають у відставку зі спливанням чергового президентського терміну.

Верховний суд здійснює перегляд справ, рішення по яких прийняті нижчими судовими ланками; розгляд може відбуватися на об’єднаній сесії або в палатах, в залежності від категорії справи. Верховний суд поділяється на чотири палати, в складі п’яти суддів, кожна з яких розглядає власну категорію справ: Палата кримінальних справ, Палата адміністративних справ, Палата цивільних справ та Палата трудових справ.

В кожній палаті є головуючий, а рішення приймається більшістю голосів. П’ятою палатою виступає Палата допоміжних суддів.

Другою ланкою федеральної судової системи є два типи апеляційних судів: дванадцять Колегіальних роз’їзних судів та дев’ять Унітарних роз’їзних судів. Спеціалізацією Колегіальних судів є розгляд у апеляційному порядку справ, пов’язаних з порушенням конституційних прав громадян; Унітарні суди здійснюють перегляд решти справ. Колегіальні суди здійснюють розгляд колегією у складі трьох суддів, Унітарні суди - у складі шести суддів.

Найнижчою федеральною судовою ланкою, яка здійснює розгляд кримінальних, адміністративних, цивільних, трудових справ по першій інстанції є шістдесят вісім Окружних судів. Розгляд справ здійснюється суддями одноосібно. Судді федеральних судів призначаються на посади Верховним Судом.

B цілому, правова система Мексики побудована на принципах континентального права (іспанського), з деякими запозиченнями з англо-саксонської системи (США).

Мексика є країною з федеративною формою державного устрою і складається з 31 штату та федерального округу (столиця Мехіко). Особливостями мексиканського федералізму є значна ступінь централізації управління та втручанням федерального уряду у діяльність штатів. Найбільш важливим прикладом такого втручання є той факт, що при номінальній виборності губернаторів штатів, фактично їх визначає Президент.

Кожен штат має власну конституцію та органи влади, що поділяються на законодавчу, виконавчу та судову гілки.

Виконавча влада штату очолюється губернатором, який обирається загальними і прямими виборами терміном на шість років, без права на переобрання. Законодавча влада здійснюється однопалатним органом - Палатою Депутатів, члени якої обираються населенням терміном на три роки. Система обмежень до переобрання є аналогічною до федеральної. Правом законодавчої ініціативи наділені: губернатор, депутати, Верховний суд та муніципалітет. Судова система очолюється Верховним судом (члени якого призначаються губернатором за згодою законодавчого корпусу) та до її складу входять апеляційні та окружні суди. Усі судді нижчих ланок призначаються Верховним Судом.

Система управління штатом, копіюючи федеральну, віддає перевагу у здійсненні державної політики губернатору.

Федеральний округ включає до свого складу столицю Мехіко (найбільше місто світу) та південні прилеглі поселення. Він очолюється мером, який формально обирається Представницькою Асамблеєю, а фактично - Президентом. Мер поєднує в собі муніципальні та урядові функції; він має статус секретаря департаменту Федерального округу - члена уряду. Представницьким органом в окрузі є Асамблея, яка обирається населенням і має виключно дорадчі функції. У Федеральному окрузі діють також місцеві суди.

Територія штатів поділяється на муніципалітети, яких в країні налічується більше двох тисяч. Влада в муніципалітетах здійснюється мером та представницькими органами - радами, що обираються населенням на три роки. До компетенції місцевої влади належать: комунальна інфраструктура, громадська безпека, транспорт, екологія, освіта.

Суб'єкти федерації Мескики

1. Баха Каліфорнія 12. Наяріт 23. Морелос
2. Баха Каліфорнія Сюр 13. Халіско 24. Тласкала
3. Сонора 14. Агуаскальєнтес 25. Пуебла
4. Чіуауа 15. Гуа 26. Герреро
5. Коау'іла 16. Керетаро 27. Оахака
6. Неуво-Леон 17. Ідальго 28. Табаско
7. Тамауліпас 18. Веракрус 29. Чіапас
8. Сіналоа 19. Коліма 30. Кампече
9. Дуранго 20. Мічоакан 31. Кінтана-Роо
10. Сакатекас 21. Мехіко 32. Юкатан
11. Сан-Луіс-Потосі 22. Федеральний округ - столиця

<< | >>
Источник: Панов A.B.. Державне право зарубіжних країн. 2011. 2011

Еще по теме Держава розташована в центрі Північної Америки, включає півострів Юкатан; омивається водами Атлантичного та Тихого океанів. Межує зі США, Гватемалою, Белізом.:

  1. Держава в Південній Європі, омивається водами Атлантичного моря. Межує з Іспанією.
  2. Країна розташована на півдні Африки, на перехресті Атлантичного та Індійського океанів; межує з Намібією, Ботсваною, Зімбабве, Мозамбіком та державами-анклавами - Лесото, Свазілендом.
  3. Країна розташована на південному сході Азії, на півострові Індостан, на узбережжі Індійського океану та Південно- Китайського моря. Межує з Малайзією, М’янма (Бірмою), Лаосом, Камбоджею.
  4. Держава в Південній Америці. Межує з Перу, Болівією, Аргентиною.
  5. Держава розташована на материкові Австралія, о. Тасманія та ряді островів та острівних груп в Тихому та Індійському океанах.
  6. § 5. Тип держави в цивілізаціях Африки І Латинської Америки
  7. СПОЛУЧЕНЕ КОРОЛІВСТВО ВЕЛИКОБРИТАНІЇ I ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ
  8. Раздел 8. Административное право Соединенных Штатов Америки (особенности административного права США)
  9. Раздел 8. Административное право Соединенных Штатов Америки (особенности административного права США)
  10. Конституція США 1787 року; Білль про права. Розвиток держави у 18 — 20 ст.
  11. Тема 2. ТИХООКЕАНСКАЯ ПОЛИТИКА США В ХХI ВЕКЕ: ВОЗМОЖНОСТИ И РИСКИ Л.Н. Гарусова[39] 1. Интересы и основные направления внешней политики США в АТР. 2. Фактор Китая и России в современной тихоокеанской стратегии США.
  12. Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право 6.3.1. Держава і правове регулювання
  13. § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
  14. КОЛОНИИ СЕВЕРНОЙ И ЮЖНОЙ АМЕРИКИ. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ АМЕРИКИ
  15. Война за независимость. Первая буржуазная революция в Северной Америке. Образование Соединенных Штатов Америки