<<
>>

Методологія ДПЗК.

Методологією ДПЗК слід вважати сукупність методів, за допомогою яких проходить процес пізнання предмету. Метод - це спосіб пізнання та дослідження предмету науки. Всі методи, які застосовуються при дослідженні предмету ДПЗК розподіляються на дві групи:

1) Загальнонаукові методи;

2) Спеціально-юридичні методи;

Серед загальнонаукових методів слід виділити наступні:

1. метод аналізу і синтезу;

2. метод індукції та дедукції;

3. статистичний метод;

4. історичний метод;

5. логічний метод.

Метод аналізу і синтезу. Аналіз та синтез - взаємопов’язані та взаємообумовлені логічні методи наукового дослідження. Аналіз - мислене (умовне) або практичне розчленування цілого на складові частини; синтез - возз’єднання окремих елементів предмета в єдине ціле.

Метод індукції і дедукції. Індукція - форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне; дедукція - форма умовиводу, при якій на основі загального правила логічним шляхом з одних положень як істинних виводиться нове істинне положення ( перехід від загального до окремого).

Спеціально-юридичний метод полягає в описі державного ладу країн, юридичних норм, які його закріплюють, а також державно-правової практики.

Статистичний метод полягає у вивченні кількісних одиниць щодо державного і суспільного ладу, конституційного статусу людини і громадянина тощо; за допомогою цього методу можна з великим ступенем достовірності проводити аналіз тих чи інших явищ в конкретних країнах.

Сутністю історичного методу є вивчення найважливіших явищ, які відбувалися в минулому та їх впливу на подальший розвиток держави або окремого регіону.

Логічний метод - допомагає сформувати світогляд про державне право окремої держави через виділення основних відомостей та відкидання несуттєвої або зайвої інформації.

Основними спеціально-юридичними методами є:

1. Порівняльно-правовий метод ( правова компаративістика);

2. Формально-юридичний метод;

3. Системний метод.

Порівняльно-правовий метод - полягає у порівнянні конституційно-правового і фактичного статусу окремих елементів галузі державного права різних країн. Порівняння полягає у відображенні та фіксації відношень тотожності, подібності або відмінності окремих елементів на основі філософських категорій одиничного, особливого, загального.

Формально-юридичний метод полягає у з’ясуванні юридичного статусу предмету, фактичного статусу предмету та співвідношення юридичного і фактичного статусу предмета.

Системний метод - допомагає визначити місце і роль кожного з державних інститутів у механізмі здійснення влади. Водночас на основі цього методу можна дослідити державний механізм як ціле, що значно розширює відомості про його окремі ланки.

5.

<< | >>
Источник: Панов A.B.. Державне право зарубіжних країн. 2011. 2011

Еще по теме Методологія ДПЗК.:

  1. Джерела ДПЗК.
  2. Тема 23. Методологія юридичної науки
  3. Методологія теорії держави і права
  4. Частина четверта ПРАВОДЕРЖАВОЗНАВСТВО ТА ЙОГО МЕТОДОЛОГІЯ
  5. І § 4. Методологія дослідження теорії держави і права
  6. Державне право зарубіжних країн як наука і як навчальна дисципліна
  7. § 1. Процес пізнання у криміналістиці
  8. Передмова
  9. §1. Діалектичний метод як основа методології криміналістики
  10. ЗМІСТ
  11. ЗМИСТ