<<
>>

РЕСПУБЛІКА ФРАНЦІЯ

Держава в Західній Європі; омивається водами Атлантичного океану та Середземного моря. Межує з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією, Монако, Андоррою, Іспанією.

Територія — 543 965 кв.

км.

Населення — 57 372 000 чол.

Столиця — Париж

Найбільші міста: Париж 2 175 000 (9 319 000), Марсель 808 000 (1 230 000), Ліон 422 000 (1 262 000), Тулуза 366 000 (650 000), Ніцца 346 000 (517 000), Страсбург 256 000 (338 000), Нант 252 000 (496 000), Бордо 213 000 (696 000), Монпельє 211 000 (248 000), Ренн 204 000 (245 000), Сент-Етьєн 202 000 (313 000), Гавр 197 000 (254 000),

Реймс 185 000 (206 000), Лілль 178 000 (959 000), Тулон 170 000 (438 000), Гренобль 154 000 (405 000), Брест 153 000 (201 000), Діжон 152 000 (230 000), Ле-Ман 148 000 (189 000).

Основним конституційним джерелом Французької республіки є Конституція «п’ятої республіки», прийнята на референдумі 18 вересня 1958 року.

Виходячи зі змісту діючої Конституції, форму державного правління у Франції можна класифікувати як президентська республіка. З точки зору державного (територіального) устрою Французька республіка є унітарною. Щодо державного режиму, то, як і в більшості європейських країн, він є демократичним.

Главою держави є Президент, який обирається шляхом загальних і прямих виборів строком на сім років, без обмеження права переобрання однієї особи на наступні терміни. Президентом може стати особа, яка є громадянином Франції та досягла віку 23 років.

Основи статусу президента були закладені ще в період «третьої республіки» (70-і роки 19 ст.) і до сьогоднішнього часу пройшли значну еволюцію, результатом якої стало суттєве розширення повноважень. Так, у період третьої, четвертої і початку п’ятої республіки, роль президента була зведена до функції арбітра, який мав врівноважувати всі гілки влади, вирішувати конфлікти між ними, вчиняти дії по недопущенню виникнення кризових ситуацій. Через деякий час після прийняття діючої Конституції коло функцій Президента значно розширилося.

На сьогодні Президент Франції контролює дотримання норм Конституції, забезпечує нормальне функціонування державних органів, насамперед законодавчої і виконавчої влади, виступає гарантом національної незалежності та територіальної цілісності.

Основними функціями і повноваженнями Президента є:

- призначення на власний розсуд Прем’єр-міністра;

- призначення членів Ради Міністрів (уряду) за поданням Прем’єр-міністра;

- підписання, попередньо обговорених Радою Міністрів, ордонансів і декретів;

- призначення вищих посадових осіб - державних службовців;

- прийняття рішень щодо просування по службі військових і прирівняних до них службовців;

- головування в різноманітних радах і вищих комітетах;

- верховний головнокомандувач збройних сил;

- вправі розпустити Національні Збори ( нижню палату парламенту) після консультацій з Прем’єр-міністром і головами обох палат парламенту;

- вправі винести на референдум законопроекти з ряду питань, за пропозицією Уряду або за спільною пропозицією обох палат, під час сесії парламенту;

- наділений правом законодавчої ініціативи;

- вправі накласти відкладальне вето на прийнятий парламентом законопроект, яке законодавчий орган долає 2/3 голосів;

- здійснює промульгацію законів;

- вправі оголосити надзвичайний стан після консультацій з головами обох палат і Прем’єр-міністром у випадку загрози позбавлення незалежності, порушення цілісності держави тощо.

Більшість нормативних актів, які видає Президент, потребують формального контрасигнування з боку Прем’єр- міністра та, в окремих випадках, з боку відповідних міністрів.

Законодавча влада у Франції здійснюється двопалатним парламентом, до складу якого входять Національні Збори та Сенат.

Національні Збори обираються шляхом загальних і прямих виборів за пропорційною системою строком на 5 років. У виборах приймають участь громадяни Франції, які досягли 18-річного віку. Пасивне виборче право отримують громадяни, які досягли 23-річного віку. До Національних Зборів обираються 577 депутатів.

До складу верхньої палати - Сенату, яка є палатою територіального представництва, обираються 304 члени, шляхом загальних непрямих багатоступеневих виборів. Сенатори обираються колегіями, які утворюються в кожному з 96 департаментів на континенті та заморських департаментів і територій, до складу яких входять депутатський корпус представницького органу місцевого самоврядування департаменту, делегати від представницьких органів комун, депутати Національних зборів від даного департаменту. Сенат обирається терміном на дев’ять років, з ротацією 1/3 складу кожні три роки.

Основними функціями парламенту є прийняття законів, в т.ч. і бюджету країни, а також контроль за діяльністю уряду, який здійснюється у формі інтерпеляцій. Національні Збори вправі порушити питання про недовіру уряду, яке у випадку його прийняття тягне відставку останнього.

Виконавча влада у Франції здійснюється Президентом та урядом. Основним органом, який, згідно діючої конституції, визначає і здійснює політику держави є уряд. Окрім уряду, у системі органів державної виконавчої влади діє Рада Міністрів, яку очолює Президент і до складу якої входять Прем’єр-міністр та інші члени. Призначення членів Ради Міністрів здійснюється Президентом за поданням прем’єр-міністра. Прем’єр-міністр керує роботою уряду, а також здійснює фактичне керівництво Радою Міністрів. Він також наділений правом головування замість президента на засіданнях рад і комітетів.

Судова влада у Франції здійснюється судами загальної, конституційної та адміністративної юрисдикції. Очолює систему загальних судів Касаційний суд. До системи судів загальної юрисдикції входять апеляційні суди, суди першої інстанції, які формуються по принципу спеціалізації.

Всі судді судів загальної юрисдикції призначаються за поданням Вищої Ради Магістратури або за поданням міністра юстиції із позитивним висновком Ради судді.

Конституційна рада є органом конституційного контролю, до складу якої входять призначені у рівній пропорції Президентом, головою Національних зборів та головою Сенату дев’ять членів, строк повноважень яких складає дев’ять років.

Система адміністративної юрисдикції вирішує питання щодо законності дій органів державної виконавчої влади і очолюється Державною радою.

Окреме місце в системі судової влади займає Вища Рада Магістратури, яка вирішує кадрові та дисциплінарні питання щодо суддів загальної юрисдикції. Головою Ради є Президент, а його заступником - міністр юстиції, який фактично керує роботою цього органу.

3 точки зору державного устрою, Франція є унітарною державою. Особливістю державного устрою є наявність в складі Франції «заморських департаментів» і «заморських територій», статус яких дещо відрізняється від решти адміністративно- територіальних одиниць. У відповідності з сучасними тенденціями регіоналізації в Європі, територія континентальної Франції поділяється на 22 регіони, які в свою чергу поділяються на 96 департаментів.

Не дивлячись на наявність регіонів, департаменти продовжують відігравати провідну роль у політико- територіальній структурі, що проявляється у виборчій системі, системі виконавчої влади на місцях, здійсненні місцевого самоврядування тощо.

До складу департаментів входять кантони, а низовою ланкою адміністративно-територіального устрою держави є комуни.

B регіонах, департаментах і комунах діють представницькі органи місцевого самоврядування, які обираються населенням строком на шість років. У всіх адміністративно-територіальних одиницях діють представники центральної виконавчої влади, які призначаються урядом (на рівні департаменту) або обираються народом ( на рівні регіону та комуни).

Франція до сьогодні залишається фактично колоніальною державою. До її складу, окрім власне континентальної Франції, належать ряд територій та островів в Південній та Північній Америці, в Індійському та Тихому океанах. Такі землі, з точки зору адміністративно-територіального устрою, наділені певними особливостями та практикують обмежені автономні права. Подібні утворення належать або до категорії заморських

департаментів, або - заморських територій.


<< | >>
Источник: Панов A.B.. Державне право зарубіжних країн. 2011. 2011
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме РЕСПУБЛІКА ФРАНЦІЯ:

  1. Закон Естонської Республіки «Про Уряд Республіки» Глава 1 Уряд Республіки Стаття 1. Загальні положення § 1. Компетенція Уряду Республіки
  2. § 3. Республіка Поняття, ознаки і види республік.
  3. Стаття 4. Організація і порядок роботи Уряду Республіки
  4. Стаття 6. Нормативно-правові акти Уряду Республіки
  5. УГОРСЬКА РЕСПУБЛІКА
  6. ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА
  7. ФІНЛЯНДСЬКА РЕСПУБЛІКА
  8. РЕСПУБЛІКА АВСТРІЯ
  9. РЕСПУБЛІКА ІРЛАНДІЯ
  10. РЕСПУБЛІКА ІТАЛІЯ
  11. ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА
  12. Стаття 2. Вступ на посаду персональним складом Уряду Республіки і Міністрами та припинення їхніх повноважень
  13. 2. Утворення аристократичної республіки. Правове становище населення
  14. РЕСПУБЛІКА ЧИЛІ
  15. РЕСПУБЛІКА АРГЕНТИНА
  16. РЕСПУБЛІКА ІНДІЯ
  17. Паризька Комуна і утворення третьої республіки у Франції
  18. ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА БРАЗИЛІЯ