1. Розклад родоплемінних відносин і зародження держави в Афінах. Реформи Тесея
Перші державні утворення на території Греції з’явилися у ІІ тис. до н.е. Раніше класове суспільство і держава скла-лись на Криті і в південній частині Балканської Греції. З XІІ ст.
до н.е. на південь з півночі Греції стали проникати племе-на дорійців, що знаходились на рівні первіснообщинного ладу. У результаті цього на всій території Греції знову встановлюються первіснообщинні відносини, після розкладу яких в історії Греції розпочинається новий етап: формування і розквіт полісів, рабовласницьких відносин класичного типу. Полісний етап історії Стародавньої Греції поділяється на три періоди: 1. Гомерівський період (XІ–ІX ст. до н.е.) – характеризується пануванням родоплемінних відносин, які починають розпадатись на кінець даного періоду. 2. Архаїчний період (VІІІ – VІ ст. до н.е.) – відбувається формування класового суспільства і держави у формі полісів. 3. Класичний період (V – ІV ст. до н.е.) – характеризується розквітом стародавньогрецького рабовласницького сус-пільства, полісного ладу. Гомерівська Греція описана відомим поетом в “Іліаді” та “Одіссеї”. Населення проживало сільськими общинами, що займали невелику територію і були майже ізольовані від сусідських общин. Політичним та економічним центром общини було поселення, що називалось містом. Основну масу населення міста складали землероби, скотарі, а також не чисельні ремісники і торгівці. Земля була не племінною власністю і надавалась членам роду в користування за умови періодичного перерозподілу. Але вже в той час наділи багатих відрізнялись розмірами та якістю, а базилевси отримували, крім того, особливий наділ – “теменос”. У гомерівський період держави ще не було. Це був період військової демократії. Управління суспільством здійсню-валось за допомогою наступних органів. Постійно діючим органом влади була рада старійшин (буле). Вона формувалась не стільки за віковими ознаками, скільки за знатністю і багатством. Первісна демократія ще зберігалась, тому народні збори відігравали в суспільній організації значну роль. Очолював усю організацію базилевс, який виконував функції воєначальника, верховного судді і верховного жерця. Він фактично діяв разом з представниками родоплемінної знаті. Посада була виборною, але при її заміщенні стали віддавати перевагу сину померлого базилевса, і, таким чином, посада закріплювалась спадково в одній сім’ї. Таким чином, гомерівська Греція була країною, роздробленою на багато самостійних округів, з яких пізніше вирос-ли перші міста-держави або поліси. На рубежі ІX – VІІІ ст. до н.е. в історичному розвитку Стародавньої Греції відбулися законні зміни : родовий лад перетворюється на рабовласницький. Йде процес розвитку приватної власності. Багато простих землеробів позбавляються своїх ділянок, які зосереджуються в руках родової знаті. Формується велике землеволодіння. Розвиток ремісничого виробництва і торгівлі ще більш прискорював процеси соціально-правової нерівності. Стародавні форми об’єднання родів – філи і фратрії – ще деякий час продовжують зберігати своє значення, але скоро поступаються місцем новим формам поділу, що базувались на майнових і територіальних ознаках. Так, на базі родових і сільських общин ви-никли нові соціально-політичні організації, що одержали на-зву полісів. В історії Стародавньої Греції важливу роль відіграли два поліси: Афіни і Спарта. Державний лад Афін став прикладом рабовласницької демократії, це той час, коли еталоном олігархії стала політич-на організація Спарти. Виникнення Афінської держави легенда пов’язує з іменем грецького героя Тезея. Серед заходів ,здійснених Тезеєм, що сприяли виникненню держави, першим було об’єднання трьох племен з центром в Афінах. Для керівництва загальними справами нового об’єднання була створена Рада, до якої перейшла части-на справ, що раніше знаходились у віданні окремих племен. Подальші перетворення виразились в оформленні відокремлених соціальних груп. Родова знать, що остаточно закріпила за собою привілеї, створила особливу групу євгатридів, яким було надано виняткове право на заміщення по-сад. Більшу частину населення складали геомори (землероби), виділялась група ремісників (деміургів). Наступним кроком до утворення держави було знищення влади базилевса в її минулому значенні і введення но-вої посади архонта. Спочатку архонти вибирались довічно, потім – на 10 років, а з 683 р. до н.е. щороку обирались 9 ар-хонтів. Один з них – перший архонт-епонім, іменем якого називався рік, очолював колегію, мав повноваження щодо нагляду за внутрішнім управлінням і судові повноваження щодо сімейних справ. Базилевс, який став другим архонтом, виконував жрецькі функції, а також суд у релігійних справах. Третій архонт – полемарх – здійснював командування військом і відав зовнішніми справами. Інші шість архонтів – фесмофети – були охоронцями законів та очолювали розгляд судових справ. Діяльність архонтів контролювалася ареопагом, який у VІІІ ст. до н.е. замінив Раду старійшин. В ареопазі засідали діючі і відставні архонти, які приймали рішення з військових, жрецьких і судових справ. Процеси класоутворення та формування держави в Афі-нах проходили синхронно. Одночасно з виділенням із знаті осіб, які здійснювали функції публічної влади, почалося руйнування основ родового поділу громадян. Уся Аттика була розбита на територіальні округи (наукрії). Громадяни кожної наукрії були зобов’язані спорядити корабель з екіпажем і виставити двох вершників у повному військовому спорядженні. На чолі наукрії стояв притан. Отже, з’явився поділ населення за територіальною ознакою, а також виник новий орган влади (ареопаг), що не був пов’язаний із родоплемінною організацією. У 621 р. до н. е. в Афінах з’являється писане право. Це були закони Драконта. Таким чином, Афіни були найбільш класичною формою: тут держава виникає безпосередньо і переваж-но із класових протиріч, які розвинулись у середині родового суспільства.Еще по теме 1. Розклад родоплемінних відносин і зародження держави в Афінах. Реформи Тесея:
- 1. Зародження римської державності. Реформа Сервія Туллія
- Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право 6.3.1. Держава і правове регулювання
- 3. Правове становище населення. Рабовласницька демократія в Афінах
- 2. Реформи Солона. Реформи Клісфена. Їх оцінка, демократизація державного ладу
- § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
- ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК АНАРХІЗМУ
- ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК СОЦІАЛІЗМУ
- Зародження космологічних уявлень.
- Поняття державно-правових відносин. Об'єкти і суб'єкти державно-правових відносин.
- ЗАРОДЖЕННЯ ПРАВОВОГО (ЮРИДИЧНОГО) ПОЗИТИВІЗМУ
- ПРОДОЛЖЕНИЕ ПОЛИТИКИ РЕФОРМ. ЗЕМСКОЕ И ГОРОДСКОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ, СУДЕБНАЯ, ВОЕННАЯ И ДРУГИЕ РЕФОРМЫ
- Види суб’єктів корпоративних відносин. Інтереси суб’єктів корпоративних відносин. Теорія інтересу Ієрінга.
- Органи держави як основний елемент механізму держави
- 1. Виникнення держави та її розвиток. Держава Шан (Інь)
- в) Так зване самозобов ’язання держави; правова держава
- 2. Судебная реформа в связи с реформами 60-х годов.
-
Административное право зарубежных стран -
Административное право Р. Узбекистан -
Гражданский процесс Р.Казахстан -
Гражданское право Р. Таджикистан -
Зарубежная адвокатура -
Избирательное право зарубежных стран -
Информационные технологии в юридической деятельности -
История государства и права Р. Беларусь -
История государства и права зарубежных стран -
История политических и правовых учений -
Криминалистика -
Криминология -
Международное право -
Основы государства и права -
Право Р. Узбекистан -
Правоведение -
Римское право -
Социальное право Р.Беларусь -
Теория государства и права Р. Беларусь -
Теория государства и права Р. Казахстан -
Философия права -
Юридическая психология -
Юридическая этика -
-
Аудит -
Банковское дело -
Бизнес и предпринимательство -
Бухгалтерский учет -
Дизайн -
Искусство -
История -
Литературоведение -
Маркетинг -
Математика -
Медицина -
Менеджмент -
Образование -
Политология -
Право РФ -
Право України -
Психология -
Религоведение -
Социология -
Технические науки -
Философия -
Финансы -
Эзотерика -
Экология -
Экономика -
Юриспруденция -
Языкознание -
Lecture.Center