<<
>>

СПОЛУЧЕНЕ КОРОЛІВСТВО ВЕЛИКОБРИТАНІЇ I ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ

Держава в Західній Європі, розташована на островах Британія, ряді прибережних островів та північно-східній частині острову Ірландія. Омивається Атлантичним океаном та Північним морем.

Межує з Ірландією; з’єднана тунелем з Францією.

Територія — 241 752 кв. км.

Населення — 57 998 000 чол.

Столиця — Лондон

Найбільші міста: Лондон 4 300 000(з передмістями 6 905 000), Бірмінгем 1 009 000 (2 667 000), Лідс 721 000 (2 063 000), Глазго 684 000 (1 698 000), Шефілд 531 000 (1 313 000), Ліверпуль 479 000 (1 511 000), Брадфорд 477 000, Единбург 440 000, Манчестер 435 000 (2 578 000), Бристоль 397 000, Векфілд 317 000, Вігн 312 000, Дадлі 311 000, Барнт 310 000, Ковентрі 305 000, Сандерленд 297 000, Кардиф 296 000, Сефтон 295 000, Сандвел 294 000, Донкастер 293 000, Белфаст 289 000 (549 000), Стокпорт 289 000.

Особливості британської конституційної системи проявляються в тому, що у Великобританії відсутній єдиний систематизований конституційний акт, а конституція складається з різних нормативних форм.

Серед основних джерел конституційного права слід назвати закони про парламент 1911 і 1949 років, закон про народне представництво 1983 р., закон про виборчі округи, закони про міністрів корони, закони про місцеве самоврядування тощо. Менш помітну роль серед джерел конституційного права відіграють акти делегованого законодавства.

Особливу роль в системі джерел відіграють т. з. історичні акти, до яких відноситься Велика Хартія Вільностей 1215 р.,

Петиція про права 1628 p., Білль про права 1689 p., Акт про престолонаслідування 1701 р.

Важлива роль у конституційному регулюванні належить судовим прецедентам, яка проявляється насамперед у сфері регулювання основних прав і свобод людини, через формулювання заборон, за межами яких дії осіб є законними.

Окрема роль належить т.

з. «конституційним угодам», які являють собою по суті правові звичаї, які склалися у сфері суспільних відносин, що регулюються державним правом. Одним з таких звичаїв є те, що монарх призначає главою уряду особу, яка має підтримку більшості в нижній палаті парламенту. Характерною ознакою британської конституційної моделі є той факт, що в інших державах з подібною формою державного правління згадані норми , як правило, фіксуються в конституціях.

Великобританія за формою державного правління є парламентською монархією, а за державним устроєм - унітарною державою. За формою державного режиму Великобританію можна визначити як демократичну державу.

Главою держави є Король (Королева), який отримує і передає свою владу у спадщину. Престолонаслідування відбувається за кастильською системою.

Формально главі державі належить багато функцій і повноважень, але на практиці, майже всі вони здійснюються членами уряду, насамперед прем’єр-міністром. Основні повноваження і функції:

- призначає Прем’єр-міністра, членів уряду, суддів, вищих офіцерів, дипломатів;

- скликає і розпускає Парламент;

- промульгує закони і володіє правом вето;

- головнокомандувач збройними силами;

- представляє країну у міжнародних відносинах;

- укладає договори;

- оголошує війну і укладає мир;

- здійснює право помилування.

Органом законодавчої влади у Великобританії виступає двопалатний Парламент.

До складу Палати Громад (нижньої палати) входять 650 депутатів, які обираються всенародними прямими виборами строком на 5 років, за мажоритарною системою відносної більшості. Активним виборчим правом на виборах депутатів володіють громадяни, які досягли вісімнадцятирічного віку, а пасивним виборчим правом володіють громадяни, які досягли віку 21 рік.

Палата Лордів (верхня палата) є унікальною в світовій конституційній практиці, а також найбільшою за кількісним складом серед верхніх палат розвинутих країн. Право займати посаду члена верхньої палати у Великобританії має близько 1200 осіб.

До складу Палати Лордів входять чотири групи членів: спадкові лорди, які успадковують право засідати в палаті разом з дворянським титулом; довічні лорди, які призначаються монархом за поданням прем’єр-міністра і, які фактично забезпечують роботу палати; судові лорди, які призначаються монархом з числа суддів Апеляційного Суду, а також духовні лорди, які представляють в парламенті офіційну англіканську церкву.

Основними повноваженнями парламенту є законотворчість, прийняття бюджету та контроль за урядом. Необхідно зазначити, що Палата Лордів, окрім законодавчих функцій, виконує ще й вищі судові повноваження. Серед впливу палат парламенту на законодавчий процес, домінуючою є роль Палати Громад. Прийнятий цією палатою законопроект може бути відхилений Палатою Лордів, але через рік, після повторного прийняття його

Палатою Громад простою більшістю голосів, цей проект стає законом. Щодо деяких фінансових законопроектів, то верхня палата лише на місяць може затримати їх промульгацію. Реальний контроль за урядом також здійснює нижня палата парламенту.

Виконавча влада у Великобританії фактично здійснюється Урядом, а точніше - діючим у його складі вищим органом - Кабінетом. Характерним є те, що існування і діяльність Кабінету не визначається жодним писаним конституційним джерелом. Очолює Кабінет і всю систему виконавчої влади Прем’єр-міністр, який є одночасно головою парламентської більшості. Глава держави формально призначає Прем’єр-міністра та, за його поданням, інших членів Кабінету. Парламент у цьому процесі участі не бере, оскільки вважається, що уряд має підтримку більшості Палати Громад до того часу, поки вона не проголосує проти важливого, з точки зору уряду, законопроекту. Кабінету, а насамперед його голові, окрім функцій виконавчої влади в державі, також належать деякі функції глави держави .

Судова влада в Великобританії здійснюється декількома ланками судових органів і не є однаковою для всіх політико- історичних частин. Це насамперед пов’язано з тим, що не у всіх частинах Великобританії базовою є англо-саксонська правова система.

Так, наприклад, судова система Англії і Шотландії досить суттєво відрізняються одна від одної.

Вищим судовим органом Великобританії є суд Палати Лордів, до складу якого входять лорди-юристи, які призначаються главою держави за поданням лорда-канцлера (міністра юстиції). Верховний суд включає три самостійні ланки - Апеляційний суд, Високий Суд і Суд корони. Апеляційний суд займається переглядом справ у апеляційному порядку, які були вирішені нижчестоячими судами; Високий суд займається розглядом справ по першій інстанції, які віднесені до його юрисдикції, а Суд корони розглядає спеціальні категорії справ.

За формою державного устрою Великобританія є унітарною державою. На сьогодні в Великобританії відбувається процес автономізації окремих історико-політичних областей сполученого королівства, що свідчить про можливу зміну в майбутньому державного устрою цієї країни. Окремі елементи автономії характеризують, наприклад, статус однієї з політико-історичних областей - Шотландії. Тут розташоване спеціальне урядове міністерство - шотландське відомство, яке очолює Міністр корони - член Кабінету. Міністерство вирішує питання локального характеру.

Автономізація також стосується і законодавчої влади, що проявляється, наприклад, в тому, що в Палаті Громад функціонує т. з. шотландський комітет, до складу якого входять всі депутати, які обрані в округах Шотландії. Подібна модель автономізації діє і відносно Уельсу. З травня 1999р. в Англії та Уельсі функціонують обрані населенням місцеві представницькі органи, відповідно парламент і асамблея.

В Північній Ірландії після 1972 року діє режим прямого правління, однак до того часу тут існувала територіальна автономія з власним представницьким органом і урядом. На сьогодні відбувається діалог між центральним урядом та місцевими представницькими органами та громадськими організаціями, щодо визначення майбутнього статусу Ольстеру. В цьому регіоні також утворений власний представницький орган.

Щодо адміністративно-територіального устрою, то в різних областях застосовується власна система. Так, територія Англії і Уельсу розподіляється на графства, округи і парафії (общини), Шотландії - на округи, райони і общини, Північної Ірландії - на округи і общини. Населення кожної з адміністративно- територіальних одиниць першого і другого рівня обирає строком на чотири роки представницький орган місцевого самоврядування - раду. Рада із власного складу утворює комітети, які є виконавчими органами. У парафіях і общинах, які є низовими ланками адміністративно-територіального устрою, для вирішення необхідних питань збираються збори виборців.

<< | >>
Источник: Панов A.B.. Державне право зарубіжних країн. 2011. 2011

Еще по теме СПОЛУЧЕНЕ КОРОЛІВСТВО ВЕЛИКОБРИТАНІЇ I ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ:

  1. § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
  2. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ТА ПРАВОВОЇ ДУМКИ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ
  3. КОРОЛІВСТВО НІДЕРЛАНДИ
  4. КОРОЛІВСТВО ШВЕЦІЯ
  5. КОРОЛІВСТВО БЕЛЬГІЯ
  6. КОРОЛІВСТВО ІСПАНІЯ
  7. КОРОЛІВСТВО ДАНІЯ
  8. Держава розташована в центрі Північної Америки, включає півострів Юкатан; омивається водами Атлантичного та Тихого океанів. Межує зі США, Гватемалою, Белізом.
  9. Принцип юридичної визначеності
  10. РЕСПУБЛІКА ІРЛАНДІЯ
  11. Держава в Південній Америці
  12. Виникнення і розвиток держави і права СІЛА
  13. 21.1. Поняття верховенства права
  14. § 1. Поняття англо-американського типу правової системи