<<
>>

4.1. Кондитерська промисловість

Динаміка споживання кондитерської продукції в розра­хунку на одного середньостатистичного жителя — такий же об'єктивний індикатор економічного добробуту, як темпи зрос­тання-валового внутрішнього доходу на душу населення тощо.

136

Розділ 4

За деякими спостереженнями, зростання доходів населення на 1 % приводить до збільшення попиту на солодощі на 0,5—0,6 %*.

У період з 1995 по 2000 р. випуск кондитерських виробів в Україні збільшився у натуральному вимірі в 2,1 раза, а в роз­рахунку на 1 особу населення — у 2,2 раза. Це помітно пере­важає темпи зростання виробництва всіх інших основних видів продовольчих товарів, крім мінеральних вод. Щоправда, рівень виробництва 1990 р. було досягнуто лише на 60 %2. За низь­кого рівня платоспроможності виробники змушені підтриму­вати на мінімально можливому рівні ціни на кондитерські виро­би, рентабельність виробництва коливається в межах 8—18 %. Враховуючи, що банківські кредити коштують щонайменше 25 % річних, такий рівень рентабельності нібито не повинен стимулювати додаткових інвестицій.

Те, що галузь все-таки розвивається, пояснюється тиском нагромадженого в Україні капіталу, який не може знайти застосування. У виробництві солодощів, принаймні, є постійний попит, капітал обертається досить швидко, реалізація може здійснюватися прямо за готів­ку, і галузь самостійно тримається "на плаву" без особливої державної підтримки.

Серед окремих груп кондитерських виробів найуспішніше розвивалось виробництво шоколаду і шоколадних виробів. За цим видом продукції у 2000 р. було перекрито рівень виробниц­тва не тільки 1995 р. (майже у 6 разів), а й 1990 р. (у 3,6 раза). Як наслідок, частка цієї групи в загальному обсязі виробниц­тва кондитерських виробів (у натуральному вимірі) помітно зросла — з 1 % у 1990 р.

та 2 % у 1995 р. до 6 % у 2000 р.

Найбільша частка (28 % у 1995 p., 29 % у 2000 р.) припадає на карамель і драже (у період 1995—2000 pp. виробництво зрос­ло у 2,2 раза). За цей же період випуск м'яких цукерок зріс у 2,5 раза, а їх частка у структурі — з 18 до 22 %. Приблизно такою ж є зараз частка печива, обсяг виробництва якого за 1995—2000 pp. зріс у 2,1 раза. Частка пряників, галет, кре­керів скоротилася з 9 % у 1990 р. та 12 % у 1995 р. до 6,5 % у 2000 p., а частка тортів і тістечок — з 4,5 % у 1990 р. та 3 % у 1995 р. до 2 % у 2000 р., тому що зростання виробництва

'Бизнес. — 2001. — № 43(458). — 22 октября.

2 Статистичний щорічник України за 2000 рік. — К.: Техніка, 2001. — С 127.

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

137

після 1995 р. було порівняно повільним. На інші кондитер­ські вироби припадає близько 14,5 %х.

За 2000 р. випуск вітчизняних кондитерських виробів зріс порівняно з попереднім роком на 29,6 % (з 515 тис. до 667 тис. т), а за 2001 р. — на 7,5 % і досяг 717 тис. т.

Сповільнення темпів зростання у 2001 р. було зумовлено перш за все певними проблемами, що виникли у зв'язку з екс­портом кондитерських виробів до Росії. Адже власна міст­кість українського ринку кондитерських виробів досить обме­жена порівняно з потенційними можливостями галузі й при рівні доходів на душу населення, які ледь досягають прожит­кового мінімуму в більшості працюючих, оцінюється не більше як в 1 млн т у річному вимірі2.

В Україні налічується близько тисячі виробників конди­терських виробів (до цієї кількості входять як спеціалізовані кондитерські фабрики, так і заводи продовольчих товарів, що мають окремі кондитерські цехи, а також дрібні пекарні та ін.). їх загальні виробничі потужності перевищують 830 тис. т. Але спеціалізованих кондитерських фабрик (з річним обсягом ви­робництва понад 10 тис. т) налічується лише 17. Продукція цих фабрик забезпечує не менше 70 % продажу солодощів на українському ринку.

Виробників, що справляють реальний вплив на загальний стан ринку, ще менше.

До числа таких головних виробників можна віднести тих, хто зумів:

— сформувати асортимент, у якому частка ліквідної про­дукції становить не менше 80 %;

— створити ефективну збутову мережу;

— на практиці застосувати маркетингові прийоми просу­вання товару.

Продукцію таких підприємств найохочіше реалізовують усі торговці. Але у боротьбі за рентабельність саме такі підприєм­ства останнім часом інтенсивно формують дистриб'юторські мережі.

Близько половини загального обсягу виробництва солодощів у країні припадає на 3 компанії:

Статистичний щорічник України за 2000 рік. — К.: Техніка, 2001. — С 127v

2 Бизнес. — 2000. — № 43(458). — 22 октября.

138

Розділ 4

а) близько 25—ЗО % становить частка Українського про­ мислово-інвестиційного концерну ("Укрпромінвест");

б) у 12—14 % оцінюється вплив на ринок ЗАТ "Кондитер­ ська компанія "АВК";

в) ЗАТ "Львівська кондитерська фабрика "Світоч" має част­ ку близько 8 %.

Холдингову компанію "Укрпромінвест" було створено у 1993 р. Серед приблизно 50 виробничих і торгових підприємств, що входять до холдингової групи "Укрпромінвесту", є чотири укра­їнські кондитерські фабрики — Київська імені Карла Маркса (найпотужніший з українських виробників кондитерської про­дукції), Вінницька, Кременчуцька та Маріупольська. Концерн багатогалузевий, має відношення до такої потужної галузі, як суднобудування, але кондитерський сектор у нього все ж най-прибутковіший.

Цікаво, що "Укрпромінвест" ефективно застосовує розкри­тиковані методи планового управління. Головна організація централізовано закуповує сировину для всіх кондитерських фаб­рик, планує їх виробництво і реалізує продукцію. За 2000 р. сумарний обсяг випущеної кондитерської продукції зріс на 33 %, а за 2001 р. збільшився на ще на 6 % і досяг 160 тис. т (оцінка).

Концерн "Укрпромінвест" має намір, виходячи з міркувань економічної доцільності, поглибити спеціалізацію кондитер­ських фабрик.

Київська кондитерська фабрика і надалі випус­катиме переважно шоколадні, бісквітні вироби та торти. Він­ницька кондитерська фабрика — вафлі, печиво, цукерки зі зби­тими та желейними начинками. Кременчуцька фабрика буде спеціалізуватись на випуску карамелі та цукерок грильяжної групи. Визначення профілю діяльності Маріупольської фаб­рики відкладено до завершення оновлення виробничих потуж­ностей підприємства, розпочатого у другій половині 2001 р.

У 2001 р. концерн приділив значну увагу просуванню тор­гової марки "Roshen", що об'єднує ті види продукції всіх чоти­рьох фабрик, які користуються найбільшим попитом у спо­живачів та є найперспективнішими щодо планів концерну успішно працювати на світовому кондитерському ринку. Щоб отримати право використовувати європейську торгову марку, концерн здійснив істотні витрати, які в повному розумінні є інвестиціями. Важливо зазначити, що це є не інвестиції у збіль­шення виробництва, а вкладення у підвищення конкуренто­спроможності, які принесуть користь окремому підприємству,

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

139

але не сприятимуть збільшенню обсягів виробництва в держа­ві в цілому.

ЗАТ "Кондитерська компанія "АВК" існує з 1991 р. Первіс­но компанія займалась постачанням на кондитерські фабри­ки України какао-продуктів та іншої імпортної сировини. З 1994 р. на двох невеликих фабриках у Донецьку почало роз­виватись виробництво кондитерських виробів.

Зараз до складу концерну "АВК" входять Донецька, Луган­ська, Мукачевська кондитерські фабрики, а також підприєм­ства "Березень" і "Бджола". У 2001 р. концерн розпочав будів­ництво ще однієї кондитерської фабрики в Донецьку річною потужністю 100 тис. т.

У номенклатурі компанії більше 200 найменувань конди­терських виробів і близько ЗО видів шоколадних виробів і глазурей. Концерн експортує продукцію в 11 країн далекого і близького зарубіжжя. У 2001 р. Донецька кондитерська фаб­рика, що належить "АВК", одержала сертифікат відповідності стандарту якості ISO-90011.

У 2000 р. виробництво конди­терської продукції підприємствами "АВК" зросло на 28 %, а у 2001 р. — на приблизно 22 % і досягло 70 тис. т.

Львівська кондитерська фабрика "Світоч", котра майже єди­на з провідних кондитерських фірм України практично пов­ністю належить іноземному капіталу — відомій швейцарській компанії "Nestle" — у 2001 р. реалізувала понад 44 тис. т кон­дитерської продукції, що на 3 % перевищило показник попе­реднього року. У 2000 р. було досягнуто приросту 11 %. У вар­тісному виразі обсяг продажу за 2001 р. зріс на 8 %, а за попе­редній рік — на 37 %2.

Іноземні інвестори виявляють інтерес до української конди­терської промисловості. Так, компанія "Kraft Jacobs Suchard" у 1995 p. придбала одну з найсучасніших кондитерських фаб­рик України — Тростянецьку. Але провідну роль відіграє все ж вітчизняний капітал.

Якщо ж розглядати розподіл загальнонаціонального обсягу продукції між окремими виробниками, то найпомітнішим у 2000—2001 pp. був внесок таких фабрик: Київська кондитер­ська фабрика імені Карла Маркса, Вінницька кондитерська

За даними інтернет-видання www.proUA.com. 2 За даними інтернет-видання www.korrespondent.net.

140

Розділ 4

фабрика, "Світоч" (на кожну з них припадає від 6 до 8 % за­гального фізичного обсягу виробництва кондитерських виро­бів в Україні), Дніпропетровська кондитерська фабрика, Марі­упольська кондитерська фабрика, Кременчуцька кондитерська фабрика, ЗАТ "Одеса", Луганська кондитерська фабрика, "Полтавакондитер" (кожен із цих виробників має частку від 2,5 до 5 %).

Яскравий приклад успішного розвитку вітчизняного під­приємства без залучення значних іноземних інвестицій проде­монструвало ЗАТ "Харківська бісквітна фабрика".

До останнього часу ця фабрика була єдиним у кондитерській галузі Україні підприємством, яке спеціалізується на вироб­ництві борошняних кондитерських виробів: печива, крекеру, вафель та бісквітів.

Фабрика випускає більше 90 найменувань продукції, за добу тут виробляється не менше 100 т продукції. На Харківську бісквітну фабрику припадає близько 20 % від за­гального обсягу борошняних кондитерських виробів в Україні.

З 1997 р. харків'яни успішно беруть участь у національ­них та престижних міжнародних виставках і конкурсах, здо­буваючи почесні відзнаки.

1999 р. Харківська бісквітна фабрика першою серед під­приємств кондитерської промисловості України одержала між­народний сертифікат відповідності системам якості ISO-9001, що дало їй можливість успішно вийти на міжнародні ринки.

Вже у 1998 р. підприємство настільки міцно стояло на но­гах, що змогло придбати 51 % акцій ЗАТ "Харківська конди­терська фабрика" (пізніше перейменованого у ЗАТ "Конди­терська фабрика "Харків'янка").

Керівництво бісквітної фабрики заявило про намір у 2001 р. інвестувати 1,7 млн дол. США в освоєння випуску виробниц­тва нових видів кондитерської продукції, що досі не мали ана­логів в Україні.

На ринок виходять нові активні конкуренти. Буквально на очах успішно просувається в групу лідерів кондитерського рин­ку невідома раніше фірма "Київ-Конті". її керівництво вва­жає, що є ще чимало можливостей для розширення сфер впли­ву не лише на ринку України, а й всіх країн СНД та Західної Європи. У перспективі "Київ-Конті" розраховує на 20 % вітчиз­няного ринку солодощів. На початку 2002 р. на Донецькій шоколадній фабриці ВО "Київ-Конті" відкрито нову виробни-

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

141

чу лінію потужністю ЗО т на добу шоколадно-вафельної про­дукції. Вартість лінії становить 35 млн грн1. -~ Як бачимо, запекла конкуренція змушує вітчизняні конди­терські підприємства, незалежно від розміру та спеціалізації, нарощувати обсяги інвестицій, знаючи, що це матиме наслід­ком переповненість ринку збуту. Реконструюються та розши­рюються цехи і лінії, впроваджуються сучасні технології, роз­робляються ексклюзивні види продукції, все більше коштів вкладається в рекламу та просування торгових марок.

Так, у 2000 р. концерн "Укрпромінвест" ввів у дію на своїй фабриці в Кременчуці нову карамельну лінію німецької фірми "Klockner Hansel GmbH". Це дало фабриці можливість розпоча­ти випуск трьох видів карамелі: "Roshen" (із начинками та без), прохолодних льодяників "Nord" і фруктових льодяників "Vit". Потужність першої черги лінії — 2,5 т продукції за го­дину. Восени 2001 р. концерн "Укрпромінвест" встановив на Київській кондитерській фабриці імені Карла Маркса нове швейцарське устаткування для виготовлення шоколадної маси.

Загострення конкуренції спонукає виробників зважуватись на ще масштабніші інвестиційні проекти, пов'язані не з упо­рядкуванням старих будівель та оновленням устаткування, а з будівництвом нових фабрик.

Так, у 2001 р. в Донецьку відкрилась фабрика борошнистих кондитерських виробів, що належить компанії "АВК". Вста­новлена на фабриці технологічна лінія, виготовлена австрій­ською фірмою "Франц ХААС Вафельмашінен Індустрі" на спе­ціальне замовлення "АВК", за оцінками фахівців, не має ана­логів в Україні. Лінія розрахована на виробництво трьох видів борошнистих кондитерських виробів: крекеру, цукрового і за­тяжного печива. Будівництво фабрики здійснювалося за раху­нок інвестицій американського урядового фонду "Western NIS Enterprise Fund".

Основний акціонер ВАТ "Полтавакондитер" — американ­ська компанія "Sigma Bleyzer", що володіє 95 % акцій підпри­ємства, у 2001 р. приступив до фінансування будівництва но­вої кондитерської фабрики в Полтаві. Будівництво, розпочате на місці придбаного фабрикою "довгобуду", має закінчитися у 2002 р. На новому підприємстві будуть встановлені шоколад-

1 Див: Галицькі контракти. — 2002. — № 13.

142

Розділ 4

на та бісквітна лінії. Проектна потужність підприємства — близько ЗО тис. т виробів на рік (120 т на добу).

У найбільш успішному для української економіки 2000 р. обсяг експорту українських кондитерських виробів збільшив­ся порівняно з 1999 р. на 65 % у фізичному вимірі (з 82,4 тис. до 135,7 тис. т) і на 57 % за вартістю (з 56,7 млн до 89,2 млн дол. США). Близько 95 % загального обсягу експорту вітчиз­няних кондитерських виробів традиційно припадає на Росію, найзначнішу частку з них становить карамель.

Лідерами у сфері експорту українських кондитерських ви­робів є структури концерну "Укрпромінвест", "АВК", Харків­ська бісквітна та Дніпропетровська кондитерська фабрики.

Російські виробники кондитерських виробів, які починаю­чи з 2000 р. висловлювали невдоволення експансією україн­ської карамелі, домоглись підтримки свого уряду. За тверджен­нями російських кондитерів, українська карамель продавалася за демпінговими цінами — на 40—50 % дешевше їх власних, причому була гіршою за якістю. Як би там не було, але в травні 2001 р. уряд Росії запровадив спеціальне імпортне мито на карамель у розмірі 21 % від її ціни, але не менше 0,18 євро за 1 кг. Мито спочатку запровадили як тимчасове, але відомо, що немає нічого стійкішого, ніж таке "тимчасове". На конкурент­ному ринку навіть невелика перерва в постачанні здатна на­завжди відвернути симпатії покупців, а відновлення втраче­них позицій може вимагати не менших зусиль і коштів, ніж просування на новий ринок.

Як і передбачали багато аналітиків, дію спеціального імпорт­ного мита на карамель було продовжено у грудні 2001 р. по­становою уряду РФ, цього разу — на 2,5 року. До того ж з липня 2001 р. при перетинанні російського кордону з україн­ських кондитерських виробів, як і з іншої продукції, почали стягувати податок на додану вартість у розмірі 20 %.

Як бачимо, Російська Федерація активно задіяла протекціо­ністські заходи для своїх виробників солодощів, а обмінний курс російського рубля щодо гривні, що постійно знижується, підтримує не експорт українських виробів у Росію, а навпаки — імпорт російських в Україну.

Внаслідок цього помітно скоротились обсяги експорту. Так, вже у червні 2001 р. порівняно з травнем на 13 % зменшився обсяг експорту кондитерських виробів у Росію у фізичному вимірі і на 24 % — у вартісному вимірі.

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

143

З цієї ситуації українські виробники карамелі та інших цукерок намагаються виходити по-різному. Знову-таки росій­ські кондитери почали скаржитися, що українські конкуренти знаходять прогалини в заборонних заходах. Так, просте дода­вання какао в ту ж карамель перетворило її на "шоколадні" цукерки, на які мито не поширюється. Зовнішній вигляд об­горток української продукції, на твердження російських кон­курентів, копіює вироби російських фабрик, і споживач їх плу­тає. Все це, звичайно, можливе — адже йде боротьба на пере­повненому ринкові, і в цій боротьбі, як кажуть, "не до жиру — бути б живу".

Але ж підтримка російського уряду дієвіша, ніж потуги українських виробників. Кондитерський концерн "АВК" заявив про намір відмовитись від випуску карамелі, виробництво якої стало невигідним після введення мита, і збільшити частку про­дукції, розрахованої на споживачів із високим рівнем доходів1.

Докладаються великі зусилля для пошуку альтернативних ринків збуту в Європі, Середній Азії і на Близькому Сході. Але Росія продовжує залишатись для українських кондитерів наиприроднішим, наипривабливішим зовнішнім ринком, за який варто боротись.

Деякі факти свідчать про відплив інвестиційних ресурсів з України. Так, у грудні 2001 р. стало відомо, що концерн "Укр-промінвест" придбав контрольний пакет російської кондитер­ської фабрики "Ліконф", розташованої в Липецьку.

Результати конкурентної боротьби між виробниками почи­нають все більше залежати від маркетингових факторів. Ви­робники, що хочуть збільшити частку на ринку, проводять ве­ликомасштабні програми щодо просування товару, які вимага­ють великих витрат (акції зі стимулювання продажу з рози-грашем призів, масовані рекламні кампанії у ЗМІ, формування дистриб'ютерських мереж). Такі витрати — по суті, непродук­тивне з погляду загальнодержавних інтересів поглинання інве­стиційних ресурсів, але вузькість внутрішнього ринку і слабкі перспективи виходу на зовнішні роблять їх вимушеними.

У собівартості кондитерської продукції частка сировини становить у середньому 60—70 %. Тому економічний стан га­лузі значною мірою залежить від стану забезпечення та цін на

1 Інтерфакс-Україна. — 2001. — 16 жовтня.

144

Розділ 4

сировину — борошно, цукор, какао (у вигляді бобів або порош­ку), кондитерський жир.

Останнім часом найпомітнішим (і водночас найнесприятли-вішим) фактором впливу на кондитерську промисловість з цього боку були заходи уряду, спрямовані на підтримку вітчиз­няної цукрової промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру з буряка врожаю 2001 року" № 201 від 1 бе­резня 2001 р. встановила індикативну ціну на цукор у розмірі 2,37 грн за 1 кг. Іншу постанову Кабмін прийняв 10 жовтня 2001 р. за № 1304, відповідно до якої білий цукор було тим­часово вилучено з режиму вільної торгівлі з Білоруссю із ме­тою захисту власного ринку від дешевого імпортного цукру з Білорусі й Росії. Внаслідок цього ціни на цукор, що спожи­вається кондитерькими фабриками, зросли на 10—20 %.

З огляду на високу цукромісткість кондитерських виробів негативний вплив цього удару по конкурентоспроможності віт­чизняних кондитерських виробів переважив інші фактори "си­ровинного" характеру, що останнім часом були досить спри­ятливими для вітчизняних кондитерів (значна пропозиція на світовому ринку какао-бобів, какао-грануляту та какао-порош­ку, а також на вітчизняному ринку борошна зумовлювали по­рівняно невисокі ціни).

За офіційною статистикою, частка імпортної продукції на українському ринку, що скорочувалась у 1998—1999 pp., у 2000—2001 pp. стабілізувалась на рівні 2,5—3 %. Втім, у про­дажу багатьох торгівців кондитерськими виробами імпортні солодощі посідають близько 5 %1.

Визначилися сегменти ринку, на яких сьогодні й у най­ближчому майбутньому імпортна продукція домінуватиме або принаймні посідатиме помітне місце. Це, зокрема, пористий і білий шоколад, кекси та рулети. Основним закордонним по­стачальником кондитерських виробів є Росія, їй дещо поступа­ються Естонія та Німеччина.

Побіжний, навіть поверховий (з огляду на загальнотеоре­тичний характер цієї книги), огляд розвитку однієї з порівняно успішно працюючих галузей України ілюструє правильність зроблених раніше висновків, зокрема:

1 Бизнес. — 2000. — № 43(458). — 22 октября.

Виробничі капіталовкладення в окремі галузі

145

— у нашій державі наявні інвестиційні ресурси, які напо­легливо шукають застосування, але наштовхуються на стан "переінвестування" певних сфер ринку;

— вітчизняні інвестори не стільки прагнуть до максимально високого прибутку, скільки бажають просто хоч трохи прибут­ково розмістити капітали, тому останні вкладаються в "пере-інвестовані" сфери, але все одно не прагнуть туди, де є дійсна загальнодержавна потреба; в Україні без додаткових державних зусиль і спеціальних пільг можна здійснювати інвестиційні вкладення; основною перепоною для збільшення інвестиційних вкладень є вузькість внутрішнього ринку і викликані надмір­ною твердістю національної валюти перешкоди для експорту.

<< | >>
Источник: Борщ Л.М.. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. 2002

Еще по теме 4.1. Кондитерська промисловість:

  1. 4.5. Цукрова промисловість
  2. 4.2. Олійножирова промисловість
  3. 4.3. Тютюнова промисловість
  4. 4.4. Молочна промисловість
  5. 4.6. Пивоварна та промисловість безалкогольних напоїв
  6. ЗМІСТ
  7. Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародні економічні відносини
  8. Перша індустріальна революція
  9. § 4. Договори у сфері заготівель сільськогосподарської продукції
  10. § 3. Типи і моделі соціальної ринкової економіки