<<
>>

Передмова

цес як на рівні окремої фірми чи галузі, так і національної економіки в цілому.

У монографії розглядаються інвестиційні процеси в народ­ногосподарському комплексі України протягом періоду ринко­вого будівництва, досліджуються реальні механізми цієї сфе­ри, особливості взаємозв'язку між інвестиціями і структурни­ми зрушеннями в економіці, формулюються основні вимоги до пожвавлення інвестиційної діяльності.

Автор виходить з того, що інвестиції — це основний інстру­мент формування мікро- і макроекономічних пропорцій, мате­ріальне забезпечення економічного зростання. Становлення національної економіки України як складової світового гос­подарства потребує обов'язкового врахування загальних зако­номірностей у сфері інвестиційної діяльності. Водночас необхід­но виходити з особливостей, притаманних українському націо­нальному ринку.

В роботі критично осмислюються деякі усталені парадигми, не лише притаманні побутовому рівню економічного мислен­ня, а й поширені в наукових публікаціях.

Перш за все обґрунтовується принципова помилковість прагнення до вкладення інвестицій будь-якою ціною, навіть за рахунок нехтування поточними потребами держави і населен­ня. Нагромадження, яке забезпечує збільшення обсягів особи­стого і громадського споживання в майбутньому, водночас тягне за собою зменшення поточного споживання. Економічні суб'єк­ти, приймаючи рішення щодо використання своїх доходів, співвідносять цінність нинішніх та майбутніх благ і змушені робити вибір, бо максимізувати одночасно і споживання, і на­громадження неможливо. Як відомо, це є одним з основних постулатів кейнсіанської концепції, що мала б використовува­тись як теоретична основа формування економічної політики в нашій державі замість монетаристського фундаменталізму.

Але не слід забувати, що у своїх працях Кейнс спирався на думку про узагальнення розвитку вільної ринкової системи, де вирішальна роль у прийнятті стратегічних рішень нале­жить народу не просто як суб'єкту демократичної системи керу­вання, а як сукупному споживачеві.

У вільній ринковій еко­номіці кожен індивід самостійно приймає рішення щодо по­ділу своїх доходів на цілі споживання й заощадження, і дер­жава має лише створити умови, щоб визначений сукупною во-

Передмова

7

лею громадян фонд нагромадження було використано з най­більшою ефективністю.

У нашій власній історії ми маємо змогу бачити шкоду від спрощеного розуміння максимізації нагромадження як безза­перечної переваги. Всі роки існування СРСР держава свідомо утискувала обсяги індивідуального споживання громадян на користь фонду нагромадження. Як наслідок відбувся перехід до такого стану, коли подальше зростання стало неможливим, бо майже весь інвестиційний потенціал почав витрачатися лише на просте відтворення непомірно нагромадженої маси застарі­лих основних фондів.

Цей перехід відбувся в історично короткий термін. Причому він охоплює навіть не всі 70 років існування СРСР — якщо ви­креслити 20-ті з непом та колективізацією, роки "світової війни" і врахувати, що стан насичення було досягнуто вже на початку 70-х років, то виявиться, що для СРСР ділянка кривої експонен­ціального зростання (за класичною функцією зростання Р. Со-лоу) перейшла у стан стабільності всього за два десятиріччя.

Можна стверджувати, що Друга світова війна і необхідність відновлення зруйнованого потенціалу були причиною того, що економічне зростання в Радянському Союзі продовжувалось аж до 70-х років — без цього чинника воно припинилося б на­багато раніше. Важливо при цьому врахувати, що досягнутий рівень народного споживання, на якому система перейшла до стану стабільності, виявився набагато нижчим, аніж це було б за умови помірного нагромадження, але поєднаного з належ­ним розвитком споживання.

Іншими словами, твердження щодо визначальної ролі інве­стицій в економічному розвитку не можна сприймати як без­умовне керівництво до дії. Інвестиції потрібно здійснювати не будь-якою ціною, а лише — з виважених, розумних позицій.

Те саме ще більшою мірою стосується зарубіжних інвести­цій у національну економіку.

В монографії показано, що за­кладені з перших років незалежності надії на потік іноземних інвестицій в Україну, заради якого були передбачені нечувані пільги аж до повної дискримінації національного виробника, не справдилися. Більше того, це відбулось не тому, що україн­ська влада припустилася помилок на цьому шляхові, а тому, що сам шлях виявився помилковим.

8

У монографії послідовно обґрунтовується теза про те, що не потрібно створювати спеціальний пільговий режим для інозем­них інвесторів в Україні. Стверджується, що всі інвестори ма­ють бути в рівних умовах з вітчизняними — тим більше, що іноземний вкладник за будь-якого заохочення не стане інвестува­ти власні кошти в державі, з якої витікає вітчизняний капітал.

Водночас це не означає, що надходження інвестицій поси­литься само собою, як тільки буде створено сприятливий інве­стиційний клімат. Не можна відривати умови, що склалися в державі для інвестування, від умов, власне, господарювання. Образно кажучи, не варто всі зусилля спрямовувати на підго­товку нових земельних площ та посівів, не дбаючи про те, як зростатиме посіяне. В Україні погані не стільки умови для здійснення інвестицій, скільки умови для прибуткового функціо­нування капіталів — як власних, так і зарубіжних.

Тому в монографії критично розглядається твердження про несприятливість українського інвестиційного клімату взагалі. Так, всупереч поширеній думці, доводиться, що інфраструкту­ра, покликана забезпечувати впровадження інвестицій, зокрема банківська система і фондовий ринок, у нашій державі цілком здатна забезпечити мобілізацію необхідних фінансових ресур­сів і їх вкладення у вигляді інвестицій.

У роботі наводяться аргументи на доказ того, що за сукупні­стю напрямків стан інвестиційної активності в Україні можна навіть охарактеризувати як надлишковий, що призводить до зниження показників економічної ефективності господарюван­ня цілих підгалузей. Зокрема це стосується деяких напрямків харчової промисловості, яка, будучи внаслідок помилкової мо­нетарної та курсової політики відірваною від зовнішнього рин­ку, змушена працювати лише на обмежений внутрішній ринок і не приносить і частки потенційних доходів, які могла б прино­сити на користь всієї України та її народу.

На думку автора, монографія могла б бути корисною перш за все для вітчизняних та іноземних інвесторів, які бажають сфор­мувати уявлення про загальний стан української економіки; фахівців, які поглиблено вивчають проблеми інвестування, очікують підтвердження чи заперечення власних поглядів; сту­дентів економічних спеціальностей, які прагнуть ознайомитися з широким колом економічних поглядів, що не обов'язково узгоджуються з матеріалом, викладеним у підручниках.

9

<< | >>
Источник: Борщ Л.М.. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. 2002

Еще по теме Передмова:

  1. ПЕРЕДМОВА
  2. Передмова
  3. ПЕРЕДМОВА
  4. ПЕРЕДМОВА
  5. Передмова
  6. Передмова
  7. ПЕРЕДМОВА
  8. ДЖЕРЕЛА ДО РОЗДІЛУ 7
  9. ЗМІСТ
  10. ЗМІСТ
  11. ЗМІСТ
  12. ЗМІСТ
  13. Зміст
  14. зміст
  15. Павликов С. Н., Убанкин Е. И., Левашов Ю.А.. Общая теория связи. [Текст]: учеб. пособие для вузов – Владивосток: ВГУЭС,2016. – 288 с., 2016
  16. Уткина Светлана Александровна. Английский язык в профессиональной сфере Рабочая программа дисциплины Владивосток Издательство ВГУЭС 2016, 2016
  17. Лаптев С.А.. АДМИНИСТРАТИВНОЕ ПРАВО. Рабочая программа учебной дисциплины Владивосток. Издательство ВГУЭС - 2016, 2016
  18. Уткина Светлана Александровна. Английский язык в профессиональной сфере Рабочая программа дисциплины Владивосток Издательство ВГУЭС 2016, 2016