<<
>>

1.2. Реальний стан інвестування

Відновлення стабільного економічного зростання в Україні потребує з'ясування реального стану інвестиційних процесів та причин загального спаду інвестиційної активності. Деякі з цих причин ми з'ясували в попередньому параграфі, а нижче розглянемо питання більш конкретні.

Стійке пожвавлення інвестиційної активності, як правило, є ознакою початку стабільного економічного зростання. Між тим, , стан інвестиційної сфери в Україні протягом практично всіх років незалежності можна охарактеризувати як параліч всієї діяльності з нарощування продуктивної основи економіки. За ці роки обсяги інвестицій в основний капітал зменшились майже в п'ять разів, спадаючи в середньому на 21 % щорічно (табл. 1.5).

Спостерігається суттєве зниження цього показника на душу населення: від 1072,3 грн у 1990 р. до 245,7 грн у 1999 р. Масштаби згортання інвестиційної діяльності стають очевид-

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 23

Таблиця 1.5. Динаміка інвестицій в основний капітал, у цінах 2000р.,млнгрн*

РІК Інвестиції

в основний

капітал

Інвестиції

в основний капітал

(до попереднього року, %)

% ДО ВВП
1990 87 415 101,9
1991 81 209 92,9
1992 51 243 63,1 17,4
1993 45 965 89,7 19,8
1994 35 623 77,5 18,9
1995 23 119 64,9 17,2
1996 18 033 78,0 15,4
1997 16 446 91,2 13,3
1998 17 449 106,1 13,6
1999 17 519 100,4 13,8
2000 19 481 111,2 11,8

* Розраховано за даними Державного комітету статистики України за 1991—2000 pp.

нішими, якщо врахувати, що деяке збільшення обсягів капі­таловкладень у 1999—2000 pp.

мало наслідком не перехід до стабільного зростання ВВП, а лише тимчасове поліпшення справ в економіці.

У "Програмі розвитку інвестиційної діяльності на 2002— 2010 роки", затвердженій постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 28 грудня 2001 р. № 1801, стверджується, що темпи вкла­дання інвестицій "...почали випереджати темпи зростання ва­лового внутрішнього продукту та промислового виробництва". Справді, у 2000 р. обсяги капіталовкладень та ВВП зросли по­рівняно з попереднім роком на 11,2 та 6,0 % відповідно1, про­те обсяг інвестування все ж не перевищив і 25 % рівня 1990 р. За таких незначних базових рівнів кожна копійка вкладень, порахована у відсотках, виглядає досить пристойно, але це ство­рює лише оманливу видимість активності.

У 90-х роках постійно зменшувалась частка капітало­вкладень у ВВП. Якщо в 1990 р. вона становила 23,5 %, то

1 Бюлетень НБУ. — 2001. — № 1.

24 Розділ 1

у 1999 p. — лише 13,8, а у 2000 р. не перевищувала 12 %. Валові інвестиції зменшилися з 36,3 % ВВП у 1993 р. до 19,9 % у 1999 р. На початок 2001 р. значення цього показника оціню­ють навіть на нижчому рівні — 18,8 % (табл. 1.6).

Таблиця 1.6. ВВП та капіталовкладення в економіку України*

Рік Капіталовкладення ВВП Капітало­вкладення, % до ВВП
млн грн

(до 1997 р. —

трлн крб)

% до 1990 р. млн грн

(до 1997 р. —

трлн крб)

% до 1990 р.
1991 0,04 0,0 0,17 0,0 23,5
1992 0,06 -7,1 0,3 -8,7 20,0
1993 0,75 -41,4 5,0 -17,7 14,9
1994 29,3 -47,4 148,3 -29,4 19,8
1995 229,9 -59,5 1 203,8 -45,6 19,1
1996 937,8 -71,0 5 451,6 -52,2 17,2
1997 12 557,3 -77,4 81 519,0 -57,0 15,4
1998 12 437,0 -79,4 93 365,0 -58,3 13,3
1999 13 958,0 -78,1 102 593,0 -59,1 13,6
2000 17 552 -78 127 126,0 -59,2 13,8
2001 19 481 -75,5 175 010,0 -56,8 11,1

* Складено за: Основні індикатори інвестиційної діяльності в Україні // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні.

— 1998. — № 2. — С 78—90; Бюлетень НБУ. — 2001. — № 1. — С 46—47.

Оцінювання реальних розмірів згортання інвестиційної актив­ності нерідко ускладнена у зв'язку із суперечливістю стати­стичних даних. Наприклад, розбіжність у визначенні обсягів капіталовкладень для 1997 р., за різними джерелами, сягала від 1985 до 2337 млн грн1. Спочатку йшлося про уточнення даних поточної звітності у бік збільшення відповідного показ­ника, проте згодом за остаточні було визнано результати об­стеження неповного кола підприємств та організацій.

1 Бюлетень НБУ. — 1999. — № ц; Бюлетень НБУ. — 2001. — № 1; Квартальні передбачення // Міжнародний центр перспективних дослі­джень. — 1999. — № 6; Квартальні передбачення // Міжнародний центр перспективних досліджень. — 1999. — № 9.

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 25

Таблиця 1.7. Динаміка інвестицій в економіці України, % ВВП

Показник Роки
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Валове

нагромадження основного капіталу

24,3 23,5 23,3 20,9 20,1 19,5 19,9 17,4
Зміна запасів 12 11,8 3,4 1,8 1,4 1,2 -0,1 -1,4
Валові інвестиції 36,3 35,3 26,7 22,7 21,5 20,7 19,8 18,8
Чисті інвестиції 16,3 16,3 8,4 4,6 2,9 1,8

* Складено за: Квартальні передбачення.

— 1999. — № 6. — С. 87; Квартальні передбачення. — 2001. — № 14. — С. 99.

Загалом кажучи, зменшення частки інвестицій у ВВП не завжди є свідченням інвестиційної, а відповідно, і економічної кризи. Аналіз економічного розвитку країн, які в різні про­міжки часу мали високі темпи зростання, не дає змоги з'ясувати та встановити справді оптимальне значення частки валових інвестицій у ВВП. Наприклад, економічне зростання в Сінга­пурі розпочалось, коли цей показник сягнув 32 %, для США виявилось достатнім 16, а для Угорщини — 21 %. Значення показника в одних країнах залишалося сталим, в інших коли­валося в широкому діапазоні1.

Справа в тому, що за умов неповного використання наявних потужностей нові інвестиції не відіграють ролі основного ру­шія економічного зростання. Зв'язок між обсягами інвесту­вання та збільшенням ВВП іноді може бути навіть оберне­ним. Саме таке становище склалося внаслідок довготривалої кризи в нашій державі — виробничі потужності, нехай і за­старілі морально та зношені фізично, в середньому завантажені хіба що на третину. Теоретично обсяг ВВП України може без Додаткових інвестицій, лише за рахунок повнішого заванта­ження наявних потужностей, збільшитися мало не втричі. Тоб­то в Україні резерв так званого безінвестиційного зростання досить значний.

З огляду на це зменшення частки інвестицій відносно ВВП 3 ЗО % у період директивного планування до 20 % і менше за

Садовий М. Структурна політика і ринкова трансформація економі­ки України // Банківська справа. — 1999. — № 2. — С 56—67.

26

Розділ 1

умов економічних перетворень є певною мірою навіть бажа­ним1. Адже головне сьогодні для нашої держави — не наро­щування виробництва заради самого виробництва, а підвищен­ня рівня споживання населення, нехай навіть на тому ж якіс­ному рівні. Хоча перелік таких зауважень можна продов­жувати, та для подальшого аналізу витоків інвестиційної кри­зи в Україні важливо з'ясувати, наскільки суттєвими є названі вище.

Співвідношення інвестиції — ВВП не завжди зумовлене лише особливостями економічного розвитку тієї чи іншої дер­жави. Іноді вагомішим чинником можуть слугувати відмін­ності в національних системах статистики. Наприклад, у США державні інвестиції зараховують до споживчих ви­датків, що занижує частку валових інвестицій у ВВП. Це дає підстави для тверджень, що досить високі темпи економічного зростання досягнуто за умов порівняно низького рівня інве­стування.

За наявності значних обсягів невикористовуваного потенці­алу додаткові інвестиції навіть небажані, бо матимуть наслід­ком зниження граничної продуктивності капіталу. Внесок інвестування в економічне зростання буде незначним або на­віть негативним. Це особливо важливо враховувати в Україні, де на тлі загального занепаду економіки є деякі "переінвесто-вані" сфери, в яких додаткові вкладення потягнуть за собою не збільшення обсягів, а розорення частини діючих підпри­ємств і загальне зменшення прибутковості всієї підгалузі.

Водночас успадкована від директивної економіки деформо­вана структура виробництва потребує перерозподілу інвести­цій на користь секторів, що гнучко реагують на потреби рин­ку. Простіше кажучи, додатні чисті інвестиції в сектори еко­номіки, які раніше нехтував "план", мають поєднуватись із від'ємними чистими інвестиціями у "старі" галузі2.

Становище в українській економіці схоже на те, яке Дж. Гікс визначив як асиметричність відношень між змінами виробництва та інвестицій у моделі мультиплікатора-акселера-

1 Україна на роздоріжжі. Уроки з міжнародного досвіду економіч­ них реформ / За ред. А. Зіденберга та Л. Хоффманна. — К.: Фенікс, 1998. — С. 25.

2 Там само.

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 27

тора1. Розширення виробництва однозначно сприяє збільшен­ню обсягів інвестицій, проте його зменшення не означає дез-інвестування. Тому на тлі загального економічного спаду част­ка інвестицій у ВВП може бути незмінною чи навіть збіль­шуватися.

З огляду на це для української економіки доцільніше обра­ти як критерій не співвідношення інвестицій до ВВП, а їх частку відносно основного капіталу. Щоправда, вимірювання його обсягів на практиці утруднене навіть у країнах з розви­неною статистикою. Тим більше воно утруднене в Україні, де переоцінка вартості основних фондів відбувалася у від­риві від показників інфляції, а базова ціна придбання в бага­тьох випадках не має нічого спільного з дійсною ринковою вартістю. Наприклад, ціна зернового комбайна чи "КАМАЗа", які й досі експлуатуються з радянських часів, свого часу не­набагато перевищувала ціну "Жигулів", і в деяких випадках підприємства використовують виробничі потужності, які за бухгалтерським обліком існують як дармова сила. Кожна придбана запчастина, врахована як поліпшення основних фон­дів, у відносному вимірюванні може виглядати як вагома інве­стиція.

Тому чи не єдиним варіантом подолання цих труднощів для наших конкретних умов є використання для аналізу як частки інвестицій у ВВП, так і самої структури інвестицій — не лише вартісної, а й матеріальної. Зрештою, вирішальний вплив інвестування на темпи економічного зростання в довго­терміновому періоді незаперечний навіть для перехідних еко­номік.

Аналіз темпів приросту ВВП та інвестицій у Чеській Рес­публіці, Угорщині, Польщі та Словенії в 1991—2000 pp. засвід­чує, що макроекономічні показники зростання ВВП та обсягів інвестування, як правило, змінювалися в одному напрямі. Ви­няток становлять лише 1992—1993 pp. для Чеської Республі­ки та 1993 і 1995 pp. для Угорщини. Водночас помітно, що і в цьому випадку збільшення інвестицій уповільнювало темпи зниження обсягів національного виробництва, а їх зменшення стримувало економічне зростання (табл. 1.8, див. с 28).

Хикс Дж.Р. Стоимость и капитал: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1988. -с. 17.

28

Розділ 1

Таблиця 1.8. ВВП та інвестиції в перехідних економіках, % до

попереднього періоду*

Рік Чеська Респ. Угорщина Польща Словенія
ВВП Інвестиції ВВП Інвестиції ВВП Інвестиції ВВП Інвестиції
1991 -11,6 -17,5 -11,9 -10,4 -7,0 -4,4 -8,9 -11,5
1992 -0,5 +8,8 -3,1 -2,6 +2,6 +2,3 -5,5 -12,9
1993 +0,1 -8,1 -0,6 +2,0 +3,8 +2,9 +2,8 +10,7
1994 +2,2 +17,3 +2,9 +12,5 +5,2 +9,2 +5,3 +12,5
1995 +5,9 +21,0 +1,5 -4,3 +7,0 +16,9 +4,1 + 17,1
1996 +4,8 +8,7 +1,3 +6,7 +6,0 +20,6 +3,5 +4,2
1997 -1,0 -4,9 +4,6 +9,2 +6,8 +21,9 +4,6 +10,1
1998 -2,2 -3,7 +4,9 +11,4 +4,8 +14,8 +3,8 +13,7
1999 -0,2 -5,5 +4,5 +6,6 +4,1 +6,9 +5,0 +16,1
2000 +3,1 +2,9 +6,2 +6,1 +5,6 +4,0 +4,9 +7,2

* Джерела: Fidrmuc, Schardax F. Increasing Integration of Applicant Countries into International Financial Markets: Implications for Monetary and Financial Stability// Focus on Transition. — 1999. — № 2. — P. 30; Statistical Annex // Focus on Transition. — 2000. — № 2. — P. 146; Backe P., Wojcik C. Developments in Selected Countries // Focus on Tran­sition. — 2000. — № 1. — P. 12, 16, 18, 25; Entwicklungen in ausgewalten Reformlandern // Berichte und Studien. — 2000. — № 3. — P. 87, 93, 95, 97.

В Україні в розподілі капіталовкладень за призначенням у 1990—1993 pp. простежувалась тенденція до зменшення їх частки в об'єкти виробничого призначення (показник змен­шився із 72 до 59 %), але надалі, у 1996—1999 pp., вона збіль­шилась до 67 %1.

Хоча відсоток капіталовкладень в об'єкти виробничого призначення дещо нижчий від рівня, досягнутого в середині 80-х років XX ст. (73 %), його деяке збільшення можна було б трактувати як передумову відновлення економічного зростання. Водночас технологічна структура капіталовкладень є далеко неоптимальною. Впродовж 1990—1998 pp. вартість будівель­них та монтажних робіт завжди перевищувала капітало­вкладення в устаткування, інструмент та інвентар. Виняток

'Статистичний щорічник України за 1995 рік. — К.: Техніка, 1996. — С 274.

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 29

становив лише 1994 p., коли видатки на активну частину капі­таловкладень становили 43 % від їхнього загального обсягу, на пасивну — 40 %. У 1999 р. частка активної частини дещо зменшилась (49 % проти 44 %у. Подолання загального еконо­мічного спаду потребує спрямування більшої частки капіта­ловкладень в устаткування, інструмент та інвентар порівняно з витратами на будівництво виробничих споруд.

На окрему увагу заслуговує галузева структура капітало­вкладень у вітчизняній економіці. За 1991—1999 pp. помітно збільшилась частка промисловості в загальному обсязі капіта­ловкладень — із 30,5 до 41,1 %. Хоча цей показник і не най­вищий за досліджуваний період (максимальне значення — 45,3 % — досягнуто в 1994 p.), проте він відчутно вищий від аналогічних значень для інших галузей економіки. Напри­клад, частка сільського господарства у структурі капітало­вкладень зменшилась більше ніж у 5 разів, будівництва — майже вдвічі.

Серйозні диспропорції простежуються і в розподілі капі­таловкладень між галузями промисловості. У 2000 p., як і в 1992 р., на перших позиціях була вугільна промисловість, част­ка капіталовкладень у яку незначно зменшилася, — з 19,5 до 18,2 % (табл. 1.10, див. с 33). Більше ніж удвічі зросла частка електроенергетики, в 4 рази — газової промисловості, в 1,5 раза — чорної металургії. Частка таких галузей, як хімічна і нафтохі­мічна промисловість та машинобудування, у загальному об­сязі капіталовкладень зменшується. Порівняно низькою є та­кож частка галузей, орієнтованих на виробництво споживчих благ. Наприклад, якщо частка харчосмакової промисловості зросла майже в 1,6 раза, то м'ясної зменшилась більше ніж удвічі, а легкої промисловості — більше ніж у 5 разів. Сумар­на частка цих галузей становила лише 14,8 % від загального обсягу капіталовкладень у 2000 p., що навіть менше від рівня 1992 р.

Розподіл капітальних вкладень у регіонах України також нерівномірний. Зафіксовано чітку тенденцію до концентрації капіталовкладень у промислово розвинутих регіонах. За 1991— 1999 pp. на місто Київ, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку,

1 Основні індикатори інвестиційної діяльності в Україні // Моніто­ринг інвестиційної діяльності в Україні. — 2000. — № 1. — С 73—84.

зо

Розділ 1

Київську, Луганську, Одеську, Полтавську та Харківську об­ласті припадало в середньому 61,2 % від загального обсягу капіталовкладень. Водночас дев'ять адміністративно-територі­альних одиниць із найнижчими показниками зосереджували на своїй території лише 15,7 %. У другій половині 90-х років диспропорції в розподілі капіталовкладень ще більше погли­билися. Якщо у 1991 —1994 pp. частка дев'яти адміністра­тивно-територіальних одиниць із найкращими показниками вкладень становила 55,6 %, а з найгіршими — 14,9, то в 1995— 1998 pp. середнє значення становило 63,7 і 12,5 % відповідно. Щоправда, перелік регіонів, які входили до кожної з груп не­значно змінювався. У 2001 р. ситуація не поліпшилася — це співвідношення становило 63,9 та 11,5 % відповідно. Як і в попередні роки, місто Київ, Донецька та Дніпропетровська об­ласті лідирують за обсягами капіталовкладень, тоді як частка 18 адміністративно-територіальних одиниць перебуває на ниж­чому від середнього рівні.

Не кращим є стан і з залученням іноземних інвестицій. Протягом 2001 р. чільні особи української влади почали все частіше робити заяви про суттєве поліпшення інвестиційного клімату в Україні, про очікування найближчим часом мало не інвестиційного буму, оскільки економіка практично ви­йшла з кризового стану і демонструє найвищі темпи економічно­го зростання не лише серед країн СНД, а і всієї Європи. Більш конкретно аналіз причин незадовільної інвестиційної актив­ності іноземного капіталу в українській економіці викладено в розділі 2, а тут спробуємо неупереджено розглянути реальне становище з припливом іноземних вкладень у різні галузі ма­теріального виробництва та сфери послуг.

Перш за все слід критично оцінити твердження про вкрай несприятливий клімат для інвестицій в Україні взагалі, який "...не відповідає стандартам як ринкової, так і централізовано планової економіки"1. Якщо вже економічна теорія викори­стовує запозичений з природничої науки термін "клімат", то слід продовжити аналогію — клімат дійсно може бути спри­ятливим чи несприятливим. Так, в Україні природний клімат несприятливий для вирощування бананів чи цукрової трости­ни, і вони в її природних умовах не ростуть зовсім. Ще більш

1 Гаврилюк О.В. Пряме іноземне інвестування у світогосподарських процесах: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. — К., 1999. — С. 16.

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 31

несприятливий клімат для цієї мети, наприклад, в Ісландії, але там відносно недорого обходиться створення спеціальних теп­личних умов — неважко опалювати теплиці за рахунок при­родних гарячих джерел. У такому розумінні не можна ствер­джувати про повну невідповідність українського економічного клімату для інвестицій — адже в такому разі їх би не було зовсім, як бананових плантацій на полях Ісландії. В Україні таки є іноземні інвестиції, і далеко не всі вони здійснювалися в штучних тепличних умовах.

Доречніше було б вести мову не про відсутність сприятли­вого інвестиційного клімату, а про невміння використати на­явний клімат. І в цьому плані можна навести показову анало­гію — так, в Україні природні умови є більш сприятливими для вирощування пшениці чи цукрового буряку, ніж, скажімо, в Нідерландах, але врожайність пшениці чи вихід цукру з гек­тара земельної площі чи не втричі нижчі від нідерландських середніх значень. Отже, не треба посилатися на несприятли­вий клімат, а слід вишукувати огріхи в агротехнічних техно­логіях.

За повідомленням Державного комітету статистики Украї­ни, загальний обсяг прямих інвестицій в Україну за роки неза­лежності станом на середину 2001 р. становив 3,924 млрд дол. США. У 2002 p. він перевищив 4 млрд дол. США, але в роз­рахунку на душу населення випереджає хіба що Білорусь, яка за прикладом Північної Кореї йде "шляхом чучхе", декларуючи опору виключно на власні сили.

У таблиці галузевого розподілу іноземних інвестицій, по­даній нижче, торговельну діяльність розділено за окремими напрямками — в сумі іноземні інвестиційні вкладення у всі її види становлять 681,17 млн дол. США, щоправда, все одно менше, ніж у провідну для інвестицій галузь — харчову про­мисловість (табл. 1.9, с. 32).

Докладний перелік іноземних інвестицій за їх структурою станом на 2002 р. віднайти не вдалося, але суттєвих змін у їх галузевій та регіональній структурі не відбулося. За винят­ком деяких прибуткових підгалузей харчової промисловості (більш докладно розглянутих у розділі 4) іноземні інвестиції спрямовуються в основному таким чином, щоб не нарощувати матеріальне виробництво в Україні, а сприяти просуванню на її ринок власних товарів чи просто "знімати вершки" за раху­нок здійснення посередницьких послуг. У деяких випадках

32

Розділ 1

Таблиця 1.9. Обсяг іноземних інвестицій за галузями

Галузь млн дол. США Галузь млн дол. США
Харчова промисловість 740,480 Готелі 10,097
Оптова торгівля і посередництво 518,780 Будівництво 99,834
Машинобудування 330,615 Торгівля транспортними засобами 94,774
Фінансова діяльність 301,843 Сільське господарство 72,856
Транспорт 252,822 Роздрібна торгівля побутовими товарами 67,616
Хімія і нафтохімія 221,420 Послуги 55,344
Металургія

і металообробка

169,130 Легка промисловість 47,962
Виробництво коксу, нафтопродуктів і ядерного палива 165,690 Целюлозно-паперова промисловість, видавнича справа 46,748
Операції з нерухомістю і юрпослуги 160,429 Виробництво деревини 42,517
Видобувна промисловість 112,962 Виробництво електроенергії, газу і води 22,004
Охорона здоров'я 112,749 Освіта 2,555

За даними Державного комітету статистики станом на 2001 р.

навіть виробничі вкладення насправді виконують те ж завдання — так, "Кока-Кола" будувала завод в Україні лише для того, щоб не завозити воду зі Сполучених Штатів, але планувала на­завжди прив'язати Україну до закупівель свого концентрату, який і є, власне, продуктом всесвітньо відомої фірми.

Ненабагато більш оптимальним є структура і вітчизняного інвестування (табл. 1.10).

Якщо іноземні інвестори окупували найбільш прибуткові сфери, то найбільша і до того ж зростаюча частка вітчизняних інвестицій припадає на так звані базові, капіталомісткі та не­ефективні галузі, тоді як нарощування потужностей у необ­хідних для народного споживання сферах зменшилося навіть порівняно з радянськими часами, коли їм взагалі не приділя­лося уваги. У цьому відношенні структуру іноземних вкла­день можна визнати все ж ефективною — принаймні, зовнішні інвестори не нарощують потенціалу енерговитратних та вза-

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 33

Таблиця 1.10. Капітальні вкладення за галузями промисловості, %*

Галузі промисловості Роки
1985 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000
Електро­енергетика 11 8,4 6,7 6,3 1,11 6,8 15,8 15,4 14,6 15,4 15,1
Вугільна 14 14,1 19,5 26,6 15,6 13,5 19,3 20 19,4 18,4 18,2
Газова 6,3 6,1 4,2 1,8 7,2 5,6 4,7 9,4 14,7 14,5 16,8
Чорна металургія 10,4 8,9 10,4 13 12,9 12,2 16,9 15,7 13,1 14,8 15,8
Хімічна та нафтохімічна 7,5 5,6 5,7 5,9 7,1 14,6 11,4 5,5 5,8 3,7 2,2
Машино­будування 29 29,3 22 16,4 9,3 7,0 5,7 5,3 5,4 5,8 5,6
Легка 2,3 4,8 3,7 4,6 4,4 4,4 1,2 1,3 1,9
Харчосмакова 4,3 6,0 7,6 8,3 10,0 14,7 8,7 9,6 10,6
М'ясна та молочна 1,9 2,7 4,0 4,3 5,1 5,9 2,9 3,2 2,2 2,2 1,7
Усього 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100

* Обчислено за: Статистичний щорічник України за 1995 рік. — К.: Техніка, 1996. — С. 285; Статистичний щорічник України за 1998 рік. — К.: Техніка, 1999. — С. 219; Квартальні передбачення // Міжнародний центр перспективних досліджень. — 2000. — № 10. — С. 45.

галі малорентабельних виробництв, а вітчизняні, користуючись підтримкою держави, продовжують розвивати саме ці сфери.

Подібна картина також простежується, коли порівняти частки кожного з регіонів у загальному обсязі капіталовкладень та відповідні їхні частки в кількості населення України. Згрупу­вавши адміністративно-територіальні одиниці країни у п'ять регіонів (північний — місто Київ, Житомирська, Київська, Сумська та Чернігівська області; південний — АР Крим, місто Севастополь, Миколаївська, Одеська, Херсонська області; цен­тральний — Вінницька, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська області; західний — Волинська, Рівненська, Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області; східний — Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська області), легко зауважити, що до східного та північного (завдяки столичному статусу міста Києва) надходять значно більші обсяги капіталовкладень, аніж прогнозовані на підставі кількості населення. Водночас

3 — 2-3143

34

центральний регіон упродовж досліджуваного періоду отри­мував адекватну цій кількості суму. Ще два регіони — захід­ний і південний — недоотримують необхідний обсяг інвести­цій. Міжрегіональні структурні диспропорції також свідчать про глибоку кризу в інвестиційному середовищі вітчизняної економіки (табл. 1.11).

Таблиця 1.11. Капітальні вкладення у регіони України, %

Регіон Роки Кількість населення на 01.01.99
1985 1990 1991— 1994 1995— 1998 1999 1991 — 2001
Північний, у тому числі м. Київ 16,6 4,4 17,7 4,5 19,9 6,4 20,9 9,5 24,9 15,7 21,1 9,1 17,1 5,2
Південний 18,1 16,7 13,9 11,4 11,3 12,4 15,2
Центральний 10,2 11,2 13,3 12,4 ПД 12,5 12,3
Західний 16,9 17,5 17,6 16,6 14,5 16,9 22,6
Східний 38,3 37 35,5 39,1 38,2 37,7 32,8
Усього** 100 100 100 100 100 100 100

* Складено за: Статистичний щорічник України за 1995 рік. — К.: Техніка, 1996. — С. 278; Статистичний щорічник України за 1998 рік. — К.: Техніка, 1999. — С. 215; Глухое Г. Что посеешь, то и пожнёшь // Инвестгазета. — 2000. — № 47(268). — С. 36.

** Середнє арифметичне річних значень. Внаслідок заокруглень за­гальна сума може бути більшою (меншою) 100 %.

З викладеного видно, що проблема оптимізації структури капіталовкладень для нашої держави є актуальнішою, ніж збільшення їх обсягів. Є підстави погодитися, що згортання інвестиційної активності в нашій державі частково виклика­не надто великою інтегрованістю економіки УРСР у госпо­дарський комплекс СРСР, тому з його розпадом інвестиційна активність мала зменшитися. Але основна група причин по­в'язана з недоліками економічних перетворень за роки неза­лежності та недосконалістю державного регулювання інвести­ційної активності. Успадковані від СРСР проблеми дійсно ви­явились доволі значними, вирішити їх повністю поки що не вдалося, але наведена статистика зовсім не демонструє праг­нення до такого вирішення. Нижче буде докладніше проаналі­зовано окремі напрямки державної політики в інвестиційній справі з тим, щоб віднайти найнеобхідніші кроки до виправ­лення становища.

35

<< | >>
Источник: Борщ Л.М.. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. 2002

Еще по теме 1.2. Реальний стан інвестування:

  1. Розділ 1 ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ТА РЕАЛЬНИЙ СТАН ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНСЬКУ ЕКОНОМІКУ
  2. 3.4. Інститути спільного інвестування
  3. Борщ Л.М.. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. 2002, 2002
  4. Стан громадянства
  5. § 2. Сучасний стан криміналістики в Україні
  6. Стан свободи
  7. Сімейний стан
  8. Споживання, заощадження, інвестиції та стан рівноваги
  9. 18. Теорії споживання. Функції споживання та заощадження. Інвестиції, їх види, чинники інвестування.
  10. Розділ 13 СТАН ВИКОНАННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОРІЧНОЇ ДОПОВІДІ «ПРАВА ЛЮДИНИ В галузі охорони здоров'я — 2012»
  11. Місце правової системи України серед правових систем сучасності: стан та перспективи
  12. 5. Реальные инвестиции
  13. § 3. Реальная совокупность преступлений
  14. 9.4. Реальные контракты
  15. 7.1. Формы реальных инвестиций
  16. Реальная мера