<<
>>

§1. Класифікація службових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування

За Кримінальним кодексом України до злочинів у сфері службової діяльності відносяться: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади чи службових повноважень (ст.

365), службова недбалість (ст. 367), службове підроблення (ст. 366), одержання хабара (ст. 368), давання хабара (ст. 369), провокація хабара (ст. 370).

Службові злочини суттєво відрізняються за об’єктивними характеристиками, причинними зв’язками, формами вини, метою, мотивами, наслідками. їх можна класифікувати на групи: службові зловживання і перевищення влади; службова недбалість; хабарництво.

Під час розслідування будь-якого службового злочину необхідно враховувати ряд загальних положень:

1. Перш за все вирішується питання про належність даної особи до категорії службових.

Службовими визнаються особи, які постійно або тимчасово виконують функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово в державних чи громадських підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням (ст.

364 КК України).

Визначені незаконні дії службової особи можуть розцінюватися як зловживання службовим становищем, а такі самі дії, вчинені приватною особою, - лише самоуправство. Єдиний злочин із числа службових - давання хабара - може бути вчинено не службовою особою.

2. Під час розслідування будь-якого службового злочину необхідно на підставі спеціальних інструкцій, положень, наказів вивчити коло службових обов’язків, повноважень і компетенції особи, характер підлеглості, звітності, особливості контролю, а також умови діяльності підприємства, установи чи організації, де виник службовий злочин.

У ході вирішення питання про відповідальність певної особи факти повинні бути конкретними, а її діяльність показана в точній відповідності з колом її обов’язків та повноважень і офіційно зафіксованих формальних та виробничих підстав.

3. Однією з умов розслідування кожного службового злочину є встановлення характеру протиправної дії службової особи, що спричинила шкоду державним чи громадським інтересам, або правам і інтересам громадян, що охороняються законом. Не всі протиправні дії можна кваліфікувати як злочинні. В залежності від обставин вони можуть бути розцінені як службовий проступок і підлягають лише дисциплінарній відповідальності із-за відсутності події злочину.

4. Обов’язковим є встановлення провини службової особи. Всі ці злочини, за виключенням недбалості, вчиняються умисно. Це означає, що в ході проведення слідчих дій необхідно доказати умисне скоєння службового злочину, а в випадку недбалості також беззаперечно доказати злочинну необережність.

5. Повинен бути також встановленний причинний зв’язок між діями службової особи і наслідками, що наступили. В ході їх вивчення виникає чітка картина ролі особи в тому чи іншому процесі, взаємозв’язок її дій, результатів і характеру, причинної необхідності наслідків.

6. Кожний службовий злочин породжує певні наслідки, що проявляються в спричиненні шкоди. Тому встановлення характеру і розміру спричиненої шкоди є складовою частиною предмета доказування і важливим елементом методики розслідування службових злочинів.

7. Загальним під час розслідування службових злочинів є також те, що вони часто бувають пов’язані з іншими злочинами (наприклад, зловживання службовим становищем і хабарництво тісно переплітаються з розкраданням державного чи громадського майна) або слугують засобом скоєння інших злочинів (наприклад, зловживання є однією із форм розкрадання, а службове підроблення може бути способом приховування іншого злочину).

До обставин, що підлягають встановленню під час розслідування будь-якого службового злочину, відносяться:

♦ коло службових прав та обов’язків осіб, що скоїли злочин;

♦ умови роботи підприємства, установи, організації, в яких скоєно злочин;

♦ час, місце і спосіб вчинення неправильних дій;

♦ обов’язки і дії, що фактично виконуються даною службовою особою;

♦ чи спричинена шкода неправильними діями службової особи;

♦ чи є причинний зв’язок між діями і шкідливими наслідками, що наступили;

♦ розмір шкоди, спричинений злочинними діями службових осіб;

♦ форма вини, а при наявності умислу - мотиви і мета злочину;

♦ відомості стосовно особи підозрюваного (обвинуваченого), характер відповідальності;

♦ зв’язок з іншими злочинами (розкраданням державного і громадського майна тощо);

♦ обставини, що обтяжують вину учасників злочину чи звільняють їх від кримінальної відповідальності;

♦ обставини, що сприяють скоєнню службових злочинів.

Встановлення перерахованих обставин конкретизується під

час розслідування окремих видів службових злочинів.

Так, під час розслідування зловживання владою чи службовим становищем необхідно вияснити і зафіксувати:

♦ мету зловживання;

♦ форму зловживання владою чи службовим становищем;

♦ в чиїх інтересах скоєнно зловживання;

♦ чи не пов’язано зловживання з порушенням фінансової дисципліни.

У ході розслідування хабарництва перелік обставин може бути доповнений:

♦ факт та обставини передачі службовій особі хабара особою, зацікавленою у виконанні чи невиконанні певної службової дії;

♦ мета давання хабара;

♦ яка службова дія була чи не була виконана службовою особою, що одержала хабар;

♦ предмет хабара, його ознаки, джерела одержання засобів для давання хабара;

♦ чи не були виконані службовою особою дії законними;

♦ яким способом був переданий хабар;

♦ коло осіб, що приймали участь в одержанні і передачі хабара;

♦ хто був присутній під час передачі хабара;

♦ чи не було вимагання хабара;

♦ взаємовідносини між особами, причетними до отримання чи давання хабара.

Злочинна недбалість є необережним злочином, тому під час її розслідування необхідно додатково встановити:

♦ факт недбалості, а не умисне небажання виконання певних обов’язків з передбаченням наслідків такого виконання;

♦ освіту, кваліфікацію і досвід обвинуваченого, чи могла службова особа передбачити настання певних наслідків у результаті своєї бездіяльності;

♦ мотиви й обставини призначення на цю посаду даної особи;

♦ норми природного убутку продукції;

♦ конкретні умови зберігання майна, їх відповідність інструктивним;

♦ чи міг обвинувачений вжити необхідних заходів для усунення чи недопущення певних наслідків.

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §1. Класифікація службових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування:

  1. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ Загальні положення методики розслідування злочинів
  2. §2. Структура методики розслідування злочинів. Загальні положення і наукові основи методики
  3. §2. Криміналістична характеристика службових злочинів
  4. §1. Поняття та завдання методики розслідування злочинів
  5. §4. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем
  6. Тема 23. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності
  7. Тема 24. Розслідування розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем
  8. Тема 25. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності
  9. Стаття 9. Загальні вимоги до набору на посади публічних службов­ців
  10. Тема 28. Розслідування злочинів, пов'язаних із забрудненням довкілля
  11. Тема 21. Розслідування корисливо-насильницьких злочинів
  12. §1. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування окремих видів злочинів