<<
>>

§2. Криміналістика в системі юридичних наук

Криміналістика - юридична наука, тому що головним живильним джерелом для неї є право. її предмет і об’єкти пізнання належать до сфери правових явищ. Завдання, що вирішуються нею, також відносяться до правової сфери діяльності державних органів, правових процесів розслідування та судового розгляду.

Рекомендації криміналістики мають правовий характер, заснований на законі. В історичному аспекті вона започаткувала себе в рамках саме правової - кримінально-процесуальної науки.

Криміналістика, з одного боку, схиляється до природничих і технічних наук і головним чином через них збагачує свій науково-технічний зміст. З іншого боку, її методи, засоби, тактичні прийоми використовуються у правовій сфері, переважно в кримінальному судочинстві, і тому вона тісно пов’язана з науками кримінального процесу, кримінального права та кримінологією, являючись невід’ємною частиною системи юридичних наук.

Зв’язок криміналістики з науками кримінального права і кримінального процесу здійснюється в основному через ті га-

лузі права, які вивчають ці науки.

Кримінально-процесуальне право є основою розроблення тактики і методики розслідування злочинів, воно регламентує застосування в кримінальному процесі науково-технічних методів і засобів. Ні один метод чи тактичний прийом, який протирічить вимогам кримінально- процесуального закону, не може бути застосований у слідчій та судовій практиці.

Найбільш тісний зв’язок криміналістики і науки кримінального процесу виявляє себе в галузі теорії судових доказувань. Характерною особливістю криміналістики і теорії судових доказувань є їх взаємне збагачення.

Теорія судових доказувань і її ядро - доказувальне право - активно впливають на розвиток криміналістики, її науково-технічних методів і засобів, тактики і методики розслідування злочинів.

Теорія доказувань, удосконалення правової регламентації використання методів криміналістики в кримінальному процесі сприяє розвитку криміналістики, розширює можливості застосування в судочинстві досягнень науково-технічного прогресу і нових тактичних прийомів розкриття злочинів.

Криміналістика під час розроблення методів і тактичних прийомів керується положеннями процесуальної теорії щодо відносності і допустимості доказів, оцінки їх достовірності тощо. Таким чином, від рівня розвитку теорії судових доказувань в значній мірі залежить удосконалення методів криміналістики.

В свою чергу, і криміналістика має суттєвий вплив на розвиток судових доказувань та доказувального права. Він про- слідковується за такими основними спрямуваннями:

♦ розроблення рекомендацій щодо застосування нових природничо-наукових методів і тактичних засобів для виявлення, фіксації і дослідження матеріальних слідів злочинів;

♦ вивчення та узагальнення експертної практики і створення нових видів експертних досліджень;

♦ розроблення на основі узагальнення слідчої практики ефективних тактичних прийомів та підготовка для законодавчого закріплення нових слідчих дій.

Однак все це не є підставою для віднесення теорії доказувань до предмета криміналістики. Звідси, до нього не можуть відноситись і закономірності виникнення, збирання, дослідження, оцінки і використання доказів, що є предметом теорії доказувань, науки кримінального процесу.

В криміналістиці прийнято вважати, що закономірності (механізм) утворення слідів є предметом вивчення однієї із галузей криміналістики - криміналістичної техніки. Однак це стосується лише випадків, коли йдеться про сліди, які є результатом простих форм взаємодії матеріальних об’єктів (сліди рук, ніг, транспортних засобів тощо). Для вивчення ж більш складних форм взаємодії об’єктів даних власне криміналістики недостатньо, необхідні знання в різних галузях природничих та технічних наук. Так, деякі сліди знарядь злому, а також деформації, що виникають під час зіткнення транспортних засобів, неможливо дослідити без теорії опору матеріалів та інших розділів механіки.

Одним із завдань криміналістики є те, щоб приспособити і використати закони, теорію, методи природничих, технічних та суспільних наук для розкриття злочинів. Таке розуміння предмета і завдань криміналистики не принижує її наукового авторитету та великого практичного значення як прикладної юридичної науки.

Було б неправильно вважати також, що криміналістика розробляє проблеми порушення кримінальних справ, предмет і межі доказування. Порушення кримінальної справи і предмет доказування - традиційно процесуальні проблеми і до предмету криміналістики не відносяться. Хоча криміналістика в числі інших проблем досліджує, наприклад, питання тактики початкових дій слідчого та особи, що здійснює дізнання, в стадії порушення кримінальної справи, сама проблема порушення справи носить виключно процесуальний характер і відноситься до предмета науки кримінального процесу.

Співвідношення криміналістики і кримінології характеризується тим, що дані криміналістики використовуються у вирішенні кримінологічних завдань попередження злочинів, а дані кримінології враховуються в ході створення криміналістичних

характеристик злочинів та розроблення окремих методик розслідування.

Профілактична діяльність відноситься до предмета кримінології і здійснюється з урахуванням її наукових рекомендацій. Дані криміналістики використовуються з метою сприяння попередженню правопорушень. Криміналістика дає кримінології матеріал стосовно тактики і методики виявлення слідчим і судом причин та умов конкретних злочинів; вона розробляє технічні засоби, що перешкоджають скоєнню злочинів. Однак це не змінює суті предмета криміналістики і не перетворює її в науку про попередження злочинів.

Для профілактики злочинів використовуються дані не лише криміналістики, а й інших наук (кримінального процесу, прокурорського нагляду, соціології, статистики, соціальної психології, судової медицини, судової психіатрії тощо), однак проблеми попередження злочинів, як відомо, не визначають змісту предмета перерахованих наук.

Криміналістика в даному відношенні не є винятком. Вона навчає методам розкриття злочинів і в цій ролі обслуговує і кримінальне судочинство, і профілактику злочинів.

Криміналістика з моменту свого виникнення активно і творчо використовує дані природничих і технічних наук. Іх роль у формуванні криміналістики як науки велика. При цьому основні шляхи перетворення даних згаданих наук у криміналістичні прийоми і методи різні. Ними є: просте використання, пристосування, перетворення.

Криміналістика тісно пов’язана також з етикою і юридичною психологією. В основі слідчої тактики і методики розслідування злочинів лежать правові і моральні вимоги. Кожний тактичний прийом, метод розкриття злочинів, що рекомендується криміналістикою, проходить перевірку з точки зору його відповідності не лише кримінально-процесуальному закону, але й нормам моралі. Отже, етика, особливо судова етика, активно сприяють криміналістиці в розробленні ефективних правомірних та морально дозволених методів розкриття зло-

чинів, що забезпечують установлення об’єктивної істини по кримінальній справі.

Розвиток криміналістики, удосконалення її методів неможливі без використання знань у галузі психології. Особливо значна роль юридичної психології в розвитку слідчої тактики, в удосконаленні тактичних прийомів провадження слідчих дій. Знання особливостей психічних процесів, емоціональних і вольових станів, характеру, темпераменту та інших властивостей особистості, що проявляються під час скоєння злочину, а також у ході провадження кримінального судочинства, допомагає розробляти науковообгрунтовані рекомендації криміналістики, вдосконалювати тактичні засоби. Глибоке розроблення психологічних основ слідчої тактики - важливе завдання криміналістів і психологів. Його практичне здійснення не повинно призводити до взаємного вторгнення у предмет науки, розмивати межі між криміналістичною і юридичною психологією. Ці межі достатньо чітки: юридична психологія досліджує закономірності психічних явищ, що прявляються в своєрідних кримінальних умовах, у сфері судочинства та виконання покарання, а криміналістика розробляє рекомендації щодо використання даних юридичної психології в розкритті злочинів, в удосконаленні своїх методів і тактичних прийомів.

У виборі найбільш ефективних прийомів і способів проведення слідчих дій, криміналістичних операцій та лінії поведінки в процесі вирішення окремих криміналістичних завдань щодо збирання і використання доказів криміналістика опирається і на дані інших наук (схема 1).

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §2. Криміналістика в системі юридичних наук:

  1. § 3. Місце криміналістики у системі правових наук
  2. §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
  3. § 3. Теорія держави і права в системі юридичних наук
  4. § 3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та інших суспільних наук
  5. § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
  6. § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
  7. § 1. Теорія держави і права в системі наук
  8. РОЗДІЛ 1 ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ В СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ
  9. 2.Значення історії держави і права як науки та її місце в системі юридичних дисциплін
  10. 1.2. Психологія в системі наук. Система юридичної психологи
  11. § 2. Теорія держави і права в системі соціальних наук
  12. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛІСТИКИ Криміналістика як наука і навчальна дисциплина
  13. Теоретичні основи криміналістики Поняття і значення криміналістики
  14. Тема 13. Юридична правотворчість. Зовнішні форми (джерела) об'єктивного юридичного права
  15. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
  16. Розділ 12 ЮРИДИЧНА МОВА. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА НОРМОТВОРЧОСТІ