<<
>>

§3. Основи експертного ототожнення людини за ознаками зовнішності

Експертне ототожнення - це безпосереднє порівняння ознак зовнішності людини, закарбованих на фотознімках, кіно- та відеоматеріалах, із зразками ознак зовнішності, відображених на різних матеріальних носіях інформації.

Портретно-криміналістична експертиза поділяється на такі види:

♦ експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення особи, що розшукується, серед декількох осіб, зображених на фотознімках;

♦ експертиза прижиттєвих фотографій безвісті зниклої людини та черепа трупа для встановлення належності його даній особі;

♦ експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого представлені) та фотопортрета живої особи для встановлення особи трупа;

♦ експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісті зниклої особи з метою упізнання трупа.

Портретно-криміналістична експертиза вирішує такі завдання: чи відображено на пред’явлених фотографіях одне і те саме обличчя; чи немає на груповій фотографії особи, фотографія якої пред’явлена для дослідження; чи не зображений на фотографії труп особи, яка розшукується; чи не належить череп людині, фотографія якої пред’явлена для дослідження.

На портретно-криміналістичну експертизу подають матеріали, на яких обличчя може бути зображено в різних положеннях. Доцільно, щоб на порівнювальних матеріалах обличчя було зафіксоване приблизно в тих самих ракурсах. Кіно-, відеомате- ріали, рентгенограми подають в оригіналах, кісткові останки повинні бути звільнені від м’яких тканин.

Експертне ототожнення людини можливе тоді, коли зображення обличчя на фотознімку одержані об’єктивними засобами фіксації на підставі законів геометричної оптики. Будь-яка копія повинна бути подібна до оригіналу та ізоморфна йому, тобто будь-який об’єкт системи можна розглядати як «модель» і вивчати на ньому різнобічні ознаки.

Тому неоднакові геометричні будови, які застосовуються в експертизі, можуть розрізнятися лише розміром, але не ознаками, які є основою для їх будови. Звідси, під час збільшення фотографічних зображень взаємозв’язок і співвідношення між ознаками не змінюється.

Ідентифікаційним об’єктом фотопортретної експертизи у всіх випадках є конкретна людина, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об’єктами можуть бути: геометрично точні зображення голови та обличчя ідентифікаційного об’єкта; скелет голови (череп) або його знімок.

Об’єктами ідентифікаційної експертизи можуть бути портрети, створені художниками, а також всі композиційні портрети.

Методика ідентифікаційного дослідження фотографічних зображень складається з таких етапів. На початку дослідження серед зразків намагаються відібрати такі фотознімки, на яких обличчя зафіксоване в однаковому або близькому до досліджуваного ракурсі. Потім фотознімки приводять до одного масштабу, для чого використовують константні антропометричні точки голови. Одержані одномасштабні знімки наклеюють на таблиці й описують кожний знімок за системою словесного портрета. Однакові ознаки за формою, розміром та розташуванням відмічають стрілками. Для визначення співвідношення ознак останні з’єднують прямими лініями, одержані геометричні фігури порівнюють. Відмінні ознаки, як правило, на фотознімках виділяють іншим кольором. Відтак оцінюють сукупність збіжених ознак і відмінних, пояснюючи причину появи останніх, а сукупність збіжених ознак оцінюють як неповторне.

Контрольні запитання

1. Що собою становить ідентифікація людини за ознаками зовнішності?

2. На які види поділяються зовнішні ознаки людини?

3. Що відноситься до особливих прикмет людини?

4. Як складається «словесний портрет» людини?

5. Як складається «фоторобот»?

6. Як виготовляються суб’єктивні композиційні портрети?

7. Які завдання вирішує портретно-криміналістична експертиза?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Поняття та наукові основи ототожнення людини за її зовнішніми ознаками, завдання і значення даного ототожнення.

2. Ознаки зовнішності людини, їх характеристика, ідентифікаційне значення та класифікація.

3. Судово-портретна експертиза: поняття, наукові основи, коло питань, які вирішуються, методи підготовки матеріалів для призначення експертизи.

Література

1. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука.- К., 1998. - С.145-165.

2. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К., 2001. - С. 154-166.

3. Криминалистика. Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. - М., 1986. - С. 78-95

4. Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. - М., 1995. - С. 239-256

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §3. Основи експертного ототожнення людини за ознаками зовнішності:

  1. § 1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
  2. §1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
  3. § 2. Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет)
  4. Ідентифікація людини за ознаками зовнішності
  5. Ідентифікація людини за ознаками зовнішності
  6. § 3. Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретно- криміналістична експертиза)
  7. §2. Зовнішні ознаки людини та їх класифікація
  8. § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
  9. З.Людина мас право... (Основні права і свободи людини)
  10. § 1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна характеристика. Обов'язки людини і громадянина