<<
>>

§3. Особливості розслідування хабарництва

Криміналістична характеристика хабарництва. Хабарництво є одним із найбільш складних для розслідування злочинів. Воно завжди пов’язано з корисливим використанням службовою особою свого службового становища і в більшості випадків скоюється таємно, без свідків.

Хабарництво охоплює два взаємозалежних склади злочину: одержання хабара; давання хабара. Оскільки ці діяння є обов’язковими елементами хабарництва, то вони й визначають особливості його кримінального механізму. Для складу злочину не має значення, був одержаний хабар до чи після виконання (чи невиконання) службовою особою певних дій по службі. Діяння вважається закінченим після одержання предмета хабара. Однак для доведення вини необхідне розслідування обставин, пов’язаних із діями (або бездіяльністю) служової особи.

Криміналістична характеристика хабарництва містить вказівку на такі типові ситуації вчинення злочину:

♦ хабарництво, пов’язане з вчиненням незаконних дій (бездіяльності) в інтересах давача хабара;

♦ хабарництво, пов’язане вчиненням законних дій у тих самих інтересах;

♦ давання і одержання хабара без посередників;

♦ давання і одержання хабара з посередниками;

♦ одержання хабара за допомогою вимагання чи без нього.

Обставини, що підлягають встановленню. В ході розслідування хабарництва підлягають встановленню такі обставини:

1) коло учасників злочину: одержувач хабара; давач хабара; посередник давання хабара;

2) мета давання хабара;

3) мотиви злочину: в хабарника - користь; у давача хабара і посередника - користь, в тому числі задоволення особистих або громадських інтересів тощо;

4) предмет хабара, його ознаки, джерела одержання засобів для давання хабара;

5) обставини і обстановка давання - одержання хабара (час, місце, умови, в яких було вчинено злочин, спосіб вручення хабара, хто був присутній тощо);

6) наявність чи відсутність вимагання хабара, конкретні обставини, в ході яких вимагався хабар;

7) чи мало місце заздалегідь обіцяне приховування хабарництва, неповідомлення про хабарництво, а також обставини, що сприяли хабарництву;

8) законність виконаних службовою особою дій;

9) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності винних.

Типові слідчі ситуації і версії на початковому етапі розслідування (Схема 23). Кримінальні справи про хабарництво порушуються за матеріалами органів боротьби з економічною злочинністю, організованою злочинністю і корупцією. Джерелами повідомлень про хабарництво можуть бути заяви громадян, явка з повинною, публікації в засобах масової інформації та результати оперативно-розшукових заходів правоохоронних органів. Наприклад, надійшли конкретні факти про те, що певною службовою особою одержано хабара. В таких випадках порушується кримінальна справа і складається план розслідування. В числі початкових слідчих дій передбачаються: допит свідка, виїмка та огляд документів, обшук у співучасників, огляд предметів хабара; проведення очних ставок; призначення криміналістичної, товарознавчої, судово-бухгалтерської та інших експертиз.

В ході розслідування в справі про хабарництво висуваються і проводяться такі версії:

♦ хабар дійсно мав місце при обставинах, викладених в матеріалах, що стали підставою для порушення кримінальної справи;

♦ хабар мав місце, але переданий несправжній службовій особі;

♦ грошові кошти передані службовій особі правомірно (повернення боргу), заява про хабар - добросовісна помилка;

417

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

Схема 23. Типові ситуації та дії слідчого на початковому етапі розслідування хабарництва

♦ службовій особі хабар не давався, має місце обмова, наприклад під час відмови виконати незаконну вимогу;

♦ службова особа правомірно виконала в інтересах іншої особи певні службові дії і не одержала хабара.

Виходячи із версій, планується послідовність проведення слідчих дій, строки їх проведення, визначаються виконавці.

Затримання з хабарем - дієвий засіб викривання хабарників. Як правило, воно проводиться за всебічно перевіреною заявою особи про вимагання хабара. Для викривання хабарників може використовуватися судово-оперативна фотографія, кіно- і відеозйомка та оперативно-розшукові заходи.

Момент затримання з хабарем визначається конкретними обставинами справи і проводиться в момент давання - одержання хабара або негайно після його передачі. Важливо, щоб під час затримання хабарник не міг позбавитись від речових доказів - предмету хабара.

Обшук. Особистий обшук та обшук за місцем мешкання співучасників хабарництва, а також в службовому кабінеті службової особи - хабароодержувача проводиться з метою виявлення і вилучення предметів хабара, документів, що засвідчують підготовку до вчинення даного злочину.

Допит обвинувачених пов’язаний із труднощами, обумовленими, як правило, заперечуванням пред’явленого обвинувачення з огляду на заздалегідь продуману поведінку на випадок розслідування і неправдиві показання співучасників даного злочину. У випадках змови зазначених осіб слідчий під час проведення допиту використовує систему доказів самого факту передачі предмета хабара, фактів проведення службових дій, обумовлених хабарем тощо. У ході допиту виникає необхідність у застосуванні тактичного прийому у вигляді максимальної деталізації показань про обставини, що пов’язані із установленими слідством фактами. Обвинувачених, що заперечують свою провину, вдається також викрити завдяки пред’явленню ретельно перевірених доказів, що спростовують їхні неправдиві доводи.

У ході допиту хабародавця часто виявляються суперечності в його показаннях, які він дає з метою пом’якшити свою відпо- 418

відальність або уникнути її. В сприятливих ситуаціях хабаро- давець, бажаючи досягти зазначеної мети, може давати правдиві показання, що сприяє викриттю хабарника.

Допит посередника дає можливість з’ясувати: хто та при яких обставинах залучав його до злочину як посередника; чи не був він сам ініціатором даної події; яка винагорода була йому запропонована і що фактично одержав; коли він зустрічався з особою, що одержала хабар, і хабародавцем, при яких обставинах; хто про них може дати показання.

Допит свідків. Коло осіб, які можуть бути свідками у справі про хабарництво, в більшості випадків залежить від матеріалів, що слугували підставою для порушення кримінальної справи. В якості свідків допитуються особи: в яких вимагався хабар, очевидці давання хабара; які брали участь в затриманні хабарника з хабарем; знайомі з службовою діяльністю службової особи, що підозрюється в хабарництві; які можуть охарактеризувати особу і поведінку хабарника. Ця група свідків може дати корисні відомості про взаємовідносини співучасників хабарництва і висвітлити обставини передачі хабара. Після одержання показань може бути організована перевірка показань свідка- очевидця на місці, де передавався хабар.

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §3. Особливості розслідування хабарництва:

  1. Розслідування хабарництва
  2. Тема 18. Особливості методики розслідування окремих різновидів вбивств
  3. § 3. Особливості розслідування деяких видів убивств
  4. §5. Особливості розслідування службової недбалості
  5. §4. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем
  6. § 1. Криміналістична характеристика хабарництва
  7. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ Загальні положення методики розслідування злочинів
  8. § 3. Початковий етап розслідування
  9. §3. Етапи розслідування та їх напрями
  10. § 3. Початковий етап розслідування
  11. Тема 25. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності