<<
>>

§ 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Допит потерпілої особи є однією із першочергових слідчих дій, від результатів якої залежить визначення напряму розслідування. З огляду на той факт, що потерпіла може помилятися або обмовляти певну особу, допит повинен детально плануватися, а його результати — всебічно перевірятися.

Потерпілу особу необхідно ретельно допитати про всі обставини, що передували посяганню, які стосуються поведінки ґвалтівника і самої потерпілої особи в момент посягання та після нього.

Психічне ставлення потерпілої особи до факту зґвалтування і відповідно мотиви показань можуть бути різними. Саме від цих обставин багато в чому залежить характер вихідних слідчих ситуацій:

1) потерпіла особа заінтересована у встановленні істини в справі і викритті ґвалтівника. При оцінці показань потерпілої особи слід ураховувати, що форми її опору ґвалтівникові можуть бути різними, оскільки залежать від багатьох чинників (психічний стан потерпілої, її вік, життєвий досвід, співвідношення фізичних сил і можливостей потерпілої особи і ґвалтівника, його агресивність, озброєння тощо);

2) потерпіла особа подає свідомо неправдиву скаргу, домагаючись осуду невинного через ворожість до нього, нанесення образи або через те, що факт статевого акту став відомий її близьким, а іноді з міркувань матеріального характеру;

3) потерпіла особа заперечує сам факт її зґвалтування або навіть вчинення статевого акту.

Це найчастіше має місце в тих випадках, коли справа порушується за ініціативою органів розслідування, особливо якщо потерпіла особа — заміжня жінка. На об’єктивність показань потерпілої особи негативно впливають прохання родичів винного компенсувати збиток грошима, а також погрози, шантаж, небажання розголосу, страх розриву подружніх стосунків та ін.

Під час допиту, коли ґвалтівник відомий, слід з’ясувати такі обставини: прізвище, ім’я, по батькові, вік, місця роботи і проживання злочинця; коли потерпіла особа познайомилася з підозрюваним і при яких обставинах; які були їх взаємостосунки, як часто вони зустрічалися; чи не було раніше спроб з його боку схилити її до статевого акту; уточнити час (день, годину, іноді з точністю до хвилин), коли було вчинено зґвалтування; місце вчинення зґвалтування; у зв’язку із чим потерпіла особа з’явилася на місці злочину; що являє собою місце злочину; де зустрілися потерпіла і підозрюваний, як провели час до вчинення зґвалтування, хто був разом з ними або хто бачив їх разом; чи жила раніше потерпіла особа статевим життям; які сліди насильства залишилися на тілі потерпілої особи, чи збереглися вони до моменту її допиту; чи є сліди вчиненого насильства на одязі і білизні, де знаходяться білизна, одяг зі слідами насильства; чи чинила потерпіла особа опір, а якщо так, то в чому це виражалося; чи могли залишитися на тілі та одязі підозрюваного сліди опору потерпілої особи, а якщо могли, то де саме; чи могли залишитися сліди злочину на місці події; чи не робив підозрюваний (сам або через друзів і рідних) спроби до примирення; які наслідки зґвалтування для здоров’я потерпілої особи; які дії потерпіла особа вчинила після зґвалтування; кому вона розповіла про те, що сталося, хто міг бачити сліди насильства на її тілі або одязі та за яких обставин.

Якщо ґвалтівник невідомий, то додатково з’ясовують такі, крім перелічених, відомості про злочинця: його зовнішність і особливі при-

кмети; одяг, прикраси, предмети, речі, які були у ґвалтівника; ушкодження, одержані злочинцем унаслідок опору потерпілої особи; транспорт, яким користувався ґвалтівник, наявність у нього зброї. Крім цього, необхідно з’ясувати, чи не вживав ґвалтівник спроб познайомитися з потерпілою особою, а якщо так, то що повідомив злочинець про себе та в якій формі було встановлено психологічний контакт; чи не передувало нападу вистежування потерпілої особи; якщо нападу передувало вистежування або встановлення психологічного контакту, то де злочинець зустрів її; яким шляхом злочинець і потерпіла особа йшли до місця нападу; напрям, куди він зник; хто міг бачити злочинця, чи не призначав він побачення потерпілій особі та ін.

Огляд місця події проводиться відразу після допиту потерпілої особи і по можливості за її участю. Результати огляду можуть зафіксувати сліди статевого акту (наявність сперми, крові, слини), сліди боротьби (зламані гілки, вирвана трава, пошкоджені меблі, викинуті предмети туалету та їх частини, сліди перебування на місці події потерпілої особи і злочинця. Особлива увага приділяється пошуку слідів ніг, рук, ліктів, колін, інших частин тіла обох осіб, загублених і залишених предметів, недопалків та ін.). Участь потерпілої особи в огляді місця події дає можливість точніше встановити місце вчинення злочину, виявити перелічені сліди, а також предмети, на яких могли залишитися мікросліди від одягу обох, перевірити, чи відповідає обстановка показанням потерпілої особи. Показуючи на місці події напрям переміщення обох під час боротьби і після зґвалтування, потерпіла особа може згадати деталі події, про які вона забула і не повідомила на допиті.

Тактика огляду місця події значною мірою визначається тим, якими відомостями про особу злочинця володіє слідчий на підставі первинної інформації. Тут можливі три варіанти ситуації: 1) особу ґвалтівника встановлено; 2) про особу злочинця можна судити лише за деякими ознаками, котрі потребують додаткової перевірки; 3) особа злочинця невідома.

Якщо до огляду місця події відома особа, підозрювана у вчиненні зґвалтування, то виникає низка запитань, на які слідчий повинен одержати відповіді: чи відповідає показанням потерпілої особи матеріальна обстановка місця події; чи можна вчинити насильницький статевий акт у конкретній обстановці; чи є ознаки вчинення насильницького статевого акту на місці події; чи є ознаки інсценування злочину.

Якщо ґвалтівник невідомий, то в перебігу огляду необхідно виявити сліди, що стосуються злочинця: сліди рук, ніг, одягу та ін.; сліди 316

виділень організму (сперма, кров, слина); предмети та речі, залишені ґвалтівником (головний убір, носова хустка, запонки тощо); ознаки, що свідчать про насильницький характер статевого акту (пошкоджені меблі, розкидані постільні речі та ін.).

Огляд одягу. Після допиту потерпілої проводиться огляд одягу, що був на ній у момент злочину. Огляд полягає у виявленні слідів (плями крові, сперми, бруду, розриви тканини та ін.), за допомогою яких можна було б перевірити, чи мав місце злочин, а також чи причетний до нього підозрюваний. Якщо на одязі або білизні виявлено плями крові, сперми, волосся, частки ґрунту, сліди фарби та ін., їх слід упакувати так, аби виключити можливість їх знищення. Вилучені предмети ретельно оглядаються в присутності понятих і описуються в протоколі огляду, після чого залучаються до матеріалів справи як речові докази. У протоколі огляду мають бути відображені: зовнішній вигляд і розмір предмета, наявні на ньому сліди та пошкодження. Аби уникнути неточностей в описі предметів, для участі в зазначеній слідчій дії бажано залучати судового медика.

З метою встановлення тілесних ушкоджень, заподіяних у процесі посягання, проводиться обстеження тіла потерпілої особи шляхом освідування. Згідно зі ст. 193 КПК освідування може бути проведено судово-медичним експертом, лікарем та слідчим з метою встановлення наявності, локалізації ушкоджень та інших слідів злочину на тілі потерпілої особи. Фіксуються і вилучаються наявні на тілі потерпілої особи сліди сперми, крові, слини, волосся, а також мікроволокна і мікрочастинки з одягу ґвалтівника та місця події.

За допомогою суд- медексперта або лікаря-гінеколога вилучається вагінальний вміст (з різних ділянок) з метою виявлення сперми ґвалтівника, зразків мікрофлори піхви. Також вилучаються мікроволокна і мікрочастинки, які могли бути при статевому акті занесені з одягу злочинця. У потерпілої особи зістригаються нігті і вилучається піднігтьовий вміст із метою виявлення епітеліальних кліток, крові, слини, уламків волосся, а також мікроволокон і мікрочастинок з одягу злочинця.

Судово-медична експертиза потерпілої особи дає можливість перевірити вірогідність заяви про зґвалтування, а також одержати докази вчиненого насильства.

Успіх проведення судово-медичної експертизи значною мірою залежить від того, скільки часу минуло з моменту вчинення злочину. Це пояснюється, зокрема, тим, що розриви дівочої незайманої (непорочної) пліви при дефлорації загоюються протягом 6 — 14 днів. Пізніше цього строку визначити давність порушення незайманої пліви практично неможливо. Сліди ж статевих зносин можна виявити, як правило, не пізніше 4-5 діб.

Характер питань, поставлених перед експертами, залежить від конкретної ситуації, однак має своєю метою встановлення таких обставин: 1) чи досягла особа статевої зрілості; 2) чи жила потерпіла особа статевим життям; 3) чи є в потерпілої особи ушкодження, які їх характер і походження, чим вони могли бути заподіяні та їх давність;

4) чи не могла потерпіла особа заподіяти собі ушкодження сама; 5) чи порушена цілість дівочої пліви в потерпілої особи, а якщо так, то яка давність цього порушення; 6) чи є в статевих шляхах потерпілої особи або на інших частинах її тіла сліди сперми, крові та ін.; 7) чи не настала вагітність, а якщо так, то яка її давність; 8) чи не заражена потерпіла особа венеричною хворобою, а якщо так, то якою і як давно. Перелік питань може бути доповнено залежно від конкретних обставин кримінальної справи.

Допит свідків. Як свідки у першу чергу допитуються ті особи, на яких посилаються потерпіла особа та підозрюваний, а потім їх родичі, знайомі, товариші по службі та сусіди.

Мимовільними очевидцями злочину можуть бути громадяни, які проживають поблизу від місця події і прибігли на крики, особи, які брали участь у затриманні ґвалтівника. Свідками можуть бути особи, яким потерпіла розповідала про те, що сталося, медичні працівники, які надавали їй допомогу.

У перебігу допитів слідчий з’ясовує, що конкретно бачили або чули свідки, як виглядала потерпіла особа, що вона говорила, як пояснювала те, що сталося, як поводився підозрюваний, як він виглядав, що говорив, якщо ж він зник, то в якому напрямі, на якому транспорті, як був одягнений, чи не помітив свідок його особливих прикмет, чи зможе його упізнати та ін.

З метою з’ясування взаємостосунків потерпілої і підозрюваного, а також характеристик їх осіб проводяться допити свідків, якими можуть бути подруги, родичі і колеги потерпілої особи, друзі, колеги по роботі та родичі підозрюваного. Вони можуть розповісти, чи давно потерпіла знайома з підозрюваним, чи часто вони зустрічалися і з яких приводів, чи не були в близьких, інтимних стосунках, чи не збирався підозрюваний одружитися на потерпілій особі, чи не висловлював намірів порвати з нею стосунки, чи не завів нову дівчину, коханку та ін.

Якщо свідки знали потерпілу особу і підозрюваного, необхідно з’ ясувати: як давно, звідки вони знають їх; які моральні якості потерпілої, підозрюваного; коло їх знайомих, друзів; спосіб життя; які були між ними стосунки до і після злочину; звідки їм відомо про зґвалтування, які конкретні факти можуть навести на підтвердження своєї думки; коли стало відомо від потерпілої або підозрюваного про факт зґвалтування; в якому стані перебувала в той момент потерпіла особа; чи показувала вона сліди насильства на тілі або одязі.

Допит підозрюваного, як правило, проводиться відразу ж після його затримання та освідування, огляду місця події. Складаючи план допиту підозрюваного, слідчий прогнозує версії, які підозрюваний може висунути на свій захист: алібі, добровільні статеві зносини, заперечення самого факту статевої близькості та ін.

Для перевірки алібі підозрюваного докладно допитують про те, де він перебував і що робив у той час, коли було вчинене зґвалтування.

Заявляючи про добровільний характер статевих зносин, підозрюваний звичайно посилається на наявність інтимних стосунків між ним і потерпілою особою. З метою перевірки цієї версії його допитують про те, як давно триває такий зв’язок; чи знають про це близькі його та її, як до цього ставляться; чи є в нього або в неї листи, щоденники, інші документи, що підтверджують цей зв’язок, чи були між ними сварки; який характер мала його остання зустріч із заявницею; чи не супроводжувалася діями, у результаті яких було заподіяно ушкодження їй та йому, чим він пояснює заяву про зґвалтування.

Підозрюваний може не заперечувати зустріч із заявницею і стверджувати, що статевих зносин не було. З огляду на той факт, що на тілі і одязі обох можуть бути виявлені сліди статевих зносин, необхідно перевірити, кому вони належать; підозрюваний допитується про те, з ким вступав у статевий зв’язок востаннє, коли це було, який характер мала зустріч; чи не залишилося від неї ушкоджень на його тілі та одязі. Відносно зустрічі із заявницею докладно з’ясовується, де й у зв’язку із чим він з нею зустрічався, як довго вони були разом, що робили, про що говорили, чи не знімали одягу; хто їх бачив або чув, як вони розсталися; в яких напрямах розійшлися або роз’їхалися; кого він зустрів дорогою; хто знає про їх зустріч. Маючи у своєму розпорядженні показання потерпілої особи, слідчий може розширити перелік питань для перевірки показань.

Освідування підозрюваного, огляд його одягу. Після допиту підозрюваного відносно нього необхідно провести освідування, а його одяг має бути ретельно оглянутий. Освідування підозрюваного провадиться залежно від ситуації до або відразу ж після допиту для встановлення на його тілі слідів злочину або наявності особливих прикмет. Обстеженню підлягає все тіло (руки, стегна, живіт, шия, обличчя), оскільки в будь-якому його місці можуть бути виявлені синці, подряпини, садна, укуси. Крім ушкоджень, на тілі можуть бути виявлені плями крові, сперми, волосся, інші речовини. Слід старанно оглянути внутрішній та зовнішній боки кишені, манжети, застібки, шви одягу підозрюваного.

Обшук. Необхідність вилучення і дослідження речей підозрюваного зумовлює невідкладність проведення обшуку для виявлення та вилучення цих предметів. Під час обшуку шукають знаряддя, яким підозрюваний погрожував потерпілій особі, речі потерпілої або її близьких, забрані ним з місця злочину.

Такому обшуку передує встановлення прикмет одягу, в якому були підозрюваний і потерпіла особа на місці злочину. Одяг може бути заховано серед іншого одягу так, що для його виявлення доводиться переміщати багато предметів одягу та оглядати їх з різних боків. Все виявлене має бути оглянуте на місці вилучення, опечатано і у такому вигляді вилучено, аби попередити заяву про те, що які-небудь сліди могли з’явитися на предметах після їхнього вилучення.

При обшуку слід шукати натільну білизну, одяг, які були на підозрюваному в момент учинення злочину, викрадені в потерпілої особи предмети, речі тощо, а також зброю або інші знаряддя, які використовувалися ним при вчиненні зґвалтування. Коли ґвалтівник відомий потерпілій особі, то, крім перелічених об’ єктів, треба шукати листи та документи, що свідчать про їхні взаємостосунки. Треба також звернути увагу на предмети, що характеризують особу підозрюваного і його ставлення до осіб жіночої статі: щоденники, фотографії, відеострічки, порнографічну літературу, предмети жіночого одягу та ін.

Пред ’явлення для впізнання підозрюваного в зґвалтуванні потерпілій особі має проводитися в суровій відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону (ст. 174 КПК) і при обов’язковій умові, аби потерпіла особа вказала на індивідуальні особливості та характерні прикмети підозрюваного, чи зробила заяву, що може його упізнати. Про ці обставини потерпілу особу допитують до пред’явлення для впізнання. Якщо потерпіла не досягла 14 років, то в зазначеній слідчій дії повинен брати участь педагог.

З огляду на специфіку розглядуваної категорії злочинів для безпеки потерпілої особи і виключення спричинення додаткової психологічної травми (особливо для малолітніх або неповнолітніх) слід упізнання проводити поза візуальним спостереженням. Упізнання також може бути проведене за фотознімками або функціонально-динамічними ознаками (ходою, голосом та ін.).

Призначення судових експертиз. При розслідуванні зґвалтувань найчастіше призначаються судово-біологічні, цитологічні, трасологіч- ні, судово-ґрунтознавчі, судово-психологічні, судово-психіатричні експертизи.

Судово-біологічна експертиза, при проведенні якої досліджуються плями крові, виявлені на одязі, білизні та тілі підозрюваного і потерпілої особи, дозволяє встановити статеву належність крові, визначити її групову належність та ін. На вирішення експерта можна поставити такі питання: а) чи є на даних предметах (одягу та ін.) кров; б) якщо кров належить людині, то яка її група; в) яка статева належність крові в плямі; г) чи збігається ця кров за групою із наданими на експертизу зразками крові підозрюваного і потерпілої особи; ґ) яке регіональне походження крові; д) яка давність утворення плям крові; е) чи належить кров конкретній особі та ін.

На вирішення цитологічної експертизи можна поставити такі питання: 1) яка статева належність волосся і часток тканин людини;

2) чи є на одязі, тілі та у піднігтьовому вмісті потерпілої особи і підозрюваного тканеві та інші біочастинки людини, від якої вони відділилися;

3) яке регіональне походження цих частинок, чи мають вони групову специфічність; 4) яке регіональне походження слідів крові та ін.

Трасологічна експертиза вирішує такі питання: 1) чиїм взуттям залишено слід на місці події; 2) сліди чиїх пальців є на предметах, що становлять обстановку місця події, на дзеркальці, гаманці, сумочці потерпілої особи; 3) чи не залишено сліди зубів на тілі підозрюваного потерпілою особою і навпаки; 4) чи не розрізаний одяг потерпілої особи ножем, вилученим при обшуку підозрюваного, та ін.

Судово-ґрунтознавча експертиза призначається для визначення того, чи не походять частинки ґрунту, бруду, виявлені на взутті та одязі підозрюваного, з конкретної ділянки місцевості (місця, де сталося зґвалтування).

Судово-психологічна експертиза призначається для вирішення таких питань: а) здатність зазначених осіб правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати щодо них свідчення;

б) можливість запам’ятати в конкретній ситуації прикмети зовнішності людини, предметів, ділянок місцевості тощо; в) наявність або відсутність стану фізіологічного афекту чи іншого емоційного стану; г) пси-

хологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інтереси тощо), чи усвідомлювала потерпіла особа значення дій, які вчиняли з нею, та ін.

Судово-психіатричні експертизи проводяться з метою виявлення психічних захворювань як у підозрюваного (обвинуваченого), так і в потерпілої.

<< | >>
Источник: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель.. Криміналістика. 2010

Еще по теме § 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій:

  1. § 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  2. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  3. § 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  4. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  5. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  6. §3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  7. § 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  8. §3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  9. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  10. §4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  11. § 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
  12. Тема 18. Особливості методики розслідування окремих різновидів вбивств
  13. 3.2. Особливості групової мотивації злочинних дій
  14. Спеціальні права учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - учасники бойових дій) у сфері охорони здоров’я
  15. РОЗДІЛ 3 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИННИХ ДІЙ
  16. Правове становище окремих груп населення. Особливості рабства
  17. Тема 6. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів в окремих тактичних ситуаціях
  18. 9.7.1. Тактика после проведения ТЛТ
  19. Особенности судебного допроса в гражданском и арбитражном процессах и основы тактики его проведения
  20. Особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористич- ній операції, забезпеченні її проведення набули статусу учасника бойових дій.