<<
>>

§ 3. Становлення експертних та криміналістичних установ в Україні

У 1923 р. Раднарком УРСР прийняв постанову про заснування в Харкові, Києві та Одесі обласних кабінетів науково-судової експертизи і затвердив положення про них (хоча Київський інститут і Одеська лабораторія були організовані ще в 1914 р.).

Ці установи було створено з метою провадження різних науково-технічних досліджень за судовими справами. Київський кабінет очолював С. М. Потапов, а згодом В. І. Фаворський. Першим директором обласного кабінету в Харкові був талановитий судовий медик і криміналіст М. С. Бокаріус, а після смерті останнього цей заклад очолив його син М. М. Бокаріус. Для виконання поставлених завдань у складі кабінетів було передбачено створення чотирьох секцій: 1) хімічних і фізико-хімічних досліджень;

2) судово-фотографічних досліджень; 3) судово-медичних макро- і мікроскопічних досліджень; 4) ідентифікації особи.

У 1925 р. кабінети були перейменовані на інститути науково-судової експертизи. На той час в інститутах діяли шість секцій: 1) хімічних і фізико-хімічних досліджень; 2) біологічних досліджень; 3) фотографічних досліджень; 4) ідентифікації особи; 5) судово-медичних досліджень; 6) кримінально-психологічних і психопатологічних досліджень.

У 1926-1927 рр. оприлюднено три книги журналу «Архів кримінології та судової медицини», відповідальним редактором якого був директор Харківського інституту М. С. Бокаріус. У 1931 р. видавався журнал «Питання криміналістики та науково-судової експертизи», а в 1936 р. було видано спільний збірник Українського інституту судової політики і Харківського інституту судової експертизи «Питання кримінального процесу та техніка розслідування злочинів». У 1937 р. побачив світ збірник трьох українських інститутів науково-судової експертизи (Київського, Харківського та Одеського) «Криміналістика і науково-судова експертиза».

З 1964 р. в Україні виходить міжвідомчий збірник наукових і науково- методичних праць «Криміналістика і судова експертиза».

У роки Великої Вітчизняної війни експертну діяльність проводили в основному науково-технічні відділи (НТВ) органів міліції. Київський, Харківський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз відновили свою експертну і наукову діяльність у 1943-1944 рр.

З 1946 р. директором Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз (НДІСЕ) було призначено В. П. Колмакова, який успішно керував інститутом протягом 20 років.

На сьогодні в Україні створені і функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України: в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Донецьку, Дніпропетровську, Сімферополі, а також філії в Севастополі, Полтаві, Черкасах, Тернополі, Луганську, Миколаєві, Чернігові, Вінниці. В інститутах здійснюється науково- дослідницька та науково-методична робота. Колективи інститутів запропонували низку нових експертних методик та методів дослідження. Експертами захищені кандидатські та докторські дисертації.

Зараз НДІСЕ Міністерства юстиції України мають такі лабораторії: судово-почеркознавчих і комп’ютерних досліджень, судово-трасоло- гічних, судово-балістичних, вибухотехнічних, судово-біологічних, судово-автотехнічних, судових будівельних та пожежних, судово- товарознавчих, судово-фізичних і хімічних досліджень.

В Україні функціонує система експертних криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ. Перший кабінет науково-судової 30

експертизи почав працювати у 1919 р. при Центральному управлінні карного розшуку Росії. У 1921 р. кабінет реорганізовано у науково- технічний підвідділ при карному розшуку НКВС, а у 1922 р. — у науково-технічний відділ. З 1936 р. аналогічні науково-технічні підрозділи було створено в міліції на всій території СРСР. Упродовж свого існування вони змінювали назви на експертно-криміналістичні управління і експертно-криміналістичні відділи.

Крім експертних установ Міністерства юстиції України, судово- експертні та криміналістичні дослідження в Україні на теперішній час здійснюють експертно-криміналістичні служби МВС України (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ).

Експерти центрів проводять різні види експертиз і досліджень, беруть участь у провадженні слідчих дій як спеціалісти. В експертно-криміналістичних підрозділах проводяться: 1) криміналістичні експертизи (дактилоскопічні, трасологічні, холодної зброї, почеркознавчі та ін.); 2) спеціальні експертизи (наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, харчових продуктів, волокон та волокнистих матеріалів, нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів, скла і кераміки, вибухових речовин, обставин і механізму пожеж тощо).

Запитання для самоконтролю

1. Як формувалися криміналістичні знання?

2. Коли відбулася консолідація криміналістичних знань?

3. Хто започаткував термін «криміналістика»?

4. Хто запропонував метод антропометричної реєстрації злочинців?

5. Коли відбулася дискусія про предмет криміналістики?

6. Яким чином характеризується сучасний етап розвитку криміналістики?

7. Коли було створено перші кабінети науково-судової експертизи?

8. Які експертні установи на сьогодні створені і діють в системі Міністерства юстиції України?

9. Яка історія виникнення експертно-криміналістичних служб у системі МВС України?

<< | >>
Источник: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель.. Криміналістика. 2010

Еще по теме § 3. Становлення експертних та криміналістичних установ в Україні:

  1. § 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні
  2. § 3. Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретно- криміналістична експертиза)
  3. § 2. Становлення корпоративного права в Україні
  4. §3. Основи експертного ототожнення людини за ознаками зовнішності
  5. § 2. Виникнення корпорацій в Україні
  6. § 2. Сучасний стан криміналістики в Україні
  7. Борщ Л.М.. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. 2002, 2002
  8. Обґрунтування злиття та експертна оцінка процедури злиття
  9. § 4. Порядок прийняття законів в Україні
  10. § 4. Порядок прийняття законів в Україні
  11. §2. Криміналістичні та експертні установи в Україні
  12. 4. Реформування відносин власності в Україні
  13. Тема 6. Криміналістичне зброєзнавство
  14. Історія криміналістики в Україні
  15. ~І § 4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
  16. § 2. Види криміналістичних обліків
  17. §5. Про рецепцію римського приватного права в Україні