<<
>>

§1. Становлення та розвиток криміналістики

Становлення та розвиток криміналістики нерозривно пов’язані з розвитком кримінально-процесуальної науки. Саме в працях процесуалістів порушувались питання стосовно прийомів збирання, виявлення і дослідження речових доказів, тактики проведення окремих слідчих дій тощо.

Активного розвитку наукові дослідження засобів боротьби зі злочинністю одержали у другій половині ХІХ ст. Цьому сприяли судова реформа 1864 р. та досягнення науки, в першу чергу, в галузі хімії та медицини. В цей час з’являються як вітчизняні так і перекладні зарубіжні роботи, присв’ячені різним аспектам криміналістики. Серед них - двотомна праця А.А.К- вачевського «Про кримінальне переслідування, дізнання і попереднє дослідження злочинів Судовими Статутами 1864 р.», у якій автор велику увагу приділив розгляду криміналістичних засобів розкриття злочинів, підкреслюючи, що їх якість «повинна бути такою, щоб ними не порушувався закон». У 1868 р. побачила світ книга І.М. Угрюмова «Розширене керівництво з проведення кримінальних слідств», а через два роки - робота судового слідчого П.В.

Макалінського «Практичне керівництво для судових слідчих, що перебувають при окружних судах», де розглядалися різноманітні криміналістичні прийоми і рекомендації щодо роботи з доказами і давалась докладна аргументація їх застосування.

Серед опублікованих у той час робіт були і праці українських вчених. У 1870 р. вийшла монографія доцента кримінального права Харківського університету Л.О.Владимирова «Про значення лікарів-експертів у кримінальному судочинстві», де автор, розглядаючи роль і значення експертів у судовому процесі, зокрема стверджував, «що експерт не є свідок, а науковий суддя спеціальної сторони справи» і ставив питання про необхідність закріплення в законодавстві процесуального положення експерта як учасника судового процесу, де «повинні бути вироблені його права і обов’язки».

В 1871 р. кандидат законодавства Київського університету В. Сокольський видав моногріфію «Найголовніші моменти в історії повального обшуку». Професор психіатрії при Харківському унівеситеті П.І. Ковалевський підготував наукову працю для медиків та юристів «Судово-психіатричні аналізи» (1880 р.), в якій наводив багато прикладів із своєї довголітньої експертної практики.

Серед зарубіжних праць в кінці ХІХ ст. значний вплив на розвиток вітчизняної криміналістики мали роботи Г. Гроса, Р. Рейса, А. Вейнгарда та багатьох інших вчених, які досліджували засоби і методи збирання доказів, особливості розслідування злочинів. Так, Г.Грос започаткував термін «криміналістика» і розкрив його зміст у своїх працях.

Важливим напрямом розвитку криміналістики було розроблення методів дослідження речових доказів. Першою криміналістичною установою в Росії була судово-фотографічна лобо- раторія Є.Ф. Буринського (1889 р.). Фундаментальна праця цього вченого «Судова експертиза документів» (1903 р.) є актуальною й зараз.

На початку ХХ ст. відповідний вклад у розвиток криміналістики вніс один із засновників криміналістичного напряму в судовій медицині професор Харківського університету М.С. Бокаріус. Протягом життя він провів велику кількість судово-медичних та криміналістичних експертиз. Головними науковими працями його є «Короткий курс судової медицини», «Судова медицина у викладі для юристів», «Довідковий підручний альбом для працівників карного розшуку і міліції при складанні словесного портрета» тощо.

У 1920-1940 р. виходить ряд фундаментальних праць з криміналістики: «Дактилоскопія як метод реєстрації» (1923, П.С. Семеновський), «Техніка розслідування злочинів» (1925, М.П. Макаренко), «Судова фотографія» (1926, С.М. Потапов). У цей самий час виходить перший вітчизняний підручник з криміналістики І.М. Якимова «Криміналістика. Керівництво по кримінальній техниці і тактиці» (1925).

Розшук злочинця здійснювався в основному за ознаками словесного портрета, для чого була прийнята «Інструкція по складанню словесного портрета», рекомендовані правила фотографування злочинців і трупів сигналетичним методом.

Таким чином, ще до входження України до складу СРСР на її території передбачались три види реєстрації злочинців: абетковий, фотографічний і дактилоскопічний. Створювались відповідні картотеки, альбоми, колекції розшукуваних злочинців, злодіїв-рецидивістів. Випадки крадіжок реєструвалися за способом учинення злочину, створювалися картотеки за прізвиськами тощо.

У 1923-1925 р. губернські відділи розшуку були обладнані засобами дактилоскопіювання і фотографування. В Україні формувалась єдина дактилоскопічна десятипальцева картотека, в якій карти класифікувалися за основною і додатковою формулами Гальтона-Генрі.

У 1940-1960 р. започатковується становлення ряду криміналістичних теорій. Так, у 1940 р. видані монографія А.І. Вінбер- га «Криміналістична експертиза письма»; у 1946 р. - навчальний посібник С.М. Потапова «Вступ до криміналістики»; у 1947 р. - праця Б.І.Шевченко «Наукові основи трасології»; у 1949 р. - книга М.В. Терзієва «Вступ до криміналістичного дослідження документів»; у 1955 р. - робота М.О. Селіванова «Судово-оперативна фотографія»; у 1956 р. - книга С.Д. Кус- тановича «Судова балістика»; у 1958 р.- монографія Р.С. Бел- кіна «Теорія і практика слідчого експерименту»; у 1965 р. - монографія М. Пещака «Слідчі версії» тощо.

У 1965-1980 р. вчені-криміналісти свої зусілля зосереджували на розвиток теорії криміналістичної тактики (Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, А.В. Дулов, В.О. Коновалова, М.І.Порубов), наукових основ судової експертизи (Л.Ю. Ароцкер, О.Р. Шляхов, О.О. Ейсман). З 60-х років розпочинається розроблення методологічних проблем криміналістики, що знайшло відображення у виданих працях: С.М. Митричева «Теоретичні основи радянської криміналістики» (1965); Р.С.Бєлкіна і А.І. Вінберга «Криміналістика і доказування» (1969); О.М. Васильєва і Н.П. Яблокова «Предмет, система і теоретичні основи криміналістики» (1984); Р.С. Бєлкіна «Криміналістика: проблеми, тенденції, перспективи» у двох частинах (1987, 1988) тощо.

Криміналістична тактика в теперішній час переживає новий етап піднесення і розвитку, викликаний необхідністю подальшого удосконалення методів розслідування.

Виникла необхідність в теоретичному обгрунтуванні деяких тактичних рекомендацій, формуванні тактичних комбінацій і тактичних операцій, розробляються наукові, правові та моральні основи слідчої тактики, чекають свого вирішення проблеми тактики судового слідства.

На початку 70-х років значно активізувались зусилля криміналістів у галузі дослідження загальних теоретичних і методологічних проблем методики розслідування, в тому числі і з питань її предмета. З цих питань був опублікований ряд змістовних робіт А.Н. Колєсніченка, В.Г. Танасєвича, А.Н. Васильєва,

H. П. Яблокова, В.А. Образцова, І.М. Лузгіна, Н.А. Селіванова,

I. А. Возгріна, І.Ф. Герасимова, А.В. Дулова, В.П. Лаврова.

Сучасна методика розслідування злочинів розвивається за рахунок вивчення криміналістичних особливостей різних видів злочинної діяльності, способів скоєння злочинів, формування типових моделей злочинної діяльності, типових слідчих ситуацій і типових версій, узагальнення досвіду конкретних видів злочинів. Активно формуються наукові основи даного розділу криміналістики, розробляються методики розслідування злочинів, що скоюються організованими групами.

За часів незалежності України стан розвитку криміналістики характеризується формуванням загальної теорії криміналістики, розробленням і впровадженням сучасних науково-технічних засобів та інформаційних технологій у практику боротьби зі злочинністю, удосконаленням прийомів криміналістичної тактики, запропонуванням методик розслідування нових видів злочинів. Розвиток криміналістики пов’язаний з формуванням певних наукових шкіл криміналістів. Інтенсивно розвиваються всі розділи криміналістики, виникають нові напрями, теорії та вчення.

Свідченням швидкого розвитку криміналістики в Україні є видання підручників. У 1973 р. видано підручник «Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча тактика» за редакцією В.П. Колмакова, написаний українськими вченими-криміналістами. У 1988 р. вийшов з друку підручник «Радянська криміналістика.

Методика розслідування окремих видів злочинів» за редакцією В.КЛисиченко. У 1998 р. вийшов у світ підручник «Криміналістика» за редакцією П.Д. Біленчука, написаний науковцями Національної академії внутрішніх справ України. У 2001 р. викладачами кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого підготовлено за редакцією В.Ю. Ше- пітька підручник «Криміналістика».

Сучасний стан розвитку криміналістики характеризується науковими дослідженнями на кафедрах вищих юридичних навчальних закладів, у науково-дослідних установах України (Інституті вивчення проблем злочинності Академії правових наук України; Науково-дослідному інституті проблем боротьби зі злочинністю Національної академії внутрішніх справ України; Міжвідомчому науково-дослідному центрі з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України; Харківському центрі вивчення організованої злочинності, а також у науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України; Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України та підпорядкованих йому науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах на місцях.

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §1. Становлення та розвиток криміналістики:

  1. § 1. Виникнення і розвиток криміналістики
  2. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛІСТИКИ Криміналістика як наука і навчальна дисциплина
  3. Теоретичні основи криміналістики Поняття і значення криміналістики
  4. § 2. Природа криміналістики
  5. §3. Система криміналістики
  6. § 2. Сучасний стан криміналістики в Україні
  7. Шеремет А. П.. Криміналістика.2009, 2009
  8. ^ш § 1. Предмет, система та завдання криміналістики
  9. § 3. Місце криміналістики у системі правових наук
  10. В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель.. Криміналістика.2010, 2010
  11. §2. Криміналістика в системі юридичних наук
  12. Тема 1. Методологічні й наукознавчі засади криміналістики
  13. §3. Спеціальні методи криміналістики
  14. ^ш § 2. Класифікація методів криміналістики та їх види
  15. ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ ТА ІСПИТУ З КУРСУ «КРИМІНАЛІСТИКА»
  16. §1. Діалектичний метод як основа методології криміналістики
  17. §1. Предмет і завдання криміналістики
  18. Шульга М.М.. Криміналістика.2013, 2013
  19. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ І ПЛАНИ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ «КРИМІНАЛІСТИКА»