<<
>>

§3. Судово-акустичне дослідження матеріалів звукозапису

Судово-акустичне дослідження матеріалів звукозапису і відеофонограм є новим видом експертної діяльності, яку називають судово-акустичним дослідженням та відео-фонографіч- ною експертизою.

Сучасний етап цих досліджень доволяє вирішити такі завдання:

♦ встановити джерело звуку (людина, технічний пристрій, агрегат, зброя, музичний інструмент тощо);

♦ ототожнювати аудіовідеопристрої (магнітофони, відеомаг- нітофони, диктофони тощо);

♦ дешифрувати зміст нерозбірливої або іншої звукової інформації;

♦ встановити різні зміни, навмисно внесені або утворені внаслідок експлуатації фонограми - монтажу, перезапису, знищення запису;

♦ встановлювати емоційний стан людини за її усною мовою з допомогою кількісних ознак спектральних вимірів;

♦ на якій апаратурі отримана фонограма, що досліджується, чи являється вона оригіналом або копією.

Ототожнення джерела звуко-, відеоінформації за його зву- ко-, відеослідом, зафіксованим на магнітному носії (фонограмі, дискеті, диску, касеті), складає предмет відеофонографічної експертизи.

Об’єктами дослідження є звуко- і відеосліди людей, тварин, птахів, комах, предметів матеріального світу, неорганічної природи, верстатів, машин, засобів учинення злочинів, явищ природи, а також відеозвукозаписуючі, відео-звуковідтворюючі пристрої і засоби трансляції відеозвукових сигналів (телефони, радіопристрої, підсилювачі). Щодо кожного з них вирішуються численні питання, головним чином ідентифікаційні.

Безпосереднім об’єктом експертного дослідження являється також магнітна сигналограма, що являє собою магнітний носій (стрічку, платівку, дріт) з відображеними на ньому слідами звукового і світлового середовища, а також магнітними і механічними слідами відео- і звукозаписуючої апаратури.

Методика акустичних досліджень з метою ототожнення джерел звукових слідів дещо вімінна від дослідження безпосередньо звукозаписуючих та звуковідтворюючих пристроїв.

Тому методику акустичного ідентифікаційного дослідження джерел звукових слідів було запропоновано зарахувати до фоноскопічної експертизи, а ідентифікаційні дослідження матеріалів звукозапису - вважати електроакустичною експертизою. Таким чином, акустичне дослідження матеріалів звукозапису реалізується в рамках двох експертиз - фоноскопічної та електроскопічної. Ці дослідження належать до криміналістичних.

Об’єктами фоноскопічної експертизи є фонограми з записом акустичної інформації (мови людини, голосів тварин, птахів, звуку явищ природи, транспортних засобів тощо).

Фоноскопічна експертиза дозволяє встановити:

♦ кількість джерел звуку, що записані на фонограмі;

♦ вид джерела звукових слідів - людина, тварина, машина, синтезатор, записані на фонограмі, які знайдені на місці події;

♦ ототожнити джерело звукових слідів, що записані на фонограмі (конкретної людини, машини, речі);

♦ стать людини, яка говорить.

Відповідальним моментом в підготовці матеріалів до фонос- копічної експертизи являється отримання експериментальних зразків. Останні являють собою фонограми, на яких повинна бути записана акустична інформація в аналогічних умовах з досліджуваною, - на тому самому або аналогічному звукозапи- суючому пристрої. Якщо фонограма, що досліджується, записана з телефонного апарата, то і зразки треба записувати з телефону, до того ж з того самого. Зразки повинні вміщувати вільну мову (розповідь, діалог, полілог), до якого бажано внести фрази, слова, що є в фонограмі, яка досліджується. Зразки звукових слідів можуть бути зняті технічними засобами з провідних засобів зв’язку при відповідному процесуальному оформленні. Зразки не повинні піддаватись будь-якій технічній обробці.

Підготовлені матеріали - досліджувані та експериментальні - необхідно впакувати окремо в металеві коробки, що їх збереже від пошкоджень та розмагнічування.

Електроакустична експертиза технічними засобами досліджує закономірності відображення акустичної інформації в звукових слідах, що зафіксовані на магнітному носії, і на основі цих закономірностей розв’язує ідентифікаційні та не- ідентифікаційні завдання стосовно засобів та матеріалів звукозапису, а саме:

♦ чи на даному магнітофоні проведено запис досліджуваної фонограми;

♦ на одному чи різних технічних пристроях записано досліджувані фонограми;

♦ який клас, вид звукозаписуючого пристрою, на якому записано звукове середовище на місці вчинення злочину;

♦ чи є механічні зміни фонограми (монтаж механічний або з використанням електроакустичного тракту);

♦ чи є запис на фонограмі первинним, чи це перезапис з іншого носія, звукозаписуючого пристрою.

Самостійним і найбільш складним ідентифікаційним завданням являється ототожнення конкретної особи за магнітним записом її усної мови. Складність її рішення полягає в тому, що фонограма мови людини представляє собою відображення на магнітному носії складної сукупності фізичних звукових сигналів голосу людини і її усно-мовних фонетико-лінгвістичних навиків, з’єднаних в єдиний функціонально-динамічний комплекс озвученої мови. Тому для достовірного висновку про тотожність особи за записом її мови необхідний комплексний підхід, що поєднує фонетико-лінгвістичне дослідження усної мови як навику людини, відображеного на магнітному носії, з електроакустичним дослідженням звукової характеристики голосу того, хто розмовляє.

У зв’язку з цим ідентифікаційний процес починається з аудитивного аналізу фонограми мови як складної системи акустичних сигналів, породжених рухом артикуляторних органів мовнотворчого тракту. На цьому етапі експерт відбирає найбільш інформативні фрагменти мови, що містять необхідну спектральну характеристику, яка індивідуалізує голос людини. До них відносяться високоенергетичні (формантні) ділянки звуків і їх спектральні переходи, що виділяються з неперервного мовного сигналу уже на наступному етапі електроакустичного аналізу фізичних характеристик голосу.

Таким чином, методика вокалографічного ототожнення особи представляє собою комплексне багатоступінчате роздільне і порівняльне дослідження з метою індивідуалізації усно-мовного навику та фізичних (спектральних) характеристик голосу особи, що перевіряється, і висновку про їх тотожність чи відмінність за ознаками озвученої мови.

Контрольні запитання

1. На які групи поділяються джерела звуку?

2. Як характеризуються властивості звукових слідів?

3. Які є способи фіксації звуку?

4. Які завдання вирішує судово-акустичне дослідження?

5. У чому полягає суть фоноскопічної експертизи?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Можливості і завдання використання засобів та прийомів акустики у практиці боротьби зі злочинністю.

2. Проблеми, що вирішує судово-акустичне дослідження матеріалів звукозапису.

Література

1. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука.- К., 1998. - С.211-220.

2. Громовенко Л.И.. Криминалистическое исследование средств и материалов звукозаписи. - К., 1981.

3. Сегай М.Я., Стринжа В.К. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии). - К., 1997. - С. 107-112.

4. Ухаль А.М., Шеремет А.П.. Експертно-криміналістична служба: структура та діяльність. Навчальний посібник з методичними рекомендаціями. - Ужгород, 2000. - С. 86-89.

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §3. Судово-акустичне дослідження матеріалів звукозапису:

  1. §7. Дослідження матеріалів документів
  2. ^ш § 3. Підготовка матеріалів для судово- почеркознавчої експертизи
  3. §3. Підготовка матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи
  4. Статья 212. Воспроизведение звукозаписи, демонстрация видеозаписи, фото- и киноматериалов и их исследование
  5. Розділ 3. Доступність матеріалів справи
  6. /1. Понятие криминалистической фотографии, киносъемки, видео- и звукозаписи
  7. § 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні
  8. Статья 491. Иммунитет иностранного государства по спорам, связанным с эксплуатацией морских судов и судов внутреннего плавания
  9. є) Судова практика 1) Установчий характер судового рішення
  10. ИСПОЛНЕНИЕ РЕШЕНИЙ ИНОСТРАННЫХ СУДОВ И АРБИТРАЖЕЙ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ И СУДОВ РОССИИ ЗА РУБЕЖОМ
  11. § 4. Признание и исполнение решений иностранных судов и иностранных третейских судов (арбитражей)
  12. § 5. Особливості авторознавчого дослідження
  13. Значительная доля споров, находящихся на рассмотрении судов общей юрисдикции и арбитражных судов, приходится на споры, связанные с применением банковского законодательства, которые можно объединить в следующие группы:
  14. І § 4. Методологія дослідження теорії держави і права
  15. §5. Особливості авторознавчого дослідження