<<
>>

§5. Судово-балістична експертиза

Судово-балістична експертиза в класі криміналістичних експертиз є однією з найпоширеніших для розв’язання ідентифікаційних і неідентифікаційних завдань, які виникають під час розслідування злочинів з використанням вогнепальної зброї.

Об’єктами судово-балістичної експертизи є: вогнепальна зброя (бойова короткоствольна, спортивна, мисливська, кустарна, саморобна); боєприпаси (патрони, вибухові речовини, кулі, гільзи, дріб, картеч, спеціальні кулі, пижі, прокладки); предмети зі слідами пострілу (пробоїни, вм’ятини, кіпоть, порошинки).

Ідентифікаційне дослідження проводиться з метою визначення групової належності об’єктів, а також установлення індивідуальної тотожності. Ідентифікація зброї виконується за слідами-відображеннями, які утворюються на боєприпасах при пострілі - на патронах, гільзах, а також по частинах цілого, розрізненого в момент учинення злочину, наприклад, загублений магазин, заряджений патрон, дерев’яна щочка від револьвера, шомпол.

Більшість слідів на гільзах, снарядах і пошкоджених предметах утворюються внаслідок механічної взаємодії з наведеними вище його частинами, тому вони являють собою об’ємні сліди тиску, ковзання, тертя, обертання-ковзання.

Таким чином, сліди бойка, переднього зрізу затвора, відбивача, кульові вм’ятини, пробоїни є слідами тиску, які утворені при прямолінійному русі, їх форма і розміри конформні слідоутворюючо- му об’єкта, що використовується під час ідентифікації. Особливість деяких слідів зброї пояснюється їхньою складністю, поєднанням в одному сліді декількох простих форм, наприклад, тиску і ковзання. Так, слід бойка на гільзі, відстріляної з пістолета ТТ, має форму круглої вм’ятини зі зривом «язичком», спрямованим вверх, і який являє собою слід ковзання. У зв’язку з цим слід бойка має загальну краплеподібну форму, що нагадує «кому».
Такий слід утворюється внаслідок двох форм руху: спочатку бойок рухається прямолінійно - утворюється слід тиску, потім він починає рухатись прямолінійно- поступально і утворюється слід ковзання. Слід зачіпа викидача, вікна ствольної коробки є комбінованими слідами: спочатку слід об’ємний, а наприкінці - ковзання.

В основі механізму утворення слідів вогнепальної зброї лежать одні й ті ж форми механічного руху, які розглядалися вище і характерні для утворення слідів злочину взагалі. Проте методика їх експертного дослідження відрізняється лише деякими нюансами, насамперед, прийомами одержання мікроскопічно малих зразків для порівняльного дослідження і оцінкою результатів порівняння. В методиці судово-балістичної експертизи використовуються ті ж самі стадії дослідження: роздільна, порівняльна, оціночна і формулювання висновків.

Тут застосовуються ті ж самі прийоми порівняння: зіставлення, накладення, сполучення, така ж використовується техніка. Відмінність полягає в рівнях дослідження - макроскопічному і мікроскопічному, причому об’єкти досліджуються і порівнюються як безпосередньо, так і опосередковано. У першому випадку виготовляють об’ємну копію, наприклад, бойка, і порівнюють її безпосередньо з бойком зброї, або ж поміщають їх в поле порівнюючого мікроскопа. Але частіш за все порівнянню підлягають сліди зброї на гільзі (снаряді), виявленій на місці події, зі слідами на гільзах (снарядах), одержаних експериментально з ототожнюваної зброї. При цьому можливі всі прийоми порівняння і технічні засоби. Таким чином, методика ідентифікаційного дослідження слідів вогнепальної зброї на гільзах багато в чому схожа з трасологічною методикою дослідження слідів-відображень взагалі.

Коло завдань неідентифікаційного дослідження широке, воно стосується питань, пов’язаних з установленням не тотожності об’єктів, а лише зі встановленням системи, моделі зброї, визнання її вогнепальною, встановленням придатності зброї для стрільби і її бойових якостей (убивчої сили, дальності уражання); з’ясування, з якого боку пробитий отвір кулею, з якої системи зброї відстріляна гільза (куля), знайдена на місці події; для якої зброї призначені боєприпаси, виявлені і вилучені у підозрюваного; яким способом виготовлена зброя, боєприпаси - заводським, кустарним чи саморобним і з допомогою яких інструментів; чи не використовувались предмети, пристрої для спорядження боєприпасів; де був той, хто стріляв.

Як ідентифікаційні, так і неідентифікаційні дослідження проводяться в рамках судово-балістичної експертизи, тому розгляд їх проводиться одночасно.

Ототожнення зброї за слідами на кулях і гільзах. На балістичну експертизу слідчий подає: зброю, патрони з осічками, кулі, дріб, пижі, прокладки, боєприпаси (патрони для нарізної і мисливської зброї) для одержання експериментальних порівняльних зразків. Не можна слідчому самому одержувати порівняльні зразки і надсилати їх на експертизу замість боєприпасів. Останні повинні бути аналогічні дослідним гільзам, кулям.

Експериментальний відстріл досліджуваної зброї проводить експерт в спеціальних умовах, застосовуючи кулеуловлювачі, які дозволяють одержувати порівняльні зразки.

Порівняльне дослідження дослідної і експериментальної гільз проводиться за всіма слідами зброї, відображеними на гільзах, передусім бойка, переднього зрізу затвора (щитка колодки), які є на всякій гільзі, відстріляній з будь-якої зброї.

Методика ототожнення зброї за кулями більш складна, оскільки слід на кулі плоскісний, утворений при ковзанні по достатньо довгій поверхні каналу ствола і являє собою складну систему відображень багатьох його профілів. Безпосереднє порівняння слідоутворюючого об’єкта зі слідом на кулях не проводиться, тому що реально здійснити його неможливо. Для порівняльного дослідження одержують експериментальні кулі шляхом відстрілу ототожнюваної зброї. Порівняння здійснюється опосередковано - сліда зі слідом.

Ідентифікація гладкоствольної зброї за слідами на снарядах (дробу, картечинах, спеціальних кулях). Саморобна вогнепальна зброя, яку застосовують злочинці, майже вся гладкостволь- на. Тому ототожнення гладкоствольної зброї за слідами на дробу набуває особливого значення для слідства. Методика ототожнення довгий час залишалась не розробленою. Вона не відома і в зарубіжній літературі. У 1958-1960 рр. така методика була розроблена Ф.В. Гущиним, співробітником Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз, і впроваджена в практику.

Методика дослідження надто складна і трудомістка, вона описується у спеціальній літературі для судових експертів. Суть її полягає в одержанні зразків каналу ствола зброї на експериментальному снаряді, який порівнюється із слідами на дробу, вилученому із трупа. Для порівняння використовуються порівняльні мікроскопи і профілограми.

Ототожнення цілого за частинами зброї, боєприпасів. На місці події нерідко залишаються сліди-предмети, які утворилися внаслідок ділення цілого на частини, тому ототожнення цілого за частинами є важливим фактором при розслідуванні злочинів. У зв’язку з цим постають такі запитання: чи складали куля і гільза до розділення один патрон; чи дана зброя зберігалась в кобурі, виявленій і вилученій у підозрюваного; чи складали одне ціле дерев’яна щочка і револьвер, вилучений у звинуваченого. Оскільки сліди розчленування різні за механізмом утворення (механічне, хімічне, біологічне), остільки і методики, що використовуються, визначаються залежно від слідів. Наприклад, щоб установити факт зберігання зброї в даній кобурі, використовують трасологічні методики, а для встановлення слідів металізації і змазки на кобурі - фізико-хімічні.

Неідентифікаційні судово-балістичні дослідження дозволяють визначити: 1) стан вогнепальної зброї і боєприпасів; 2) обставини, за яких виконувалися певні дії; 3) можливість виконання певних дій; 4) механізм виникнення пошкоджень і мікрочастинок-накладень. Розглянемо їх докладніше.

1. Судово-балістичне дослідження зброї для визначення її стану дозволяє встановити: чи є даний предмет вогнепальною зброєю, чи придатний він для стрільби і які його балістичні характеристики (убивча сила, дальність польоту кулі та ін.); яка давність пострілу із даної зброї; чи є даний предмет снарядом, якого зразка, для якої зброї.

2. Значну групу задач неідентифікаційного дослідження складає встановлення обставин, за яких відбулись певні дії, наприклад, з якого боку зруйнована перешкода (розбите скло, зроблена пробоїна); з якої відстані стріляли, як була розташована зброя відносно потерпілого, яка черговість кульових пошкоджень, яка послідовність пострілів.

Так, дистанція пострілу (близького) визначається за особливостями відкладень продуктів пострілу (кіптяви, змазки, порошинок, металізації); напрямок польоту кулі встановлюють на місці події шляхом візування з участю спеціаліста, а також за допомогою експертизи, якщо зібрані необхідні вихідні дані.

Для візування потрібні дві відмітки (пробоїни) кулі. Ці сліди з’єднують ниткою (шпагатом), напрямок якого вкаже траєкторію польоту кулі; уявно продовжуючи її, можна визначити місце, з якого стріляли. Якщо кульові пробоїни точно зафіксувати відносно площини землі і об’єкта, в якому вони знаходяться, то з допомогою експертизи можна розв’язати це завдання.

Відносне положення потерпілого і зброї визначається комплексним дослідженням, як правило, судовим медиком і криміналістом- балістом. Для цього треба пред’явити всі матеріали справи.

3. Трапляється, що звинувачений посилається на несправність зброї і висуває версію про те, що постріл стався без натиску на спусковий крючок внаслідок, наприклад, падіння, трясіння зброї.

Таку зброю необхідно вилучати з особливою обережністю, не можна змінювати положення частин зброї, можна лише розрядити її (витягти магазин і патрон із патронника), зазначивши всі виконані дії в протоколі.

Під час перевірки версій про самогубство з вогнепальної зброї необхідно встановити, чи міг потерпілий власноручно завдати ушкодження, яке при цьому повинне бути положення зброї'? Відповідати на це належить комплексній експертизі, для якої необхідні матеріали справи і точне розташування раневого каналу на тілі потерпілого.

4. Установлення механізму виникнення вогнепальних ушкоджень має принципове значення для практики розслідування злочинів. Чи є ушкодження кульовим? Яка причина деформації снаряда і які перешкоди він подолав? Відповіді на ці запитання дозволять будувати розшукові версії і можуть змінити напрямок слідства. На твердих предметах (листовий метал, сухе дерево) розмір наскрізного отвору, як правило, відповідає діаметру кулі, а на дні «сліпої» пробоїни відображається мікрорельєф передньої частини кулі.

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §5. Судово-балістична експертиза:

  1. § 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні
  2. § 5. Можливості судово-балістичної експертизи
  3. § 4. Методика судово-почеркознавчої експертизи
  4. §1. Поняття, значення і види судових експертиз
  5. §2. Підготовка до призначення та проведення судових експертиз
  6. § 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз
  7. §4. Методика судово-почеркознавчої експертизи
  8. ^ш § 3. Підготовка матеріалів для судово- почеркознавчої експертизи
  9. §3. Підготовка матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи
  10. Призначення та проведення судових експертиз