§ 7. Тактичне рішення.

Проблема тактичного ризику

Тактичне рішення — це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або окремі її компоненти, на перебіг і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети.

1) інформаційної (полягає в аналізі та оцінці слідчої ситуації та її компонентів, процесуальних цілей та ін.);

2) організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);

3) операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, способів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення)^[9].

Оптимальне використання тактичних прийомів передбачає дослідження проблеми тактичного ризику, постановка якої у криміналістиці припадає на середину 70-х років ХХ ст.

У психології ризик визначається як ситуативна характеристика діяльності, що полягає в невизначеності її результату та можливих несприятливих наслідках у разі неуспіху.

1) ризик як міра очікуваного неблагополуччя у разі неуспіху в діяльності, що визначається сполученням ймовірності неуспіху та ступеня несприятливих наслідків;

2) ризик як дія, що в тому чи іншому відношенні загрожує суб’єкту втратою (програшем, травмою, шкодою);

3) ризик як ситуація обрання одного з двох можливих варіантів дії: менш привабливого, але більш надійного, або більш привабливого, але менш надійного (результат якого проблематичний і пов’язаний з можливими несприятливими наслідками).

У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як виконання слідчим (або суддею) діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків.

1) проведення тактичних операцій;

2) здійснення слідчих (судових) дій та оперативно-розшукових заходів;

3) застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій;

4) використання окремих тактичних прийомів.

Складність прийняття рішень слідчим (або суддею) зумовлена ступенем невизначеності ситуації, яка припускає настання неоднозначних наслідків — позитивних чи негативних. Завдання полягає в тому, аби обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь спрогнозувати негативні наслідки та передбачити заходи щодо їх попередження.

Тактичний ризик пов’язаний з ситуаційною зумовленістю — об’єктивними чинниками: відсутністю або недостатністю інформації, наявністю суперечливих даних, що знижують можливість прогнозу перебігу розслідування (судового розгляду) або можливих ситуацій процесуальної дії та ін. Важливе значення для визначення того, чи є він необхідним, має слідча (судова) ситуація або ситуація слідчої (судової) дії.

Тактичний ризик зумовлений також суб’єктивними чинниками: досвідом слідчого (або судді) при оцінці зібраного матеріалу, можливостями використання рефлексивного мислення, вмінням аналізувати та прогнозувати можливі ситуації.

При обранні тактики у ситуації тактичного ризику необхідно додержуватися таких положень:

1) прогнозувати можливе настання результатів як наслідок реалізації тактичного рішення;

2) варіювати доказовою інформацією;

3) визначати допустимість тактичного ризику в конкретній ситуації.

Найбільшу складність тактичний ризик має при обранні тактичної операції, адже чим більша кількість дій і завдань входить до неї, тим ширший характер можливих негативних наслідків. Проводити тактичні операції доцільно у ситуаціях з незначним ризиком.

Тактичний ризик може бути прогнозованим щодо окремої процесуальної дії або тактичних прийомів її провадження. Використання тих чи інших прийомів у ситуації тактичного ризику дозволяє слідчому (судді) регулювати її.

Тактичний ризик може мати місце відносно системи прийомів у цілому (в разі ускладнень з визначенням ситуації або можливості несприятливої її зміни) або окремих її прийомів (унаслідок дефіциту інформації). У процесі реалізації системи її тактичні прийоми наповнюються конкретним змістом відповідно до обставин злочину та інших фактичних даних. В умовах тактичного ризику окремі елементи системи можуть залишитися невитребуваними через наявність прогалин в інформації або сумнів щодо її якості.

Гнучкість та варіантність тактичних прийомів, їх взаємозамінність у багатьох випадках дозволяють пом’якшити ступінь тактичного ризику при провадженні слідчої дії. Здійснення систематизації тактичних прийомів, розроблення та пропонування судово-слідчим працівникам типових систем дають змогу зменшити ступінь тактичного ризику. Зниження або усунення ризику пов’язано з можливістю:

1) обрання комплексу тактичних прийомів, які є найдоцільнішими у відповідній ситуації;

2) заміни та використання іншої системи прийомів, якщо ситуація буде недостатньо чітко прогнозована або система не працюватиме.

і Запитання для самоконтролю

1. Які закономірності вивчає криміналістична тактика?

2. З яких елементів складається криміналістична тактика?

3. У чому простежуються зв’язки криміналістичної тактики з іншими розділами криміналістики?

4. Які ознаки притаманні тактичному прийому?

5. Які вимоги ставляться до тактичного прийому?

6. На яких джерелах ґрунтуються тактичні прийоми?

7. Які функції виконують тактичні прийоми?

8. У чому полягає сутність системи тактичних прийомів?

9. Що являє собою тактична операція?

10. Як визначається сутність тактичного ризику в криміналістиці?