<<
>>

§ 4. Тактика огляду місця події

Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням наслідків певного злочину. Місце вчинення злочину — найбагатше джерело відомостей. У більшості випадків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи повною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково відображає подію злочину.

Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна уявити ситуації, коли подія злочину: 1) має дійсне відображення; 2) не має повного відображення;

3) не знаходить свого явного відображення; 4) має фальшиве відображення. Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації:

1) якщо подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумнівів щодо характеру події та осіб, причетних до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припустити дійсність події. Проте на першому етапі розслідування (яким часто є огляд місця події) нерідко важко вирішити, які об’ єкти слід оглядати;

2) якщо подія злочину не має повного відображення, завдання слідчого полягає у відновленні повної картини події, що відбулася.

Неповнота відображення може мати різний ступінь. Якщо відображення настільки неповне, що не передає змін середовища, на основі яких можна судити про відображений об’єкт, тоді його неповнота є істотною. Виникнення неповного відображення пов’язано з такими моментами:

а) у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилася на місці події; б) після вчинення злочину змінились об’єкти огляду — сліди та речові докази;

3) якщо подія злочину не знаходить свого явного відображення, можна передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в середовищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення інформації на місці події (слідів та речових доказів) характеризується виникненням іншої інформації — слідів їх знищення); б) події у цьому місці не було;

4) якщо подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситуація відбиття не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні.

У цих випадках необхідно звернути увагу на так звані негативні обставини, які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображенням вони нібито є, а про інсценування злочину.

Кожній із названих ситуацій огляду місця події відповідає найдоцільніша система тактичних прийомів, яка має достатньо загальний характер. Подальша диференціація тактичних прийомів зумовлена типовими ознаками злочину та його індивідуальними особливостями. Огляд місця події також має власну специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх вчинення та приховування.

Система тактичних прийомів при дійсному відображенні події злочину охоплює:

1) зіставлення первісних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину;

2) аналіз окремих слідів на місці події;

3) моделювання події, що відбулася.

Розглянемо функціональне призначення і доцільність наведених прийомів.

Слідчий має певну інформацію про характер події ще до початку огляду місця події з повідомлень про злочин, оперативних даних, показань окремих осіб тощо. У дуже рідких випадках слідчий, який виїздить на місце події, не має хоча б деякого уявлення про подію злочину. Це уявлення може бути уривчастим, неправильним, неточним, але воно існує. У ситуації дійсного відображення події злочину не повинні виникнути суперечності та невідповідності між первісними даними і обстановкою на місці події. Мета тактичного прийому, який полягає в їх зіставленні, — виявити якомога більше слідів злочину та речових доказів, визначити належність доказів.

Важливим тактичним прийомом у даній системі виступає аналіз окремих слідів на місці події. Місце події є відображенням минулого, яке може бути пізнане як результат вивчення обстановки та речових доказів переважно раціональним шляхом. Треба аналізувати такі ознаки і властивості предметів та слідів:

а) час виникнення їх на місці події (аналіз тимчасових зв’язків слідів);

б) зв’язки об’єктів з даним чи іншим місцем (аналіз просторових зв’язків слідів);

в) структуру предметів та слідів для вивчення їх групової належності;

г) ідентифікаційні якості слідів з метою визначення можливості ототожнення об’єктів, що їх утворили;

ґ) можливість виникнення слідів від одного чи різних учасників розслідуваного злочину (потерпілого, обвинуваченого та ін.) або сторонніх осіб;

д) зв’ язки слідів між собою і розслідуваною подією, механізм їх утворення;

е) причини відсутності певних слідів та предметів, їх властивостей та ознак.

Аналіз окремих слідів на місці події є тим першим ступенем, який дає змогу встановити причинні зв’язки між ними. Сліди (предмети) залежать один від одного. Виявлення одного сліду або його частин чи ознак слідів повинно підштовхувати до пошуку інших речей або слідів. Тому застосування тактичного прийому, який полягає в аналізі окремих слідів на місті події, дозволяє:

а) виявити більш широке коло слідів (предметів), що стосуються певного злочину;

б) визначити залежності між ними;

в) не брати до уваги сліди, які не стосуються події.

Наступним тактичним прийомом у системі є моделювання події.

Кожна уявна модель вчиненої події щодо розслідування будь-якої категорії злочинів має більший або менший ступінь ймовірності. Уявне моделювання (відтворення) події дозволяє виявити нові факти та певні невідповідності. При дійсному відображенні події злочину уявна модель повинна збігатися з інформацією, яку виявлено на місці події. Однак якщо між ними виникають суперечності та невідповідності, то ситуацію огляду ще на початку визначено невірно.

Система тактичних прийомів при неповному відображенні події злочину включає такі прийоми:

1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування;

2) використання уявної реконструкції окремих елементів події;

3) моделювання з метою відтворення події, яка відбулася;

4) зіставлення модельованої події і реальної картини місця події.

Така система використовується у разі, коли на місці події виявлено

окремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражений. Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпочинати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об’єкти, які мають значення у справі, встановити зв’язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження. Наведемо приклад.

Дев ’ятирічна І. не повернулася зі школи додому. Її було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля школи. Огляд місця події ускладнився тим, що ще до приїзду слідчого труп було перенесено до одного з приміщень школи.

Під час огляду місця події слідчий проаналізував плями бурого кольору, схожі на кров. Такі плями було знайдено не тільки в ямі, а й на пустирі. Крім того, слідчий виявив на ґрунті ознаки волочіння трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації та розташування дало змогу слідчому за 23 метри від ями знайти шпильку для волосся та портфель І. Таким чином, аналіз слідів сприяв дослідженню не тільки місця приховування трупа, а й місця, де було вчинено напад на жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність використовувати уявну реконструкцію його окремих елементів. Уявне реконструювання здійснюється на підставі відображень наявних образів, що виникають у слідчого як наслідок сприйняття певних об’єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного аналізу окремих слідів на місці події. Вона надає широкі можливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі.

При огляді торгового кіоску, з якого було вчинено крадіжку, слідчий звернув увагу на те, що внутрішні стіни пофарбовано зеленою фарбою, яка брудниться. За допомогою уявної реконструкції він припустив, що злочинець при вчиненні крадіжки міг забруднитися фарбою і потім використати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд території біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає моделювання з метою відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес з погляду пізнавальної функції моделей, які відновлюються в процесі огляду місця події, викликає те, що їх виникнення і руйнування здійснюються в міру виявлення та оцінки доказової інформації. При неповному відображенні події злочину таке моделювання може стосуватися: а) частки події; б) її найбільш загальних рис; в) кількох передбачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхідність у зіставленні побудованої моделі події та реальної картини місця події. Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповідностей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих випадках, коли подія злочину не знаходить свого явного відображення. Система тактичних прийомів при відсутності явного відображення події злочину охоплює такі прийоми:

1) зіставлення первісних даних з інформацією місця події;

2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;

3) аналіз ознак знищення слідів;

4) аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення зі встановленими фактами.

Відсутність явного відображення події злочину передбачає необхідність використання тактичного прийому, який полягає у зіставленні первісних даних з картиною місця події. Цей прийом дозволяє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформацією місця події. Таке зіставлення надає слідчому можливість припустити, міг чи об’єктивно не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їхню локалізацію. У процесі зіставлення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати застосування такого тактичного прийому системи, як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідомили про злочин. Вони можуть надати істотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події, виявленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення.

Наступним тактичним прийомом у даній системі є аналіз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватися як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається «стерти» відображення події, змінює обстановку на місці злочину. В цьому разі відбувається зміна слідів злочину на сліди їх знищення. Наведемо приклад.

У справі про вбивство М. її вбивця С. розчленувала труп на частки і спалила в двох печах. При огляді будинку С. у печах були знайдено обгорілі кістки людини. Вивчення слідів знищення дає можливість одержати інформацію про те, які сліди (предмети) були знищені, які способи використовував злочинець при їх знищенні, які засоби застосовував, які додаткові сліди міг залишити в процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, передбачає використання й такого прийому, як аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення із встановленими фактами. Окремі деталі місця події, які не пов’язані безпосередньо з розслідуваною подією, могли вплинути на її механізм. Такі об’єкти зіставляються із вже встановленими фактами з метою визначення їх належності до справи.

Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і наслідку, — про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення:

1) інформації місця події з традиційним, природним перебігом події;

2) інформації місця події з типовими аналогами;

3) слідів (предметів) з довідковими даними;

4) слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою;

5) даних місця події з доказами, точно встановленими у справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено

шляхом зіставлення інформації місця події з традиційним, природним перебігом події. Це визначається уявленням слідчого про її закономірний розвиток.

При виявленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що перевищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім уявив собі картину того, що трапилося: аби покінчити життя самогубством у подібних умовах, потерпілому треба було прив ’язати мотузку до гачка та надіти зашморг на шию. Тому він повинен був скористатися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття потерпілого, а на підлозі — сліди від підставки. Відсутність підставки або слідів, обов ’язкових у разі самогубства, суперечить висунутій версії, виступає щодо неї як негативна обставина.

Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка володіє спеціальною підготовкою та навичками роботи у даній галузі. Професійні знання допомагають йому визначати докази, що повинні бути виявлені у цих обставинах, співвідносити їх з дійсністю та її особливостями. Можливість розкриття будь-якого інсценування зумовлена, по-перше, тим, що злочинець із суб’єктивних причин не може бездоганно інсценувати обстановку події, бо він не має відповідних знань, у його розпорядженні не завжди є необхідні технічні засоби; по-друге, інсценування об’ єктивно не може збігатися з дійсною картиною події. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників накладають певний відбиток на місце події.

Тактичний прийом зіставлення інформації місця події з природним перебігом події дозволяє виявити негативні обставини, що суперечать йому. Так, при уявному порівнянні існуючої обстановки з належною остання завжди відрізняється неповнотою та абстрактністю. Тому, аби успішно здійснювати таке порівняння, треба володіти певними, достатньо повними образами — уявленнями.

Важливе значення має тактичний прийом, який полягає у зіставленні інформації місця події з типовими аналогами. Використання аналогії забезпечує перенесення знань щодо одних фактів на інші, якщо між відомими та досліджуваними фактами є схожість. Як типові аналоги можуть бути запропоновані:

1) типові ознаки певного виду злочину;

2) типові способи вчинення та приховування злочинів.

У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими аналогами можуть бути виявлені й такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони мають обов’язково бути). Ці негативні обставини виступатимуть своєрідними сигналами фальшивого відображення події злочину. Наведемо приклад.

До пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Черговий пожежної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду місця події і трупа прибули слідчий прокуратури і судово-медичний експерт.

Труп знаходився у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу було виявлено праску, ввімкнену в електричну мережу. Кімната була сильно задимлена і закопчена. Картина події свідчила про те, що смерть потерпілої сталася від полум ’я та чаду. Однак при ретельному огляді трупа на шиї було виявлено два відбитки підковоподібної конфігурації. Їх зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смерті від дії високої температури) дозволило віднести такі сліди до негативних обставин. Механізм утворення цих слідів випадав з послідовності дій, які характеризували дану подію. Судово-медичний експерт у висновку вказав, що смерть сталася внаслідок ураження електричним струмом, а два підковоподібні сліди на шиї є електромітками.

Як підозрюваний був допитаний чоловік потерпілої, який зізнався у вчиненні вбивства і пояснив, що близько п ’ятої години ранку він увімкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала, і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від нещасного випадку.

У криміналістичній літературі запропоновано переліки типових ознак, що характеризують ті чи інші способи злочинів. Так, стосовно розслідування вбивств є ознаки, що характеризують повішення, падіння з висоти, удавлення руками чи зашморгом та ін. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові аналоги.

Тактичним прийомом у цій системі є зіставлення слідів (предметів), виявлених у процесі огляду місця події, з довідковими даними, що являють собою типовий опис слідів, їх форми, локалізації. До довідкових даних можуть належати й типові сліди, що свідчать про інсценування злочину, зокрема:

а) наявність трупних плям, що суперечать даній позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить обличчям додолу);

б) дві (або більше) странгуляційні борозни за наявності одинарної петлі;

в) наявність замкненої странгуляційної борозни і слідів крові з рота чи носа або з інших частин тіла, які розміщуються нетипово стосовно пози трупа (наприклад, слід крові з рота до вуха трупа, який висить у зашморгу);

г) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні потрапити на неї при пострілі у голову з пістолета з близької відстані при самогубстві, та ін.

Фальшиве відображення події можна встановити шляхом зіставлення слідів (предметів), знайдених на місці події, між собою. Таке зіставлення дозволяє виявити відсутність причинних зв’язків між окремими слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє виявленню й таких слідів, що суперечать іншим.

Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця події з доказами, які точно встановлено у справі. У процесі огляду місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що підтверджують ті чи інші факти. Тому зіставлення інформації місця події з доказами, точно встановленими у справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і підтверджує штучний характер тих чи інших слідів.

<< | >>
Источник: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель.. Криміналістика. 2010

Еще по теме § 4. Тактика огляду місця події:

  1. Тактика огляду місця події
  2. § 2. Підготовка до огляду місця події
  3. § 3. Пізнавальна сутність огляду місця події
  4. § 2. Підготовка до огляду місця події
  5. § 6. Фіксація результатів огляду місця події
  6. §6. Фіксація результатів огляду місця події
  7. § 1. Поняття, завдання, принципи огляду місця події
  8. §3. Види і методи огляду місця події
  9. Тема 11. Тактика огляду
  10. § 1. Поняття, види та принципи огляду
  11. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА Загальні положення криміналістичної тактики
  12. Криміналістична тактика Загальні положення криміналістичної тактики