<<
>>

Тема 24. Розслідування розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем

• Загальна криміналістична характеристика розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем. Обставини, що підлягають встановленню.

• Типові слідчі ситуації, слідчі версії, тактичні завдання.

Організація розслідування на початковому етапі. Планування подальшого етапу розслідування.

Загальна криміналістична характеристика привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем може розглядатися як система, що складається з елементів, які, у свою чергу, містять підсистеми компонентів:

а) суб’єкт розкрадання (особа злочинця) (категорії службових, матеріально відповідальних осіб, технічного персоналу та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину); чинники, що вплинули на формування та здійснення злочинної мети, утворення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками та ін.;

б) спосіб приготування до розкрадання (прийоми створення неврахованих лишків сировини, готової продукції, коштів та ін.), його вчинення (прийоми заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації), приховування злочинів, маскування злочинних дій; обставини, що обумовили вибір розкрадачами певних способів (загальних для різних галузей, характерних для даної галузі виробництва, технології виготовлення певних видів сировини, напівфабрикатів, готових виробів та ін.);

в) предмет посягання - кошти, матеріальні цінності у вигляді сировини, матеріалів, пального, продукції, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої вартості, що можуть бути віднесені до різних джерел розкрадання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені на підприємстві, в організації, установі за рахунок лишків, що надійшли зі сторони, від співучасників);

г) обстановка розкрадання - місце (галузь виробництва, сфера обслуговування, виробнича дільниця, структурний підрозділ

організації, підприємства та ін.); умови, що визначаються технологічним процесом або операцією, системою обліку та звітності, зберіганням та рухом коштів і матеріальних цінностей, документообігом (оформлення та рух управлінських, проектних, облікових, бухгалтерських, лабораторних, технічних, технологічних, виробничо-господарчих, статистичних та інших документів), видом продукції, що використовується; час (астрономічний), сезонність робіт; канали збуту, реалізації здобутого злочинним шляхом; ґ) наслідки розкрадання, відображені у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди, їх локалізація та взаємозв’язок), викликані службовими та позаслужбовими діями та зв’язками розкрадачів, способом життя, поведінкою у побуті, особистими зв’язками.

Кожний елемент системи пов’язаний з іншими як прямо, так і опосередковано, що визначає характер зв’язків між ними залежно від рівня та обсягу завдання, яке вирішується слідчим.

Наприклад, у будь-якому випадку можна простежити зв’язок між елементами «суб’єкт розкрадання» та «спосіб розкрадання», який виражається у тому, що лише певні категорії службових чи матеріально відповідальних осіб можуть використовувати певний спосіб розкрадання.

Водночас на цей зв’язок впливають побічні обставини, що стосуються предмета злочинного посягання та обстановки розкрадання. Тому для аналізу такого прямого зв’язку, обумовленого чинниками, що впливають на вибір розкрадачами способу злочину, важливо враховувати вид та особливості предмета посягання, характер обстановки розкрадання. Надаючи особливого значення способу розкрадання, розглянемо детальніше елемент криміналістичної характеристики цих злочинів.

Спосіб вчинення злочину є об’єктом вивчення ряду наук кримінального циклу: кримінального права, кримінології, кримінального процесу, криміналістики. Кримінально-правове поняття способу, що розробляється на основі кримінального закону, є базовим для інших наук. У криміналістиці велике значення надається дослідженню способу злочину і зокрема способу вчинення розкрадань. При цьому він розглядається не тільки як спосіб вчинення злочину, що виявляється у заволодінні майном, а й як спосіб приготування (створення резервів для розкрадання) та його приховування. Такий підхід до розуміння способу злочину, не порушуючи змісту кримінально-правового поняття способу, вводить до нього елементи, що найповніше відображають механізм злочину. Найбільш точним є визначення способу службового розкрадання як прояву злочинної діяльності, що виявляється в об’єднаній загальним задумом системі дій розкрадачів зі створення умов для розкрадання, вилучення майна (шляхом використання або зловживання службовим становищем) із відповідних фондів, обернення його на свою користь або на користь інших осіб та приховування злочину.

Встановлений спосіб вчинення розкрадання, що проявився у злочинному заволодінні майном, може слугувати одним із доказів вини обвинуваченого. У кожному випадку розслідування за кожним епізодом розкрадань спосіб має бути повністю доведений із зазначенням прийомів створення резервів для розкрадання, вилучення майна і приховування злочину.

Вибору способів розкрадання властиві певні закономірності, пов’язані з впливом таких обставин, як ставлення певних категорій осіб до ввіреного їм майна, вигляд і особливості цього майна, обстановка й умови виробництва, зберігання, обліку та ін. Тому знання слідчим чинників, що зумовлюють вибір і застосування розкрадачами способів підготовки до розкрадання, їх вчинення і приховування дозволяє йому висунути версії щодо механізму злочину в цілому та зв’язку даного розкрадання з іншими злочинами.

Відомо, що кожному способу розкрадання притаманна своя внутрішня логіка розвитку. Наприклад, вчинення дій з метою використання створених резервів матеріальних цінностей вимагає застосування прийомів із вилучення неврахованих лишків і приховування їх, інших дій (у певній послідовності, за участю певних осіб).

Спосіб розкрадання має свою структуру, що містить систему певних прийомів. За структурою способи можуть бути простими, тобто складатися із дій, спрямованих на вилучення майна (без підготовки, утворення резервів і приховування розкрадання) та складними, що містять комплекс дій зі створення неврахованих лишків, їх вилучення шляхом вивезення за межі місця легального знаходження (зберігання), приховання як самих способів, так і наслідків розкрадання в цілому.

Найбільш загальними критеріями класифікації способів розкрадання є:

1) предмет злочинного посягання - способи розкрадання матеріальних цінностей і коштів;

2) ступінь спільності способів - способи, типові для всіх галузей народного господарства, та способи, характерні для окремих галузей, видів виробництва;

3) документальне оформлення (облік) майна - способи розкрадання врахованих і неврахованих цінностей.

При очевидній відмінності означених критеріїв усі вони, будучи пов’язаними між собою, у комплексі складають основу для побудови класифікації способів розкрадання з перевагою того або іншого критерію.

Окрім цього, способи розкрадання можуть бути класифіковані за загальним механізмом злочинної операції при випуску неврахованої продукції: 1) операції, що проводяться без офіційного оформлення документів (або з фіктивним документальним прикриттям), - «бездокументні» операції та 2) операції, що здійснюються без фактичного руху товарів, - «безтоварні» операції.

У сучасних умовах виробництва продукції і збуту товарів вказані способи зі всіма модифікаціями зберігають кримінальну «привабливість» для розкрадачів, оскільки дозволяють не тільки викрадати матеріальні цінності й кошти в державному і колективному секторі, а й приховувати прибутки від оподаткування у легальній частині виробничої і комерційної діяльності, здійснювати незаконні бартерні операції з порушенням правил валютного регулювання, прикривати фіктивне підприємництво тощо.

Перший з означених злочинних механізмів характерний для розкрадань, пов’язаних з випуском неврахованої продукції та її збутом. Другий злочинний механізм - розкрадання, що вчиняються шляхом «безтоварних» операцій. Оскільки цей спосіб має безтоварний характер, покупець і продавець, які перебувають у злочинній змові, виконують такі фіктивні операції. Продавець вилучає з каси свого підприємства суму грошей, яка дорівнює сумі, перерахованій покупцем через банк (з касового виторгу), або вилучає на ту саму суму частину товарів (нібито призначених для покупця). Покупець оформляє документи на матеріальні цінності, що надійшли нібито від продавця, і списує їх у видаток за встановленими правилами, використовуючи для цього додаткові злочинні способи приховування. Таким чином, операція вчиняється без руху (переміщення) матеріальних цінностей і приховується фіктивними звітами й обліковими документами. Описані способи можна назвати «універсальними» для ситуацій, коли розкрадач зазіхає на чуже майно, ввірене йому у зв’язку з виконанням посадових обов’язків або у разі розпорядження цим майном.

Велике значення для розкриття розкрадань має знання слідчим типових способів створення лишків для розкрадання, збуту і реалізації неврахованої продукції в різноманітних галузях промислового і аграрного виробництва, торговельних та інших підприємствах.

Ознаки розкрадання як відображення різноманітних властивостей злочинів є численними і різноманітними та вимагають певної систематизації, що забезпечила б повноту охоплення всіх значущих для розслідування слідів.

У криміналістиці ознаки розкрадання систематизуються на основі різних чинників: за формою прояву, змістом, місцем прояву. Залежно від цього при виявленні ознак даного виду злочинів можна виділити такі джерела:

1) виробничі підрозділи підприємств, де виготовляється (вирощується, заготовляється, переробляється) продукція, звідки надходить сировина, місця збуту готових виробів, реалізації товарів;

2) транспортні підприємства, що здійснюють перевезення сировини, готової продукції, товарів;

3) бухгалтерія підприємств, установ, організацій; планові, статистичні, технологічні підрозділи, їх вищі органи, а також суміжні структури;

4) контрольно-ревізійні органи;

5) органи державних інспекцій;

6) органи стандартизації і сертифікації, пробірного нагляду тощо;

7) контролюючі органи (Національний банк, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Державний комітет у справах захисту прав споживачів та ін.);

8) правоохоронні органи;

9) аудиторські фірми.

Залежно від обізнаності розкрадачів щодо загрози викриття їхньої злочинної діяльності та можливості використання слідчим «чинника раптовості», до початку розслідування існують три основних види типових ситуацій:

1) у справах, порушених внаслідок документальної ревізії, інвентаризації, перевірок, що проводяться органами прокуратури, контрольними органами, коли можливий початок розслідування не є раптовим для осіб, які можуть виявитися причетними до зловживань;

2) у справах, порушених внаслідок проведення оперативно-розшу- кової діяльності та виявлення ознак розкрадання безпосередньо органами внутрішніх справ (працівниками служби боротьби з економічними злочинами або служби боротьби з організованою злочинністю), коли виникає ситуація, при якій підозрілі у розкраданні та інших злочинах особи не обізнані щодо можливого початку розслідування, у зв’язку з чим особливого значення набуває «чинник раптовості»;

3) у справах, що порушуються у разі затримання на місці злочину працівниками органів, які не проводять цільові оперативно-роз- шукові дії (ДАІ, ППС, служби дільничних інспекторів та ін.), осіб за порушення ними певних правил, що викликає підозру в причетності до злочинних дій.

За даних умов «чинник раптовості» хоча і виявляється щодо осіб, які підозрюються, однак його здійснення пов’язане з обмеженою інформацією про можливі злочинні дії. Виділяється також ситуація, коли кримінальна справа порушується у зв’язку з перевіркою заяв, повідомлень (громадян, службових осіб, у засобах масової інформації), явки з повинною. Залежно від конкретних обставин у подібних випадках «чинник раптовості» не має звичайної ефективності.

Урахування даних ситуацій дозволяє точніше визначити умови збирання інформації, намітити порядок і послідовність проведення підготовчих і організаційних заходів.

При очевидній відмінності наведених вихідних ситуацій загальними негайними завданнями на початку розслідування є такі:

1) встановлення номенклатури і місця знаходження документів (ручного і машинного обліку), в яких могли відобразитися ознаки злочину, і забезпечення їх цілості.

При цьому слід звернути увагу на необхідність дослідження не тільки документів первинного (оперативного) обліку і бухгалтерської документації, а й планових, технологічних, виробничо-управлінських, статистичних, податкових та інших документів, бланків, етикеток тощо. Велике значення має аналіз змісту неофіційних документів (записок, нотаток, чорнових записів, розрахунків тощо);

2) встановлення місця знаходження сировини, напівфабрикатів, матеріалів, готової продукції, товарів і забезпечення їх цілості;

3) виявлення вимірювальних приладів, що використовуються, - ва- гів, дозаторів, лекал, трафаретів, штампів, касових апаратів, їх перевірка, фіксація показань, опечатування (при необхідності - з урахуванням інтересів виробництва);

4) перекриття доступу до електронно-обчислювальних засобів;

5) встановлення місця знаходження майна і грошових коштів, що належать розкрадачам, з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

Під час розслідування розкрадань виникає необхідність у проведенні різних слідчих дій: огляду (місця події, предметів, документів), слідчого експерименту, обшуку, накладення арешту на майно, допиту, пред’явлення для впізнання, отримання зразків для експертного дослідження, експертизи.

Специфіка проведення окремих слідчих дій, їх комплексів визначається особливістю даного виду злочинів, пов’язаного з порушенням документального обліку майна, його рухом, технологією виробництва, особливостями постачання, збуту і реалізації матеріальних цінностей та ін. Розглянемо особливості тактики проведення таких слідчих дій, як допит, огляд і призначення судової експертизи.

Особливості тактики допиту у справах про розкрадання полягають у специфіці службового і матеріально відповідального становища допитуваних осіб. При допитах, що проводяться у зв’язку з притягненням особи як обвинуваченого, і допитах інших осіб у справах про розкрадання характерно пред’явлення їм документів з метою з’ясування даних, що зафіксовані в них. Поєднання запитань до допитуваного з використанням документів дозволяє встановити епізоди розкрадання, способи їх підготовки, вчинення і приховування, причетність певних осіб до даного злочину, розмір матеріальних збитків, завданих розкраданням. Результати такого допиту часто сприяють встановленню важливих для справи обставин, які вимагають інколи перевірки іншими слідчими та організаційними діями.

Допит матеріально відповідальної особи у справі про розкрадання є першочерговою слідчою дією, тому вимагає з’ясування позиції допитуваного з вузлових питань справи, що розслідується. Оскільки йдеться про матеріально відповідальну особу, з’ясовуються передусім, чи згодна особа з розмірами встановленої нестачі (лишків) та причинами утворення нестачі (лишків).

Показання осіб, які визнали себе винними у розкраданні, повинні ретельно перевірятися аналізом документів, допитом інших осіб, призначенням та проведенням судових експертиз та іншими необхідними слідчими діями.

Серед свідків у справах про розкрадання вирізняють такі групи:

1) працівники (за місцем вчинення розкрадання, із суміжних організацій - постачальних, переробних, субпідрядних, збутових та ін.);

2) особи, які працювали на даному підприємстві до вчинення розкрадання;

3) працівники головних установ (керівних, виробничих, фінансових підрозділів та ін.);

4) працівники контрольно-ревізійних органів, інспекцій;

5) особи, які реалізували викрадене, і ті, які постачали розкрадачам сировину, не працюючі на даному підприємстві;

6) особи, які знають обвинувачених за місцем проживання, знаходження гаражів, дачних і садових ділянок, за колом уподобань, покупці, замовники та ін.

Окрім питань з фактичних обставин справи, у свідків з’ясовуються: стосунки між ними та обвинуваченими; наявність у їх розпорядженні документів, неофіційних записів, що підтверджують показання; чи відомі їм інші факти незаконних дій і особи, які можуть підтвердити правильність показань.

Велике значення у системі розглядуваних слідчих дій має огляд, зокрема такі його види, як огляд місця події, предметів і документів. Огляд місця події як первісна слідча дія (що проводиться у невідкладних випадках до порушення кримінальної справи) дає можливість перевірити версію про інсценування розкрадання, пожежі, аварії водопроводу, стихійних явищ з метою приховати привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Під час розслідування злочинів, пов’язаних з випуском неврахованої продукції, виникає необхідність в огляді певних ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події в криміналістичному значенні, однак є об’єктами, що своїм розташуванням, призначенням, станом, наявністю або відсутністю змін у матеріальній обстановці викликають необхідність безпосереднього обстеження.

Потреба в таких оглядах виникає у разі, коли необхідно обстежити виробничі, торгові, складські, житлові та інші приміщення,

ділянки території підприємств, під’їзних шляхів, вантажно-розвантажувальних майданчиків, місць вивезення відходів виробництва (підприємств переробки відходів, смітників, місць поховання худоби та ін.). Так, у справах про розкрадання матеріальних цінностей може виникнути версія про неналежні умови на складі для зберігання виробів, внаслідок чого значно збільшився відсоток їх вологості чи інші показники.

У перевірці версій про незаконне списання у витрати сировини, матеріалів, що не піддаються подальшому використанню, важливу роль має огляд місць їх складування, знищення (як зіпсованих) шляхом спалювання, закопування. Відсутність слідів таких дій може вказувати на те, що даної кількості відходів не було або ж вони не знищувалися зовсім і могли використовуватися як сировина для випуску іншої продукції.

Істотні результати дає також огляд виробничих приміщень, технологічного обладнання для перевірки версій, що виникають у зв’язку із посиланням відповідальних за випуск продукції осіб на неналежні умови виробництва, дефекти обладнання тощо. Під час таких оглядів може виникнути потреба у дослідницьких діях для перевірки ходу і результатів певних виробничих процесів, операцій. У цих випадках слідчий після закінчення огляду (або пізніше, коли визнає за необхідне) може провести слідчий експеримент, для участі в якому доцільно залучити фахівців у даній галузі виробництва.

Якщо обставини, що перевіряються, пов’язані з обліком складних процесів, пояснення яких вимагає наукових знань, спеціальних розрахунків у певній галузі техніки, слідчий призначає відповідні експертизи.

У методиці розслідування розкрадань склалася така система експертиз: економічні (фінансово-економічні, ціноутворення); інженерно- технічні (промислово-технічні, будівельно-технічні, транспортно-технічні); інженерно-технологічні (технологічних процесів, товарознавчі); сільськогосподарські (агротехнічні, зоотехнічні, ветеринарні); біологічні (ботанічні, зоологічні); криміналістичні (почеркознавча, технічна експертиза документів, різновиди трасологічної експертизи).

Такі експертизи призначаються в різноманітному поєднанні залежно від особливостей галузі виробництва, в якій були вчинені розкрадання, предмета посягання, застосування розкрадачами певних способів вчинення і приховування злочину і ряду інших обставин.

Судово-економічна експертиза є найбільш типовою експертизою у методиці розслідування розкрадань. Необхідно враховувати, що хоча така експертиза і залишається одним із розповсюджених видів експертиз, необхідність повного і своєчасного розкриття і розслідування розкрадання вимагає проведення інших експертиз даного класу. У багатьох випадках без висновку експертів з питань фінансування і кредитування, ціноутворення не можна встановити в повному обсязі ряд важливих для розслідування обставин, розмір збитків, завданих злочином, особливо у складних справах про розкрадання, пов’язаних з виготовленням і реалізацією неврахованої продукції, зловживанням у сфері приватизації, отриманням кредитів та ін. У зв’язку з цим стає очевидною необхідність призначення у відповідних випадках різних видів судово-економічної експертизи.

Економічна експертиза у сфері виробництва може призначатися для встановлення системи виробничих показників, взаємозв’язків між ними, а також для з’ясування причин і наслідків зміни цих показників на основі дослідження господарських планів, графіків виробничих завдань, нарядів, кошторисів, розцінок, нормативів та інших документів. При цьому аналізуються фактичні дані про виконання завдань і дотримання встановлених нормативів.

Фінансово-економічна експертиза проводиться для з’ясування питань щодо фінансування і кредитування: чи за призначенням витрачалися кошти, отримані в порядку фінансування; чи дотримувалися правил обчислення податків, зборів та інших платежів; чи є порушення щодо фінансування і кредитування та ін.

Експертиза ціноутворення дозволяє вирішити питання, пов’язані з формуванням цін, калькуляцією виробів, з’ясувати, чи порушувався порядок формування торговельної надбавки на певні види товарів, чи правильно складалася калькуляція на вироби, чи робилася націнка на продукцію, чи змінювалися ціни на виготовлену продукцію з урахуванням різниці залежно від ринкової кон’юнктури, сезонності та ін.

Зараз створені передумови для впровадження економіко-матема- тичної експертизи, мета якої - з’ясувати міри впливу розкрадання на зміни в системі техніко-економічних показників (ТЕП) підприємства, встановити виробничі підрозділи (цех, дільниця) і тимчасові періоди виникнення суперечностей у ТЕП, причини їх відхилення від тенденцій, що склалися на виробництві.

Інженерно-технічна експертиза проводиться для визначення стану виробничого і лабораторного обладнання (потужність, справність, ефективність тощо), контрольно-вимірювальних приладів, облікових механізмів, апаратів (касові апарати, лекала, трафарети тощо). Залежно від основних сфер виробництва та особливостей об’єктів досліджень даний клас експертизи поділяється на два види: промислово-технічну і будівельно-технічну. Перша охоплює сферу виробництва різноманітних галузей (м’ясного, молочного, текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого), побутового обслуговування населення, торгівлі; друга дозволяє вирішувати питання, пов’язані з проектуванням, будівництвом, монтажними і ремонтними роботами, прийманням споруджених об’єктів.

Інженерно-технологічні експертизи стосуються технології виробничого процесу обробки (переробки, сировини, напівфабрикатів, виготовлення готової продукції, її складування, лабораторного дослідження, зберігання, транспортування, матеріалознавчого і товарознавчого дослідження промислових, продовольчих товарів та інших виробів. До цього класу (як види) належать технолого-матері- алознавча і товарознавча експертизи. Перша стосується стану технології, її впливу на кількість і якість продукції, що випускається, відповідність її умовам стандартизації і сертифікації; друга спрямована на дослідження товарів, продукції або документів, що відображають відомості про товари.

Агропромислова експертиза призначається при розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері сільськогосподарського виробництва, заготівлі і переробки продукції рослинництва, тваринництва та ін. Специфіка об’єктів дослідження даної експертизи визначає відповідні її види. Агротехнічна експертиза проводиться для встановлення норм і фактичного висіву культур на певній площі зібраного урожаю, правильності списання посівного матеріалу тощо.

Біологічна (ботанічна) експертиза призначається для встановлення виду (роду, сімейства) рослин; однаковості ботанічного складу рослин, виявлених у певному місці, і зразків, вилучених у певної особи. При призначенні таких експертиз необхідно враховувати, що їх об’єкти можуть досліджуватися іншими експертизами, зокрема судово-біологічною, що поділяється на судово-ботанічну і судово- зоологічну експертизи.

Загальними об’єктами для зоотехнічної, ветеринарної і біологічної (зоотехнічної) експертиз є тварини і продукція тваринни- цтва. Перша вирішує питання, пов’язані зі встановленням приросту поголів’я тварин, його обліку, кількістю виходу і видів продукції; друга - питання щодо правильності умов догляду, годування і використання тварин, визначення причин виснаження, мору тварин; третя призначається з метою встановлення родової, видової належності часток, однаковості зоологічного складу вовни, кісткових залишків, виявлених у певному місці, і наявних зразків. Слід зазначити, що до складу зоологічної експертизи входить також її орнітологічні та іхтіологічні різновиди.

З класу криміналістичних експертиз необхідно виділити почеркознавчу і технічну експертизу документів, оскільки значна частина розкрадань вчиняється шляхом внесення до документів тих або інших змін; трасологічну, зокрема дактилоскопічну експертизу, яка проводиться для ідентифікації особи за слідами папілярних візерунків на документах, чорнових записах, упаковках, відношення до яких особа, яка підозрюється, заперечує; транспортно-трасологічну експертизу, що призначається, наприклад, для ідентифікації або встановлення групової належності шини автомобіля, на якому було перевезено невраховану сировину або готову продукцію без належного оформлення документів. Можливі також експертизи з визначення джерела походження конкретних предметів шляхом ідентифікації, наприклад, штампа верстата за особливостями його відбитків на виробах, встановлення цілого за частинами того або іншого виробу та ін.

У розслідуванні розкрадань виділяються тактичні операції, що мають загальне методичне значення: «Пошук», що проводиться з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків; «Документ» - виявлення необхідних документальних даних; «Затримання на місці вчинення злочину» тощо.

До операцій згідно з їх тактичною метою можуть бути віднесені такі:

а) встановлення злочинних зв’язків конкретних розкрадачів;

б) виявлення окремих фактів випуску неврахованої продукції;

в) виявлення відхилень від технологічного процесу та ін.

Проведення тактичних операцій вимагає розробки спеціальних

планів, узгоджених із загальним планом розслідування. Наприклад, план тактичної операції «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків» містить такі слідчі, організаційні дії та оперативно-розшу- кові заходи:

1) встановлення способу життя підозрюваного, його зв’язків у період вчинення розкрадання і після порушення кримінальної справи; наявність у нього майна, нажитого злочинним шляхом, його місцезнаходження;

2) запити в усі установи, де офіційно може зберігатися майно особи, яка підозрюється, або ведеться облік прав на це майно;

3) допит підозрюваних (обвинувачених) з метою отримання показань, що можуть вказувати на наявність майна і місця його знаходження;

4) допит членів сім’ї, сусідів, працівників, знайомих з означених питань;

5) обшук за місцем проживання, службовим (робочим) місцем особи, яка підозрюється, іншими місцями можливого зберігання майна;

6) накладення арешту на виявлене майно;

7) виявлення осіб, які переховують майно підозрюваного;

8) обшук за місцем проживання цих осіб;

9) проведення повторного обшуку (з урахуванням недоліків первісного обшуку і додаткових фактичних даних, отриманих у ході розслідування);

10) забезпечення недоторканності описаного майна від псування, підміни (здача на зберігання, опечатування, фотографування).

<< | >>
Источник: Шульга М.М.. Криміналістика. 2013

Еще по теме Тема 24. Розслідування розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем:

  1. Розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (розкрадань)
  2. §4. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем
  3. §1. Класифікація службових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування
  4. § 1. Криміналістична характеристика розкрадань
  5. Тема 23. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності
  6. Тема 22. Розслідування шахрайства
  7. Тема 18. Особливості методики розслідування окремих різновидів вбивств
  8. Тема 27. Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху
  9. Тема 26. Розслідування кримінальних пожеж
  10. Тема 17. Теоретичні положення криміналістичної методики розслідування
  11. Тема 25. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності
  12. Тема 21. Розслідування корисливо-насильницьких злочинів
  13. Тема 9. Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування
  14. Тема 28. Розслідування злочинів, пов'язаних із забрудненням довкілля
  15. § 7. Зловживання правом
  16. §2. Криміналістична характеристика службових злочинів
  17. 1.17 Вчинення нотаріальних дій