<<
>>

Тема 25. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності

• Загальна характеристика і криміналістична класифікація злочинів у сфері господарської діяльності.

• Особливості розслідування шахрайства у сфері економіки.

• Розслідування злочинів у сфері банківської діяльності.

• Особливості розслідування податкових злочинів.

• Розслідування злочинів, вчинених у бюджетній сфері.

• Розслідування незаконних дій у сфері підприємництва, виробництва і торгівлі.

Під поняттям «злочин у сфері господарської діяльності» слід розуміти передбачене КК України суспільно небезпечне діяння, яке посягає на порядок ведення господарської діяльності. За своєю сутністю - це корисливі діяння, вчинені особами з використанням легальних і нелегальних форм господарської діяльності чи повноваженнями з контролю за цією діяльністю.

До злочинів у сфері господарської діяльності відносять злочини за наявності таких обов’язкових ознак: 1) спеціального об’єкта посягання; 2) спеціального суб’єкта; 3) складу злочину, передбаченого відповідною статтею КК України; 4) спричинення шкоди економічним інтересам держави та суб’єктам господарської діяльності.

До таких злочинів відносять ті, що включені у розділ VII КК України (ст. 199-235).

За пріоритетними напрямами злочини господарської спрямованості можна класифікувати таким чином:

1. До злочинів, пов’язаних із незаконним використанням бюджетних коштів, слід відносити злочини, вчинені при складанні, розгляді, затвердженні й виконанні бюджетів Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, Урядом АР Крим, органами державної влади та місцевого самоврядування, а також при здійсненні ними контролю за виконанням бюджету, використанні на підприємствах, установах і організаціях асигнувань, виділених їм з відповідного бюджету.

Ці злочини пов’язані із:

• порушенням законодавства про бюджетну систему та виданням нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи та видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку;

• привласненням, розтратою або заволодінням фінансовими ресурсами шляхом зловживання службовим становищем, шахрайства, де предметом посягання є бюджетні кошти чи державне майно;

• службовою діяльністю посадових осіб державних установ, що завдали істотної шкоди державним, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб при виконанні чи невиконанні своїх службових обов’язків, де предметом посягання є бюджетні кошти.

2. До злочинів, вчинених у сфері приватизації, необхідно відносити ті, що пов’язані з приватизацією державного та комунального майна, при використанні коштів від приватизації державного та комунального майна; при посередницьких операціях майном і правами на нього у ході приватизації державного майна; при розміщенні (продажу) акцій підприємств державними органами приватизації. Головним показником при віднесенні зазначених злочинів до сфери приватизації є те, що вони вчиняються у ході приватизаційних процедур, тобто при відчуженні державного та комунального майна шляхом незаконної приватизації.

Такі злочини можуть бути вчинені:

• при приватизації державного та комунального майна (заниження вартості об’єктів, безпідставне списання основних фондів, використання незаконно скуплених у громадян України приватизаційних майнових сертифікатів, невиконання інвестиційних зобов’язань; на підприємствах, де залишилась державна частка, - продаж майна за борговими зобов’язаннями, вилучення майна, яке перебуває під заставою, на користь комерційних структур, реалізація за заниженою вартістю активів підприємств, при проведені оцінки та реалізації майна тощо);

• при приватизації об’єктів агропромислового комплексу (у тому числі при розподілі акцій, а також розподілі та оприбуткуванні пакетів акцій, отриманих під час пільгової підписки);

• при розпаюванні (відчуженні з державної власності) землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств;

• при приватизації (роздержавленні) житлового фонду та земельних ділянок;

• на фондовому ринку, при реформуванні власності підприємств, які приватизуються.

Оскільки приватизація зазначених вище об’єктів може здійснюватися в різних пріоритетних напрямах економіки, з метою уникнення подвійного обліку такі злочини необхідно обліковувати лише як учинені у сфері приватизації.

До злочинів, пов’язаних із земельними відносинами, належать злочини у сфері службової діяльності, а також пов’язані з привласненням, розтратою майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, злочини, учинені під час приватизації земельних ділянок та при розпаюванні землі колективних сільськогосподарських підприємств.

3. До злочинів у зовнішньоекономічній діяльності необхідно відносити злочини, пов’язані з порушенням резидентами та органами валютного контролю (Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Національний банк України, уповноважені банки) вимог законів про зовнішньоекономічну діяльність, передусім, при укладенні контрактів, здійсненні розрахунків, відшкодуванні ПДВ; злочини, скоєні на підприємствах усіх форм власності при проведенні таких дій:

• експорту або імпорту товарів;

• наданні вітчизняними підприємствами та організаціями послуг іноземним та іноземними-вітчизняним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно- експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, інвестиційних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, облікових, аудиторських, юридичних, щодо працевлаштування за кордоном та інших послуг, що не заборонені законами України;

• міжнародних фінансових операцій та операцій з цінними паперами;

• кредитних і розрахункових операцій (у тому числі повернення валютної виручки) між вітчизняними та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• товарообмінних (бартерних) операцій та іншої діяльності, побудованої на формах зустрічної торгівлі між вітчизняними та іноземними суб’єктами господарювання;

• лізингових операціях між вітчизняними та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• незаконному ввезені в Україну і вивезенню за її межі товарів (контрабанда);

• при проведенні службової діяльності працівників митних органів.

4. До злочинів у паливно-енергетичному комплексі належать злочини, учинені на об’єктах паливно-енергетичного комплексу, якими є:

• підприємства електроенергетики, у тому числі теплові електростанції, атомні станції, гідроелектростанції, інші електростанції, електричні, теплові мережі, самостійні котельні;

• підприємства паливної промисловості, у тому числі нафтодобувної, нафтопереробної та газової промисловості (видобуток, переробка природного газу, переробка супутнього нафтового газу);

• підприємства сланцевої і торф’яної промисловості;

• електричні мережі;

• теплові мережі;

• трубопровідний транспорт загального користування, трубопроводи для транспортування нафти, нафтопродуктів, газового конденсату тощо;

• підприємства газопостачання, організації та експлуатації газових розподільних мереж і розподілення газу для комунально- побутових потреб.

5. До злочинів у агропромисловому комплексі належать злочини, які вчинені на підприємствах, в установах та організаціях:

• сільського господарства;

• рибного господарства;

• харчової промисловості;

• спиртної промисловості;

• цукрової та олійної промисловості;

• лікеро-горілчаної та виноробної промисловості;

• молочної промисловості;

• м’ясної промисловості;

• хлібопекарської промисловості;

• пов’язаних із сільськогосподарським виробництвом, зберіганням, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції;

• що обслуговують сільськогосподарських товаровиробників технікою, засобами захисту рослин;

• науково-дослідного господарства.

6. До злочинів у фінансово-кредитній сфері необхідно відносити злочини, які учинені на підприємствах, установах, у тому числі в банках, кредитних спілках, ломбардах, лізингових компаніях, довірчих товариствах, інвестиційних фондах і компаніях, інших юридичних особах, єдиним видом діяльності яких є надання фінансових послуг відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якими порушено встановлений законодавством порядок обігу грошових коштів, цінних паперів.

До злочинів у банківській системі належать злочини, учинені на об’єктах банківської системи, якими є:

• центральні державні (національні) банки та їх установи (розрахункові та розрахунково-касові центри);

• комерційні банки та їх установи (філії);

• ощадні банки та їх установи (філії).

7. До злочинів, вчинених у сфері соціальних витрат (соціального страхування, захисту), належать злочини, пов’язані з діяльністю відповідних фондів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, з тимчасової втрати працездатності, загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також злочини, пов’язані із соціальним захистом (забезпечення ліками, санаторно-курортне лікування, житлове забезпечення, житлово-комунальне, транспортне забезпечення та інші обслуговування) усіх пільгових категорій (інвалідів, учасників війни та бойових дій, осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи та інші), у діяльності Фонду соціального захисту інвалідів, Пенсійного Фонду тощо.

У ст. 202 КК вжите формулювання «здійснення підприємницької або іншої господарської», тобто поняття «господарська діяльність» розуміється ширше за змістом і включає «підприємницьку діяльність», а це дозволяє зробити висновок, що автори КК України розуміють підприємницьку діяльність як вид діяльності господарської.

При цьому незаконна підприємницька діяльність, від здійснення якої можна отримати прибуток, поділяється на корисливу діяльність - злочинну і заборонену кримінальним законом (викрадення майна, хабарництво тощо) - та діяльність, яка, по суті, не заборонена законодавством, однак не зареєстрована у встановленому порядку або здійснюється без отримання спеціального дозволу - ліцензії, - коли це необхідно.

Незаконне підприємництво здійснюється трьома самостійними способами:

1) здійснення підприємницької діяльності без реєстрації;

2) здійснення підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії), коли наявність його обов’язкова;

3) здійснення підприємницької діяльності з порушенням умов ліцензування.

Розглянемо кожний із класифікованих способів здійснення незаконного підприємництва докладніше.

Здійснення підприємницької діяльності без реєстрації. Воно характерне для таких випадків:

• коли особи займаються підприємницькою діяльністю без реєстрації юридичної особи та створюють комерційну організацію без звертання за реєстрацією в органи місцевої адміністрації;

• коли особа подала документи на державну реєстрацію підприємницької діяльності і займається нею, не чекаючи ухвалення рішення з його питання;

• коли особа отримала відмову (законну чи незаконну) у державній реєстрації, але продовжує здійснювати підприємницьку діяльність;

• здійснення підприємницької діяльності без реєстрації характерне і для випадків, коли вона проводиться після анулювання державної реєстрації.

Зазначений спосіб незаконного підприємництва властивий здебільшого фізичним особам, які здійснюють свої злочинні наміри в таких сферах, як торгівля, ремонт і обслуговування автомототранспорту, аудіовідеоапаратури, обчислювальної техніки, складних побутових і вимірювальних приладів, ремонтно-будівельних робіт, приватно-детективній та охоронній діяльності.

Здійснення підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії), коли він є обов’язковим.

Цей спосіб незаконного підприємництва можливий як при наявності державної реєстрації, так і без неї. Як спосіб злочину чи форма вираження незаконне підприємництво у цьому випадку виявляється у вигляді:

• заняття ліцензійним видом підприємницької діяльності особою, яка пройшла державну реєстрацію як підприємця без утворення юридичної особи, чи особами, що зареєстрували підприємницьку організацію без звертання в ліцензійні органи й не отримали ліцензії;

• заняття ліцензійним видом підприємницької діяльності без реєстрації й оформлення ліцензії;

• заняття ліцензійним видом діяльності після подачі документів на ліцензування, але до моменту одержання рішення про дозвіл чи відмову у видачі ліцензії;

• заняття підприємницькою діяльністю ліцензійних видів після одержання рішення про відмову у видачі ліцензії;

• ведення такої діяльності у випадку призупинення дії ліцензії чи її анулювання;

• заняття ліцензійними видами діяльності після закінчення терміну ліцензії;

• ведення ліцензійної підприємницької діяльності за ліцензією, виданою на інший вид діяльності чи іншій юридичній або ж фізичній особі.

Здійснення підприємницької діяльності з порушенням умов ліцензування.

Здійснення підприємницької діяльності з порушенням умов ліцензування як спосіб незаконного підприємництва може виявлятися в найрізноманітніших діях чи, навпаки, бездіяльності, залежно від виду підприємницької діяльності. У цьому випадку способи вчинення незаконного підприємництва варто диференціювати, виходячи із загальних і спеціальних умов ліцензування.

До злочинних порушень загальних умов ліцензування належить передача ліцензії іншій юридичній чи фізичній особі.

Слід звернути увагу на деякі заходи, за допомогою яких злочинці забезпечують безпеку своєї діяльності, роблять її тривалою й об’ємною. Здебільшого такі засоби безпеки застосовують підприємці, здійснюючи незаконну підприємницьку діяльність без спеціального дозволу (ліцензії), коли воно є обов’язковим, або з порушенням умов ліцензування. Можна дійти висновку, що злочинці вживають таких заходів:

1. Із наявних на банківських рахунках засобів, у тому числі й добутих злочинним шляхом, намагаються насамперед розрахуватися з бюджетом, щоб не потрапляти в поле зору державних і контролюючих органів.

2. Проводять ряд сумлінних, законних господарсько-розпорядчих і фінансово-господарських операцій у рамках статутної діяльності, чим створюють собі авторитет надійних підприємців.

3. Оформлюють підприємство на підставних осіб.

4. Здійснюють реєстрацію підприємства в іншому регіоні, у якому вони не мають своїх інтересів і не чинять злочинних діянь.

5. Відкривають декілька рахунків у різних банках і переводять незаконно здобуті кошти з рахунку на рахунок.

6. Розгортають широку рекламну діяльність.

7. Уживають заходи психологічної обробки посадових осіб контролюючих органів, представників різних підприємств і фірм, споживачів.

8. Беруть у співзасновники підприємство (фірму) з досить «гучним», відомим ім’ям, що вже зарекомендувало себе серед населення, споживачів як цілком законне і надійне.

Виділяються такі типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування:

1. Кримінальне провадження починається щодо керівника підприємницької структури на підставі матеріалів документальної ревізії, проведеної спеціалістами даної структури.

2. Кримінальне провадження починається стосовно керівника підприємницької структури на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяви керівника іншого підприємництва.

3. Кримінальне провадження починається щодо керівників фінансової компанії на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяв громадян про присвоєння ними коштів.

4. Кримінальне провадження починається на підставі матеріалів ревізії діяльності підприємницької структури, проведеної за ініціативою контролюючих та правоохоронних органів.

5. Кримінальне провадження починається відносно керівників підприємницької структури на підставі матеріалів, поданих банком у правоохоронні органи.

Тактичними завданнями розслідування в цих ситуаціях мають

бути:

• попередження спроби зникнення підозрюваної особи та спроби переховування від слідства і суду, а також знищення слідів злочину;

• забезпечення зберігання документів, у яких фіксується робота комп’ютерної мережі підприємницької структури;

• встановлення точних даних проведення незаконних операцій, які свідчать про порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю;

• встановлення кола осіб, причетних до скоєння злочину;

• встановлення можливих потерпілих від незаконної підприємницької діяльності підозрюваних;

• встановлення зв’язків підозрюваних осіб;

• забезпечення відшкодування матеріальних збитків;

• встановлення як і ким були використані кошти, які були одержані в результаті порушень порядку зайняття підприємницькою діяльністю;

• виявлення ознак інших економічних злочинів, пов’язаних із порушенням порядку зайняття підприємницькою діяльністю.

Вирішити поставлені завдання можна шляхом застосування таких слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій:

• допит службовців, які першими виявили ознаки вчинення злочину;

• вилучення документів, регламентуючих операційну роботу комерційної структури; бухгалтерський облік; функціональні обов’язки працівників; журнали та інші документи, в яких фіксуються робота операторів ЕОМ та технічний стан комп’ютерної техніки;

• затримання підозрюваних у вчиненні злочину та їх допит;

• обшук робочого місця і місця мешкання з метою одержання доказів вчинення злочину, встановлення наявності злочинних зв’язків з іншими комерційними структурами;

• розшукові заходи зі встановлення майнового стану підозрюваних;

• накладання арешту на майно та вклади підозрюваних;

• проведення розшукових заходів зі збору інформації відносно особистості підозрюваних;

• призначення ревізії фінансово-господарчої діяльності спеціалістами управління контрольно-ревізійної служби в Україні;

• допит зв’язків підозрюваних у порушенні порядку зайняття підприємницькою діяльністю;

• пошук та допит можливих потерпілих під незаконної підприємницької діяльності підозрюваних.

Функцію контролю за дотриманням податкового законодавства, визначеними у ньому фізичними і юридичними суб’єктами, покладені на органи державної податкової служби України, а розслідування передбачених чинним КК України злочинів у цій сфері здійснює податкова міліція.

Криміналістична характеристика ухилень від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів (ст. 212 КК), як і в цілому типова методика розслідування цих злочинів, містить ряд специфічних ознак.

У літературі з податкового права податки, збори, мито характеризуються як обов’язкові платежі, тобто обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня або до бюджетного фонду, які здійснюються платниками у порядку та на умовах, визначених законодавчими актами.

Предметом злочинного посягання є передусім грошові кошти, майно підприємств, використані ресурси й інші об’єкти, види певних послуг у грошовому еквіваленті, які приховуються від оподаткування.

Особливість криміналістичної оцінки предмета злочинного посягання ухилення від оподаткування полягає в тому, що вона може бути здійснена належним чином лише у результаті узгодженого аналізу відповідних бухгалтерських документів і нормативно-правових актів.

Своєрідність безпосереднього предмета посягання, як показує вивчення конкретних кримінальних справ, залежить від способу вчинення злочину у сфері оподаткування. Тому спосіб злочину у структурі криміналістичної характеристики цих злочинів, як і їх об’єктивна сторона згідно з ч. 1 ст. 212 КК України вимагає три обов’язкові ознаки:

1) умисне ухилення (у значенні свідомих дій) від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому порядку;

2) наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів відповідного рівня чи державних цільових фондів коштів у визначених розмірах, тобто заподіяння державі шкоди певного розміру;

3) причинний зв’язок між ухиленням, як конкретною дією (наприклад, ненадання податкових декларацій, бухгалтерських звітів, заниження сум податків тощо) і наслідками - заподіяною шкодою.

Спосіб, безумовно, пов’язаний з іншими елементами криміналістичної характеристики - із властивостями суб’єкта та відповідними джерелами відомостей про нього. Таким чином, за допомогою моделі способу можна орієнтовно прогнозувати уявні сліди злочинної діяльності, суб’єкта та його поведінку при розслідуванні порушеної справи.

Ці діяння можуть проявлятися у непредставленні необхідної документації, неподанні необхідних даних у податкові органи, бездіяльності шляхом невідображення в бухгалтерських документах грошових сум і майнових об’єктів оподаткування тощо. Наприклад, повне або часткове неоприбуткування виручки (в касу) за фактично реалізовану продукцію та ін. Найчастіше способи ухилення проявляються в дії правопорушників шляхом внесення в бухгалтерські документи викривлених, неправдивих даних про доходи і видатки, які зменшують розмір доходів і, звичайно, зменшують суму податку. Наприклад, віднесення до собівартості продукції затрат або послуг, яких не було; завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

До способів приховування злочинних дій, як правило, відносять різноманітні підробки бухгалтерських документів або їх знищення.

У зв’язку з різноманітністю способів ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів на основі узагальнення їх особливостей пропонується така їх систематизація:

• за видами податків (наприклад, такі способи характерні при ухиленні від ПДВ, прибуткового податку тощо);

• види ухилення від сплати податків відповідно фізичними та юридичними особами;

• особливості ухилення від сплати обов’язкових платежів залежно від специфіки галузей (наприклад, паливно-енергетичний комплекс, агропромисловий комплекс, торгівля тощо).

Найбільш характерними способами вчинення цього виду є:

• неподання або подання не у встановлені строки до органів податкової служби документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою податків та інших обов’язкових платежів;

• приховування об’єктів оподаткування - невідображення у відповідних звітних документах об’єктів оподаткування;

• заниження сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

• заниження об’єктів оподаткування;

• неотримання чи невирахування до бюджету сум прибуткового податку з громадян, яким виплачувались доходи;

• приховування (неповідомлення) про втрату підстав на пільги з оподаткування, тобто незаконне користування податковими пільгами.

Останнім часом набуло поширення створення і використання фіктивних фірм (наприклад, одержання з бюджету податку на додану вартість з використанням фіктивної фірми, ухилення від оподаткування шляхом оформлення документів на купівлю товарів по завищених цінах через фіктивну фірму тощо). У цих випадках розслідування податкових злочинів значно ускладнюється, оскільки потребує організації взаємодії податкових підрозділів і слідчих органів різних правоохоронних органів, встановлення організаторів і місця знаходження фіктивних фірм та їхніх зв’язків з певними суб’єктами оподаткування та їх співучасниками в ухиленні від сплати податків та інших платежів тощо.

Чітке визначення у криміналістичній характеристиці взаємозв’язку окремих слідів предмета посягання і способу його вчинення не тільки сприяє встановленню співучасників цих злочинів, а й має оперативно-тактичне значення у визначенні кола завдань податкової міліції при розслідуванні та залученні до організації взаємодії з відповідними іншими правоохоронними і контролюючими органами, координації їх завдань у межах своєї компетенції.

Викривлення відомостей про об’єкти оподаткування може початися зі складання первинних облікових документів, а також і значно пізніше. Тому слідова картина злочину може виявити у ході співстав- лення всіх бухгалтерських документів та невідповідності відображених у них відомостей.

Специфіка даного виду злочину полягає у тому, що його сліди знаходять своє відображення у різних документах: фінансових, бухгалтерських, податкових тощо. Тому ці види документів є основними носіями інформації про вчинення ухилення від сплати податків.

Виділяють декілька видів бухгалтерських документів, які можуть свідчити про злочини у сфері оподаткування:

• первинні облікові документи (так, узагальненням матеріалів кримінальних справ встановлено, що порушення норм податкового законодавства майже у 80 % пов’язано з підробками в первинних та інших облікових бухгалтерських документах);

• балансові рахунки і документи аналітичного обліку;

• документи бухгалтерської звітності, які надаються податковій інспекції;

• розрахунки податків;

• слідова картина знаходить своє відображення в матеріальних джерелах інформації (документальні і речові носії інформації), а також в особистих.

До документальних носіїв інформації належать декларація про доходи фізичної особи; документи, які визначають економічну структуру, організаційно-правовий статус і фінансовий контроль; бухгалтерські документи малих підприємств, які ведуть облік за спрощеною системою розрахунків; касові документи; банківські документи; документи бухгалтерської звітності; первинна інформація по обліку сировини і матеріалів; бухгалтерські документи журнально-ордерної форми обліку. До матеріальних носіїв інформації відносять також речі, матеріали, товари, оснащення, комп’ютерні дискети, предмети (хабарі), підроблені печатки тощо. До особистих джерел інформації відносять осіб, які володіють відомостями про ознаки злочинів у сфері оподаткування. Серед них: безпосередні виконавці послуг (продавці, водії, експедитори тощо), покупці, замовники, контрагенти, секретарі, аудитори, ревізори, члени інвентаризаційних комісій, співробітники податкових інспекцій, податкової міліції та служби по боротьбі з економічними злочинами.

Необхідним елементом криміналістичної характеристики будь- якого виду злочину є особа злочинця. Відносини, які виникають при обчисленні, сплаті податків та інших обов’язкових платежів, а також здійснення контролю за своєчасним і повним виконанням платниками податків своїх обов’язків мають певну специфіку. Передусім вона пов’язана з тим, що, як одна сторона завжди виступає держава (податкові, митні, фінансові органи), а з іншої - конкретний платник податку. Слід зазначити, що суб’єктами злочинів у сфері оподаткування є як фізичні, так юридичні особи, причому злочинні дії вчиняються не тільки безпосередніми платниками податків, а й іншими особами, які мають відношення до оподаткування. Ця обставина дозволяє зробити висновок, що суб’єкт злочинів у сфері оподаткування - неоднотиповий. Дана особливість відмічається багатьма авторами, які досліджували різновиди податкових злочинів.

Для початкового етапу розслідування характерні такі ситуації:

1. Первинні дані про досконалий злочин одержані в результаті проведеної документальної перевірки співробітниками територіальної податкової адміністрації.

2. Первинні дані про вчинення ухилень від сплати податків одержані в результаті здійснення заходів податкової міліції.

3. Інформація про досконале ухилення від сплати податків одержана в результаті сумісних заходів податкової міліції і відділу документальних перевірок територіальної податкової адміністрації.

4. Інформація про вчинення злочинів даної категорії одержана в результаті розслідування інших злочинів.

Зазначені ситуації обумовлюють постановку відповідних завдань і засобів їх вирішення.

<< | >>
Источник: Шульга М.М.. Криміналістика. 2013

Еще по теме Тема 25. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності:

  1. Тема 23. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності
  2. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності (службові злочини)
  3. Тема 21. Розслідування корисливо-насильницьких злочинів
  4. Тема 28. Розслідування злочинів, пов'язаних із забрудненням довкілля
  5. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ Загальні положення методики розслідування злочинів
  6. Стаття 76. Спеціальна перевірка фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства
  7. § 3. Правове регулювання господарської діяльності в кооперації
  8. §1. Поняття та завдання методики розслідування злочинів
  9. Розділ XIV. ПЕРЕВІРКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
  10. Стаття 74. Перевірка фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства за результатами фінансового року
  11. §1. Класифікація службових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування
  12. §1. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування окремих видів злочинів
  13. Розслідування екологічних злочинів
  14. Розслідування злочинів проти довкілля
  15. §2. Структура методики розслідування злочинів. Загальні положення і наукові основи методики