<<
>>

Тема 23. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності

• Криміналістична класифікація і характеристика злочинів у сфері службової діяльності.

• Розслідування умисних порушень службовою особою своїх повноважень (зловживань владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення).

Розслідування службової недбалості.

• Особливості розслідування хабарництва.

До групи злочинів у сфері службової діяльності віднесені такі види суспільно небезпечних діянь, що порушують функції державних органів або органів самоврядування, підприємств, установ або організацій, незалежно від форми власності та галузей діяльності службових осіб (ст. 364-370 КК).

Для встановлення кримінального механізму службового діяння необхідно з’ясувати:

1) чи мало місце порушення службовою особою зумовлених його службовим становищем обов’язків;

2) внаслідок яких дій чи бездіяльності службової особи була заподіяна істотна шкода державним або суспільним інтересам, що охороняються законом, правам та інтересам громадян, інтересам суб’єктів економічної діяльності;

3) чи мав місце причинний зв’язок між злочинним діянням службової особи і наслідками, що наступили.

Суб’єктом розглянутих злочинів (окрім передбачених ст. 369 КК), можуть бути службові особи, які відповідно до примітки 1 ст. 364 КК постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Службовими особами визнаються також іноземці та особи без громадянства, які виконують обов’язки згідно з п. 1 цієї примітки.

Службові злочини часто пов’язані з корупційними проявами.

їх супроводжують діяння, що вчиняються у різних сферах діяльності, працівниками, які не є службовими особами.

Серед основних елементів загальної криміналістичної характеристики службових злочинів варто виділити способи їх вчинення і приховування та типові матеріальні сліди.

Особливості способів службових злочинів полягають у тому, що вони застосовуються не як одиничні дії, а найчастіше у вигляді продуманої системи злочинної діяльності, яка здійснюється протягом тривалого періоду. Для службових злочинів (за винятком службової недбалості) характерною є загальна особливість - основою їх способу є навмисне виконання (або невиконання) певних службових дій у вигляді розпоряджень, наказів, доручень, дозволів, заборон, що заподіяли фізичну, матеріальну або моральну шкоду. Спосіб приховування службових злочинів нерідко є складовим елементом злочинної діяльності, здійснюваної відповідно до єдиного задуму. Це характерно в основному для хабарництва і службових зловживань, оскільки спосіб приховування їх передбачається заздалегідь.

Дії службових осіб, спрямовані на вчинення і приховування злочинів, можуть не збігатися за суб’єктом у випадках, якщо приховування здійснюється не виконавцем, а іншими заінтересованими особами. Дії щодо вчинення і приховування злочину можуть не збігатися і за задумом, якщо необхідність маскування виникла у зв’язку з непередбаченими обставинами або зміною обстановки. І навпаки, приховування службової недбалості звичайно здійснюється після настання наслідків злочинної бездіяльності.

Основними способами приховування службових злочинів є: фальсифікація обліку і звітності; внесення змін до документів; заміна або виготовлення фіктивних документів; знищення документів; штатні переміщення; знищення матеріальних слідів злочину тощо.

Типові матеріальні сліди злочину та ймовірні місця їх знаходження як елемент криміналістичної характеристики службових злочинів тісно пов’язані зі способами їх вчинення і приховування. Відомості про хабарництво, зловживання службовим становищем, перевищення влади, службові підробки, службова недбалість містяться в документах, що відображають службову діяльність.

З них можна одержати уявлення про управління підприємством, установою, організацією, усвідомити характер службової діяльності, документообігу, діловодства, технології і на цій основі виявити порушення. Джерелами відомостей про обставини службових злочинів можуть бути дані щодо вищестоящих і суміжних підприємств, установ і організацій, відвідувачів, інших свідків, співучасників злочину.

Важливе значення мають відомості про особисті стосунки підозрюваних, що можуть бути виявлені за місцем їх роботи та проживання. Це саме стосується й даних, що містяться у записних, телефонних книжках, на дискетах та інших носіях. Становлять також інтерес документи щодо відправлення телеграм, листів, бандеролей та документи, які фіксують роботу обчислювальної техніки, електронної пошти. Виявлення та аналіз таких слідів дозволяють дійти певних висновків, зокрема, на підставі порівняння даних про спосіб життя підозрюваного та документів про його прибутки.

Серед злочинів у сфері службової діяльності найбільш поширеним і небезпечним є хабарництво.

Хабарництво - це одержання посадовцем особисто або через посередника хабара у вигляді грошей, цінних паперів, іншого майна і вигод майнового характеру за дії (бездіяльність) на користь ха- бародавця або осіб, що представляються ним, якщо такі дії (бездіяльність) входять у службові повноваження посадовця або в силу посадового положення може сприяти таким діям (бездіяльності), а також за загальне заступництво або просування по службі (ст. 368 КК України), а також давання хабара посадовій особі особисто або через посередника (ст. 369 КК України).

На відміну від багатьох інших видів злочинів, кримінальний механізм хабарництва має свої особливості, основна з яких полягає в тому, що суб’єктна система хабарництва складається з двох обов’язкових елементів - хабародавця і хабарника (службової особи), відносини між якими мають обопільно прихований, погоджувальний характер. Дана обставина значно звужує можливості виявлення хабарництва та його розслідування.

Злочинний механізм хабарництва та взаємодія елементів його криміналістичної характеристики - це дві загальні кримінальні ситуації. Перша з них охоплює механізм злочинної змови співучасників і передачу предмета хабара-підкупу. Друга ситуація - це механізм службових дій (бездіяльності) службової особи, яка вступила у змову з хабародавцем (безпосередньо або через посередника) у розрахунку на одержання хабара-винагороди. Отже, механізм злочину може розвиватися у двох основних напрямах:

1) заінтересована особа (хабародавець або посередник) передає хабарнику предмет хабара-підкупу. Незалежно від того, виконуються чи не виконуються відповідні службові дії на користь хабаро- давця, злочин вважається закінченим. При цьому залишається ряд характерних матеріальних слідів (безпосередньо предмет хабара, матеріал упаковки, сліди рук тощо), а також інші ознаки у вигляді виявлення інтересу хабародавця до вирішення певних питань (одержання матеріальних вигод, пільг, вирішення підприємницьких, житлових, трудових, побутових питань), а також ознаки, що вказують на наявність можливостей задовольнити зазначені інтереси певною службовою особою;

2) хабародавець передає службовій особі предмет хабара-винагоро- ди за виконання останньою дій на користь заінтересованої особи (одержання очікуваного результату). У таких випадках поряд зі слідами передачі предмета хабара утворюються ознаки, що відображають службові дії (або стримування від них) певної службової особи, та матеріальні сліди у вигляді документів, внесених до них змін, видача кредитів, пільг, надання замовлень, а також сліди у поведінці, що зафіксувалися в пам’яті осіб, які стикалися з діями службової особи.

Посередник у системі хабарництва може:

1) представляти злочинні інтереси певної службової особи (нерідко - це колега по службі, близький знайомий);

2) бути особою, пов’язаною із хабародавцем, який погодився налагодити стосунки з певною службовою особою - потенційним суб’єктом одержання хабара;

3) діяти із шахрайською мотивацією, свідомо не збираючись здійснювати посередництво, так чи інакше привласнити предмет хабара або його частку.

Серед таких осіб нерідко зустрічаються шахраї, які займаються «улагодженням справ» у вигляді кримінального промислу.

При розслідуванні хабарництва підлягають встановленню такі

обставини:

• чи мав місце факт давання-одержання хабара;

• який предмет хабара; якщо як хабар передані цінні речі або він мав форму послуги, то яка вартість речей або послуги у грошовому еквіваленті;

• хто є хабародавцем і хабароодержувачем;

• які обставини злочину (час, місце, спосіб передачі хабара);

• з якою метою був даний хабар;

• чи були виконані на користь хабародавця відповідні дії, чи носили вони законний характер;

• чи немає в діях хабарників ознак інших злочинів, якщо так, то яких саме;

• чи немає в діях злочинців кваліфікуючих ознак;

• чи немає в діях хабародавця обставин, що звільняють його від кримінальної відповідальності;

• які обставини сприяли хабарництву.

На початковому етапі розслідування хабарництва звичайно виділяють три типові ситуації:

1. Є заява особи, від якої вимагається хабар, і вона готова сприяти викриванню хабароодержувача, якому про це невідомо.

Слідчі дії, які вчиняються на початковому етапі розслідування, та їх послідовність виглядають так: допит заявника; затримання хаба- роодержувача на місці злочину; допит хабароодержувача; обшуки по місцях проживання і роботи хабароодержувача, накладання арешту на його майно; огляд документів; допити свідків.

2. Хабародавець і хабароодержувач діють у змові; інформація про злочин поступила з оперативних джерел; хабарникам про це невідомо.

Якщо необхідно викрити одночасно і хабароодержувача, і затримати хабародавця, на початковому етапі здійснюють: затримання обох хабарників на місці злочину у момент дачі-отримання хабара, їх особисті обшуки; обшуки по місцях проживання і роботи, накладення арешту на їх майно; допити підозрюваних; огляд службових документів; допити свідків.

3. Інформація про факти вчинення хабарництва поступила з офіційних джерел; хабарникам відомо, що їх діями цікавляться правоохоронні органи.

У таких випадках проводять: допити свідків; огляд документів; допити підозрюваних; за наявності достатніх підстав - обшуки у підозрюваних. Одночасно активно здійснюється комплекс оператив- но-розшукових заходів.

У справах про хабарництво проводяться такі експертизи:

• дактилоскопічна експертиза - для виявлення слідів рук злочинців на предметі хабара або упаковці;

• судово-почеркознавча експертиза - для встановлення виконавця документа, листа, записки, анонімної заяви;

• техніко-криміналістичне дослідження документів - для встановлення виправлень у документі, підробки підпису, печатки;

• судово-бухгалтерська експертиза - для з’ясування правильності порядку оформлення і проходження бухгалтерських документів;

• трасологічна експертиза та ін.

Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень. При розслідуванні цих злочинів насамперед з’ясовуються:

1) мета і форма зловживання владою або службовим становищем;

2) у чиїх інтересах здійснено це зловживання;

3) чи усвідомлювала службова особа, що перевищує межі своїх повноважень;

4) чи не пов’язане зловживання з порушенням службової, фінансової, технологічної дисципліни;

5) як реагували вищестоящі структури на факти зловживань, чи були сигнали про ці факти.

Найбільш типовими першочерговими слідчими діями є огляд документів, зразків продукції, допит свідків, обшук і допит підозрюваних.

Огляд документів і допит свідків розраховані на одержання первинних даних про зловживання службовим становищем. Первинні документи співставляються з даними статистичної звітності, наказами про штатні перестановки, заохочення, офіційні обов’язки посадових осіб і фактично виконувану ними роботу, використання майна, транспортних засобів.

При розслідуванні зловживань, пов’язаних із порушенням технологічного процесу, випуском на товарний ринок або реалізацією недоброякісної продукції, необхідно провести огляд виробничого обороту, вилучити проби і зразки.

Розслідування злочинів про перевищення влади або службових повноважень, передбачених ч. 1 ст. 365 КК, необхідно починати з огляду документів, допиту свідків, а злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК, - з допиту, судово-медичної експертизи потерпілого, у разі застосування зброї - судово-балістичної експертизи, допиту підозрюваного та ін.

Подальше розслідування зловживань владою або службовим становищем (ст. 364 КК) полягає в уточненні мотивів зловживання, фіксації його обставин, визначенні розміру заподіяної шкоди.

Найчастіше мотивами зловживання владою або службовим становищем бувають корислива або інша особиста заінтересованість, кар’єризм, помилково витлумачені професійні або службові інтереси тощо. У зв’язку з цим допит свідків може бути спрямований на встановлення та уточнення мотивів зловживань. З цією метою допитуються колеги по службі, працівники бухгалтерії, виробничих підрозділів, ревізори та інші працівники, у тому числі суміжних організацій, особи, які звернулися зі скаргою, відвідувачі установи та ін.

При допиті підозрюваного необхідно одержати відомості про умови його роботи; мотиви, якими він керувався, здійснюючи певні дії; обставини, що викликали шкідливі наслідки; хто, на думку підозрюваного, винний у настанні цих наслідків; службову кваліфікацію підозрюваного і досвід роботи у даній галузі і на цій посаді; характер його стосунків із керівними особами, обґрунтованість і законність їх розпоряджень.

При розслідуванні службових зловживань можуть призначатися експертизи:

• судово-економічна - для перевірки фінансових і господарських операцій підприємства, організації або окремих посадових осіб; для перевірки промислового, товарного, фінансового планування, відповідності звіту установи дійсності;

• судово-товарознавча - встановлення якості готових промислових і продовольчих товарів, їхня сортність, вартість;

• судово-технічна - для з’ясування причин аварій, порушень технологічних процесів, термінів будівництва тощо;

• криміналістична - щодо дослідження документів (почеркознавчі, авторознавчі, технічні експертизи документів).

Особливості розслідування службової недбалості. Такі злочини розглядаються як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ст. 367 КК).

Злочинна службова недбалість є діянням, вчиненим з необережності, здебільшого у сфері службової діяльності, і є значною суспільною небезпекою. Іноді за службовою недбалістю криються навмисні злочини.

Невиконання службових обов’язків виявляється в бездіяльності особи в умовах, коли вона була зобов’язана і могла здійснити дії, що належать до кола її службових обов’язків.

Неналежне виконання службових обов’язків виявляється у діях службової особи, хоча і здійснюваних у рамках службових обов’язків, але виконаних не відповідно до інтересів служби.

При розслідуванні таких злочинів слід, окрім загальних обставин розслідування службових злочинів, додатково встановити:

1) у чому полягає факт службової недбалості;

2) чи є такий факт поодиноким або має місце тривала бездіяльність;

3) чи належать до службових обов’язків дії, невиконання яких призвело до службової недбалості;

4) освіту, кваліфікацію і професійний досвід обвинуваченого, чи могла службова особа передбачати настання певних наслідків у результаті невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків;

5) підстави та обставини призначення на цю посаду даної особи;

6) види майна і характер заподіяних збитків;

7) норми природного убутку сировини, готової продукції, товарів;

8) умови їх збереження і відповідність технології збереження нормативним вимогам;

9) які наслідки службової недбалості, у чому виражається істотна шкода, заподіяна злочином;

10) кому конкретно заподіяний істотний збиток;

11) чи міг обвинувачений вжити необхідних заходів для усунення або запобігання шкоди.

У певних випадках розслідування службової недбалості може починатися з огляду матеріальних цінностей, яким заподіяний збиток, місця їхнього збереження з метою встановлення їхньої кількості, характеру, ступеня ушкодження, умов збереження тощо.

При розслідуванні злочину висуваються версії щодо характеру і розміру збитків, причин, що призвели до таких наслідків, причинних зв’язків між ними і допущеними порушеннями, ролі окремих службових осіб у вчиненні злочину. Перевіряється також версія про те, чи не була використана ситуація, що виникла внаслідок допущеної службової недбалості, для вчинення іншого злочину або його приховування.

При розслідуванні цього злочину необхідно допитати свідків для з’ясування ставлення службової особи до своїх обов’язків, її особистих якостей, поведінки, що впливали на виконання службових обов’язків, реагування її на недоліки в діяльності установи, організації, на факти систематичного недбалого, несумлінного виконання нею службових обов’язків.

Допит підозрюваного повинен бути спрямований на ретельну фіксацію пояснень службової особи з приводу кожного факту службової недбалості, а також в усіх обставинах із посиланнями на документи та інші джерела доказів. Необхідно перевірити посилання підозрюваного на його неосвіченість, необережність потерпілих, невідворотність шкідливих наслідків, неналежні з об’єктивних причин умови збереження матеріальних цінностей, про що раніше він повідомляв тощо.

У певних випадках розслідування службової недбалості вимагає проведення експертиз: судово-товарознавчої, судово-технологічної - для встановлення правильності збереження товарів та їхнього транспортування; судово-технічної - для розв’язання питань щодо причин псування устаткування, судово-економічної - для встановлення розмірів заподіяних збитків, криміналістичної - для дослідження документів тощо.

<< | >>
Источник: Шульга М.М.. Криміналістика. 2013

Еще по теме Тема 23. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності:

  1. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності (службові злочини)
  2. Тема 25. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності
  3. Тема 21. Розслідування корисливо-насильницьких злочинів
  4. Тема 28. Розслідування злочинів, пов'язаних із забрудненням довкілля
  5. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ Загальні положення методики розслідування злочинів
  6. §5. Особливості розслідування службової недбалості
  7. §1. Поняття та завдання методики розслідування злочинів
  8. §1. Класифікація службових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування
  9. §1. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування окремих видів злочинів
  10. Розслідування екологічних злочинів
  11. Розслідування злочинів проти довкілля
  12. §2. Структура методики розслідування злочинів. Загальні положення і наукові основи методики
  13. §1. Поняття судової балістики та її значення для розслідування злочинів