Тема 14. Тактика допиту

•

• Поняття, значення і види допиту.

• Психологічний процес формування показань. Підготовка до допиту.

• Формування психологічного контакту з допитуваним. Тактичні прийоми допиту і фактори їх вибору та застосування.

• Тактичні особливості допиту потерпілих, свідків, підозрюваних, неповнолітніх, осіб з психологічними і фізичними вадами, а також за участю спеціалістів, перекладача і захисника.

• Деякі нетрадиційні методи отримання показань.

• Фіксація ходу і результатів допиту.

Допит - це процесуальна дія, що полягає в отриманні й фіксації у встановленому процесуальному порядку показань свідків, потерпілих, підозрюваних і звинувачених про відомі їм факти, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 224-227 КПК).

Предметом допиту можуть бути:

• обставини, що входять у предмет доведення;

• обставини, необхідні для досягнення проміжної мети розслідування;

• обставини, за допомогою яких виявляються докази;

• обставини, знання яких необхідне для перевірки й оцінки доказів;

• обставини, які, не маючи доказового значення, можуть відігравати тактичну роль.

Види допиту на досудовому слідстві розрізняються залежно від:

• процесуального становища допитуваного: допит свідка, потерпілого, підозрюваного;

• кількості осіб, які допитуються: допит однієї особи, одночасний допит двох і більше вже допитаних осіб;

• віку допитуваного: допит дорослого, неповнолітнього, малолітнього;

• складу учасників: без участі третіх осіб, за участю захисника, експерта, спеціаліста, батьків або законних представників неповнолітнього, педагога, перекладача;

• місця проведення допиту;

• характеру слідчої ситуації (безконфліктна або конфліктна);

• того, чи допитувалася дана особа у цій справі раніше або вона допитується вперше: первинний або повторний, додатковий допит.

Підготовка до допиту умовно поділяється на криміналістичну, спеціальну і психологічну.

Криміналістична підготовка - вивчення наявних матеріалів кримінальної справи, проведення попередніх допиту слідчих дій, підготовка доказів, визначення черговості допитів, способу виклику допитуваного, підготовка місця допиту і технічних засобів фіксації, витребування документів, характеристик, формулювання основних запитань, складання плану допиту.

Спеціальна підготовка - ознайомлення з довідковою літературою, бесіда із спеціалістами, отримання консультацій у наукових закладах з питань, що вимагають певних знань у тій чи іншій галузі науки, техніки, мистецтва і ремесла.

Психологічна підготовка - збирання відомостей, які характеризують особу допитуваного, вибір слідчим послідовності запитань, що ставляться, створення умов для дотримання моральних принципів і правильного використання своїх повноважень.

Розрізняються такі стадії допиту:

• попередня стадія (встановлення психологічного контакту);

• стадія вільної розповіді;

• стадія запитань;

• завершальна стадія допиту.

Тактичні прийоми допиту розрізняються залежно від стадії допиту, від обсягу доказів і характеру ситуації, який носить допит (безконфліктна або конфліктна).

Основні прийоми допиту в умовах безконфліктної ситуації:

• ознайомлення допитуваного із фрагментами свідчень інших осіб;

• пропозиція викласти факти, суворо дотримуючи послідовність подій;

• допит на місці події;

• ормування розумового завдання;

• нагадування, деталізація, зіставлення й ін.

Основні прийоми допиту в умовах конфліктної ситуації:

• переконати допитуваного в об’єктивності слідчого, вселити йому повагу до слідчого;

• викликати у допитуваного інтерес до надання свідчень, виявляти турботу про дотримання прав допитуваного і про задоволення його законних інтересів;

• створити і підтримувати під час допиту спокійну ділову обстановку без зайвої напруги;

• виявляти при допиті тактовність, витриманість, дотримувати культуру мови;

• роз’яснення допитуваному значення щиросердного зізнання і надання правдивих свідчень;

• виявлення мотивів надання неправдивих свідчень і усунення цих мотивів;

• переконання за допомогою логічних доводів у безглузді спроб надання помилкових свідчень;

• максимальна деталізація і конкретизація свідчень допитуваного;

• стимулювання позитивних якостей допитуваного;

• пред’явлення доказів, що викривають допитуваного, у певній послідовності;

• повторний допит.

Протокол допиту - основний засіб фіксації свідчень особи, що допитується. У ньому відображається хід і результати допиту.

Якщо при допиті використовувалися технічні засоби фіксації (магнітний запис і відеозапис), текст показань може не вноситися до протоколу за умови, що жоден з учасників не наполягають на цьому (ст. 104 КПК).