<<
>>

Тема 14. Тактика допиту

• Поняття, значення і види допиту.

• Психологічний процес формування показань. Підготовка до допиту.

• Формування психологічного контакту з допитуваним. Тактичні прийоми допиту і фактори їх вибору та застосування.

• Тактичні особливості допиту потерпілих, свідків, підозрюваних, неповнолітніх, осіб з психологічними і фізичними вадами, а також за участю спеціалістів, перекладача і захисника.

• Деякі нетрадиційні методи отримання показань.

• Фіксація ходу і результатів допиту.

Допит - це процесуальна дія, що полягає в отриманні й фіксації у встановленому процесуальному порядку показань свідків, потерпілих, підозрюваних і звинувачених про відомі їм факти, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 224-227 КПК).

Предметом допиту можуть бути:

• обставини, що входять у предмет доведення;

• обставини, необхідні для досягнення проміжної мети розслідування;

• обставини, за допомогою яких виявляються докази;

• обставини, знання яких необхідне для перевірки й оцінки доказів;

• обставини, які, не маючи доказового значення, можуть відігравати тактичну роль.

Види допиту на досудовому слідстві розрізняються залежно від:

• процесуального становища допитуваного: допит свідка, потерпілого, підозрюваного;

• кількості осіб, які допитуються: допит однієї особи, одночасний допит двох і більше вже допитаних осіб;

• віку допитуваного: допит дорослого, неповнолітнього, малолітнього;

• складу учасників: без участі третіх осіб, за участю захисника, експерта, спеціаліста, батьків або законних представників неповнолітнього, педагога, перекладача;

• місця проведення допиту;

• характеру слідчої ситуації (безконфліктна або конфліктна);

• того, чи допитувалася дана особа у цій справі раніше або вона допитується вперше: первинний або повторний, додатковий допит.

Підготовка до допиту умовно поділяється на криміналістичну, спеціальну і психологічну.

Криміналістична підготовка - вивчення наявних матеріалів кримінальної справи, проведення попередніх допиту слідчих дій, підготовка доказів, визначення черговості допитів, способу виклику допитуваного, підготовка місця допиту і технічних засобів фіксації, витребування документів, характеристик, формулювання основних запитань, складання плану допиту.

Спеціальна підготовка - ознайомлення з довідковою літературою, бесіда із спеціалістами, отримання консультацій у наукових закладах з питань, що вимагають певних знань у тій чи іншій галузі науки, техніки, мистецтва і ремесла.

Психологічна підготовка - збирання відомостей, які характеризують особу допитуваного, вибір слідчим послідовності запитань, що ставляться, створення умов для дотримання моральних принципів і правильного використання своїх повноважень.

Розрізняються такі стадії допиту:

• попередня стадія (встановлення психологічного контакту);

• стадія вільної розповіді;

• стадія запитань;

• завершальна стадія допиту.

Тактичні прийоми допиту розрізняються залежно від стадії допиту, від обсягу доказів і характеру ситуації, який носить допит (безконфліктна або конфліктна).

Основні прийоми допиту в умовах безконфліктної ситуації:

• ознайомлення допитуваного із фрагментами свідчень інших осіб;

• пропозиція викласти факти, суворо дотримуючи послідовність подій;

• допит на місці події;

• ормування розумового завдання;

• нагадування, деталізація, зіставлення й ін.

Основні прийоми допиту в умовах конфліктної ситуації:

• переконати допитуваного в об’єктивності слідчого, вселити йому повагу до слідчого;

• викликати у допитуваного інтерес до надання свідчень, виявляти турботу про дотримання прав допитуваного і про задоволення його законних інтересів;

• створити і підтримувати під час допиту спокійну ділову обстановку без зайвої напруги;

• виявляти при допиті тактовність, витриманість, дотримувати культуру мови;

• роз’яснення допитуваному значення щиросердного зізнання і надання правдивих свідчень;

• виявлення мотивів надання неправдивих свідчень і усунення цих мотивів;

• переконання за допомогою логічних доводів у безглузді спроб надання помилкових свідчень;

• максимальна деталізація і конкретизація свідчень допитуваного;

• стимулювання позитивних якостей допитуваного;

• пред’явлення доказів, що викривають допитуваного, у певній послідовності;

• повторний допит.

Протокол допиту - основний засіб фіксації свідчень особи, що допитується. У ньому відображається хід і результати допиту.

Якщо при допиті використовувалися технічні засоби фіксації (магнітний запис і відеозапис), текст показань може не вноситися до протоколу за умови, що жоден з учасників не наполягають на цьому (ст. 104 КПК).

<< | >>
Источник: Шульга М.М.. Криміналістика. 2013

Еще по теме Тема 14. Тактика допиту:

  1. § 4. Зміст тактики допиту
  2. §4. Психологічні основи тактики допиту
  3. § 9. Тактика очної ставки. Перехресний допит
  4. Тактика допиту
  5. Тема 10. Загальні положення криміналістичної тактики
  6. Тема 12. Тактика обшуку
  7. Тема 11. Тактика огляду
  8. Тема 13. Тактика слідчого експерименту
  9. Тема 15. Тактика пред'явлення для упізнання
  10. Тема 16. Тактика використання спеціальних знань у розслідуванні
  11. §2. Підготовка до допиту
  12. §5. Допит неповнолітнього
  13. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА Загальні положення криміналістичної тактики
  14. Криміналістична тактика Загальні положення криміналістичної тактики
  15. § 3. Підготовка до допиту
  16. §7. Фіксація результатів допиту