<<
>>

Тема 2. Теорії криміналістичної ідентифікації та криміналістичної діагностики. Криміналістичні версії. Криміналістичне моделювання

• Поняття і значення криміналістичної ідентифікації. Об’єкти, види, форми і суб’єкти ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки та їх класифікація. Встановлення групової належності.

Зміст і методи пошуково-ідентифікаційної діяльності. Методика ідентифікаційних досліджень. Види висновків та їх значення.

• Поняття і завдання криміналістичної діагностики. Попередні діагностичні дослідження об’єктів. Експертні діагностичні дослідження.

• Поняття криміналістичної версії та її значення в розслідуванні злочинів. Класифікація версій. Логічні основи побудови версій. Перевірка версій.

• Поняття і завдання криміналістичного моделювання. Матеріальні й уявні, ретроспективні моделі. Значення моделювання в криміналістичних наукових розробках.

Серед окремих методів науки криміналістики одне з перших місць належить методу, під час якого встановлюють тотожність, тобто рівність об’єкта самому собі. Це метод криміналістичної ідентифікації.

Ідентифікація - один із способів отримання доказів шляхом встановлення тотожності певного об’єкта, що має відношення до злочину, який розслідується.

У процесі ідентифікації беруть участь об’єкти двох видів:

• ідентифіковані (відображувані) - об’єкти, тотожність яких встановлюється (конкретна людина, певний предмет: пістолет, ніж та інші об’єкти);

• ідентифікуючі (відображуючі) - об’єкти, за допомогою яких встановлюється тотожність (сліди ніг, рук та інших об’єктів, почерк тощо).

У криміналістиці розділяють чотири види ідентифікації: ідентифікація за матеріально фіксованим відображенням; ідентифікація цілого за частинами; ідентифікація за уявним образом, відбитим у пам’яті людини; ідентифікація за описом ознак.

У свою чергу ідентифікація за матеріально фіксованим відображенням може бути проведена відносно конкретного слідоутворюю- чого об’єкта (людини, знаряддя злочину та ін.), а також - групової належності.

Ідентифікація стає можливою, тому що значна більшість об’єктів матеріального світу володіє комплексом ознак, які у криміналістиці прийнято поділяти на загальні й окремі.

Ідентифікаційні ознаки - це ознаки, що індивідуалізують об’єкти, дозволяють їх порівняти між собою і встановити факт тотожності або відсутності такої. Для того щоб ознаку можна було використати як ідентифікаційну, вона повинна відповідати таким умовам:

• істотність ознаки;

• виразність ознаки;

• відносна стабільність ознаки.

Говорячи про групову належність об’єкта, необхідно підкреслити, що встановлення групової належності об’єкта дозволяє встановити його належність до певного класу, роду, виду, тобто до деякої сукупності об’єктів. Встановлення належності об’єкта до відповідної групи здійснюється на основі вивчення його загальних ознак, що збігаються з ознаками всіх об’єктів даної групи. Наприклад, бензин, що знаходився в каністрах підозрюваного, і бензин, що знаходився в цистерні, звідки викрадався: належність до однієї групи за маркою, компонентами, октановим числом тощо.

Криміналістична діагностика - це вчення про способи встановлення певних фактів і обставин злочину, що підлягають доказуванню. Експертні діагностичні дослідження спрямовані на встановлення природи, стану, якості та інших відомостей про об’єкт, який має відношення до справи (наприклад, чи придатний даний об’єкт до ідентифікації, чи має документ ознаки підробки тощо).

При розслідуванні кримінальної справи слідчий від зовнішньої сторони події йде до встановлення і з’ясування зв’язків, що існують між окремими фактами та обставинами досліджуваної події, від наслідків - до обставин, що їх спричинили, від знання про сьогодення - до знання про минуле. Орієнтиром у цьому слідчому слугують слідчі версії.

Слідча версія - це обґрунтоване припущення слідчого про сутність досліджуваної події, про причини, що її викликали, про винних осіб, характер їх провини та інші обставини, що мають значення для встановлення істини за розслідуваною справою.

Побудова слідчих версій відбувається на основі законів логіки й фактичних даних, наявних у розпорядженні слідчого. У деяких випадках фундаментом для їх побудови може служити аналогія.

Версії будуються з приводу окремих подій, явищ і фактів. Побудова їх не пов’язана з фундаментальними науковими узагальненнями, але в той самий час вимагає наукової та фактичної обґрунтованості.

Версії будуються навколо обставин, що підлягають доказуванню, навколо завдань розслідування і забезпечують процес пізнання події, що розслідується, а також окремих її обставин. Тому версії включаються у план розслідування, свідчать про його спрямованість і повноту. Однак необхідно пам’ятати, що версія - це припущення, а не доказ, вона говорить про те, що могло бути, а не про те, що було.

За суб’єктом висування, а значить за характером діяльності, пов’язаної зі встановленням істини у справі, розрізняють слідчі, судові, пошукові та експертні версії.

За обсягом встановлення обставин досліджуваної події версії підрозділяються на загальні (про сутність події в цілому) та окремі (про певні обставини злочину).

Для обґрунтованості (якості) у логічному взаємозв’язку версії підрозділяються на основні та контрверсії. Базою для основних версій слугує фактичний матеріал, який має слідчий на даному етапі розслідування, підставою же контрверсій є логічне заперечення основної версії.

У літературі зустрічається поняття типової версії, під якою слід розуміти пояснення події в цілому або окремих його сторін, засноване на даних узагальненого досвіду слідчої, судової, експертної та оперативної практики по аналогічних справах.

При побудові версії виключно велику роль відіграють прийоми логічного мислення, особливо такі, як аналіз, синтез, індукція, дедукція та аналогія. Перевірка версій здійснюється шляхом проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Під моделюванням слід розуміти дослідження будь-яких явищ, процесів або систем об’єктів шляхом побудови та вивчення їхніх моделей, тобто таких об’єктів, які є представленими або матеріально реалізованими системами, кожна з яких, відображаючи або відтворюючи об’єкт-оригінал, здатна заміщати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об’єкт.

Із даного поняття та аналізу матеріалів практики криміналістичної діяльності можна дійти висновку, що це важливий специфічний метод пізнання.

Специфіка цього методу пізнання перш за все в тому, що в результаті моделювання складається проміжний об’єкт пізнання - модель, яка в пізнавальному процесі виконує ряд функцій, а саме: функцію заміщення системи, що моделюється; інформаційну; гносеологічну; формалізовано-алгоритмічну; доказово-ілюстровану.

Використовуючи різні підстави для класифікації моделей та враховуючи практику їх використання при розслідуванні злочинів, у рамках першого виду моделювання можна виділити просторово подібні, фізично подібні та математично подібні моделі, а в рамках ідеальних (мислених) - образні, знакові, змішані.

<< | >>
Источник: Шульга М.М.. Криміналістика. 2013

Еще по теме Тема 2. Теорії криміналістичної ідентифікації та криміналістичної діагностики. Криміналістичні версії. Криміналістичне моделювання:

  1. §1. Поняття криміналістичної ідентифікації
  2. §3. Процес криміналістичної ідентифікації
  3. Тема 17. Теоретичні положення криміналістичної методики розслідування
  4. Тема 3. Загальні положення криміналістичної техніки
  5. Тема 10. Загальні положення криміналістичної тактики
  6. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА Загальні положення криміналістичної тактики
  7. Криміналістична техніка. Загальні положення криміналістичної техніки.
  8. Криміналістична тактика Загальні положення криміналістичної тактики
  9. Криміналістична методика Загальні положення криміналістичної методики
  10. § 1. Сутність криміналістичної методики
  11. § 2. Основи криміналістичної класифікації злочинів
  12. §4. Роль криміналістичної техніки в профілактиці злочинів
  13. § 1. Поняття криміналістичної техніки та її галузі
  14. §2. Основні засоби криміналістичної техніки
  15. §2. Елементи криміналістичної характеристики злочинів