<<
>>

§3. Вчення про криміналістичну версію

У ході розкриття і розслідування злочинів відбувається поступове збирання доказової інформації, починаючи від вірогідних передбачень і закінчуючи достовірними знаннями щодо злочину, який розслідується.

Для того, щоб швидше здійснити перехід від вірогідних до достовірних знань, під час будь-якого дослідження суб’єкта пізнання застосовується гіпотетичне мислення. Основною формою такого пізнання є гіпотеза, як висновок з вихідними із нього передбаченнями. В кримінальному і кримінально-процесуальному пізнанні події злочину головним його інструментом є криміналістична версія як різновидність гіпотези, тобто гіпотези, застосованої до окремого соціального явища. Відповідно в кримінально-процесуальній та кримінальній діяльності побудова версій і їх перевірка перетворюються в один із власне криміналістичних методів пізнання.

Основу версії складають прийоми, способи формальної та діалектичної логіки: аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія і гіпотеза. Результати аналізу і синтезу наявної інформації створюють початкову основу для гіпотетичного мислення, в якому більшість версій будується індуктивним шляхом за аналогією.

Для висунення криміналістичної версії слідчий повинен мати певні фактичні підстави, тобто зібрані речові докази, відомості, отримані оперативним шляхом. На підставі цих даних у версії повинно міститись намагання не лише пояснити наявні відомості, але й виявити їх взаємозв’язок та взаємозалежність.

Таким чином, криміналістична версія - це логічно обгрунтоване припущення про наявність і обставини події, що розслідується, дії конкретних осіб і наявність у цих діях складу відповідного злочину.

За кримінальною справою, як правило, висувається декілька версій. Якщо є підстави лише для одного висновку щодо суті злочину, то необхідність у висуненні загальних версій практично відпадає.

Однак, оскільки в таких випадках не завжди всі обставини злочину досить очевидні (наприклад, невідомі мотиви злочину тощо), виникає необхідність у висуненні інших, більш конкретних версій.

Версії класифікують за різними підставами. Зокрема, за суб’єктом побудови версій та використання їх у розслідуванні вони поділяються на: слідчі, судові, експертні, розшукові, версії обвинувачення та версії захисту.

Версії, побудовані з урахуванням ряду схожих фактів, явищ та подій називають типовими. За обсягом події, яка розслідується, версії поділяються на загальні та окремі. Наприклад, версія, яка стосується події злочину в цілому, буде загальною, а стосовно складових злочину і його обставин - окремою.

Версія - це ідеальна логічна модель події злочину в цілому або окремих його обставин, побудована за матеріалами справи. У своєму розвитку версія проходить три стадії: 1) висунення (побудова); 2) аналіз та розроблення; 3) практична перевірка виведених наслідків.

Висунення версій здійснюється на підставі зібраних матеріалів у ході невідкладних слідчих дій та оперативно- розшукових заходів. Іноді версія може бути побудована на основі повідомлень, які слугували підставою для порушення кримінальної справи, або на основі оперативної інформації та аналогії.

Друга стадія побудови версії - аналіз - становить розроблення висунутого припущення та визначення ряду наслідків, що логічно випливають із цього припущення.

Третя стадія побудови версії складається з практичної перевірки висунутих припущень та співставлення їх з результатами реальних фактів, встановлених у ході перевірки та розслідування.

Процес побудови версій складається з чотирьох етапів: аналіз і синтез матеріалів за справою; пояснення слідчим окре- мих питань у зв’язку з побудовою версій, тобто висловлення ним припущення; виведення наслідків версій; перевірка версій.

Початком побудови версій є аналіз і синтез наявних у слідчого даних за справою, в результаті яких відбувається певне упорядкування наявної інформації про слідчу ситуацію, що склалася. Вказані дії доповнюються виявленням логічних зв’язків і відносин між відомими обставинами.

Другий етап включає в себе звернення слідчого до наявних у нього знань, до слідчого досвіду, необхідного для пояснення окремих питань у зв’язку з побудовою версії. У даному випадку використовуються відомості із особистого та узагальненого досвіду розслідування подібних кримінальних справ, власна інтуїція.

Реалізація своїх знань і досвіду, узагальнених, довідкових та інших відомостей під час аналізу наявних фактичних даних складає одну із важливих стадій процесу побудови версій. Наскільки вміло слідчий зможе застосувати вказані вище знання і досвід під час аналізу фактичних даних, настільки точніше він оцінить слідчу ситуацію, що склалася, і правильно визначить коло версій, що підлягають перевірці.

Третій етап побудови версій - це їх конкретизація шляхом виведення із них наслідків (висновків). Ця операція здійснюється з допомогою дедукції й аналогії. Дедуктивний метод може мати місце у разі явно недостатньої кількості виявлених за справою доказів. У цьому випадку під час побудови версій виходять не з аналізу певних доказів, а із загального припущення.

У випадку схожої ситуації події злочину слідчі версії можуть виникати за аналогією. Джерелами аналогії під час побудови версій можуть бути:

♦ оперативні та слідчі матеріали щодо однотипних нероз- критих злочинів;

♦ оперативні та слідчі дані стосовно складу розкритих злочинів;

♦ теоретичні положення, які грунтуються на узагальненні слідчої практики і дозволяють намітити певну кількість версій щодо конкретної категорії злочинів;

♦ власний досвід слідчого у розкритті злочинів.

Перевірка версій на відміну від процесу їх побудови є практичною діяльністю осіб, які висунули версії. Мета перевірки - підтвердити чи спростувати припущення, що висунуті у версії, та зроблені із них висновки, і забезпечити встановлення істини у справі. У зв’язку з цим перевірка версій полягає в цілеспрямованому збиранні доказів у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

З метою запобігання негативних для розслідування наслідків процес перевірки версій повинен відповідати ряду принципових вимог:

1) всі висунуті версії повинні бути перевірені до кінця;

2) всі версії перевіряються одночасно (паралельно);

3) першими з перевірочних дій виконуються такі, які спрямовані на виявлення і фіксацію слідів, що швидко зникають або можуть бути пошкодженими умисно;

4) перевага надається тим слідчим діям, де інформація, одержана внаслідок цих дій, може бути використана для перевірки кількох слідчих версій.

Версія вважається обгрунтованою, якщо вона знайшла своє підтвердження зібраними матеріалами.

Контрольні запитання

1. У чому полягає суть організації розслідування?

2. У чому полягає зміст планування розслідування?

3. Які є принципи планування розслідування?

4. Що являє собою криміналістична версія?

5. Які є види слідчих версій?

6. Охарактеризуйте правила побудови та перевірки версій.

7. Яке значення мають версії під час розслідування злочинів?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Проблеми організації і планування розслідування злочинів у світлі вимог чинного законодавства України.

2. Слідчі версії - основа плану розслідування у кримінальній справі.

Література

1. Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и Н.А. Селиванова.- М., 1984.- С. 254-262.

2. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. - М., 1997. - С. 100-118.

3. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К., 2001. - С. 205-216.

4. Салтевський МВ. Криміналістика. Навчально-довідковий посібник. - К., 1996. - С.90-94.

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §3. Вчення про криміналістичну версію:

  1. § 3. Вчення про криміналістичну версію
  2. Вчення про криміналістичну версію
  3. §1. Поняття і класифікація криміналістичних версій
  4. г) Християнська церква перейняла від стоїцизму вчення про дві природи людини та про двояке природне право
  5. БУРЯК В.В.. Основи вчення про ноосферу. 2010, 2010
  6. Вчення про каузальність і норму
  7. II. ВЧЕННЯ ПРО ПРИРОДНЕ ПРАВО
  8. ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ
  9. § 1. Загальне вчення про метоли теорії держави і права
  10. §1. Загальне вчення про зобов'язання