<<
>>

§3. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів та їх процесуальне оформлення

Виявлення, фіксація та вилучення матеріальних слідів здійснюються найчастіше у ході огляду місця події. Сліди можуть бути залишені на різних ділянках місця події. Тому під час їх пошуку необхідно врахувати обстановку місця злочину, властивості слідосприймаючих об’єктів, механізм утворення слідів.

Так, сліди пальців рук найчастіше удається виявити на дверях біля замків, дверних ручках, скляних та полірованих поверхнях; сліди взуття - у місцях можливого проникнення в приміщення (біля вхідних дверей, в коридорі, на городі тощо).

Під час виявлення слідів необхідно вжити заходів щодо їх збереження до вилучення. Для цього сліди рекомендується накрити підручними предметами, матеріалами. Як правило, з місця події рекомендується вилучати всі виявлені сліди. Практика показує, що навіть недостатньо чітки сліди можуть бути матеріалом для дослідження, оскільки в своїй сукупності вони дають найбільш точне уявлення про слідоутворюючий об’єкт.

Виявлені сліди повинні бути вивчені і зафіксовані, тобто необхідно одержати від них усю важливу інформацію і зберегти для подальшого дослідження, для експертизи і суду.

Вивчення сліду на місці його виявлення дозволяє, по-перше, одержати відомості про об’єкт, що залишив слід. По-друге, визначити місце кожного сліду в обстановці місця події, «прив’язати» його до предметів, що знаходяться в приміщенні, чи ознак місцевості, що має суттєве значення для встановлення окремих епізодів чи обставин події злочину, а також наступного описування сліду в протоколі процесуальної дії.

Під час огляду необхідно спробувати визначити механізм утворення слідів. Нерідко він має суттєве значення для установлення обставин події, що розслідується. В даному випадку доцільно звертатись за допомогою до спеціаліста.

Сліди, виявлені на місці події, підлягають фіксації.

Закон передбачає такі способи фіксації слідів: фотографування, складання малюнків і схем, виготовлення відбитків і зліпків, протоколювання, копіювання, моделювання, вилучення предмета разом зі слідом, опис тощо.

Під час огляду предмета з метою відшукування слідів доцільно дотримуватися такої послідовності:

♦ першими фіксувати сліди запаху та мікрочасточок;

♦ виявити та фіксувати сліди пальців рук;

♦ останніми фіксують видимі сліди;

♦ не можна на слідоутворюючий об’єкт наносити сторонні сліди;

♦ якщо фіксація сліду пов’язана з ризиком його пошкодження, треба здійснювати вилучення сліда з предметом;

♦ дбайливо забезпечувати збереження слідів та їхніх копій від пошкоджень.

Фотознімки, малюнки і схеми слідів повинні бути відповідним чином приєднані до протоколу процесуальної дії.

Виготовлення зліпків слідів, особливо об’ємних - досить складна в технічному відношенні операція, в ході якої можлива суттєва зміна початкового виду сліду. Тому їх виготовлення повинно здійснюватися у випадку неможливого вилучення об’єкта в натурі і лише після фотографування слідів, складання малюнків і схем, описування слідів у протоколі. До виготовлення відбитків і зліпків доцільно залучати спеціалістів у галузі криміналістичної техніки.

Виготовлення відбитків поверхневих слідів здійснюється з допомогою слідокопіювальних плівок різного кольору, які у разі умілого поводження з ними дають можлиівість одержати добре збережені відображення сліду. Найчастіше відбитки виготовляються з виявлених шляхом опилювання порошками потожи- рових слідів пальців, у випадку неможливості вилучення предмета зі слідом в натурі його фізичну модель надійніше виготовити в лабораторних умовах, доручаючи дану справу спеціалістам.

Зліпки об’ємних слідів виготовляються з допомогою гіпсу, пластиліну, силіконових паст тощо. Одержані зліпки та умови їх виготовлення описуються в протоколі і приєднуються до нього.

Описування слідів у протоколі - важлива частина роботи слідчого зі слідами, оскільки є однією з умов забезпечення їх доказового значення.

Під час описування в протокол вносяться відомості щодо методів виявлення сліду, місце його виявлення по відношенню до предметів, розташованих на місці події, та інші дані.

Усі сліди і їх копії, виявлені і вилучені з місця події, повинні бути упаковані так, щоб забезпечити збереження їх ознак. Упаковки супроводжуються номерами і надписами, опечатуються, а відомості про ці дії заносяться в протокол.

У верхній частині дерми розташовані сосочки (papilla), які утворюють ряди (лінії). Покриті епідермісом, вони слугують основою валиків, що називаються папілярними лініями. Папілярні лінії складають різні візерунки (узори): дуги, петлі та завитки. Кожна папілярна лінія має свої особливості будови (пе- рериви, роздвоєння, потовщення, крапки тощо). їх розташування і форма - це часткові (окремі) ознаки папілярних візерунків. Поєднання загальних та окремих індивідуальних ознак складає неповторний папілярний візерунок, який відноситься до певного виду (Схема 8).

Головними властивостями папілярних візерунків пальців рук, що мають криміналістичне значення, є безпосередність їх відображення, індивідуальність та стійкість.

Безпосередність відображення відбитків пальців, як і інших слідів людини, означає, що «власник» відбитка - діюча особа безпосередньо доторкалася до даного предмета, вказує на конкретну людину. Виявлення ж інших трасологічних слідів вимагає ще установлення людини, яка користується цими предметами.

Індивідуальність (неповторність) відбитків пальців кожної людини означає, що серед усієї маси людей, які населяють Землю, нема двох осіб з однаковими візерунками шкіри. Індивідуальність відбитків пальців рук підтверджена не лише практикою, а й математичними розрахунками.

Стійкість (незмінність) папілярних візерунків характеризується тим, що їх малюнок залишається незмінним протягом усього життя людини і зберігається після смерті, що дозволяє ідентифікувати не лише живих осіб, а й трупів.

Важливою властивістю папілярного візерунка є його відновлення, тобто здатність відновлюватись після пошкодження шкіри.

Нарівні з папілярними лініями на долоні руки існують інші ознаки будови шкіри. До них належать флексорні (згинні) лінії, складки-зморшки та пори.

Флексорні - це найбільш масштабні згинні лінії на поверхні долоні та між фалангами пальців.

Складки-зморшки розташовані на всій повехні долоні. їх поява та зникнення залежить від еластичності шкіри.

Схема 8. Класифікація папілярних візерунків

Розділ II. Криміналістична техніка

Пори - воронкоподібні заглиблення на папілярних лініях. Вони слугують для виходу вивідних протоків потових залоз, розташованих у сосочках. Сукупність виходів потових протоків, тобто пор, виключно індивідуальна і використовується для пороскопічної ідентифікації.

Більшість слідів пальців рук - це безбарвні (невидимі) сліди. Вони утворюються за допомогою потожирової речовини, яка виділяється на поверхню папілярних ліній. Якщо пальцем доторкнутися предмета, залишається потовий (але не потожи- ровий) слід, тому що на долонях рук та підошвах ніг, на відміну від інших ділянок шкіри, жирових залоз немає. Жирова речовина може потрапити на долоні рук від дотику до інших ділянок шкіри, рук, обличчя, шиї, волосся, які сильно змащені жировою речовиною.

Виявлення і фіксація слідів рук. Способи виявлення слідів пальців рук можна розділити на дві групи:

♦ методи й засоби для виявлення видимих слідів;

♦ методи й засоби для виявлення невидимих слідів.

Видимі сліди пальців рук - це об’ємні та зафарбовані поверхневі сліди. Для їх виявлення достатньо візуального спостереження при звичайному освітленні або під час використання кішенькового ліхтарика для створення кососпрямованого освітлення. Виявлені сліди фотографують масштабним способом із застосуванням світлофільтрів, якщо забарвлений слід малоконтрастний. Об’ємні сліди фіксують шляхом виготовлення зліпків, використовуючи для цього гіпс, пасту «К», сієласт та інші полімерні пасти.

Однак найчастіше об’ємні та забарвлені сліди необхідно вилучати разом з предметом.

У слідчій практиці більшість слідів рук невидимі, а засоби та методи їх виявлення досить різноманітні. їх можна розділити на три групи: фізичні, хімічні, радіографічні (Схема 9).

В основу фізичних методів покладені об’єктивні закономірності, відомі у фізиці та суміжних з нею галузях знань, а саме: адгезія, змочування, конденсація, гальваностегія та люмінесценція.

Схема 9. Методи виявлення слідів рук

Розділ II. Криміналістична техніка

Адгезія - це прилипання, зчеплення поверхонь різних тіл. Якщо на невидимий слід (нашарування потожирової речовини) потрапляють частини будь-якої речовини, то вони прилипають і слід стає видимим.

Для фізичних методів виявлення слідів використовують порошок відновленого воднем заліза, газову сажу, оксид кобальту, оксид свинцю, гамму кольорових порошків на ферро- магнітній основі: білі (опал, топаз); червоножовті (рубін, гранат); темні (агат, сапфір). Немагнітні порошки застосовуються в аерозольній упаковці: «Дактозоль» - алюмінієва пудра, газова сажа, тальк, оксид цинку.

Змочування - це фізичне явище, яке виникає під час стикання рідини з твердим тілом. Існують змочувані та незмо- чувані тіла. Наприклад, жирова речовина - незмочувана у воді. На цьому принципі основані методи виявлення слідів жирової речовини на папері шляхом фарбування її у водному розчині анілінового фарбника (фіолетового, синього тощо). Цим методом користуються під час виявлення слідів на чистих листах паперу.

Конденсація - це перехід речовини із газоподібного в рідкий або твердий кристалічний стан. Це явище лежить в основі методу виявлення слідів парами йоду. Для застосування парів йоду існують різноманітні йодні трубки.

Гальваностегія - це нанесення на повехню предмета часток металу, металевих плівок методом електролітного осаджування. Якщо предмет зі слідом занурити в електролітну ванну, вся його поверхня вкриється металом, а папілярні лінії (потожирові) як незмочувані залишатимуться чистими.

Потожирові сліди можна виявити й шляхом люмінесценції, яка спостерігається в різних ділянках спектра, головним чином в ультрафіолетових та інфрачервоних променях.

Суть хімічних методів виявлення невидимих потожирових слідів пальців рук полягає у тому, що хімічна речовина, яку наносять на слід, вступає в реакцію з потожировою речовиною сліду. Утворюється забарвлена сполука, яка відрізняється від фону паперу, предмета.

До хімічних засобів відносять розчин азотно-кислого срібла, марганцево-кислого калію з сірчаною кислотою, розчин нінгідрину або алоксану в ацетоні.

Суть радіографічного методу полягає в тому, що об’єкт зі слідами пальців опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи (натрій, калій, фосфор, магній тощо), які входять до складу потожирових речовин, перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім до об’єкта притискують фотоплівку в місці розташування папілярних ліній сліду, і фотоплівка засвічується. Якщо плівку проявити, то на прозорому фоні буде одержано слід пальця.

Сліди ніг людини. Вони існують на місці вчинення будь-якого злочину, але з різних причин їх не завжди виявляють. Поділяють сліди босих ніг, сліди взуття та сліди ніг у шкарпетках (панчохах). За слідами босих та одягнених у шкарпетки ніг ототожнюють людину, а за слідами взутих ніг - взуття. В такому випадку використовують статичні сліди, які можуть бути об’ємними та поверхневими. Поверхневі сліди бувають забарвленими та незабарвле- ними. Забарвлені сліди за механізмом утворення поділяються на сліди нашарування та відшарування. Безбарвні сліди бувають маловидимі та невидимі. Невидимі сліди босої ноги можуть бути потові або потожирові, як і сліди рук.

Значна кількість слідів ніг, що пов’язані єдиним механізмом утворення та напрямом, називаються доріжкою слідів ніг. У ній знаходять відображення навички ходи, функціональні ознаки людини, деякі її анатомічні особливості. Для встановлення таких факторів досліджують елементи доріжки слідів: напрям ходу, лінію ходи, довжину правого та лівого кроків, ширину кроку та кут розвороту стопи. Ці елементи ретельно вимірюють і визначають кількісно в сантиметрах та градусах.

За елементами доріжки слідів ніг можна встановити приблизний зріст, стать особи, визначити, як вона йшла чи бігла, з багажем чи без нього, професію, деякі захворювання, анотомічні аномалії рухового апарату. За одиничним слідом можна визначити розмір взуття, приблизний зріст, вид взуття та його призначення - чоловіче, жіноче.

Фіксацію слідів ніг здійснюють: фотографуванням; вимірюванням; описом; копіюванням; моделюванням; вилученням слідів разом з об’єктом - носієм сліду.

Фотографування одиночних слідів виконується масштабним методом, а доріжки слідів - панорамним.

Способи фіксації об’ємних слідів - це об’ємне моделювання, тобто виготовлення зліпків-копій. Матеріалом для виготовлення зліпків слугують: гіпс, сірка, вальцмаса. Найчастіше застосовують гіпс.

Порядок фіксації об’ємного та поверхневого сліду ноги такий: вилучити слід запаху; сфотографувати; виміряти та описати; якщо слід комбінований, то вилучити речовину, якою він забарвлений, і виготовити зліпок.

Поверхневі забарвлені сліди фотографують, вимірюють, описують, а потім переносять на копіювальний матеріал або вилучають разом з предметом-носієм.

Об’ємні сліди на сипучих матеріалах фіксують зліпками. Гіпсові зліпки виконують заливним, насипним та комбінованим способами. Перед виготовленням зліпка заливним способом на сипучому грунті сліди закріпляють розчином перхлорвінілової смоли в ацетоні, розчином цукру, лаком для волосся. Потім виготовляють зліпок звичайним способом. Під час насипного способу слід припудрюють гіпсом через сито, а потім засипають товстим шаром гіпсу, накривають ганчіркою і через неї змочують гіпс до затвердіння. У ході комбінованого способу слід закривають шляхом припудрення гіпсом (шаром товщиною приблизно 5 мм), а потім заливають рідким гіпсом, кладуть арматуру (з дерев’яних гілочок) і заливають звичайним розчином гіпсу.

Об’ємні сліди на снігу фіксують звичайним способом. Гіпсові зліпки виготовляють насипним або комбінованим способом. Особливість виготовлення зліпків: необхідно охолодити воду до 00С перед виготовленням гіпсового розчину. Подальша техніка аналогічна описаній вище.

Сліди зубів, нігтів людини. Вони також нерідко залишаються на місці події. Сліди зубів за механізмом утворення можуть бути слідами надкусу, коли відбувається неповне змикання зубів та утворюються об’ємні сліди; а також сліди відкусу, які виникають під час повного змикання зубів і утворення на розчленованих об’єктах слідів ковзання.

Сліди нігтів на тілі людини виглядають як синці, а на пластичних матеріалах вони об’ємні. За слідами зубів та нігтів можлива ідентифікація людини шляхом експертного дослідження.

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §3. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів та їх процесуальне оформлення:

  1. §2. Способи і методи виявлення, фіксації і вилучення запахових слідів
  2. § 5. Виявлення, фіксація та вилучення слідів рук.
  3. §2. Засоби і тактичні прийоми фіксації звукових слідів
  4. §4. Виявлення та огляд вогнепальної зброї і слідів пострілу
  5. §5. Процесуально-криміналістичне оформлення фотозйомки, кінозйомки та відеозапису
  6. Стаття 1. Загальні правила
  7. До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії
  8. § 4. Слідчий огляд вогнепальної зброї та слідів її дії
  9. Види порушень та шляхи їх виявлення
  10. ^ш § 3. Класифікація слідів
  11. 5.1 Види порушень та шляхи їх виявлення
  12. §3. Дослідження і використання запахових слідів у практиці розслідування злочинів
  13. §1. Поняття і властивості звукових слідів
  14. §2. Механізм утворення слідів і їх класифікація
  15. 5.2 Документування виявлених порушень та розгляд справ про правопорушення уповноваженими особами
  16. Процесуальне право як загальнотеоретична категорія