ТЕМА 5 ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

У даній темі необхідно дослідити підстави припинення діяльності суб’єктів підприємництва. Дати визначення поняттям реорганізація суб’єктів підприємництва, ліквідація суб’єктів господарювання.

Охарактеризувати основні моменти державної реєстрації припинення діяльності суб’єктів підприємництва.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Припинення діяльності суб’єктів підприємництва регулюється ГК (ст.59,60) статті 119, а також законами України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 19 вересня 2000 про товариства» (статті 19-22), від 7 грудня 87-98) від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» (ст. 36), від 15 березня 2001 р. «Про інститути спільно-корпоративні інвестиційні фонди)» (статті 20, 21), від 7 березня 1996 р. «Про страхування» (ст. 43), від 14 травня 1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (статті 22-34) (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) та ін.

Законодавством України не визначено поняття «припинення ДІЯЛЬНОСТІ суб’єкта господарювання».

В результаті реорганізації усі права та обов’язки суб’єкта господарювання, що припиняє свою діяльність, переходять до правонаступника в порядку загального правонаступництва. У випадку ліквідації діяльність суб’єкта господарювання припиняється без правонаступництва.

Законодавством передбачено дві підстави припинення діяльності суб’єкта господарювання: у добровільному порядку і примусовому порядку.

Згідно зі ст. 59 ГК і ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців» припинення суб’єкта господарювання — юридичної особи у добровільному порядку здійснюється:

— за рішенням власника або уповноваженого ним органу, рішенням інших осіб—засновників суб’ єкта господарювання чи їх правонаступників;

— досягнення юридичною особою мети, заради якої її було створено;

— закінчення строку, на який була створена юридична особа.

Відповідно до ст. 59 ГК і ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців» в примусовому порядку припинення юридичної особи здійснюється за рішенням суду у разі:

— визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

— провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

— невідповідності мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

— наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

— визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених чинним законодавством);

— неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Припинення підприємницької діяльності фізичних осіб—підприємців здійснюється у випадку:

— прийняття фізичною особою—підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

— смерті фізичної особи—підприємця;

— постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

— постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи—підпри- ємця є:

— визнання фізичної особи—підприємця банкрутом;

— провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом;

— неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців»).

У ГК термін «реорганізація» вживається в подвійному значенні: як форма утворення суб’єкта господарювання (ст. 56) і як форма припинення діяльності суб’єкта господарювання (ст.

Отже, існує чотири форми припинення діяльності суб’єкта господарювання: злиття, приєднання, поділ та перетворення.

Злиття означає припинення діяльності двох або більше юридичних осіб і передання їх майна, прав і зобов’язань новому суб’єкту, який виник внаслідок злиття суб’єктів.

Приєднання пов’язане з припиненням діяльності суб’єкта господарювання, який приєднується до іншого суб’єкта і передає йому усе своє майно, права і зобов’язання.

У разі перетворення одного суб’єкта господарювання в інший до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання, який у подальшому існує в іншій організаційній формі

У разі поділу суб’єкта господарювання усі його майнові права і обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу.

Реорганізація окремих суб’єктів господарювання має певні особливості, визначені законом. Так, відповідно до ч. 10 ст. 81 ГК та ст. 25 Закону України «Про господарські товариства» закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите в порядку, передбаченому законом. Відбувається це шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому Положенням про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію, затвердженим наказами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 червня 1996 р.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної осо- би—підприємця.

У випадку ліквідації діяльність суб ’єкта господарювання припиняється без правонаступництва. Підстави і порядок ліквідації суб’єктів господарювання встановлюються ГК, ЦК, законами України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншими законодавчими актами.

Процедура ліквідації регламентується багатьма нормативними актами, зокрема відповідними статтями Закону України «Про підприємництво», Законами України «Про господарські товариства», «Про банкрутство», «Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності».

З моменту внесення запису про ліквідацію підприємства до державного реєстру його ліквідація вважається завершеною. Підприємство припиняє свою діяльність і позбавляється прав юридичної особи. Після цього ніякі претензії кредиторів та інших осіб не приймаються.

Ліквідація підприємства відбувається у таких випадках:

- по закінченні строку, на який товариство створювалось або після досягнення мети, для якої воно створювалося;

- за рішенням вищого органу товариства;

- на підставі рішення суду або арбітражного суду;

- за поданням банківських органів у разі неплатоспроможності;

- за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у випадках систематичного або грубого порушення ним чинного законодавства;

- з інших підстав, передбачених установчими документами та чинним законодавством.

«Плюси» ліквідації:

- усі претензії, які не можна задовольнити (крім бюджетно- податкових) через відсутність коштів (активів), вважаються погашеними;

- наявність непогашених боргів (крім бюджетно-податкових) не є підставою для відмови в ліквідації (крім випадків порушення справи про банкрутство);

- претензії, які можуть виникнути в майбутньому після ліквідації, пред’являти вже нема кому.

«Мінуси» ліквідації:

- непогашена податкова недоїмка фактично може стати перешкодою для ліквідації у звичайному порядку підприємства — платника податків;

- ліквідації має передувати клопітка й довготривала процедура створення ліквідаційної комісії, публікація відповідного оголошення в «офіційній пресі» для кредиторів тощо;

- усе майно (активи) підприємства може піти на оплату боргів.

ЦК встановлює підстави ліквідації юридичної особи в добровільному і примусовому порядку.

Згідно зі ст. 110 ЦК юридична особа може бути ліквідована у добровільному порядку на підставі рішення її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також у інших випадках, передбачених установчими документами.

ЦК встановлює такі підстави ліквідації юридичних осіб у примусовому порядку:

- визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичних осіб через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути (п. 2 ч. 1 ст. 110);

-у разі, якщо у повному та командитному товаристві залишається один учасник (ч. 1 ст. 132, ч. 1 ст. 139);

-у разі виходу учасника з повного товариства, виключення одного з учасників товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юридичної особи—учасника товариства або звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, пропорційну його частці у статутному фонді (ч. 2 ст. 132);

-у разі вибуття усіх вкладників із командитного товариства, якщо учасники товариства не перетворять таке товариство у повне товариство (ч. 1 ст. 139);

- якщо при перевищенні максимальної кількості учасників ТОВ воно не було перетворено на АТ протягом одного року (ст. 141);

- якщо вартість чистих активів ТОВ, ТДВ та АТ стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (ч. 4 ст. 144, ч. 4 ст. 151, ч. З ст. 155).

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення її діяльності.

План практичного заняття

1. Підстави припинення діяльності суб’єктів підприємництва.

2. Реорганізація суб’єктів підприємництва.

3. Ліквідація суб’єктів господарювання.

4. Державна реєстрація припинення діяльності суб’єктів підприємництва.

Завдання 1. Дайте відповіді на тести:

1. Розташуйте по порядку етапи ліквідації підприємства:

а) подання документів для виключення з ЄДРПОУ до органу державної статистики;

б) подання документів для зняття з обліку платників податків до відповідного органу ДПА України;

в) подання документів для скасування державної реєстрації до органу державної реєстрації;

г) здійснення розрахунків із кредиторами.

2. Якщо керівництво фірми умисно йде на фіктивне банкрутство, які покарання його чекають:

а) штраф у розмірі від 750 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) штраф у розмірі від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) обмеження волі на строк до трьох років;

г) обмеження волі на строк до п’яти років; ґ) обмеження волі на строк до семи років?

3. У разі навмисного доведення до банкрутства службова особа підприємства-банкрута нестиме наступну відповідальність:

а) штраф у розмірі від 50 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) штраф у розмірі від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) обмеження волі на строк до трьох років;

г) обмеження волі на строк до п’яти років;

ґ) позбавлення права обіймати певні посади або займатися пе- вною діяльністю на строк до трьох років.

4. Вимоги до умов переведення боргу за реорганізації підприємства полягають у такому:

а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора.

б) переведення боргу на іншу особу допускається без згоди кредитора.

в) новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником.

г) порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника.

д) уступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі.

5. У разі реорганізації боржника злиттям або приєднанням його до іншого, більш стійкого підприємства...

а) бухгалтерські баланси обох підприємств консолідуються.

б) заборгованість підприємства-боржника покривається колишніми власниками його корпоративних прав.

в) підприємство-боржник виключається з державного реєстру та втрачає свій юридичний статус.

г) борги боржника визнаються безнадійними.

д) усі майнові права та обов’язки обох підприємств переходять до юридичної особи, яка виникла в результаті злиття (приєднання).

6. Основний зміст реорганізації полягає в...

а) повній або частковій зміні власника статутного фонду — юридичної особи.

б) перереєстрації підприємства.

в) зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.

г) зміні розміру статутного фонду.

д) зміні складу засновників.

Питання для самостійної підготовки до практичного заняття

1. Які правові форми припинення суб’єктів підприємництва передбачені законодавством?

2. Що таке реорганізація суб’єкта підприємництва?

3. Що таке ліквідація суб’єкта підприємництва?

4. За яких підстав відбувається припинення діяльності суб’єктів підприємництва?

5. Які заходи включає в себе ліквідаційний процес?

6. У якому випадку здійснюється державна реєстрація припинення діяльності суб’єкта підприємництва?

Тематика рефератів

1. Реорганізація та ліквідація суб’єктів аграрного господарювання.

2. Реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств.

3. Ліквідація і реорганізація казенного підприємства.

Література: 1; 4; 5; 6; 8; 9; 15; 18; 21.