<<
>>

ТЕМА 7 ВИЗНАННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦТВА БАНКРУТОМ

У даній темі необхідно дослідити поняття банкрутства. Розглянути сторони та учасників процедури банкрутства. Охарактеризувати підстави для застосування банкрутства, заходи щодо запобігання банкрутству.

Ознайомитися з провадженням у справах про банкрутство. Дати характеристику мораторію на задоволення вимог кредиторів. Реструктуризація підприємства. Перепрофілювання виробництва. Припинення провадження у справі про банкрутство.

Дослідити сутність ліквідаційної процедури, мирової угоди.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Відносини щодо провадження у справах про банкрутство регулюються нормами ГК (гл. 23), Законом України від 14 травня 1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.), окремими нормами Господарського процесуального кодексу України. Особливості провадження у справах про банкрутство банків регулюються ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, для врегулювання багатьох питань, що виникають під час процедури банкрутства, застосовують окремі норми ЦК, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 22 квітня 1993 р.

«Про аудиторську діяльність» та інших законодавчих актів.

Згідно з ч. 2 ст. 209 ГК банкрутством вважається нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури.

Згідно зі ст. 1 Закону сторонами у банкрутстві є кредитори (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут). Боржником і кредиторами можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону боржник — це суб’єкт підприємницької діяльності, не спроможний виконати свої грошові зобов’ язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’ язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Відповідно до ст. 1 Закону кредитор — це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’ язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника,

Закон виділяє два види кредиторів — конкурсних і поточних. Конкурсні — це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Поточні — це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Особливе місце в процедурі банкрутства належить арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Процедура банкрутства вимагає вирішення не тільки економічних, але й соціальних питань, тому законодавством передбачається процедура оздоровлення підприємств — санація, тобто певна система заходів, спрямованих на попередження банкрутства підприємств.

Умовами санації можуть бути: збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій, випуск нових акцій або облігацій для залучення грошового капіталу; зменшення процентів за облігаціями, випущених підприємством, та відстрочення їх погашення; перетворення короткострокової заборгованості на довгострокову; ліквідація нерентабельного підприємства і створення на його основі нового; зміна форми власності підприємства, злиття, створення дочірніх підприємств; зміна стратегії діяльності підприємства, ринків збуту, постачання сировини

Санаційна здатність — це сукупність фінансових, організаційно-технічних і правових можливостей підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, які визначають його здатність для успішного проведення фінансової санації.

Відповідно до ст. 3—1 Закону арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів і яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду, який здійснює контроль за належним виконанням арбітражним керуючим наданих Законом прав та обов’ язків.

Підставою для застосування банкрутства до суб’єкта підприємництва є його неспроможність виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі.

Суб’єкт, неспроможний виконати зазначені грошові зобов’язання протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, визнається Законом боржником (ст. 1).

Справа про банкрутство може бути порушена як кредиторами, так і боржником. При цьому ч. 5 ст. 7 Закону встановлено, що боржник зобов’ язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою щодо порушення справи про банкрутство.

Повноваження державного органу з питань банкрутства здійснює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, у складі якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2006 р. № 370 утворено Державний департамент з питань банкрутства як урядовий орган державного управління.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний орган з питань банкрутства:

- сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих,

- організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

- здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб,

- забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

- здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство,

- виконує інші передбачені законодавством повноваження.

Згідно зі ст. 6 Закону справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Провадження у справах про банкрутство можна поділити на кілька стадій:

- порушення провадження у справі;

- підготовче засідання господарського суду;

- виявлення кредиторів та інвесторів;

- попереднє засідання господарського суду;

- проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів;

- винесення ухвали про санацію;

- визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- припинення провадження у справі про банкрутство.

Затвердження господарським судом звіту керуючого санацією

боржника є підставою для винесення господарським судом ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство.

Господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому ст. 31 Закону.

У першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, — у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

Відповідно до ст. 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Згідно зі ст. 36 Закону мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст.

31 Закону.

Статтею 37 Закону встановлено, що мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським су- дом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство

Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником не менш третини вимог кредиторів.

План практичного заняття

1. Поняття банкрутства. Сторони та учасники процедури банкрутства.

2. Підстави для застосування банкрутства.

3. Заходи щодо запобігання банкрутству.

4. Ліквідаційна процедура.

Завдання 1. Дайте відповіді на тести:

1. З моменту визнання боржника банкрутом...

а) припиняється підприємницька діяльність банкрута.

б) ухвалюється постанова про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи — банкрута.

в) приймається ухвала про санацію підприємства.

г) вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов’язань банкрута.

д) припиняється нарахування пені та відсотків на всі види боргових зобов’ язань банкрута.

2. Санація підприємства — це:

а) надання підприємству зовнішньої фінансової допомоги.

б) задоволення вимог кредиторів та виконання зобов’ язань перед бюджетом.

в) сукупність усіх заходів, які здатні забезпечити фінансове оздоровлення підприємства.

г) те саме, що й реструктуризація.

д) система заходів фінансового характеру.

3. Фінансова санація включає:

а) рефінансування дебіторської заборгованості.

б) призначення тимчасової адміністрації;

в) реалізацію соціального плану.

г) реструктуризацію заборгованості.

д) технічне переобладнання виробництва.

4. Модель проведення санації підприємства включає...

а) причинно-наслідковий аналіз фінансової кризи.

б) оголошення підприємства банкрутом.

в) формування санаційної стратегії.

г) рішення арбітражного суду про проведення санації.

д) внесення до реєстру неплатоспроможних підприємств.

5.Основною метою санаційного аудиту є:

а) визначення достовірності звітності підприємства, її повноти й відповідності чинному законодавству.

б) формування висновків щодо реального фінансового стану підприємства.

в) оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявної санаційної концепції.

г) розробка санаційної концепції підприємства.

д) визначення повноти та правильності нарахування та сплати податкових платежів у бюджет.

6. Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, можуть бути:

а) позикодавець (наприклад, банківський консорціум), — якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту.

б) підприємство-боржник — якщо воно виходить з пропозицією про укладання мирової угоди та проведення санації в ході провадження справи про банкрутство.

в) державна комісія з цінних паперів та фондового ринку — у разі емісії цінних паперів.

г) потенційний санатор, якщо вирішується питання про санацію підприємства через його реорганізацію (злиття, приєднання).

д) консалтингова фірма — у разі розробки плану санації.

7. У ході провадження справи про банкрутство арбітражний суд може застосувати до боржника такі процедури:

а) реорганізаційні.

б) ліквідаційні.

в) мирову угоду.

г) внесення до реєстру неплатоспроможних підприємств.

д) оголошення підприємства неплатоспроможним.

8. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи із заявою щодо порушення справи про своє банкрутство в таких випадках:

а) якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань перед іншими кредиторами.

б) якщо податкові органи припинили операції за всіма банківськими рахунками боржника.

в) якщо за ліквідації підприємства-боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства боржник не матиме можливості задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі.

г) якщо розрахунковий документ щодо стягнення заборгованості з боржника потрапляє до картотеки.

д) за наявності ефективної концепції санації та браком часу для її реалізації.

9. У проекті мирової угоди даються пропозиції боржника за такими позиціями:

а) форма платіжних поступок кредиторів.

б) бажаний період пролонгації заборгованості.

в) бажана сума списання заборгованості за платежами до бюджету.

г) обсяг початкового погашення заборгованості.

д) сума необхідного санаційного кредиту.

10. Мирова угода в процесі провадження справи про банкрутство — це...

а) угода між боржником і сенатором про переведення боргу.

б) угода між боржником і кредиторами щодо відстрочення сплати належних кредиторам боргів.

в) угода між санатором та арбітражним судом про проведення фінансового оздоровлення боржника.

г) угода між санаторами щодо розподілу їхніх прав та обов’язків у процесі санації фінансово-неспроможного підприємства.

д) угода між боржником і арбітражним судом про відстрочення початку провадження справи про банкрутство.

11. Мирову угоду, укладену в ході провадження справи про банкрутство, може бути розірвано в таких випадках:

а) невиконання умов мирової угоди боржником.

б) якщо боржник подав недостовірні відомості про свій фінансово-майновий стан.

в) за браком осіб, які бажають взяти участь у санації боржника.

г) за здійснення боржником заходів, які завдають збитків правам та законним інтересам кредиторів;

д) якщо боржнику відмовлено в одержанні нових кредитів.

Питання для самостійної підготовки до практичного заняття

1. Що таке банкрутство?

2. Хто може бути визнаний банкрутом?

3. З яких стадій складається провадження у справах про банкрутство?

4. Що таке санація боржника?

5. У яких випадках господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру?

6. Які наслідки визнання боржника банкрутом?

7. Що таке мирова угода і який порядок її укладання?

Тематика рефератів

1. Механізм банкрутства підприємства.

2. Випадки припинення діяльності підприємств.

3. Провадження у справах про банкрутство.

4. Використання даних фінансового аналізу для оцінювання можливого банкрутства підприємства.

5. Мирова угода у справі про банкрутство.

6. Банкрутство та його суб’єкти.

Література: 1; 4; 5; 6; 8; 9; 15; 18; 21.

<< | >>
Источник: Н. М. Тягунова, О. М. Коросташов,О. А. Спориш, Ю. В. Іванов.. Законодавче регулювання торговельної та підприємницької діяльності. Кредитно-модульний курс .2014. 2014

Еще по теме ТЕМА 7 ВИЗНАННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦТВА БАНКРУТОМ:

  1. ТЕМА 5 ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  2. ТЕМА 2 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  3. § 6. Постановлення судового рішення про визнання боржника банкрутом
  4. §2. Види, об’єкти, суб’єкти ідентифікації
  5. § 7. Організаційні дії щодо припинення господарського товариства, визнаного банкрутом
  6. 10. Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємництво у аграрному секторі.
  7. Глава 8. ПРИПИНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА ЗА СУДОВИМ РІШЕННЯМ ЩОДО ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ
  8. Суб’ект права — особа а) Суб ’єкт права
  9. § 3. Суб’єкти корпоративних правовідносин
  10. РОЗДІЛ ІІІ СУБ’ЄКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Види суб’єктів корпоративного управління та їх інтереси
  11. 1)Держава як діючий суб'єкт: державний орган
  12. Глава 3. Специфічні суб’єкти корпоративного управління
  13. Глава 2. ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО — ОСНОВНИЙ СУБ’ЄКТ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА
  14. Законодавство має встановлювати справедливі правові норми, які суб’єкти корпоративних правовідносин вважатимуть розумними і добровільно їх виконуватимуть.
  15. Дієздатність; компетенція; включення одного суб’єкта до складу іншого а) Дієздатність
  16. ТЕМА 8 КОМЕРЦІЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА