<<
>>

3.2.1 Обов’язки директора та конфлікт інтересів

Носієм вказаних обов’язків та виконавцем зазначених принципів є особа директора як посадова особа, призначена здійснювати управління акціонерним товариством. Сам по собі термін “директор” означає “особу, що управляє

справами на регулярній основі”.[106] Отже в управлінні завжди присутній людський фактор, тобто для успішного управління товариством велике значення відіграють такі фактори, як рівень знань, навичок, здібностей, культури поведінки, моральних якостей директора.

Отже кожний директор для ефективного управління повинен старанно виконувати свої обов’ язки та набувати широкого спектра знань в тій сфері, в якій працює підприємство, має бути обізнаний щодо законодавства та регулювання, що стосується товариства та володіти високими моральними якостями, що відповідають очікуванням зацікавлених осіб.

Керівник акціонерного товариства не є тотожнім власнику акціонерного товариства, тому має інтереси, що не співпадають з інтересами акціонерів та найманих працівників.

Внаслідок цього в управлінні буде завжди присутній конфлікт інтересів: директор - акціонер - найманий працівник - кредитор. Теорія корпоративного права розробила відповідні підходи, які гарантують те, що в

управлінні підприємством та прийнятті ділових рішень директор повинен уникати конфлікту інтересів.[107]

З метою уникнення конфлікту інтересів директор має діяти в інтересах товариства в цілому. Це означає, що правління повинно прагнути зрозуміти очікування акціонерів та намагатись задовольнити ці очікування, приймаючи рішення в інтересах товариства в цілому. Це виражається у гарантуванні справедливого ставлення до акціонерів та їхнього рівного доступу до потрібної інформації, незалежно від ступеню їхньої участі в товаристві чи інших факторів. Дії директорів повинні базуватись на знанні того, що склад акціонерів постійно змінюється.

Таким чином, рішення, що приймає правління, повинні враховувати й інтереси майбутніх акціонерів.[108] [109]

Принцип уникнення конфлікту інтересів полягає також в тому, що особисті інтереси директора або осіб, які асоціюються з директором, не повинні превалювати над інтересами товариства та акціонерів. Повну та своєчасну інформації про будь-який конфлікт інтересів або можливість його виникнення необхідно доводити до відома правління. Коли виникає конфлікт або можливість конфлікту, директор повинен, щонайменше, утримуватись від участі в обговоренні та/або від голосування з певного питання. У крайньому випадку, якщо конфлікту інтересів не можливо уникнути, директор повинен зважити можливість залишення посади. Будь-який директор, призначений на посаду до правління з ініціативи

сторін, що мають значний відсоток володіння в товаристві, наприклад акціонера, що володіє контрольним пакетом, або значного кредитора, повинен визнавати можливість виникнення конфлікту інтересів, а також те, що його першочерговим обов’язком є завжди діяти в інтересах товариства.

Відповідно до Кодексу Корпоративного управління ОЕРС “Рада повинна мати можливість виносити об’єктивне судження в справах акціонерів і бути незалежною, зокрема від правління. Рада має розглянути питання про передачу до компетенції достатній кількості своїх членів, що не обіймають адміністративних посад та здатних давати незалежні судження з питань, які потенційно можуть призвести до виникнення конфлікту інтересів. Прикладом таких ключових обов’язків можуть бути фінансова звітність, висунення на керівні посади та питання оплати праці членів ради та правління. Члени ради повинні приділяти достатньо часу для виконання своїх обов’язків.”[110]

Директори повинні утримуватись від неналежного використання інформації, яку їм вдалось отримати завдяки їхньому перебуванню на посаді. Ця заборона діє незалежно від того, чи отримує директор або будь-яка наближена до нього особа прямо чи опосередковано особисту вигоду, а також від того, чи буде завдано шкоди інтересам товариства; вона однаково застосовується як до державних підприємств, так і до приватного сектора.

Крім цього, директор не має право вимагати та отримувати хабарі, таємні виплати комісійних чи брати участь у будь-яких протизаконних діях. Подібні явища повинні активно переслідуватися, а у випадку їхнього виявлення необхідно застосовувати належні санкції.

Обов’язки директорів отже мають опосередковане відношення до груп акціонерів, учасників та кредиторів, та стосуються товариства в цілому. Проте директори повинні зважати на інтереси працівників товариства. Таке положення обумовлені, зокрема, вимогами трудового права, законодавства щодо соціального захисту та відповідними Регламентами Ради ЄС, яке встановлює визначені державою гарантії для працівників, що є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами, які використовують найману працю.

Для вирішення проблеми конфлікту інтересів в теорії корпоративного права Великої Британії, серед іншого, виділяють такі типи обов’язків директорів:[111] [112]

• обов’язок відповідального ставлення до товариства;

• обов’язок дбати про товариство;

• обов’язок використовувати власні повноваження для досягнення “належних цілей”;

• обов’ язок не приховувати свої наміри щодо того, яким чином діє посадова особа (прозорість управління);

• обов’язок уникати конфлікту інтересів.

Ці обов’язки невідривно пов’язані між собою та не можуть розглядатися по окремо. [113] [114] Вони також пов’язані з концепцією “протиправного ведення справ”, про що мова піде далі.

Загалом економічна теорія розглядає обов’язки директорів також як засіб зменшення агентських витрат. В акціонерних товариствах агентські витрати

виникають з розподілу права власності та контролю. В приватних підприємствах, де право власності значною мірою зосереджене в керівних органах, агентські витрати наближуються за природою до тих, що виникають між партнерами. Законодавство, що регулює обов’язки директорів в ситуаціях настання стану неплатоспроможності чи близького до нього, розглядається як таке, що слугує для зменшення агентських витрат, які виникають між керівниками та власниками. Роль права полягає у цьому випадку у визначенні умов, на яких будуватимуться відносини між учасниками/акціонерами і керівниками та між керівниками і кредиторами. Акціонери можуть зменшити для себе ризики неналежного виконання обов’язків директорів за допомогою визначення їх у контрактах, починаючи від зв’язку між винагородою і виконанням покладених обов’язків і закінчуючи положеннями, що прямо регулюватимуть їхні взаємовідносини в ситуації виникнення конфлікту інтересів. Певні положення установчих документів, які стосуються повноважень та винагороди директорів, можуть також розглядатися як такі, що формують широкий заохочувальний “контракт” між акціонерами та директорами. Такий контракт повинен визначати права та обов’язки обох сторін у випадку виникання конфлікту.

3.2.2.

<< | >>
Источник: МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА.. ПРАВО КОМПАНІЙ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. © Державний департамент з питань адаптації законодавства.. 2009

Еще по теме 3.2.1 Обов’язки директора та конфлікт інтересів:

  1. Стаття 29. Обов’язки акціонерів
  2. la) Обов’язки держави: державний обов’язок і державна несправедливість; відповідальність держави
  3. § 5. Обов’язки учасників господарського товариства
  4. 3.5 Обов’язки публічних службовців
  5. Розділ V. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ АКЦІОНЕРІВ
  6. Вопрос 55. Какую ответственность несут члены совета директоров (наблюдательного совета) общества, единоличный исполнительный орган общества (директор, генеральный директор), временный единоличный исполнительный орган, члены коллегиального исполнительного органа общества (правления, дирекции), а равно управляющая организация или управляющий при осуществлении своих прав и исполнении обязанностей?
  7. Розділ 4. Представники публічних інтересів
  8. д) Логічна єдність правового порядку; конфлікти між нормами
  9. ЄВРОПЕЙСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ З ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ
  10. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при реагуванні на сімейні конфлікти
  11. u) Конфлікт між нормами різних рівнів 1) «Протизаконне» судове рішення