<<
>>

§ 6. Договірні відносини в сфері про спільну діяльність кооперативних організацій

1. Мета кооперативних організацій — поліпшувати свій еконо­мічний і соціальний стан об'єктивно викликає потребу в об'єднанні їхніх майнових засобів, трудових зусиль у використанні досвіду і знань, у спільних інтересах.

З приводу цього між ними виникають відносини, які, будучи засновані на кооперативному членстві, є кооперативно-правовими. Загалом же відносини, що виникають між суб'єктами господарської діяльності при об'єднанні своїх вне­сків та організації співпраці для досягнення спільної мети, є одни­ми з різновидів цивільних правовідносин, а саме — зобов'язаннями за спільною діяльністю. Наслідком таких правовідносин може бути поява нової юридичної особи. Безпосередньою підставою її ство­рення є установчий договір, який організаційно пов'язує його учасників і який на відміну від статуту не поширює свою дію на інших учасників, з якими засновники юридичної особи вступають у господарські зв'язки.

Чинне цивільне законодавство встановлює, що такі господа­рюючі структури, як товариства з обмеженою і додатковою відпові­дальністю, повні і командитні товариства, господарські об'єднання юридичних осіб створюються шляхом укладання їх засновниками спеціальної угоди — установчого договору.

Однак треба мати на увазі, що за допомогою такого договору можуть створюватися спі­льні підприємства (установи) споживчими товариствами та їх спіл-

1-4* х-13г, ками, тобто непідмриємницькими організаціями. Останнім таке право надано Законом України «Про споживчу кооперацію» (п. 2 ст. II).

2. За установчим договором сторони (засновники) зобов'язу­ються створити юридичну особу і визначити порядок спільної діяльності щодо її створення, умов передачі їй майна, участі в її діяльності, розподілу між засновниками прибутків і збитків, управ­ління справами юридичної особи і виходу засновників з її складу.

Характерною його особливістю є те, що він є дво- та багатосторон­ньою угодою, суб'єкти якої наділяються цілим комплексом прав та обов'язків стосовно один одного, тобто установчий договір є взає- мозобов'язуючим. Він — складова частина установчих документів. На відміну від звичайного договору про спільну діяльність устано­вчий договір спрямовується на створення юридичної особи і не припиняється після досягнення поставленої мети, а зберігає свою силу до того часу, поки існує створене на його основі об'єднання (спільне підприємство). Іншими характерними особливостями ус­тановчого договору є те, що він:

а) визначає організаційний статус та особливості правового становища об'єднання;

б) регулює спільну діяльність засновників щодо створення юридичної особи; встановлює обов'язки засновників у формуванні майнових засобів, органів управління, виконанні їх рішень і таке інше;

в) визначає взаємовідносини між учасниками у процесі існу­вання юридичної особи з приводу розподілу доходів об'єднання, встановлює право засновника виходу з нього і одержання частки майна пропорційно своїй частці у статутному фонді, тобто комп­лекс майнових і немайнових відносин.

3. Відповідно до положень примірного установчого договору про створення спільного підприємства, затвердженого п'ятими збо­рами Ради Укоопспілки п'ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р.[120], та укладених організаціями споживчої кооперації України конкретних установчих договорів про створення спільних підпри­ємств у них визначаються: предмет договору; порядок формування фондів, розміри відрахувань до них; склад і джерела набуття майна; права засновників (кооперативних організацій) в розподілі доходів, у придбанні на переважних умовах виготовленої підприємством продукції, товарів, отриманні послуг, а також у переважному прид­банні в спільній власності частки одного з вибулих з підприємства засновників; органи управління справами створеного засновника­ми підприємства, їх повноваження та форми участі засновників в управлінні підприємствами; умови про одержання інформації щодо діяльності підприємства та ознайомлення з балансами і даними бухгалтерської звітності.

У договорах поруч з цим передбачаються обов'язки засновників, які полягають в наступному: дотриманні умов установчого договору і статуту; виконанні своїх зобов'язань перед підприємством, внесенні вкладів у розмірах і порядку, визначених установчим договором і статутом; не розголошенні комерційної таємниці і збереженні конфі­денційності інформації про діяльність підприємства; сприянні ефек­тивній діяльності підприємства, здійсненні його матеріально-техніч­ного постачання на підставі заявок підприємства; наданні необхідної правової допомоги підприємству, представленні його інтересів у дер­жавних, судових, правоохоронних та інших органах.

Крім прав та обов'язків засновників, у договорах містяться положення, шо стосуються правового становища самого підприєм­ства. Воно наділяється повноваженнями здійснювати свою діяль­ність на засадах повного господарського розрахунку, мати самостій­ний баланс, розрахунковий та спеціальні рахунки в установах бан­ку, печатку; створювати відповідні фонди, необхідні для його дія­льності і соціального розвитку колективу; реалізувати самостійно частину виробленої продукції у розмірах, погоджених із замовника­ми; самостійно визначати структуру управління і штатний розклад; самостійно або на договірних засадах встановлювати вільні ціни і тарифи на продукцію виробничо-технічного призначення, сирови­ну, сільськогосподарську продукцію і товари народного споживан­ня, шо виробляються і закуповуються ними, на подані послуги. На нього також покладаються обов'язки погоджувати із замовниками: план своєї виробничо-господарської діяльності; схему посадових окладів; забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги шодо захисту здоров'я його працівників та спожи­вачів продукції; здійснювати щомісячно чи в інші періоди відраху­вання від прибутку підприємства на користь замовників; вносити платежі до державного бюджету відповідно до чинного законодавс­тва України; звітуватись перед засновниками про наслідки своєї фінансово-господарської діяльності, подавати річні та квартальні бухгалтерські звіти для розгляду та затвердження і нести відповіда­льність за їх достовірність.

4. У багатьох установчих договорах, а зокрема в договорі про створення спільного підприємства — заводу продовольчих товарів, шо його 18 листопада 1992 р. уклала Львівська обласна спілка споживчих товариств з двадцятьма райспоживспілками і Львівсь­ким споживчим товариством, крім зазначених умов, у сфері майно­вих відносин деталізуються положення про фонди й порядок та розміри відрахувань до них, а у сфері управлінської діяльності встановлюються органи управління та їхні повноваження. Так, для забезпечення програми соціального та економічного розвитку на спільному підприємстві створюються наступні фонди: загальногос­подарського призначення — статутний, спеціальні — фінансування капітальних вкладень, підготовки кадрів, розвитку науки і техніки, соціального розвитку. Для поповнення статутного фонду спільного підприємства, відшкодування збитків від господарської діяльності, від пошкодження майна внаслідок стихійного лиха тощо створює­ться резервний (страховий) фонд підприємства у розмірі до десяти відсотків статутного фонду. В сфері управлінських відносин визна­чається, що вищим органом управління спільним підприємством споживчої кооперації у Львівській області є рада засновників спі­льного підприємства, що складається з голів правлінь облспоживс- пілки, райспоживспілок, Львівського споживчого товариства, а за їх відсутності — їхніх перших заступників. Рада засновників скли­кається один раз у рік або на вимогу не менш як 1/3 членів ради, у будь-який час. Рішення ради приймається шляхом голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів ради і мають юри­дичну силу, якщо на засіданні були присутні не менш як 2/3 її членів. Оперативне вирішення питань щодо управління спільним підприємством рада засновників доручає правлінню облспоживспі- лки, делегуючи такі права: визначати основні напрями діяльності спільного підприємства; призначати на засадах трудового контракту керівника спільного підприємства, в оперативну діяльність якого вони не мають права втручатися; вносити зміни і доповнення до статуту; визначати норми щорічних відрахувань у фонди забезпе­чення програми економічного і соціального розвитку підприємства від його чистого прибутку; затверджувати обсяги і структуру підго­товки кадрів, виходячи із заявок підприємства; представляти інте­реси спільного підприємства в судах загальної юрисдикції, арбітра­жних судах, органах державної виконавчої влади і місцевого само­врядування; розглядати і затверджувати квартальні і річні звіти бухгалтерської звітності спільного підприємства.

У договорі також містяться положення про реорганізацію, ліквідацію спільного підприємства та про долю майна ліквідованого підприємства. Реорганізація (злиття, приєднання, розділення, виді­лення) спільного підприємства здійснюється за рішенням ради засновників. Ліквідація його також здійснюється за рішенням ради засновників або на підставі рішень судових органів. При ліквідації підприємства його майно після проведення розрахунків з оплати праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами розподіляється між співвласниками пропорційно їх частці вкладу.

В установчому договорі, нарешті, передбачається, що підпри­ємство відповідає за своїми зобов'язаннями усім закріпленим за ним майном. Засновники не відповідають за зобов'язаннями спіль­ного підприємства, а підприємство — за зобов'язаннями засновни­ків. Контроль і перевірку фінансово-господарської діяльності спі­льного підприємства доручено здійснювати контрольно-ревізійно­му апарату облспоживспілки. Отже, внаслідок діяльності спільних підприємств досягається мета налагодження розвитку і посилення інтеграційних зв'язків між галузями та організаційно-територіаль­ними ланками споживчої кооперації України усіх рівнів.

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 6. Договірні відносини в сфері про спільну діяльність кооперативних організацій:

  1. Договірні форми кооперативних відносин
  2. § 2. Правове регулювання договірних відносин кооперативних організацій
  3. § 1. Поняття і загальна характеристика договірних відносин кооперативних організацій та їх види
  4. § 2. Законодавче регулювання кооперативних відносин
  5. § 5. Правове регулювання договірних відносин державних і кооперативних органів
  6. Право одержувати інформацію про діяльність товариства
  7. Право на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства
  8. § 1. Зародження кооперації та розвиток кооперативного руху і кооперативного права в Україні в середині XIX — на початку XX ст.
  9. Розділ II Історія кооперативного руху і кооперативного права в Україні
  10. ♥ В связи с этим вопрос – есть ли у вас планы составить еще какую-нибудь подобную «инструкцию»? Про лекарства, про платные медуслуги вообще? Про какие-нибудь специализированные клиники? Спасибо! (Анита)
  11. г) Християнська церква перейняла від стоїцизму вчення про дві природи людини та про двояке природне право
  12. Розділ 8. Особливі положення для позовів про визнання ад­міністративного акта недійсним і про присудження адміністра­тивної установи прийняти адміністративний акт
  13. § 3. Функції і завдання кооперативного права
  14. § 1. Міжнародний кооперативний рух і українська кооперація
  15. § 2. Система права, що регулює зовнішньоекономічну діяльність кооперативів, та його джерела
  16. § 1. Зовнішньоекономічна діяльність кооперативів та їх об'єднань як предмет правового регулювання
  17. § 6. Відповідальність держави за шкоду, заподіяну кооперативам, їх об'єднанням (спілкам) внаслідок втручання державних органів в їх діяльність
  18. Тема 25. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності
  19. Реєстрація звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій