<<
>>

§ 3. Договори в сфері кооперативної торгівлі, побутового, комунального обслуговування і громадського харчування в кооперації

1. Відносини в кооперації щодо надання послуг виникають на основі взаємодії кооперативно- і цивільно-правових норм. Норми цивільного законодавства регулюють обумовлені використанням товарно-грошової форми майнові відносини у роздрібній торгівлі, громадському харчуванні, при виконанні на замовлення громадян і юридичних осіб різних робіт й послуг, перевезенні пасажирів і багажу, найманні житлових і нежитлових приміщень, у сфері куль­турного обслуговування та деякі інші.

Підставою їх виникнення є цивільно-правовий договір.

Сільські жителі, втому числі члени кооперативів, задовольня­ють свої повсякденні потреби у продуктах харчування, одязі, виро­бах культурно-побутового призначення внаслідок придбання цих товарів на підприємствах кооперативної роздрібної торгівлі і грома­дського харчування на підставі укладання договору купівлі-прода- жу. Серед багатьох його різновидів з огляду на обсяги товарооборо­ту й особливості правового регулювання поширення набув договір роздрібної купівлі-продажу.

Стосовно кооперативів Цивільним ко­дексом урегульовано зобов'язання щодо:

а) передачі майна у власність або повне господарське відання чи оперативне управління відповідно державним підприємствам та державним установам (кугіівля-продаж, міна, поставка, державна закупка сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств, ра­дгоспів та інших господарств);

б) передачі майна у тимчасове користування (наймання май­на, наймання житлового приміщення, безоплатне користування майном);

в) виконання робіт (підряд, підряд на капітальне будівництво);

г) надання транспортних послуг (перевезення);

д) надання інших послуг (доручення, комісія, схов);

є) спільної діяльності.

Наведені зобов'язання певною мірою охоплюються також пра­вовим регулюванням нормами кооперативного права, що містяться в законах «Про споживчу кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію», статутах, правилах, положеннях, інструкціях та інших нормативно-правових актах, прийнятих уповноваженими органами управління кооперативів.

2.

Характерними ознаками найбільш поширеного в коопера­тивній торгівлі договору роздрібної торгівлі-продажу є те, що він складається саме в названій торгівлі, продавцями виступають коо­перативні організації, які наділені спеціальною правосуб'єктністю — здійснювати роздрібний продаж товарів, отриманих у готовому вигляді від виготовлювачів або виготовлених із сировини, як це має місце в громадському харчуванні. Покупцями товару є громадяни, в тому числі члени кооперативу (пайовики), а також юридичні особи (теж кооперативи, господарські товариства, підприємства різних форм власності) гіри купівлі канцелярських товарів або готових меблів для ^воїх службових приміщень. Члени кооперативу мають переваги у придбанні товарів, які реалізуються кооператив­ними торговельними підприємствами. Такими суб'єктивними пра­вами наділяються, зокрема, члени споживчих товариств Законом України «Про споживчу кооперацію». Згідно з п. 4 ст. 6 Закону член споживчого товариства має право переважного перед іншими гро­мадянами придбання товарів й одержання послуг у магазинах та інших підприємствах споживчої кооперації. В ст. 11 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» записано, що член коопе­ративу має право користуватися послугами кооперативу.

Особливості цього договору певною мірою визначаються пра­вилами роботи магазинів кооперативних організацій.

Ними регулюється сам процес продажу товару, порядок його приймання і зберігання, приймання, повернення і зберігання тари. Правила визначають права й обов'язки працівників торговельного підприємства кооперативу, санітарні вимоги до них та до підтриму­вання чистоти в магазині. Щодо правового становища магазинів, то воно неоднакове. Одні з них є юридичними особами, а інші вико­нують функції торговельного підприємства як структурні підрозділи кооперативу або об'єднання кооперативів. Порядок укладання до­говору, його зміст і форма, відповідальність сторін визначаються нормами цивільного законодавства і детально висвітлюються в літературних джерелах з цивільного права[117].

3. Кооперативні організації як суб'єкти торговельних відносин виступають у ролі продавців або покупців товарів у сфері оптової торгівлі. Важливим її елементом є ярмарки щодо оптового продажу товарів народного споживання. Загальна мета ярмарку — створення належних умов для багатосторонніх контактів продавців й покуп­ців, сприяння розширенню торгівлі, встановленню ділових зв'язків між виробниками і споживачами товарів. ЗО серпня 1996 р. Кабінет Міністрів України затвердив Положення про порядок проведення міжобласних оптово-промислових ярмарків2. Воно визначає прин­ципи та порядок проведення оптово-промислових ярмарків з купі- влі-гіродажу продовольчих і непродовольчих товарів. Ярмарки, як зазначається в абз. З п. 2 Положення, покликані забезпечити на основі посилення конкуренції товаровиробників розширення асор­тименту товарів та поліпшення їх якості, створити умови для віль­ного виходу на споживчий ринок суб'єктів підприємницької діяль­ності, сприяти підприємництву, стимулювати виробництво нових товарів і створити передумови для повнішого освоєння споживчого ринку вітчизняними виробами. Це правило стосується і споживчих товариств, які хоч і не відносяться до підприємців, але беруть участь в торговельній діяльності на кооперативних принципах.

4. У нинішніх умовах формування нової інфраструктури агра­рного ринку, коли зменшуються обсяги заготівель сільськогоспода­рської продукції за договором контрактації, виникла біржа реаль­ного товару, насамперед, як форма оптової торгівлі. Вона виклика­ла появу нових видів договорів (контрактів) з участю кооператив­них організацій. Це — спотові, форвардні й ф'ючерсні контракти. Про біржові контракти згадується у підзаконних нормативно-пра­вових актах, однак без визначення поняття і розкриття їх змісту. Так, у постанові Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1995 р. N° 768 «Про заходи щодо розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні» вказується, що формування зернових ресурсів для державних потреб у межах затверджених обсягів державного контракту на відповідний бюджетний рік здійснюється Міністерст­вом сільського господарства і продовольства (нині МінАПК Украї­ни) шляхом їх закупівлі на спотових і форвардних умовах на Українській аграрній біржі та інших аграрних біржах.

За допомогою цих контрактів закладається фундамент нових економічних відно­син на селі, звужується сфера застосування бартерних угод, які не завжди вигідні для товаровиробників, з'являється новий ціновий орієнтир на підставі попиту й пропозиції на сільськогосподарську продукцію. Визначена на біржі ціна доводиться до відома в усі області і райони, а відтак стає орієнтиром для укладання договорів купівлі-продажу. На біржі предметом угоди є або вже готовий реальний товар, що передається покупцеві негайно за спотовим договором, або майбутній товар, що його товаровиробник зобов'я­зується передати покупцеві за форвардним контрактом у майбут­ньому. Звідси випливає, що ці контракти є різновидами договорів купівлі-продажу, але форвардний контракт з огляду на незбігання моменту його укладання і виконання має ознаки договору постав­ки.

Щодо ф'ючерсних угод, то вони мають істотну особливість: їх предметом є не реальний товар, а лише стандартний контракт на нього і при тому на майбутній період.

їх суть зводиться до отримання прибутку за рахунок розбіжно­сті у цінах на товар, які існують на момент укладання угоди та її здійснення.

Найбільший обсяг сільськогосподарської продукції реалізуєть­ся за спотовими контрактами. Надалі буде розширюватися сфера застосування інших біржових контрактів. Указом Президента Укра­їни від 18 січня 1995 р. «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» Міністерству сільського господарства і продовольства України та Державному комітету по харчовій промисловості дору­чено дати перелік підприємств та організацій, що зберігатимуть і поставлятимуть за призначенням сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки, одержані за ф'ючерсними та форвардни­ми контрактами. Отже, на них варто зосередити увагу.

Спотові договори (контракти) — це укладені на біржах угоди, за якими товаровиробники (в основному сільськогосподарські ко- оперативи) передають у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) готовий товар (сільськогосподарську про­дукцію) за плату без відстрочення терміну.

Форвардні договори (контракти) — це угоди купівлі-продажу товару (сільськогосподарської продукції) з відстроченим терміном його передачі покупцеві товаровиробником. На умовах «Форвард» товаровиробники продають майбутню (з урожаю поточного року) сільськогосподарську продукцію в обумовлені терміни і місця пере­дачі товару.

Ф'ючерсні угоди (контракти) є договорами купівлі-продажу стандартних контрактів на можливе придбання товару в майбутньо­му. Ці стандартні контракти, в яких специфікуються кількість та якість товару, є документами на зразок цінних паперів, їх реаліза­цією займається Розрахунково-клірінговий підрозділ товарної бір­жі, що виступає в ролі гаранта виконання зобов'язань сторін при купівлі або продажу контрактів. Розрахунково-клірінгова палата ф'ючерсної торгівлі виступає як продавець контракту перед покуп­цем та у ролі покупця перед продавцем.

Ф'ючерсні угоди (оскільки може мати місце реальна поставка товару) використовуються кооперативами для страхування (хеджи- рування) свого товару.

5. У сфері кооперативної торгівлі поруч з договором купівлі- продажу провідне місце займає договір поставки товарів. Почина­ючи з 1996 р. поставка (закупівля) товарів, виконання робіт, надан­ня послуг для задоволення державних потреб здійснюється на основі Закону України «Про поставки продукції для державних потреб»1.

Виконавцями державного замовлення серед інших суб'єктів господарської діяльності України виступають кооперативи, які ви­готовляють і поставляють продукцію для державних потреб відпо­відно до умов укладеного контракту.

В інтересах же здійснення нормальної повсякденної господа­рської діяльності договори поставки укладаються і виконуються кооперативними організаціями з контрагентами відповідно до По­ложення про поставки продукції виробничо-технічного призначен­ня і Положення про поставки товарів народного споживання. У договорах визначаються предмет поставки (найменування, кіль­кість, асортимент, якість товару), терміни поставки, ціна.

Крім цих істотних умов, у договорах також відображаються порядок відван­таження, відпуску, умови приймання продукції (товару), місце виконання договору (залізнична станція, склад покупця чи поста­чальника), умови повернення тари і багаторазових пакувальних засобів, форма і терміни розрахунку з контрагентами, відповідаль­ність сторін за порушення взятих зобов'язань, порядок змін і доповнень та дострокового розірвання договору. Кооперативні ор­ганізації на підставі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»1 від 22 листопада 1996 р. у договорах передбачають розмір пені за прострочку плате­жу. Звичайно, шо при укладанні і виконанні договору поставки кооперативи використовують норми Цивільного кодексу і норми кооперативного права.

У структурі прямих господарських зв'язків організацій спожи­вчої і сільськогосподарської кооперації з контрагентами розрізня­ють: прямі договірні відносини первинних кооперативних організа­цій з підприємствами-виготовлювачами; прямі договірні зв'язки оптових кооперативно-торгових ланок з підприємствами-виготов­лювачами; прямі договірні відносини первинних кооперативних організацій з оптовими ланками.

6. Серед договорів, які укладають кооперативні організації, велике значення для народного господарства країни має договір контрактації. Від договору поставки він відрізняється тим, що його предметом є, як правило, сільськогосподарська продукція в її нату­ральному вигляді, що вирощена особливим способом сільськогос­подарськими підприємствами. Характерно, що сторонами цього договору є переважно кооперативи двох типів: виробничі в сільсь­кому господарстві (колективні сільськогосподарські підприємства, селянські спілки) і споживчі (сількоопзаготпроми, заготівельні ко­нтори організацій споживчої кооперації). Заготівельник укладає з господарством окремий договір на кожний вид продукції, шо заку­повується. Укладання договорів, як правило, відбувається безпосе­редньо у господарствах, куди заготівельник направляє свого упов­новаженого представника. У договорах передбачається: а) кількість (за видами продукції), якість, строки, порядок й умови доставки та місця здавання сільськогосподарської продукції; б) обов'язки заго­тівельних організацій і підприємств своєчасно приймати продукцію й оплачувати її та надавати допомогу сільськогосподарським коопе­ративам в організації виробництва сільськогосподарської продукції; в) взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними обов'язків. Відповідальність за порушення умов договору полягає у сплаті неустойки і відшкодування збитків. Відносини з приводу зобов'язань, що виникають за цим договором, регулюють­ся нормами Цивільного кодексу, спеціальними положеннями й типовими договорами на закупівлю окремих видів сільськогоспода­рської продукції. Постановою других зборів Ради Укоопспілки ші­стнадцятого скликання щодо діяльності споживчої кооперації й подолання негативних явищ у роботі кооперативних організацій і підприємств (постанова від 28 червня 1994 р.) з метою поліпшення заготівельно-виробничої діяльності передбачено створити у кожно­му сільському споживчому товаристві сількоопзаготпроми, сконце­нтрувавши в них заготівельно-виробничі потужності: млин, олійни­цю, сушарку, крупорушку, худобозабійний пункт тощо.

7. У сфері кооперативної роздрібної торгівлі поширення має договір комісії. Суб'єктами цього договору є, з одного боку, комі­сійний магазин, шо входить у систему кооперативної торгівлі, а з іншого, як правило, громадянин, який здає на продаж магазину за винагороду належні йому товари. Якщо магазин не є юридичною особою, то стороною виступає кооперативна організація. Сторони в договорі мають назву «комітент» і «комісіонер». Досить часто комітентом виступають сільськогосподарські кооперативи, колек­тивні сільськогосподарські підприємства і селянські спілки, коли вони здають на комісію сільськогосподарську продукцію. Договір комісії на продаж сільськогосподарської продукції регулюють Ци­вільний кодекс та нормативні акти органів управління споживчої і сільськогосподарської кооперації, у відповідності з якими комісіо­нерами є заготівельні контори, споживчі товариства тощо.

8. Кооперативи як суб'єкти комерційної діяльності у ряді випадків, не маючи власних будівель, приміщень, укладають дого­вори найму (оренди майна). Будучи наймачами майна, вони зобо­в'язані користуватися ним у відповідності з договором, підтримува­ти його в належному стані, проводити за свій рахунок поточний ремонт і своєчасно вносити плату.

9. До одного з багатьох так званих договорів про надання послуг належить договір підряду. За цим договором кооперативна організація може виступати як замовником, так і виконавцем пев­них робіт. Різновидом договору підряду є договір побутового замо­влення. У юридичній науці договір підряду чітко відмежовується від трудового договору, відносини з приводу укладення якого є пред­метом трудового права. Підрядні відносини, що їх предметом є певний матеріальний результат виконаної роботи підрядчиком в інтересах замовника, врегульовані статтями 332—352 Цивільного кодексу (статті 353—357 Кодексу стосуються договору підряду на капітальне будівництво, якого в умовах ринку немає потреби окре­мо виділяти).

10. У групі договорів про надання послуг, що їх укладають кооперативні організації, поширення мають договори про охорону об'єктів органами позавідомчої охорони внутрішніх справ.

11. На окремий правовий аналіз заслуговують договори розд­рібної купівлі-продажу в громадському харчуванні. Особливістю діяльності кооперативних підприємств громадського харчування є продаж громадянам, а в деяких випадках організаціям харчових продуктів, виготовлених найчастіше із сировини самими підприєм­ствами громадського харчування. Цей договір охоплює ряд умов, що стосуються безпосередньо купівлі-продажу продуктів харчуван­ня, а також ще й надання додаткових послуг покупцям. Продаж продуктів у основному передбачає надання послуг, внаслідок яких покупці мають змогу споживати продукти харчування безпосеред­ньо в їдальні, кафе, буфеті. Для цього виникає потреба організову­вати гардероб для одягу, умивальник, салфетки, відповідний посуд і т.п. Разом з тим реалізація продукції може відбуватися без надання додаткових послуг, коли продаються напівфабрикати чи готова продукція для дому.

У магазинах і відділах кулінарії пропозицією укласти договір (офертою) є виставлення на внутрішніх вітринах натуральних зраз­ків товарів, що пропонуються покупцям. Прийняття (акцепт) офе­рти покупцем провадиться ним або шляхом замовлення страв офі­ціанту, або шляхом вказання на страви, шо зазначені в меню і виставлені на роздачі на підприємствах самообслуговування, або шляхом оплати через касу вартості продуктів, виставлених на вну­трішніх вітринах магазинів, відділень кулінарії. Укладання і вико­нання розглядуваного договору відбувається за правилами цивіль­ного законодавства з урахуванням норм кооперативного права, що містяться в спеціальних правилах роботи підприємств громадського харчування кооперативів.

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 3. Договори в сфері кооперативної торгівлі, побутового, комунального обслуговування і громадського харчування в кооперації:

  1. § 4. Договори у сфері заготівель сільськогосподарської продукції
  2. § 5. Договори у сфері матеріально-технічного, науково-технічного та інформаційного забезпечення кооперативів та їх об'єднань (спілок)
  3. Свобода торгівлі і протекціонізм
  4. § 2. Основні організаційно-правові форми юридичного обслуговування кооперативів
  5. § 1. Поняття, завдання та функції юридичного обслуговування
  6. § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
  7. Розділ 4. Участь преси і громадських організацій
  8. 6.2.3 Організація процесу торгівлі цінними паперами
  9. Юридичне обслуговування кооперативів
  10. § 2. Організаційно-правові форми кооперативної діяльності
  11. 4.3 Обмеження ризиків діяльності з торгівлі цінними паперами
  12. § 4. Розвиток кооперації після проголошення незалежності України
  13. § 4. Адміністративно-правова охорона кооперативної власності
  14. § 4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський порядок і правопорядок
  15. § 4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський порядок і правопорядок
  16. § 1. Поняття і зміст правової охорони кооперативної власності
  17. § 2. Цивільно-правова охорона кооперативної власності
  18. § 1. Основні принципи, форми і методи взаємовідносин держави і кооперації
  19. § 3. Кримінально-правова охорона кооперативної власності
  20. § 4. Внутрішньокооперативні акти в системі кооперації