<<
>>

Формування майна та права власності корпорації.

При концентрації капіталу спостерігаються діаметрально протилежні тенденції: для того щоб зібрати великий капітал, не завжди необхідно і можливо вкладати чималі грошові кошти одним чи декількома інвесторами.

Об’єднання коштів численних дрібних інвесторів також приводить до виникнення великого об’єднаного капіталу. При цьому постають декілька питань:

- про порядок формування статутного капіталу;

- про правовий режим вкладів, внесених засновниками та акціонерами в оплату акцій;

- про співвідношення понять «майно», «майнові права», «активи», «фонди»;

- про права АТ та акціонерів на капітал товариства;

- про управління цим капіталом і співвідношення цього з управлінням товариством.

Спробуємо відповісти на них.

Передусім слід позначити, що в правовій науці та законодавстві існують різні підходи до визначення таких понять, як поняття права власності взагалі, його суб’єктів, правомочностей власника, акцій, майна та майнових прав як об’єктів права власності. Це зобов’язує не лише з теоретичної точки зору з’ясувати сутність цих понять, а й розв’язати практичні проблеми, зокрема щодо: а) співвідношення понять «майно-влас- ність-фонди»; б) формування майна (права власності) юридичної особи і зокрема того, що може бути вкладом учасника до її статутного капіталу; в) виплат учаснику господарського товариства в разі його виходу.

Співвідношення понять «майно-власність-фонди».

Поширеним є уявлення про власність як майно, з яким вона ототожнюється. Останнє згідно з ч. 2 ст. 139 ГК належить до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. В ЦК зазначені поняття взагалі не використовуються, бо вони є економічними, властивими податковому та бухгалтерському законодавству. Виняток становлять лише кошти, які в ст. ст. 177 та 190 ЦК віднесено до речей.

Пов’язаними з майном є також такі поняття, що використовуються в законодавстві, —«статутний фонд», «статутний капітал», які за своєю сутністю є тотожними, однак свідчать про термінологічну неузгодженість законів.

Термін «статутний капітал» використовується в ЦК (ст. 115 та ін.) і у сучасному бухгалтерському обліку[483]. У податковому законодавстві поняття «статутний капітал» і «статутний фонд» фактично ототожнені[484]. У ГК використовується термін «статутний фонд» (ст. 87 та ін.).

Статутний капітал АТ визначається як такий, що розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Цей капітал має місце як при створенні АТ, так і при подальшому збільшенні ним свого капіталу через додаткові випуски акцій.

По суті, «фонд» є поняттям економічним, фіксується в балансі підприємства і має обліково-бухгалтерське значення. Панує уявлення про статутний капітал (фонд) АТ як номінальну вартісну умовну величину, яка до того ж є стартовою і відображає джерело формування коштів. Деякі з фахівців вважають, що статутний капітал (фонд) за сучасних умов потрібен лише для покриття витрат, пов’язаних із державною реєстрацією АТ, та для забезпечення його діяльності в початковий період існування. Зазначається також, що передбачена законодавством України мінімальна величина статутного капіталу (фонду) для АТ є необгрунтованою[485]. Статутний капітал (фонд) безпосередньо не пов’язаний ні з грошима, ні з майном, що передаються в оплату акцій, тому що гроші можуть вільно використовуватись АТ, а майно може відчужуватися, споживатися або списуватися як зношене, що не впливає на розмір статутного фонду. Тому статутний капітал ніколи не відображає дійсної вартості майна, яке знаходиться на балансі АТ, і сам по собі не є реально існуючим об’єктом.

Традиційно говорять про суттєве значення гарантійної функції статутного капіталу (фонду), що полягає в забезпеченні задоволення можливих вимог кредиторів. Отже, у межах статутного капіталу АТ немов би гарантує відповідальність за своїми зобов’язаннями[486]. Однак якщо стартова функція статутного фонду «...майже абсолютна, то його гарантійна функція відносна, бо не завжди одне й те ж саме джерело (статутний фонд) може виконати водночас роль початкового капіталу для забезпечення діяльності знов створеного підприємства і роль гаранта в задоволенні майнових претензій кредиторів даного підприємства в майбутньому»[487].

Чинне законодавство України містить норми, якими намагається забезпечити додержання гарантійної функції статутного капіталу (фонду): по-перше, встановленням його мінімального розміру (ст. 24 Закону «Про господарські товариства» — не менше 1 250 мінімальних заробітних плат); по-друге — встановленням строків його формування; по-третє — максимальним обмеженням права акціонерів на викуп акцій; по-четверте — неприпустимістю зменшення розміру статутного капіталу (фонду) АТ без згоди кредиторів; по-п’яте — забороною виплати дивідендів при збитковій роботі АТ (якщо чисті активи товариства менші, ніж розмір його статутного і резервного капіталів (фондів)). Із застосуванням такого підходу акціонерний капітал стає не надуманим фіктивним відбиттям первісно існуючого капіталу, а реальною вартістю активів АТ, що більше відповідає правовій природі відносин і дозволяє встановити й додержуватися дійового контролю за його розмірами.

Законодавство США відмовилося від поняття «статутний капітал», а звідси гарантії для третіх осіб забезпечуються «перевіркою на неспроможність» і «вимогами до балансу»[488]. Завдяки цьому не говориться і про таку функцію статутного капіталу, як встановлення ним так званої частки участі в товаристві кожного акціонера, оскільки цей капітал не розумітиметься як поділений на певну кількість акцій, що придбаються акціонерами, від чого залежать майнові і немайнові права останніх.

Слід розрізняти правовий режим статутного капіталу (фонду) та вкладів до нього. Перший є об’єктом права власності юридичної особи, а права на другі — об’єктами права власності учасників.

Значущим є також запитання: чи всі юридичні особи повинні мати статутний капітал (фонд) і чи обов’язково при їх створенні вносити будь- яке майно? На це запитання чинне законодавство відповідає неоднозначно. Так, для деяких юридичних осіб, наприклад АТ, ТОВ та ТДВ, обов’язковість статутного капіталу (фонду) прямо передбачено цивільним законодавством. Для повних та командитних товариств властивий термін «складене майно».

Публічне ж законодавство встановлює можливість створення статутного капіталу (фонду) в юридичних особах усіх організаційно-правових форм (п. 1. 8 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»), виходячи з того, що будь-яка юридична особа в момент створення завжди має певне майнове право — право на розміщення (оренду) в певному приміщенні, без чого неможлива державна реєстрація. Воно розглядається як початковий вклад учасника до статутного капіталу (фонду) при будь-якому підході до проблеми його формування в момент державної реєстрації юридичної особи. Однак одночасно податкове законодавство вимушує до створення статутного капіталу (фонду), оскільки у противному разі виникне проблема з корпоративними правами, їхнім переданням і наступним оподаткуванням, бо за змістом п. 1. 8 ст. 1 вказаного Закону корпоративні права існують тільки там, де є статутний капітал (фонд). У його відсутність відповідно є відсутніми й корпоративні права, а тому переданням учасником майна юридичній особі як вклад оподатковуватиметься на загальних підставах. Наявність статутного капіталу (фонду) впливає і на виплату дивідендів, поняття і оподаткування яких також пов’язані з корпоративними правами[489]. Враховуючи, що до поняття дивідендів відносять виплату будь-якою юридичною особою частки прибутку учасникам, в їхніх інтересах позначити статутний капітал (фонд).

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме Формування майна та права власності корпорації.:

  1. § 4. Підстави набуття права власності на майно та його припинення. Безпідставне набуття майна
  2. РОЗДІЛ IV ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ Глава 1. Формування та визначення компетенції органів корпорації: загальні проблеми
  3. Глава 2. Принципи корпоративного управління щодо правового статусу АТ, порядку його створення і формування та правового режиму майна
  4. § 1. Формування майна господарського товариства. Статутний капітал господарського товариства
  5. Співвідношення права власності акціонерів та АТ на капітал.
  6. § 1. Поняття права кооперативної власності
  7. Набуття права приватної власності
  8. §3. Обмеження права власності
  9. §1. Поняття та виникнення права власності
  10. §4. Види права власності
  11. §5. Способи набуття і припинення права власності
  12. § 4. Зміст права власності
  13. §6. Захист права власності
  14. §2. Зміст права власності