<<
>>

§ 1. Конституційні засади кооперативного права

В широкому соціальному розумінні витоками права є суспільні відносини. Вони формуються в процесі життєдіяльності суспільства і закріплюються в юридичних актах. Тому нормативно-правові акти є витоками права у вузько юридичному розумінні.

Правова природа юридичних актів як витоків права полягає в тому, щоб надати суспільним відносинам загальнообов'язковий та нормативний характер і таким чином гарантувати впорядкованість громадського життя в суспільстві і державі, а у випадку порушення вимог нормативно-правових актів — забезпечувати їх виконання примусовою силою держави.

Витоки кооперативного права є формою закріплення політики держави як фактора, що впливає на розвиток цієї галузі права та її інститутів шляхом законодавчого регулювання кооперативних від­носин. Вони охоплюють соціальні орієнтації, цілі діяльності, при­нципи та засоби регулювання громадських відносин в системі кооперації. Тому витокам кооперативного права притаманні усі загальні ознаки, які характерні для будь-якої галузі права.

Юриди­чні акти, які регулюють кооперативні відносини, є результатом діяльності державних органів законодавчої та виконавчої влади і органів управління кооперативною системою, без якої не може виникнути ні один нормативно-правовий акт.

Висловлене дозволяє стверджувати, що витоками кооператив­ного права є нормативно-правові акти, які прийняті компетентни­ми державними органами або органами управління кооперативної системи, в межах санкціонованих державою, з метою регулювання і охорони громадських кооперативних відносин і розраховані на багаторазове використання.

Головним джерелом кооперативного права, як і усіх інших галузей національного права, є Конституція України. Вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Якщо законодавчі акти, у тому числі акти кооперативного законодавства, не відповідають положенням Конституції, вони є недійсними.

Згідно зі ст. 8 Конституції ії норми є нормами прямої дії. З цього положення випливає висновок про те, що у випадках, коли застарілі норми кооперативного законодавства не скасовані, не змінені або іншим шляхом не приведені у відповідність з вимогами конституційних положень, то діють не норми поточного коопера­тивного законодавства, а конституційні норми.

Однією з основних свобод людини, передбачених ст. 36 Конс­титуції, є право громадян на об'єднання в громадські організації, в тому числі в кооперативні, з метою здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Нормативність права залежить від держави як носія владної сили, здатної нав'язувати свою волю іншим учасни­кам громадських відносин та надавати цій волі загальнообов'язко­вого характеру. Обумовлюється це, як реалізацією конституційних прав і свобод громадян на об'єднання в кооперативи, так і госпо­дарською діяльністю кооперації. Відомо, наприклад, що споживча кооперація здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, що сприяє економічному, соціальному і культурному розвитку села та розвитку народних промислів. Правовий вплив на кооперацію у відповідності з Конституцією полягає в прийнятті державою законодавчих актів, що регулюють її економічну і соціа­льну діяльність як найбільш важливі сфери громадського життя.

Суть правого виливу на кооперативні відносини і регулятив­ного потенціалу законодавства має ще більшу визначеність, якщо врахувати дозвільну природу правового регулювання, його орієнта­цію переважно на юридичні дозволи, що мають місце в законодав­стві про кооперацію. Ця специфіка правового регулювання коопе­ративних відносин випливає із самої правової природи кооперації.

Важливим положенням, закріпленим у ст. 36 Конституції, є принцип добровільності об'єднання в громадські організації, вклю­чаючи і в кооперативні.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання чи обмежений у правах вступати до їх складу. Принцип добровільності поширюється не тільки на вступ, а і на вихід із складу кооперативних організації. При цьому кооперативна природа власності на майно об'єднання надає право на частку цього майна при виході із складу кооперативної організації. Хоча Конституція України не містить спеціальної норми про коопера­тивну власність взагалі і власність споживчої кооперації зокрема, на кооперативні об'єднання поширюються усі загальні конститу­ційні положення про право власності. При цьому слід мати на увазі, що кооперативна власність є однією з форм права колективної власності. Так, споживча кооперація в цілому, її об'єднання та підприємства не можуть бути протиправно позбавлені права влас­ності. Згідно зі ст. 13 Конституції держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямова­ність економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Конфіскація майна, згідно з вимогами ст. 41 Конституції, може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених за законом.

Важливе значення для виробничої діяльності всіх видів коопе­рації мають положення ст. 42 Конституції про підприємницьку діяльність. Споживчі і обслуговуючі сільськогосподарські коопера­тиви як неприбуткові об'єднання громадян для задоволення своїх економічних інтересів і спільного ведення господарської діяльності не підпадають під ознаки підприємництва. В гой же час об'єднання сільськогосподарської виробничої кооперації здійснюють підприє­мницьку діяльність, оскільки селяни як сільськогосподарські това­ровиробники об'єднуються в кооперативи з метою отримання при­бутків. Держава, підкреслюється в Конституції, захищає права спо­живачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Конституція гарантує кооперативній системі право на самос­тійне управління своїми справами.

Вона незалежна у своїй діяль­ності від органів державного управління. Забороняється будь-яке втручання, шо може обмежувати права кооперації або перешкоджа­ти їх здійсненню.

Зазначені та інші положення Конституції як Основного Зако­ну країни і головного джерела кооперативного права деталізуються і конкретизуються в поточному кооперативному законодавстві. Крім цього, поточне чинне законодавство містить в собі механізм реалізації конституційних норм, регламентує взаємовідносини між державними органами та органами управління кооперацією.

Завдання кардинального демократичного перетворення коо­перації, перехід всіх видів кооперації в новий якісний склад перед­бачає таке перетворення відносин між державою і кооперацією, при якому повною мірою відкривається простір для самостійної, акти­вної, творчої ініціативи кооперативних організацій, приведення в дію механізмів самоврядування і кооперативного господарювання, гарантованих Конституцією.

Однак значення обов'язковості для кооперації конституційних норм держави не вичерпується закладеним в них регулятивним потенціалом. За допомогою них норм реалізується потреба коопе­ративної системи в утворенні та затвердженні конституційних засад свого функціонування і діяльності.

До конституційних витоків права належить народне волевия­влення, яке здійснюється через референдум (ст. 69 Конституції України). Всеукраїнський референдум згідно із ст. 72 Конституції України призначається Верховною Радою України або Президен­том України відповідно до їх повноважень, встановлених Консти­туцією. Він проголошується також за народною ініціативою на вимогу не мент як трьох мільйонів громадян України, підписи яких зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області Всеукраїнський, Автономної рес­публіки Крим та місцеві референдуми проводяться у відповідності із Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 року[76].

Закони та інші рішення, прийняті всеукраїнським референду­мом, мають вишу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України та інших органів державної влади.

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 1. Конституційні засади кооперативного права:

  1. § 1. Зародження кооперації та розвиток кооперативного руху і кооперативного права в Україні в середині XIX — на початку XX ст.
  2. Розділ II Історія кооперативного руху і кооперативного права в Україні
  3. § 5. Принципи кооперативного права
  4. § 1. Поняття і предмет кооперативного права і його співвідношення з іншими галузями права
  5. § 2. Співвідношення кооперативного права з іншими галузями права
  6. § 6. Система кооперативного права
  7. § 1. Поняття права кооперативного самоврядування
  8. § 4. Витоки кооперативного права зарубіжних країн
  9. § 3. Функції і завдання кооперативного права
  10. § 2. Закони як витоки кооперативного права