<<
>>

Корпоративна власність як результат динамічних процесів використання капіталу.

Як це не парадоксально, наведене свідчить про те, що формування корпоративної власності в Україні економічно не обумовлено процесами притоку капіталу. Інакше кажучи, у її джерел не стоїть об’єднання капіталів численних інвесторів.

Але це ще півбіди. Завершує сумну картину існування вітчизняних корпорацій те, що корпоративний капітал і на сьогодні залишається практично знерухом- леним[429]. Це і є однією з основних сутнісних суперечностей самої природи корпоративної власності, що повинна бути в постійному русі. Так, у післявоєнні часи Нью-Йоркська фондова біржа запевняла, що зробить кожного американським акціонером, який міг би здобувати прибуток від операцій з ними. Зрозуміло, що інтерес у придбанні акцій полягає в їхній прибутковості, для чого велике значення мають дивіденди. З цього приводу також цікаво згадати американський постулат, висловлений судом у справі про невиплату корпорацією Форда дивідендів акціонерам, що мотивувалося необхідністю розширення виробництва: «Комерційна корпорація організована і спрямована насамперед для доходу акціонерів».

Унаслідок цих основних для корпоративної власності орієнтирів замість декількох постійних акціонерів створювався світ, у якому відбувалися постійний рух капіталу в акції, продаж і купівля акцій та їхніх похідних. Це, у свою чергу, приносить прибуток і корпораціям, і акціонерам. При цьому виробничий капітал стабільний, він нарощується і приносить прибуток. Управління стабільне і не залежить від перекуповування пакетів акцій. Придбання пакетів акцій ставить за мету одержання прибутку, а не зміну керівників (менеджерів, директорів, особливо якщо вони добре працюють).

В Україні нині відбудовуються акціонерні імперії по типу тих, котрі мали місце століття назад на Заході, коли головним при визначенні мети вкладення капіталу було зосередження пакета акцій, що дозволяє беззастережно управляти корпорацією, і збереження закритості АТ

Навряд чи можна дорікати кому-небудь у цьому, бо очевидно, що нам слід пройти шлях закономірностей розвитку корпоративної власності і корпоративного управління.

Єдине, на що варто вказати як на негатив, — це штучне стримування цього процесу розвитку, що спостерігається в Україні і виявляється в бойкотуванні прийняття акціонерного законодавства й прагненні в будь-які способи зберегти закритість акціонерних товариств. Унаслідок цього мають місце:

- абсолютна відсутність механізмів, що стримують значних акціонерів і захищають дрібних (правил про угоди із зацікавленістю, значних угод, механізмів викупу акцій тощо);

- навпаки, використання бізнес-структурами, зацікавленими в перерозподілі власності, дрібних акціонерів як знаряддя для блокування діяльності АТ шляхом подання позовів із втягуванням у тривалі і безперспективні судові процеси;

- концентрація капіталу в руках юридичних осіб і причому тих, які не беруть участь в угодах на фондовому ринку, тобто відбувається придбання (у тому числі захоплення) і тримання пакета акцій, що впливає на стримування інвестиційних потоків;

- відділення виробничого капіталу від торговельного, одержання прибутку за рахунок обороту капіталу, виведеного за межі корпорації.

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме Корпоративна власність як результат динамічних процесів використання капіталу.:

  1. Натуральна (приватна) і синтетична (корпоративна) власність.
  2. Глава 2. Корпоративна власність
  3. 5. Кругооборот капіталу. Форми капіталу (промисловий, торговий, банківський). Основний та оборотнийкапітал.
  4. Реформування механізмів створення корпоративного права ЄС — використання більш гнучких і мобільних форм нормотворчості.
  5. Створення відповідної правової бази для використання нових інформаційних і комунікаційних технологій учасниками корпоративних відносин.
  6. Використання механізму розкриття інформації як засобу регулювання корпоративних відносин (замість встановлення численних обмежень і заборон здійснення певних дій).
  7. Статична й динамічна теорії права
  8. б) Статичний і динамічний принципи
  9. 11.2. Розвиток пізнавальних процесів
  10. Статичний і динамічний підходи до тлумачення правових норм
  11. 7.4. Розвиток пізнавальних психічних процесів
  12. 4.1. Вплив інтеграційних процесів на розвиток процесуального права
  13. ТЕМА: 4 ВЛАСНІСТЬ: СУТНІСТЬ, ФОРМИ.