<<
>>

Корпоративне право як право майнове.

До майна як об’єкта права власності згідно з ст. 190 ЦК входять окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. В ГК (ч. 1 ст. 139, ст.ст. 143, 145) цим поняттям охоплюється сукупність речей та інших цінностей.

Розбіжності у визначенні майна між ЦК та ГК полягають у тому, що в ГК: а) використано більш широкий за значенням порівняно з «майном» термін «цінності»; б) встановлено їх критерії, зокрема вказівкою на їх вартісний характер; в) поняття майна (цінностей) поєднане із їхнім обліком; г) відповідно до цього введене поняття майнового стану (ст. 145); ґ) передбачено різні правові режими цього майна (крім права власності та інших речових прав, врегульованих в ЦК, в ГК передбачаються ще й право господарського відання та оперативного управління — ст. ст. 134, 136-138).

Отже, за ЦК:

майно = речі + майнові права + майнові обов’язки.

За ГК:

майно = речі + інші цінності; майновий стан = майнові права + майнові обов’язки.

Тобто, вже зіставлення регулювання майнових прав цими двома кодексами доводить розбіжності в їх розумінні.

При розширенні сфери застосування майнових прав очевидними стають різні підходи законодавця щодо їх визначення. Останнє впливає на численні права осіб — як власників, так і суб’єктів тих чи інших майнових відносин (корпоративних та зобов’язальних, відносин з реалізації інших речових прав).

Майнові обов’язки в ЦК і ГК окремо не визначаються. Ними є антиподи майнових прав, тобто обов’язки сплатити кошти, передати річ тощо.

Майнові права за ЦК. а) входять до складу майна; б) за відсутності свого окремого визначення як такі виділяються право вимоги (ч. 2 ст. 191), майнове право, посвідчуване цінним папером (ч. 1 ст. 194), майнові права інтелектуальної власності (ст. 424) та ін., в) тобто, майновими є такі права, що мають економічний зміст, грошову оцінку, характеризуються відчужуваністю і до яких належать як речові (зокрема право власності), так і зобов’язальні права.

Майнові права за ГК: а) не позначені безпосередньо як такі, що входять до складу майна (ст. 139), хоча можна припустити, що вони розуміються як різновид цінностей; б) відмежовані й від цінностей, поняття яких в ч. 1 ст. 86 поєднане з речами, а не з майновими правами; в) більш-менш зрозуміло перелічені в ч. 1 ст. 86 як права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності).

Бухгалтерським аналогом майнових прав можна вважати нематеріальні активи — немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, ознаки та види яких наведено в п. п. 4 та 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» (ними є як права користування майном, так і права на об’єкти інтелектуальної власності.

Податкове законодавство визначає нематеріальні активи значно вужче та розпливчастіше, а саме: як об’єкти інтелектуальної власності, а також інші аналогічні права, визнані у встановленому відповідним законодавством порядку об’єктом права власності платника податку[322].

Публічне законодавство оперує й більш загальним поняттям активів — ресурсів, контрольованих юридичною особою у результаті минулих подій, використання котрих, як очікується, приведе до одержання економічних вигід у майбутньому[323].

Однак не тільки бухгалтерське і податкове законодавство використовує таку термінологію (хоча і по-різному розуміючи однакові терміни). Господарське законодавство, будучи напівприватним-напівпублічним, може «дозволити собі» використовувати для регулювання суто приватних майнових відносин публічну термінологію і правові конструкції. Більше того, що взагалі властиве для ГК, він вносить свою лепту в і без того суперечливі підходи до співвідношення понять: речі — майно — майнові права — не- майнові активи. Так, у ст. ст. 40, 74, 167, 169 ГК йдеться взагалі про активи, в ст. 139 — про нематеріальні активи, а в ст.

213 — про майнові активи.

В ч. 1 ст. 251 ГК як активи визначено майно; в ст. 139 під нематеріальними активами розуміються цінності без позначення при цьому на входження до їх складу майнових прав; у ст. 86 як майнові права позначає права на об’єкти інтелектуальної власності; а в ст. 213 майновими активами названі речові та зобов’язальні права[324], які розмежовуються їх текстуально з правами інтелектуальної власності.

Оскільки розібратися в такому натовпі термінів просто неможливо, залишається лише відсторонитися від ГК і зробити узагальнюючий висновок про те, що взагалі майнові права в публічному законодавстві розуміються як нематеріальні активи і як такі вони відрізняються й від речових прав, і від немайнових прав. Останні наділені такими спільними ознаками, як відсутність у них економічного змісту, невіддільність від їхніх носіїв (невідчужувані права), тощо (право на ділову репутацію, на визначене фірмове найменування).

Таким чином, майнові права учасників товариств як складова корпоративних прав являють собою активи суб’єктів, які входять до складу їх майна та якими вони можуть вільно розпоряджатися. Це характеризує майнові права як об’єкти цивільних прав, тобто як зовнішній прояв корпоративних прав. Внутрішній же їх аспект полягає в наданні їх носіям певних специфічних можливостей — право на дивіденди, виплату яких вони можуть вимагати, право викупу акцій в певних випадках та право на одержання частки коштів товариства, яке ліквідується.

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме Корпоративне право як право майнове.:

  1. Корпоративне право як право немайнове.
  2. § 3. Корпоративне право
  3. Корпоративне право в суб’єктивному розумінні.
  4. 13. Публичное и частное право. Материальное и процессуальное право. Национальное и международное право.
  5. Лекция 3. Материальное и процессуальное право. Публичное и частное право. Внутригосударственное (национальное) и международное право
  6. Дорожинская Е.А.. Корпоративное право.0000, 0000
  7. И.А. Еремичев. Е.А. Павлов.. Корпоративное право.2012, 2012
  8. § 3. Корпоративное (сословное) право
  9. Мельник О. О.. Корпоративне право: Навчальний посібник. 2009, 2009
  10. § 5. Право и корпоративные нормы
  11. § 5. Право и корпоративные нормы
  12. § 2. Корпоративное право как система правовых норм
  13. Суханов Е.А.. Сравнительное корпоративное право.2014., 2014
  14. § 3. Право и корпоративные нормы
  15. Вопрос 4. Что представляет собой корпоративное право как наука?
  16. Мельникова Т.В.. Корпоративное право и защита корпорации от недружественного поглощения.2015, 2015