<<
>>

§ 3. Кримінально-правова охорона кооперативної власності

1.

2. Зміст цього виду охорони кооперативної власності полягає у застосуванні судами кримінально-правових санкцій до громадян і посадових осіб за допущені ними злочинні дії у відповідній сфері суспільних відносин.

Конкретні склади злочинів і санкції за їх вчинення передбачені Кримінальним кодексом України, а порядок розслідування і розгляду кримінальних справ — Кримінально-про­цесуальним кодексом України. Обидва ці Кодекси були прийняті у 1962 р. З того часу до них внесено багато змін і доповнень. Зараз готується до прийняття нова редакція цих актів.

3. Кримінальній відповідальності підлягають тільки фізичні особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років. Осо­би, які вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності за вбивство та деякі інші тяжкі злочини, в тому числі за умисне знищення або пошкодження кооперативного майна, що спричинило тяжкі наслі­дки (ч. 2 і ч. З ст. 89 та ч. 2 ст. 145 Кримінального кодексу).

Метою застосування кримінальної відповідальності є покаран­ня винної особи за вчинений злочин, а також виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до прані, точ­ного виконання законів, як засудженими, так й іншими особами.

Покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності.

4. Особу, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що її виправлення і перевиховання можливе без застосу­вання кримінального покарання. У цьому разі відповідно до зако­нодавства України може бути прийнято рішення про притягнення відповідної особи до адміністративної відповідальності або переда­чу справи для застосування заходів громадського впливу. При цьо­му звільнення від кримінальної відповідальності з притягненням до адміністративної відповідальності допускається лише в справах про злочини, за якими законом встановлено покарання у вигляді поз­бавлення волі на строк не більше одного року або інше, більш м'яке покарання.

На підставі загальних положень, спрямованих на охорону кооперативної власності, застосовуються конкретні норми кримі­нального закону. Одна група цих норм спрямована безпосередньо на охорону кооперативної власності, а інші — опосередковано (господарські і посадові злочини, злочини проти громадської без­пеки і громадського порядку тощо). До першої групи, зокрема, належать норми глави II Кримінального кодексу України — «Зло­чини проти державної і колективної власності».

4. За кримінальним законом розкрадання визнається вчине­ним у великих розмірах і вважається таким, що завдало великої шкоди державному чи колективному майну, якщо його вчинила одна особа чи група осіб на суму, яка в сто і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законодавством Україн и.

Найбільш поширеними в кооперації є злочини, пов'язані з розкраданням кооперативного майна шляхом привласнення, розт­рати або зловживання посадовим становищем (ст. 84 Кримінально­го кодексу). Характерною ознакою цих злочинів є те, що коопера­тивне майно, яке викрадається, перебуває у правомірному володін­ні або віданні винного. Ця ознака властива для всіх трьох видів розкрадання кооперативного майна — привласнення, розтрати та зловживання посадовим становищем. Під привласненням розуміє­ться звернення винним на свою користь майна, яке перебувало у його правомірному володінні, внаслідок чого воно незаконно пере­міщається із володіння кооперативного підприємства (установи, організації) в особисте користування.

Розтрата кооперативного майна, яке було ввірене винному і перебувало в його віданні, характеризується протиправним витра­чанням цього майна (споживанням, продажею, даруванням тощо). Характерним при цьому є відсутність певного проміжку часу, про­тягом якого винний незаконно володіє відповідним майном.

Розкрадання шляхом зловживання посадовим становищем по­лягає у незаконному оберненні кооперативного майна на свою користь або користь третіх осіб з використанням посадового стано­вища відповідною особою.

До таких злочинів, зокрема, належать одержання посадовою особою кооперативних коштів за явно фаль­шивими документами, створення на підприємствах кооперації з відома відповідних посадових осіб лишків продукції з метою їх привласнення тошо.

5. Особливу небезпеку для економіки країни становить розк­радання державного і колективного (кооперативного) майна в осо­бливо великих розмірах. Під особливо великими розмірами розумі­ється розкрадання майна, вчинене однією особою чи групою осіб на суму, що в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законодавством України. При цьому не має значення, чи є особливо великий розмір викра­деного наслідком одного чи декількох розкрадань, чи вчинені вони були одним чи різними способами. Головними тут є загальна вартість викраденого і спрямованість умислу злочинця на розкра­дання майна в особливо великих розмірах. Ці злочини караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна (ст. 86і Кримінального кодексу).

6. В умовах приватизації майна важливе значення мають кри­мінально-правові норми, спрямовані на боротьбу зі злочинними діями у цій сфері. До них належать і норми ст. 862 Кримінального кодексу, якою, зокрема, передбачена відповідальність за вимагате­льство кооперативного майна. Під ним розуміється пред'явлена із корисливих спонукань вимога передати кооперативне майно чи права на нього під погрозою насильства над особою, у віданні або під охороною якої перебуває це майно, насильства над близькими їй особами, розголошення відомостей, шо ганьблять її або близьких їй осіб, пошкодження або знищення їх особистого або кооперати­вного майна, що перебуває в їх віданні чи під охороною. Максима­льна міра покарання за цей злочин — десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

7. Майнова шкода кооперативним організаціям може бути спричинена не тільки шляхом прямого розкрадання належного їм майна, а й деякими діями при відсутності ознак розкрадання.

Наприклад, заподіяння майнової шкоди шляхом обману або злов­живання довір'ям (ст. 87 Кримінального кодексу). Існує багато видів таких дій. Серед них: самовільне використання транспортних засобів та іншого майна; ухилення від обов'язкових платежів; звер­нення особою на свою користь або користь інших осіб платежів, які повинні були надійти від окремих громадян кооперативним органі­заціям, тощо.

8. Злочином також визнається як умисне, так і необережне знищення або пошкодження кооперативного майна (статті 89 і 90 Кримінального кодексу). Під знищенням тут розуміється доведення відповідного майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Наприклад, знищення лісового масиву шляхом підпа­лу означає, що цей масив повністю втратив своє економічне, кліматорегулююче або культурно-естетичне значення.

Пошкодження кооперативного майна означає погіршення йо­го якості, зменшення цінності речі або приведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан. Зокрема, під істотним пошкодженням того ж таки лісового масиву належить розуміти завдання йому шкоди, яка значно погіршує якість лісу, зменшує його цінність.

9. Стаття 91 глави 11 Кримінального кодексу — «Злочинно- недбале ставлення до охорони державного або колективного майна» — також стосується і кооперативної власності. За цією статтею, зокрема, злочинно-недбале ставлення особи, якій доручено збері­гання або охорону кооперативного майна, до своїх обов'язків, шо потягло розкрадання, пошкодження або загибель цього майна у великих розмірах, при відсутності ознак службового злочину, кара­ється позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк. Суб'єктом цього злочину здебільшого є приватні особи, зобов'язані за трудовим договором чи спеціальним дорученням зберігати або охороняти кооперативне майно (комір­ник, сторож, пастух тошо). Якщо ж особа, яка зберігала або охоро­няла кооперативне майно, сприяла іншим особам, наприклад, у розкраданні цього майна, то вона буде нести відповідальність не за ст.

91 Кримінального кодексу, а як співучасник крадіжки.

10. Значної шкоди кооперативній власності завдають господа­рські і посадові злочини, а також злочини проти громадської без­пеки і громадського порядку. Йдеться, зокрема про: випуск або реалізацію недоброякісної продукції (ст. 147); злочинно-недбале використання або зберігання сільськогосподарської техніки (ст. 1472); умисне ухилення від сплати податків (ст. 1482); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 1485); спекуляція (ст. 154); обман покупців (ст. 155); порушення правил торгівлі (ст. 1553); штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного спожи­вання та послуги населенню (ст. 1555); перевищення влади або службових повноважень (ст. 166); халатність (ст. 167); хабарництво (статті 168-171); посадовий підлог (ст. 172); порушення правил пожежної безпеки (ст. 220' Кримінального кодексу).

11. До цієї ж категорії справ належать і екологічні злочини: потрава посівів і пошкодження насаджень (ст. 159); незаконна порубка лісу (ст. 160); незаконне полювання (ст. 161); незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 162); забруднення водойм і атмосферного повітря (ст. 228 Кримінального кодексу) тощо. Ці злочини завдають шкоди приро­дним ресурсам, які є основою матеріального виробництва в коопе­рації.

12. У системі кримінального процесу є й місце для юридичних осіб кооперації щодо захисту їх майнових інтересів. Вони, зокрема, можуть і повинні повідомляти слідчі і прокурорські органи про факти зловживань та інші злочини, пов'язані з їх виробничою діяльністю. Ці ж суб'єкти мають сприяти судовим і слідчим органам у добуванні доказів та встановленні об'єктивної істини у справі. Кооперативні організації, які зазнали матеріальної школи від зло­чину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків, визнаються цивільним позивачем у справі.

13. Кооперативні організації, які за законом несуть матеріаль­ну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвину­ваченого — їх працівника, можуть бути притягнуті до кримінально­го процесу і як цивільний відповідач. З цього приводу особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя, виносить постанову, а суд — ухвалу.

14. Підсумковим документом у кримінальній справі є вирок суду. Поряд з вироком суд за наявності підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу, зокрема трудових колекти­вів та громадських організацій підприємств і установ кооперації, на встановлені у справі факти порушення закону, причини і умови, шо сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття належних заходів. Законом передбачено, що відповідні підприємства та установи не пізніше як у місячний строк повинні вжити заходів і про результати повідомити суд, що постановив окрему ухвалу (постанову) (ст. 320 Цивільного процесуального кодексу).

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 3. Кримінально-правова охорона кооперативної власності:

  1. § 4. Адміністративно-правова охорона кооперативної власності
  2. § 2. Цивільно-правова охорона кооперативної власності
  3. Правова охорона кооперативної власності
  4. § 1. Поняття і зміст правової охорони кооперативної власності
  5. § 1. Поняття права кооперативної власності
  6. §3. Співвідношення криміналістичної характеристики злочинів з кримінально-правовою, кримінологічною та судово-психологічною
  7. Правове регулювання кооперативної діяльності
  8. § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
  9. § 2. Правовий аспект корпоративної власності
  10. Тема 26. Розслідування кримінальних пожеж
  11. Кримінальна реєстрація
  12. Кримінальна реєстрація
  13. 6.1. Особистість засудженого як об'єкт кримінально-виконавчого впливу
  14. §3. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі