<<
>>

§ 4. Методи регулювання в кооперативному праві

1.

2. Головним критерієм розмежування галузей права України виступає предмет правового регулювання, тобто певний вид суспі­льних відносин. Однак наявності лише одного предмета як крите­рію, хоча і головного, ще недостатньо для визнання галузі, бо певною якісною відокремленістю характеризується і правовий інс­титут.

Не заперечуючи значення предмета правового регулювання як головного критерію диференціації галузей права, немало авторів підкреслює істотне значення для цієї диференціації також і методу правового регулювання, зображаючи його як другорядну, але також необхідну ознаку при класифікації галузей права[9]. Наявність свого власного методу є показником самостійності галузі права, а тому галузі права розрізняються між собою не лише за предметом, але й за методом правового регулювання. Отже, кожна галузь права має свій специфічний метод, що являє собою сукупність способів, засобів, за допомогою яких регулюються відповідні суспільні відно­сини.

3. Кооперативне право має не тільки самостійний предмет (специфічну сферу суспільних відносин), специфічні джерела (ви­токи) правого регулювання (закони України «Про споживчу коопе­рацію» «Про сільськогосподарську кооперацію»), свої специфічні принципи правового регулювання, але й також самобутній метод правового регулювання — метод кооперативної демократії[10].

Окремі автори вважають, що доречно вживати термін «кооперативний або статутний метод правового регулювання», підкреслюючи цим своє­рідність поєднання (кооперування) державної правової регламента­ції основних питань з широкою правотворчістю самих кооперативів через свої статути і вирішення конкретних соціальних та правових питань їх життя[11]. Такі форми і зміст способу (методу) регулювання обгрунтовано розглядають як єдине ціле.
Об'єктивно форма право­вого регулювання, будучи єдиним цілим, стає його методом[12]. Метод кооперативної демократії в юридичній літературі розглядається ще як метод координації. Його ядром є самоврядування, засноване на кооперативній демократії. Виборність керівників і колегіальність у вирішенні основних мигань господарювання значною мірою визна­чає риси діяльності кооперативів взагалі. Виключна добровільність членства є істотним компонентом методу кооперативного права[13].

4. Кооперативні правовідносини у принципі є господарськими, а тому для їх регулювання застосовується також метод автономних рішень суб'єктів таких відносин, що є характерним для господарсько­го права. Його суть полягає в тому, що кооператори уповноважені з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України (п. З ст. 17 Закону України «Про споживчу кооперацію»; ст. 14 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Суб'єкти кооперативних відносин, як суб'єкти господарських відносин взагалі, самостійно: а) планують свою господарську діяль­ність; б) в межах законодавства вільно виражають основні напрями діяльності, обирають предмети господарських договорів і визнача­ють зобов'язання сторін.

5. У кооперативних відносинах проявляються також такі зага­льні методи: а) імперативні вказівки і б) рекомендації. Метод імперативної вказівки або владних приписів полягає в тому, що компетентні державні органи у законах та інших нормагивно-пра- вових актах формулюють обов'язкові для дотримання кооператива­ми правила з питань безпеки виробництва та праці, пожежної безпеки санітарно-екологічних вимог. З приводу їх дотримання здійснюється державний контроль (п. 8 ст. 17 Закону «Про спожи­вчу кооперацію», п. 2 ст. 32 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»), В кооперативних організаціях державні органи здій­снюють контроль також за витрачанням виділених їм бюджетних коштів. У кооперативному праві метод рекомендацій проявляється в тому, що держава рекомендує кооперативам запроваджувати від­повідні форми організації виробництва і праці, застосовувати прий­нятні для них форми оплати праці.

Органи управління кооперативів можуть обговорити такі рекомендації й упроваджувати їх в життя, а якщо вони є неприйнятними, то їх з належним обгрунтуванням відхиляють.

6. Автори, які досліджували проблеми методів правового регу­лювання, у залежності від питомої ваги групи засобів, що станов­лять зміст даного методу, розрізняють: а)метод заборон; б) метод субординації або владного наказу; в) диспозитивний метод; г) до­говірно-заохочувальний метод; д) метод рекомендацій[14]. Специфіч­ним для кооперативів, інших об'єднань громадян є метод делегу­вання функцій і повноважень. Так, у відповідності із ст. 8 Закону «Про споживчу кооперацію», права спілок споживчих товариств делегуються споживчими товариствами, які можуть делегувати спі­лкам частину своїх прав і повноважень. Конкретний обсяг функцій і повноважень, в тому числі управління, як визначається статутами районних, Кримспоживспілки, обласних спілок і статутом Центра­льної спілки споживчих товариств («Укоопспілки»). Здебільшого органи управління кооперативних об'єднань в своїй діяльності використовують метод рекомендацій, а з окремих питань, наприк­лад, спрямованих на зміцнення кооперативної дисципліни в межах, передбачених статутом спілки, застосовують метод імперативних принципів. Усі ці методи певною мірою застосовуються в коопера­тивному праві. Встановлення методів правового регулювання сус­пільних відносин та їх чинність забезпечують наукову обгрунтова­ність кооперативного права як галузі права. Подальший розвиток кооперативних правових відносин й правотворча діяльність органів держави і кооперативів, їх аналіз та узагальнення дадуть змогу виявити, наскільки ефективним виявиться кожен з них і якою мірою він сприятиме досягненню завдань, що їх покликане забез­печити кооперативне право.

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 4. Методи регулювання в кооперативному праві:

  1. § 2. Законодавче регулювання кооперативних відносин
  2. § 5. Правове регулювання договірних відносин державних і кооперативних органів
  3. § 2. Правове регулювання договірних відносин кооперативних організацій
  4. Методи, способи і типи правового регулювання
  5. § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
  6. § 1. Зародження кооперації та розвиток кооперативного руху і кооперативного права в Україні в середині XIX — на початку XX ст.
  7. § 2. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії поділу системи права на галузі та інститути
  8. § 2. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії поділу системи права на галузі та інститути
  9. Розділ II Історія кооперативного руху і кооперативного права в Україні
  10. §2. Прогалини в позитивному праві
  11. § 6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
  12. § 6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення