<<
>>

Недійсність значних правочинів, учинених при недодержанні встановленого порядку.

Вчинення АТ значних правочинів може негативно позначитися на майновому стані товариства і, як наслідок, ринковій вартості його акцій. Це не може бути байдужим для акціонерів, і вони можуть впливати на ухвалення товариством подібних рішень.

У чинному законодавстві України, крім вказівки про затвердження правочинів, учинених на суму, що перевищує зазначену в статуті АТ, не встановлено ні жодних механізмів захисту прав акціонерів в таких ситуаціях, ні негативних наслідків недодержання товариством цієї норми. Фактично вимоги п. «і» ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» (і відповідної статті статуту АТ) практично не порушують існування права виконавчих органів на подібні дії, бо, по-перше, в даній нормі цього Закону зазначається на затвердження ЗЗ акціонерів вже укладених договорів; по-друге, неясними залишаються наслідки незатвердження ЗЗ таких договорів. У такому разі постає питання про можливість розцінювати дії керівника товариства як перевищення повноважень. При цьому неможливо застосувати ст.
241 ЦК, якою передбачаються лише представницькі зв’язки (або відсутність таких), а отже, яка не має безпосередньо-

го відношення до органів юридичних осіб[712]. Правомірно поставити питання про опрацювання для юридичних осіб, у тому числі АТ, аналогічної норми. В цьому разі в Україні складеться ситуація, протилежна тій, що має місце в РФ, де чинність ст. 172 ЦК про вихід органу юридичної особи за межі своїх повноважень поширюється і на представників[713]. Однак навряд чи це доцільно робити у зв’язку з тим, що правомірність договорів, укладених головою правління, протягом всього строку між скликаннями ЗЗ акціонерів ставиться під сумнів. Крім того, неприйнятними є наслідки, які випливають із ст. 241 ЦК і полягають в тому, що за відсутності такого ухвалення правочин, вчинений керівником від імені АТ, мав би вважатися укладеним із ним як з фізичною особою.

Це поставило б кредиторів у вкрай невигідне становище, бо, маючи справу з АТ, яке володіє певними активами і може нести відповідальність своїм майном, кредитори виходили з якихось гарантій. Такі гарантії будуть відсутні, якщо стороною в договорі замість АТ виступає фізична особа.

Неможливо розцінювати правочини, вчинені керівником АТ, що перевищують суму, означену в статуті, і як незаконні, а відтак, недійсні в зв’язку з тим, що Законом «Про господарські товариства» йому це право надане і його дії, спрямовані на вчинення правочину, були правомірними, хоча судова практика з цих питань є досить різноманітною. Іноді суди визнавали такі правочини недійсними, але вже у п. 9. 3 роз’яснення Вищого господарського суду (на той час — Вищого арбітражного суду) від 12 березня 1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» зазначалося, що відповідно до ст. 41 Закону «Про господарські товариства» до компетенції ЗЗ АТ віднесено затвердження (а не укладення) договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в його статуті. Тому якщо господарським судом буде з’ясовано, що статутом АТ право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання його недійсним.

Подібне тлумачення міститься і в п. 4 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 24 січня 1997 р. № 01-8/23 [714], в якому говориться, що договір, підписаний компетентним органом АТ, але не затверджений ЗЗ акціонерів відповідно до ст. 41 Закону «Про господарські товариства», не може бути визнаний недійсним, оскільки ЗЗ не укладають, а затверджують договори, укладені на суму, що перевищує означену в статуті товариства. Тобто, в будь-якому разі відповідальність за такими договорами нестиме АТ, хоч би ці договори були збитковими для нього, їх невиконання тягне за собою відповідальність.

А вже після цього в порядку регресу притягуватимуться до відповідальності певні посадові особи АТ за правилами ч. 4 ст. 92 ЦК.

Інша річ, коли керівник АТ вийшов за межі своїх повноважень. У законодавстві України це питання однозначно не вирішене, а згаданим Інформаційним листом Вищого арбітражного суду України встановлюється, що в таких випадках договір має визнаватися недійсним.

З цього питання склалися різні точки зору. Прибічники першої з них[715] вважають, що наділення повноваженнями свого органу є прерогативою самого АТ. Для третіх осіб байдуже, якому органу надані повноваження на підписання правочинів, а має значення лише те, що особа є органом товариства, яка висловлює волю останнього. Вихід же за межі повноважень керівника АТ на дійсності правочинів позначатися не може. Ця позиція заснована на розмежуванні поняття представництва і дій органу юридичної особи.

Представники другої точки зору[716] також виходять із того, що йдеться про внутрішні взаємовідносини юридичної особи та її органу, але їх позиція менш категорична, тому що хоча вони і заявляють про те, що протиправні дії органу не можуть бути підставою для визнання недійсними правочинів, учинених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами, але разом з тим обумовлюють винятки. Так, якщо правомочності керівника обмежені законом або установчими документами юридичної особи, то недодержання обмежень тягне за собою недійсність правочинів з третіми особами, бо останні повинні були знати про вимоги закону. При встановленні обмежень статутом АТ можливо заперечення подібних правочинів при доведенні знання контрагентів про обмеження. Тобто, незважаючи на те що статут товариства доступний для ознайомлення, незнання контрагентами його положень не може позначитися на наслідках вчинення правочинів. У противному разі ускладнена процедура їх вчинення не сприяла б товарному обігу.

Нарешті, представники третьої точки зору1 виходять із змісту відповідних норм права, а саме: визначення повноважень, встановлене в установчих документах, має пріоритет перед таким їх обсягом, який випливає з повноваження, що виявляється ззовні і було адресоване третім особам. Повноваження у керівника існує остільки, оскільки воно здійснюється в чужому інтересі, що диктує необхідність не обмежуватися формальним підходом, який визначається тільки кількісним зіставленням повноважень, оскільки в такому разі неможливо довести суперечність дій керівника інтересам АТ Треба виходити із змістовного підходу, з порушення такого інтересу з боку органу і враховувати несумлінність контрагента за договором.

Суперечність чужому інтересу тягне за собою відсутність підстави угоди. При цьому повноваження керівника втрачається не взагалі, а стосовно правочину, вчиненого всупереч тій меті, для якої воно надане.

Такий підхід відомий при розгляді зловживання в представництві. «Якщо голова не перевищив свого права на представництво (особливо повноваження), але зловживає цим правом, тобто свідомо використав це право всупереч його меті або вказівкам довірителя, причому контрагент знав про зловживання або повинен був про нього знати, то правочин не вважається укладеним на підставі повноваження. Отже, в цьому разі має місце представництво без уповноваження, яке потрібно обговорювати за правилами § 177 (Німецького цивільного уложення)»2.

Законодавством РФ передбачається можливість вчинення АТ значного правочину лише при одностайному рішенні наглядової ради — при вартості майна, що придбавається чи відчужується АТ, від 25 до 50 % балансової вартості активів товариства на дату прийняття такого рішення, або за рішенням ЗЗ акціонерів — при більш високій вартості такого майна, або при недосягненні наглядовою радою одностайності щодо вчинення такого правочину. Подібну норму доцільно передбачити у законодавстві України із вичерпним визначенням поняття значного правочину, а також наслідків недодержання зазначених вимог у вигляді визнання правочину недійсним. Видається суперечливою позиція Вищого арбітражного суду РФ, якою уточнюється, що правочин, вчинений із недодержанням згаданих вимог, але у подальшому схвалений, може бути за рішенням суду визнаний таким, що має юридичну силу. Зазначається, що суди таким чином створили абсолютно особливий тип нікчемних правочинів, пороки яких можуть бути виправлені шляхом їх схвалення3.

Недійсність правочинів за наявності дій правління не в інтересах АТ або якщо є зацікавленість у цих правочинах з боку посадових осіб АТ. Взагалі-то випадки незаконних операцій у власних інтересах, коли ресурси АТ використовуються із вигодою для власників значних пакетів акцій або членів правління АТ, є поширеними.

З метою запобігання таким порушенням у законодавстві України слід було б встановити правило, згідно з яким рішення про вчинення правочинів, у яких є зацікавленість певних осіб, коло котрих визначається законом, має прийматися наглядовою радою АТ. При цьому якщо зацікавленим у вчиненні правочину є член наглядової ради, він не повинен брати участь у голосуванні з цього питання. В окремих випадках таке рішення доцільно приймати ЗЗ, а саме: якщо сума правочину перевищує зазначену в законі та якщо правочин, який вчиняється, є розміщенням акцій АТ.

Наслідком вчинення правочинів із порушенням таких вимог слід передбачити можливість їх визнання по суду недійсними.

Стягнення з АТ сум дивідендів. Порушення немайнових прав акціонера (на участь у ЗЗ, на невключення до реєстру) часто тягне за собою і порушення його майнових прав, зокрема на виплату дивідендів. Так, якщо особа не була включена до реєстру акціонерів на день складання списку осіб, які мають право на участь у ЗЗ, вона не одержить дивідендів.

Спори по дивідендах виникають також у разі відсутності рішення ЗЗ із цього питання через несвоєчасне їх скликання або невключення цього питання до порядку денного. У таких випадках акціонер, який вважає, що його право порушено цією обставиною, має право звернутися до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) органів, які суперечать його інтересам, і вимагати по суду проведення у встановлені строки ЗЗ для вирішення цього питання[717]. На нашу думку, при цьому повинна враховуватися норма ст. 45 Закону «Про господарські товариства» про застосування механізму скликання позачергових зборів акціонерів із додержанням умов їх скликання, бо ніхто не позбавляв акціонерів можливості поставити питання про дивіденди на таких зборах.

При заявленні вимог про виплату дивідендів суд виходить з того, що акціонер може ставити питання про їх стягнення і вважати своє право на дивіденди порушеним тільки за наявності рішення ЗЗ про виплату дивідендів. Так, рішенням Київського районного суду м.

Харкова гр-ну С. було відмовлено в задоволенні позову до АТ «Укрсібінкор» про стягнення коштів у вигляді дивідендів за шість років і відшкодуванні моральної шкоди за відсутності такої. Позивачеві було також відмовлено у вимозі викупити в нього одну акцію, бо за Законом «Про господарські товариства» АТ не зобов’язано викупати випущені ним акції. У рішенні суду правомірно зазначається, що акціонер (яким є С.) має право реалізувати свою акцію не шляхом вимог до АТ, які є безпідставними, а на фондовій біржі чи іншим чином. Оскільки моральна шкода відшкодовується в разі, якщо відповідач порушив права та законні інтереси позивача, відмова акціонерові з боку АТ у викупі його акції та виплаті йому дивідендів є обґрунтованою і не порушує прав акціонера, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню[718].

Подібні вимоги про виплату дивідендів не можуть також пред’являтися з посиланням на нераціональність використання коштів АТ, які слід би направити на сплату дивідендів, а не на потреби, що випливають з укладення договорів із партнерами, використання товарно-матеріальних цінностей та продукції. Така постановка питання є вже втручанням у господарську діяльність АТ, що неприпустимо з боку ні акціонера, ні ДКЦПФР[719].

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме Недійсність значних правочинів, учинених при недодержанні встановленого порядку.:

  1. Статья 115. Распределение судебных расходов при отказе от иска, мировом соглашении или соглашении об урегулировании спора (конфликта) в порядке медиации, соглашении об урегулировании спора в порядке партисипативной процедуры, оставлении заявления без рассмотрения
  2. Стаття 70. Значний правочин
  3. Статья 7.31.1. Нарушение порядка и (или) сроков возврата денежных средств, внесенных в качестве обеспечения заявок на участие в определении поставщика (подрядчика, исполнителя), порядка и (или) сроков блокирования операций по счету участника закупки, порядка ведения реестра участников электронного аукциона, получивших аккредитацию на электронной площадке, правил документооборота при проведении электронного аукциона, разглашение оператором электронной площадки, должностным лицом оператора электро
  4. Правочин, форми та види правочинів
  5. 1.1 Правочин, форми та види правочинів
  6. Стаття 64. Придбання значного пакета акцій товариства
  7. Статья 16.14. Нарушение порядка помещения товаров на хранение, порядка их хранения либо порядка совершения с ними операций Комментарий к статье 16.14
  8. Порядок посвідчення правочинів щодо відчуження частки в Статутному фонді., 0000
  9. Розділ XI. ПРИДБАННЯ ЗНАЧНОГО ТА КОНТРОЛЬНОГО ПАКЕТА АКЦІЙ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
  10. Порядок посвідчення правочинів щодо відчуження частки в Статутному фонді
  11. §3. Встановлення, припинення і захист сервітутів
  12. §4. Встановлення групової належності
  13. § 5. Встановлення психологічного контакту
  14. § 3. Универсальное наследственное правопреемство при переходе наследственного имущества в органам государства и общественным организациям по завещанию и в порядке выморочности
  15. § 4. Встановлення слабковидимих і невидимих текстів
  16. § 3. Встановлення змін у документі
  17. Встановлення законодавством вимог до обов’язкового розкриття інформації:
  18. §2. Организация и тактика охраны общественного порядка и обеспечения общественной безопасности органами внутренних дел при реализации гражданами права на свободу совести и свободу вероисповедания
  19. § 7. Встановлення підробки відбитків печаток та штампів