<<
>>

§ 3. Об'єкти права власності кооперативів та їх об'єднань

1.

2. Об'єктом правовідносин є те, на що спрямоване або на що впливає право. Оскільки права та обов'язки можуть впливати тільки на поведінку людей, то в теорії права поведінку зобов'язаної особи, якої вправі домагатися уповноважена особа, називають об'єктом правовідносин, або ж об'єктом права.

Матеріальний зміст правовідносин становлять ті суспільні ві­дносини, які лежать в його основі. У таких суспільних відносин може бути свій власний об'єкт. Найбільшого поширення набула теорія множинності об'єктів права власності, у відповідності з якою ними можуть бути різні явища: дії (поведінка) людей, речі, резуль­тати духовної і творчої праці, особисті майнові блага, майно, мате­ріальні цінності, об'єкти природи, що є одним із необхідних ком­понентів суспільного виробництва, в процесі якого складаються виробничі відносини1.

3. Об'єктами права власності, інших майнових прав можуть бути земля, живі істоти (тварини, птиці), матеріальні предмети, речі, рідкі та газоподібні тіла, які вміщені в посудину.

За своїм цільовим призначенням і правовим режимом об'єкти власності поділяються на речі, послуги та інші дії, а також на інтелектуальну власність, результати творчої діяльності.

4. Всі речі як об'єкти власності наділені тими чи іншими фізичними та економічними властивостями, але правове значення мають лише ті з них, які враховуються нормами права. Правовий режим включає в себе порядок придбання, володіння, користуван­ня, розпорядження, управління об'єктами, а також їх правовий захист.

' Семчик В И. Имущественные правоотношения в сельском хозяйстве. — К., 1984. — С. 59—61.

З цих позицій майно поділяється на засоби виробництва і предмети споживання: рухоме і нерухоме, те шо може бути вилуче­ним, не вилученим та обмежено вилученим з обігу; визначене родовими ознаками та індивідуально, таким, що споживається і не споживається; подільними і неподільними; окремими і в сукупності з іншими речами тощо.

Законом України «Про власність» об'єкти права власності розподіляються за суб'єктами, зокрема: об'єкти права власності колективу орендарів (ст. 22); колективного підприємства (ст. 23); кооперативу (колективного сільськогосподарського підприємства) (ст. 24); акціонерного товариства (ст. 25); господарського товарис­тва (ст. 26); господарського об'єднання (сг. 27), професійних спі­лок, політичних партій та інших громадських об'єднань (ст. 28); релігійної організації (ст. 29).

4. Об'єктами права власності кооперативу у відповідності із ст. 24 Закону України «Про власність» є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Закони України «Про сільськогосподарську кооперацію» і «Про споживчу кооперацію» дають перелік об'єктів, що можуть бути у власності кооперативів, споживчих товариств та їх об'єднань і спілок. Так, в Законі України « Про сільськогосподарську коопе­рацію» перелічені ті ж об'єкти права власності кооперативу, що і в Законі «Про власність».

У відповідності іТП.' 2 ст. 9 Закону «Про споживчу кооперацію» власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, ма­шини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльно­сті.

В умовах централізованої структури споживчої кооперації в колишньому СРСР значна кількість її майна була у власності спілок і перш за все — у власності облспоживспілок та Укоопспілки.

З березня 1994 р. XVI з'їзд споживчої кооперації України затвердив Концепцію розмежування власності споживчої коопера­ції України, яка передбачала передачу із облспоживспілок, Кримс- поживспілки та Укоопспілки частину їх власності у власність спо­живчих товариств та закріплення подільної частини (десь близько 49%) переданого майна за пайовиками, яку вони мають право •забрати у свою власність або отримувати на неї дивіденди, якщо майно залишиться в кооперативі.

У результаті такого перерозподілу близько 2/3 частини майно­вих об'єктів споживчої кооперації стали власністю споживчих това­риств, в якій у вартісному вираженні визначалась частка членів споживчих товариств.

5. Згідно із ст. 41 Закону України «Про власність» кооперати­ви, споживчі товариства, їх об'єднання га спілки як юридичні особи можуть мати у власності також твори науки, літератури та мистец­тва, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуа­льної діяльності. Серед інших об'єктів їм можуть належати на праві власності корисні моделі, знаки для товарів та послуг, фірмове найменування, програми для ЕОМ, науково-технічна інформація.

Ці та інші об'єкти майна можуть належати і створеним спожи­вчими товариствами і спілками підприємствам, організаціям та установам — юридичним особам.

Об'єкти права власності споживчої кооперації відповідно до п. 5 ст. 9 Закону «Про споживчу кооперацію» можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. їх частка у власності визначається взаємними угодами. Це може бути договір між співвласниками про визначення часток у спільному майні. Всі співвласники спільно володіють належним їм об'єктом.

Ллє відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України і п. 2 ст. З Закону України «Про власність» майно може належати на праві спільної власності двом або кільком кооперативним організа­ціям. При цьому розрізняється власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Ст. 113 Цивільного кодексу встановлює, що володіння, кори­стування і розпорядження майном при спільній частковій власнос­ті, а не тільки при володінні, проводиться за згодою всіх учасників, а гіри відсутності згоди — спір вирішується судом.

6. Якщо в умовах планово-регульованої економіки в колиш­ньому СРСР правове значення мав поділ майна на засоби виробни­цтва і предмети споживання, основні та обігові кошти, то в умовах ринку перевага надається поділу на рухоме і нерухоме майно.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість') належать земельні ділянки, ділянки надр, відособлені водні об'єкти і все, що міцно пов'язано із землею, в тому числі ліси, багаторічні насаджен­ня, будови і споруди. Речі, які не належать до нерухомості, вклю­чаючи гроші і цінні папери, вважаються рухомим майном.

Володіння і користування будовами та спорудами, іншою не­рухомістю неодмінно пов'язане з використанням землі. При пере­

ході права власності на нерухомість вирішується і питання про право на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно.

Закон забезпечує інтереси власника і врегульовує земельні відносини так, щоб власник мав право розпоряджатися нерухоміс­тю і використовувати її для цілей, для яких вона створювалась.

Згідно із ст. ЗО Земельного кодексу України (в редакції від 13 березня 1992 р.)[97] при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить право на земельну ділянку (у власність або користування) без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. Земельні ділянки можуть надаватися споживчим товариствам і спілкам, створеним ними підприємствам та організаціям у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується місцевими радами або ж місцевими державними адміністраціями.

У разі припинення права користування земельною ділянкою власником спорудженого на ній нерухомого майна права на неру­хомість, яку власник залишив на земельній ділянці, визначаються у відповідності із договором між власником ділянки і власником нерухомого майна.

Згідно із законодавством об'єкти майнових прав можуть віль­но відчужуватись чи переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва, в тому числі внаслідок реорга­нізації юридичної особи чи успадкування або іншим способом, якшо вони не вилучені з обігу чи не обмежені в обігу.

Види об'єктів майнових прав, що можуть належати лише окремим учасникам майнових відносин, обіг яких допускається на підставі спеціального дозволу, визначаються законодавством. Так, відповідно до законодавства України з обігу виключені такі об'єкти, як атомні електростанції. В системі кооперації нема майна, яке було б виключено з обігу. Але можуть бути обігові обмеження щодо окремих видів зброї як об'єкта, що буває у власності кооперативів чи їх об'єднань.

7. У кооперативах використовуються речі (предмети), які ма­ють родові ознаки, спільні властивості, вимірюються вагою, чис­лом, але не виділяються індивідуальними ознаками.

/

Визначення речей за родовими ознаками у кооперативах має практично правове значення. За такими ознаками видається, нап­риклад, сертифікат на якість тих чи інших товарів, що надходять у

продаж, вирішується питання про обмін неякісних товарів, купле­них в магазині, тощо.

Об'єкти права власності кооперативів поділяються на речі, що споживаються, і такі, що не споживаються. До перших належать предмети матеріального світу, використання яких призводить до їх знищення (наприклад, паливо, сигарети, продукти харчування) або до суттєвої видозміни (перетворення сировини в готову продукцію, наприклад, молока — в масло, муки в хліб тощо). Речі, що не споживаються (будинки, сільськогосподарські машини, торговель­не устаткування)!} зберігають цілісність тривалий час, хоча їх поча­ткові корисні властивості піддаються фізичному зношенню в про­цесі використання.

8. Майнові угоди можуть здійснюватися щодо речей, які спо­живаються, і таких, що не споживаються. Предметом договору позики, наприклад, можуть бути тільки речі, що споживаються, оскільки позичальник може використати отриману річ (гроші) і зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості (ст. 374 Цивільного кодексу).

9. Інакше вирішуються питання майнового найму.

Тут пред­метом договору може бути тільки річ, що не споживається, оскільки після припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути майно майнодавцеві в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або в стані, обумовленому догово­ром (ст. 265 Цивільного кодексу).

10. Майнові об'єкти можуть бути подільні і неподільні. Поді­льні речі в результаті розподілу не змінюють початкового господа­рського призначення.етак, тваринницька ферма кооперативу може бути розподілена в нгп-урі між двома чи трьома власниками. Внас­лідок внутрішнього переобладнання робота в них може здійснюва­тись в двох чи трьох самостійних частинах (секціях). Але загальний вигляд не змінюється. Після набуття власності кожен з власників чи один з них може свою частину добудувати і дещо змінити її. Кожна з подільних частин може бути окремим предметом договору купівлі-гіродажу, обміну, дарування тощо. Вона виступає як самос­тійний об'єкт майнових правовідносин. Неподільні речі в натурі поділити неможливо. Не можна, наприклад, розділити на двох автомашину, телевізор, оскільки внаслідок такого поділу річ втра­тить свою початкову властивість.

11. Розподільні відносини можуть здійснюватись і Щодо непо­дільних речей, але на інших засадах. Тут може бути розподіл права власності на частки між декількома особами. Так, автомашина може належати на праві спільної сумісної чи спільної часткової власності трьом особам. Один із співвласників має право продажу своєї частки сторонній особі на праві спільної сумісної чи спільної часткової власності, але правом першого покупця може скориста­тись один із співвласників. Покупець у такому разі набуває права володіти, користуватися і розпоряджатися автомашиною спільно з іншими співвласниками, на підставі домовленості з ними.

12. У цивільному обігу речі можуть вступати як окремі пред­мети і як їх сукупність. Сукупність речей — це комплекс фізично розрізнених предметів, які мають спільне цільове призначення (пара взуття, гарнітур меблів, колекція картин). Як єдиний суміс­ний майновий комплекс може розглядатись усе майно підприємст­ва (будівлі, споруди, верстати, устаткування, транспорт, складські приміщення), якщо воно забезпечує єдиний технологічний процес виробництва чи іншої діяльності. Сукупність речей (їх комплекс) за загальним правилом виступає як єдиний сумісний об'єкт майнових правовідносин. Тому не можна погодитись з пропозицією про розподіл майна конкретного підприємства, наприклад, хлібозаводу, з тим, щоб виділити його конкретну частину у власність трудового колективу.

13. Окреме місце в системі об'єктів майнових правовідносин займають гілоди і доходи. Плоди і доходи, які отримані від якоїсь речі, за загальним правилом, належать її власникові. У зв'язку з цим неправомірним було б рішення трудового колективу того ж хлібо­заводу чи іншого підприємства, що належить на праві власності облспоживспілці, визнати за ним, тобто за трудовим колективом, частину майна, набутого за рахунок доходів, отриманих внаслідок господарської експлуатації її підприємства. Від цього треба відріз­няти право на частину доходу, що розподіляється між членами споживчого товариства і працівниками за результатами господарсь­кої діяльності. Винятки можуть бути лише у деяких випадках. Наприклад, споживче товариство, як власник може передати в безоплатне тимчасове користування іншій юридичній чи фізичній особі частину магазину чи весь магазин з умовою, що всі доходи, отримані в період його експлуатації, залишаються в користувача.

14. До окремої категорії речей за родовими ознаками як об'єктів права власності належать гроші і цінні папери. Вони займають у цивільних правовідносинах особливе місце. Як об'єкт права гроші виконують платіжну функцію. Грішми особа вправі погасити майновий борг перед кредитором, якщо інше не встанов­лено законом чи договором. Одночасно гроші можуть виступати самостійним об'єктом у договорах позики, при заповіті, внеску в ощадній касі та ін.

Цінні папери: акції, облігації, векселі, чеки, ощадні книжки — це документи, за допомогою яких їх володільник (держатель) здій­снює передбачене в них майнове право. Володільник цінних папе­рів має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати відпові­дні дії майнового характеру, що в них передбачені.

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 3. Об'єкти права власності кооперативів та їх об'єднань:

  1. § 3. Права і обов'язки кооперативів та їх об'єднань як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
  2. § 2. Правове становище об'єднання кооперативів (спілки)
  3. § 5. Органи самоврядування об'єднань кооперативів (спілок)
  4. § 2. Суб'єкти право власності в кооперації
  5. Правове становище кооперативів та їх об'єднань
  6. § 4. Правове регулювання спільної діяльності кооперативів та їх об'єднань
  7. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності кооперативів та їх об'єднань
  8. § 5. Майнові фонди кооперативу та об'єднання кооперативів, їх структура і правовий режим
  9. § 1. Зовнішньоекономічна діяльність кооперативів та їх об'єднань як предмет правового регулювання
  10. § 2. Організаційно-правове забезпечення фінансових операцій кооперативів, об'єднань та створених ними підприємств і організацій
  11. § 3. Правове регулювання розрахунково- касових операцій кооперативів, їх об'єднань та створенихними підприємств і організацій
  12. § 4. Функції і компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування у питаннях діяльності кооперативів та їх об'єднань (спілок)
  13. § 5. Договори у сфері матеріально-технічного, науково-технічного та інформаційного забезпечення кооперативів та їх об'єднань (спілок)