<<
>>

ОСНОВНІ МАЙНОВІ ПРАВА УЧАСНИКІВ

Право брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди)

Одним з основних майнових прав учасників господарських товариств є право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Правом на отримання частки прибутку (дивідендів) користуються особи, які є учасниками господарського товариства на початок строку виплати дивідендів. За загальним правилом учасник має право одержати частину прибутку товариства пропорційно своїй частці у статутному капіталі.

Згідно зі ст. І23 ЦК України прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.

Таким чином, учасники повного товариства можуть визначити інші правила розподілу прибутку між учасниками, закріпивши їх в засновницькому договорі або іншому документі внутрішнього характеру. Учасник повного товариства не може бути позбавлений права на участь у розподілі прибутку чи збитків.

Вкладники командитного товариства мають право, згідно із законом, одержувати частину прибутку командитного товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором чи меморандумом.

Порядок прийняття рішення про розподіл прибутку та виплати частини прибутку учасникам товариства має бути врегульований установчими документами господарського товариства.

Принципи корпоративного управління передбачають загальні засади виплати дивідендів акціонерам. Акціонер має право отримати частину прибутку товариства у розмірі, пропорційному належній акціонерові кількості акцій.

Слід зазначити, що розмір та порядок виплати дивідендів відрізняється залежно від того, чи є акціонер власником простої чи привілейованої акції.

Так, за простими акціями дивіденди виплачують лише за наявності прибутку за результатами фінансового року. Дивіденди власникам привілейованих акцій виплачують незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства. За відсутності прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачують за рахунок резервного (страхового) фонду.

Відрізняється і розмір дивідендів, що нараховують та виплачують на прості та привілейовані акції. Розмір дивідендів, що нараховують на просту акцію, залежить від розміру одержаного товариством прибутку. Дивіденди за привілейованими акціями є фіксованими і можуть бути збільшені в тих випадках, коли розмір дивідендів за простими акціями перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями.

На кожну випущену товариством акцію однієї категорії виплачується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі.

Право одержати частину майна у разі ліквідації товариства

Наступним майновим правом учасника господарського товариства є право одержати частину майна у разі ліквідації товариства.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, згідно зі ст. 111 ЦК України, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Стаття 21 Закону про господарські товариства передбачає, що грошові кошти, що належать товариству, враховуючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених законом та установчими документами. Розподілу між учасниками підлягають тільки ті грошові кошти, що залишилися після розрахунків з оплати праці з найманими працівниками, виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами. Майно має бути розподілено між учасниками у шестимісячний строк після опублікування інформації про ліквідацію господарського товариства.

Досить часто на практиці у разі ліквідації господарських товариств виникають спори.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.

Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

Слід зазначити, що в окремих випадках певні категорії учасників мають право на одержання частини майна товариства при ліквідації переважно перед іншими учасниками. Учасниками, які мають переважне право на одержання частини майна, є акціонери — власники привілейованих акцій та вкладники командитного товариства. Так, власники привілейованих акцій, згідно зі ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», мають переважні стосовно власників простих акцій права на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.

У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків із кредиторами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах, встановлених ЦК України, іншим законом і засновницьким договором (меморандумом). За недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.

Слід зазначити, що на сьогодні чинне законодавство не регламентує ряду важливих питань, пов’язаних із розподілом майна при ліквідації господарського товариства, зокрема, порядок оцінки майна під час ліквідації, відмову учасника від одержання належної йому частини майна, можливість розподілу між учасниками не тільки грошових коштів, а й речей чи іншого майна. Саме тому зазначені питання необхідно врегулювати в установчих документах господарських товариств.

Право одержати вартість частини майна, пропорційну частці учасника господарського товариства в статутному (складеному) капіталі

До майнових прав учасників господарських товариств належить також право одержати вартість частини майна, пропорційну частці учасника господарського товариства в статутному (складеному) капіталі, у разі виходу, виключення учасника та інших передбачених законом випадках.

Стаття 130 ЦК України регламентує порядок здійснення розрахунків у разі виходу, виключення та вибуття учасника з повного товариства. Так, учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув із повного товариства з підстав, встановлених законодавством, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором.

Порядок визначення вартості частки учасника у майні повного товариства та строки її виплати встановлюються засновницьким договором і законом.

Проведення розрахунків з учасниками товариства з обмеженою відповідальністю передбачено ст. 148 ЦК України. Так, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Розрахунки з учасником мають бути проведені після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов із товариства. Учаснику має бути виплачена вартість належного йому майна не пізніше ніж через 12 місяців із дня виходу.

На сьогодні чинне законодавство не містить визначення поняття «день виходу». Саме тому незрозумілим є питання, яку дату вважати днем виходу учасника з товариства:

— дату подання учасником заяви (рішення) про вихід із господарського товариства;

— дату прийняття загальними зборами учасників рішення про вихід учасника з господарського товариства;

— дату реєстрації змін до установчих документів товариства, пов’язаних із виходом учасника з товариства.

Неоднозначною є і практика господарських судів із розглядуваного питання. В Узагальненні практики розгляду судами корпоративних спорів увага господарських судів привертається до того, що вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у зв’язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід із товариства у встановленому порядку.

Днем подачі такої заяви слід розглядати день передачі її учасником будь- якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства, а не тільки зборам товариства, підставою скликання яких була заява позивача про вихід із товариства, або день вручення заяви уповноваженим особам товариства органами зв’язку.

Визначення поняття «день виходу» учасника з товариства безпосередньо пов’язано із реалізацією учасником свого права на отримання вартості частини майна, пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства.

Саме тому закріплення в установчих документах цього визначення дозволить уникнути значної кількості спорів, пов’ язаних із виходом із товариства.

Слід зазначити, що за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Слід зазначити, що досить часто на практиці статути товариств з обмеженою відповідальністю не містять порядку визначення вартості частини майна товариства, що пропорційна частці учасника в статутному капіталі. Саме тому постійно зростає кількість спорів, що пов’ язані з визначенням частки учасника у статутному капіталі господарського товариства. Спори, що виникають у зв’язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Право відчужити частку у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві

Важливим майновим правом, гарантування якого учасникам пожвавлює корпоративні відносини, є право відчужити частку у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Право відчужити частку у статутному (складеному) капіталі мають учасники товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного та коман- дитного товариств. Право на відчуження цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві (акцій) мають акціонери.

Учасники товариства з обмеженою та товариства з додатковою відповідальністю мають право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі або її частину одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю своєї частки у статутному капіталі або її частини третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі передачі частки у статутному капіталі товариства або її частини третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов’язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов’язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до положень ЦК України.

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи — учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються розрахунки відповідно до положень ст. 148 ЦК України.

Учасник повного товариства, а також повний учасник командитного товариства мають право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі. У разі передання частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину).

Особа, якій передано частку (її частину), відповідає за зобов’язаннями товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

У разі передання учасником товариства усієї частки іншій особі участь цього учасника в товаристві припиняється. Учасник повного товариства, повний учасник командитного товариства, участь якого в товаристві припинена, відповідає за зобов’ язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років із дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

Вкладник командитного товариства має право передати свою частку у складеному капіталі товариства або її частину іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство. Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі командит- ного товариства.

Поряд із розглянутими правами учасники господарських товариств можуть мати й інші права, які визначаються законом або установчими документами відповідного господарського товариства.

<< | >>
Источник: Мельник О.О.. Корпоративне право: Навчальний посібник. 2009

Еще по теме ОСНОВНІ МАЙНОВІ ПРАВА УЧАСНИКІВ:

  1. ОСНОВНІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА УЧАСНИКІВ
  2. § 6. Майнові права та обов'язки підприємств (організацій), створених кооперативами та їх об'єднаннями
  3. Сенюта І.Я., Клапатий Д.Й.. Права учасників антитерористичної операції у сфері охорони здоров’я. 2016, 2016
  4. § 3. Права учасників господарського товариства
  5. § 1. Акціонер та його основні права
  6. §1. Основні поняття спадкового права
  7. 4. Основні риси права
  8. 5. Основні риси права
  9. Основні права акціонерів
  10. § 2. Основні риси звичаєвого права
  11. Поняття та основні риси системи права