<<
>>

Позови про примушення реєстратора (зберігана) здійснити дії з оформлення прав на акції або визнання прав акціонера

. Оскільки функції реєстратора та зберігача цінних паперів щодо власника акцій є загалом подібними, надалі розглядаються особливості подання позовів проти реєстратора.

Взагалі-то належне ведення реєстру власників іменних акцій покликано захищати права акціонерів.

Порушення ж їх виникає в разі недодержання вимог запису в реєстрі як умови переходу права власності на неї. Сторонам за договором купівлі-продажу акцій ніщо не перешкоджає оформити запис у реєстратора належним чином.

Часто саме при заявленні акціонером майнових вимог до АТ з’ясовуються і порушення його немайнових прав. Наприклад, П. звернувся до суду з позовом до АТ «Молоко» про стягнення певної грошової суми, оскільки на оприлюднену в газеті пропозицію про випуск і продаж акцій цього товариства він відгукнувся, сплатив відповідачеві грошові кошти за 15 акцій, але ні акцій, ні дивідендів так і не одержав. Між тим це АТ виступило засновником АТ «Зодіак», у реєстрі якого і значився П. як власник 15 акцій. Суд, відмовивши П.

у позові, мотивував це тим, що він не заявляв вимог про визнання його включення до відповідного реєстру незаконним і тому в суду не було підстав для повернення внесеної грошової суми. Наведена ситуація виявилася можливою, зважаючи на випуск акцій у бездокументарній формі[701], але практика свідчить про те, що й за наявності сертифікатів акцій виникають спори щодо кількості акцій і порядку виникнення прав власності на них. Так, у зв’язку з розбіжностями при веденні обліку виданих, погашених, анульованих і втрачених сертифікатів акцій, а також через зміну реєстратора виник спір між компанією «Сапієнс Інвестментс Компані Лімітед» (Республіка Кіпр) і АТ «Форма Класік Реєстр» (м. Харків) щодо кількості акцій АТ «Пивзавод «Рогань»»[702]. При вирішенні його суд виходив із вимог щодо внесення до системи реєстру запису про передання права власності і визнав, що при різночитанні в документах позивача і відповідача немає підстав для внесення змін до реєстру.

В разі недодержання порядку відчуження акцій, але за наявності всіх документів, що підтверджують такий перехід, реєстратор за заявою останнього одержувача акції може проаналізувати весь ланцюжок переходу прав власності на акції і зареєструвати їх за ним. У разі відсутності документів, які вимагає реєстратор, їх пропажі, неналежного оформлення при неможливості або ускладненості знайти всіх необхідних відчу- жувачів-одержувачів, думається, правильним було б визнати за останнім одержувачем право власності на акції по суду.

Трапляються випадки безпідставного здійснення запису в реєстрі про зміну власності на акції без згоди їх власника. Акціонери звертаються до суду за захистом своїх прав з вимогою про визнання недійсним запису в реєстрі. За такими позовами суди іноді припиняли провадження у справі, посилаючись на те, що такий запис не можна вважати ні правочином, ні актом державного органу. Законодавством такий спосіб захисту цивільних прав не передбачається. Позитивним слід визнати досвід судових органів РФ з цих питань. Так, Президія Вищого адміністративного суду РФ визнала наведені доводи необгрунтованими і зазначила, що запис у реєстрі фіксує право власності на акції і внесення змін до цього запису без відома власника порушує його право, яке підлягає захисту[703].

Щодо права витребувати свої акції від третіх осіб слід зауважити, що згідно зі ст. 389 ЦК цінні папери на пред’явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача. Для акцій нині це правило не має значення, оскільки за ст. 6 Закону «Про цінні папери і фондовий ринок» акції можуть бути лише іменними.

Що стосується витребування іменних акцій, то перешкод для цього не повинно бути, однак цей підхід видається таким, що не виправдовує себе, оскільки акціонер має це право незалежно від наявності в нього сертифікату акції. Ці права підтверджуються випискою з реєстру акціонерів, і тому у витребуванні акції немає необхідності.

Нарешті, захисту інтересів інвесторів сприяло б регулювання питань здійснення корпоративних прав у період між складанням списку учасників ЗЗ і датою їх проведення, оскільки заборони на вчинення право- чинів із акціями в цей період бути не повинно, однак саме тоді виникає подвійне становище в акціонера, який продав свої акції, і особи, яка придбала їх, але позбавлена права на участь у ЗЗ.

У Законі РФ «Про акціонерні товариства» здійснена, на наш погляд, невдала спроба вирішити це питання встановленням обов’язку продавця акцій видати покупцеві доручення на участь у ЗЗ, що може бути також додатково передбачено і в договорі купівлі-продажу акцій. Вважаємо, що цим, по-перше, порушується добровільність волевиявлення продавця, яка є необхідною умовою дійсності правочинів; по-друге, у будь-який час продавець може скасувати це доручення. Очевидно, в законодавстві України слід зберегти правила про складання списків акціонерів, які мають право на участь у ЗЗ за станом на певну дату, але водночас передбачити, що особи, які придбали акції в період після дати складання цих списків і до початку зборів, мають право брати в них участь при поданні необхідних документів, що підтверджують перехід права власності на акції. При цьому має бути встановлено, що АТ не зобов’язане попереджати таких осіб про дату та місце проведення ЗЗ, порядок денний та ін.

Примушення АТ викупити акції у випадках, коли акціонер має право на викуп згідно із законом. Своєрідність механізмів охорони прав акціонерів проявляється у можливості вимагати від АТ викупу в них акцій, коли товариство відмовляється або ухиляється від цього. Право на викуп акцій виникає в акціонерів у разі ухвалення ЗЗ рішення про вчинення АТ значних правочинів, розмір яких перевищує вказаний у п. 144 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, або про реструктуризацію чи реорганізацію АТ. Отже, виконавчий орган АТ при підготовці для розгляду ЗЗ такого рішення має виходити з можливості задоволення вимог акціонерів, незгодних із таким рішенням, про викуп у них акцій. Г аран- тією додержання прав для цих акціонерів є обов’язок АТ виплатити їм балансову вартість акцій.

Із цього приводу слід відзначити деяку непослідовність законодавця у введенні такої норми та її суперечливість. Це пов’язано з тим, що, по- перше, вона повинна діяти щодо всіх акціонерів, а не тільки тих, хто має акції ВАТ, створених у процесі приватизації.

Так, по справі за позовом ТОВ «Газресурс» до ВАТ «Украналіт» відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, аргументував свою позицію тим, що акції позивач придбав на вторинному ринку цінних паперів через декілька років після завершення приватизаційного процесу ВАТ «Украналіт», а тому не є і не може бути учасником первинного ринку цінних паперів. Як наслідок, на нього не поширюється регулювання відносин у сфері приватизації, зокрема Державна програма приватизації, в якій встановлено право акціонера вимагати викупу акцій. Як видно, при цьому не обговорювався нормативно-правовий акт, затверджений рішенням ДКЦПФР від 23 грудня 1998 р. № 199[704], в якому відтворюється положення Державної програми приватизації, але стосується воно вже не лише АТ, створених внаслідок приватизації, а всіх АТ. Звичайно, прийняттям цього акта, ДКЦПФР вийшла за межі своїх прав і в цій частині він має визнаватися незаконним. Утім, цікаво, що по цій справі Верховний Суд України не надав цим обставинам належної оцінки, а обмежився лише формальним підходом, вказавши, що приватизація відповідача відбувалася до прийняття Державної програми приватизації на 2000-2002 роки. На той час діяла Державна програма приватизації на 1998 рік, в якій не було встановлено право акціонера на викуп. Оскільки ж закон зворотної сили не має, то таке право акціонери ВАТ «Украналіт» в будь-якому разі не набули[705].

По-друге, виплата акціонерам балансової вартості акцій порушує компенсаційну функцію захисту, бо акціонер унаслідок подібного механізму набуває більше того, що він мав, оскільки якщо б він реалізовував свої акції, то їх вартість визначалася б на ринку, а не балансовою вартістю активів. До речі, у наведеному прикладі по спору між ТОВ «Газресурс» та ВАТ «Украналіт» позивач намагався стягнути з відповідача не балансову, а ринкову вартість акцій, хоча й цьому питанню уваги в справі приділено не було.

По-третє, законодавство не визначає механізми і строки, протягом яких буде здійснено виплату компенсацій за акції (їх викуп), що може призвести до знецінення коштів.

Усе це робить захист прав акціонерів важкоздійснюваним. Тому в законодавстві України слід передбачити норму про визначення ціни акцій, що підлягають викупу, незалежними оцінювачами. Можливо, доцільним є встановлення національного стандарту оцінки цінних паперів, зокрема акцій.

Крім того, видається за необхідне встановити право викупу для акціонерів у разі, якщо пакет акцій АТ розміром понад 75 % належить одному акціонеру. Для запобігання порушенням прав останніх акціонерів, які вже не матимуть ніякого впливу на ухвалення рішень ЗЗ, великий акціонер повинен запропонувати їм викупити у них акції.

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме Позови про примушення реєстратора (зберігана) здійснити дії з оформлення прав на акції або визнання прав акціонера:

  1. Позови, пов’язані із порушенням права акціонера на інформацію.
  2. Модуль 2. ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ( ПОЗОВИ)
  3. Розділ 8. Особливі положення для позовів про визнання ад­міністративного акта недійсним і про присудження адміністра­тивної установи прийняти адміністративний акт
  4. § 7. Організаційні дії щодо припинення господарського товариства, визнаного банкрутом
  5. Стаття 82. Захист прав кредиторів при злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні акціонерного товариства
  6. ЛЕКЦИЯ № 26. Оформление наследственных прав
  7. Основна інформація про акції акціонерних товариств
  8. Розділ V УЧЕННЯ ПРО ПОЗОВ (ПРОЦЕС)
  9. § 6. Постановлення судового рішення про визнання боржника банкрутом
  10. Забезпечення прав акціонерів встановленням механізму реалізації їх прав на інформацію та захист.
  11. Статья 7.12. Нарушение авторских и смежных прав, изобретательских и патентных прав Комментарий к статье 7.12
  12. § 7. Компенсация морального вреда при нарушении прав потребителей и иных имущественных прав
  13. ПРИНЦИПЫ ЕВРОПЕЙСКОЙ КОНВЕНЦИИ О ЗАЩИТЕ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА, КАСАЮЩИЕСЯ ЗАШИТЫ ПРАВ СОБСТВЕННОСТИ:
  14. § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
  15. Лекция 1. Понятие прав и свобод человека, гражданина и личности. Классификация прав и свобод
  16. Порядок государственной регистрации прав на землю Государственная регистрация прав проводится в следующем порядке: