<<
>>

“Право компаній”

- власне так сформульовано назву сфери, у якій має бути досягнуто приблизної адекватності законодавства України із законодавством ЄС у відповідності із статтею 51 Угоди про Партнерство та Співробітництво між Європейськими Спільнотами та Україною,[1] [2] [3] [4] [5] єдиного дотепер ухваленого документу, що регулював відносини між Україною та Європейським Союзом.

Узгодження законодавства у сфері права компаній, або права господарських товариств є одним із головних завдань гармонізації законодавства ЄС. На думку Європейської Комісії право компаній “можна вважати головним підмурком усієї ринкової економіки”. Що ж таке європейське право компаній?

Компанії та інші корпорації, у тому стані, у якому вони на сьогодні домінують у західній Європі, надзвичайно різняться між собою. До теперішнього моменту корпорації були утвореннями тільки власних правових систем. Свою діяльність за кордоном вони здійснювали виключно у формі створення філій, представництв та відділень.

При цьому відокремлені підрозділи компанії утворювалися згідно з режимом міжнародного приватного згідно з колізійними нормами. Із часом під впливом процесів глобалізації та зростання кількості міжнародних корпорацій постало питання створення правового простору, який би забезпечував уніфіковане регулювання. На рівні Європейської Спільноти це питання було вирішено шляхом запровадження програми узгодження законодавства у сфері права компаній, яка стала наступним кроком європейської інтеграції на виконання цілей створення Європейських Спільнот.

Узгодження права компаній у межах ЄС було покликане сприяти економічній інтеграції держав-членів і розпочалося в 1961 році зі скасуванням обмежень на свободу здійснення підприємницької діяльності.

Метою такого узгодження була реалізація основних свобод європейського права, якими є свобода підприємницької діяльності, свобода пересування осіб, товарів, свобода надання послуг та свобода руху капіталу. Реалізація вказаних свобод невідривно пов’язана з основною метою Європейської Спільноти, що полягає в ефективному функціонуванні внутрішнього ринку, яке гарантується фундаментальними свободами, наданими громадянам Спільноти.

До норм первинного законодавства ЄС у сфері права компаній відносять норми Договору про заснування Європейської Спільноти (ДзЄС). До вторинного законодавства ЄС відносяться регламенти, директиви, рішення та акти так званого “м’якого права” ЄС.4

Регламенти є документами загального застосування. Це загальнообов’язкові нормативні акти, які містять норми прямої дії, які є обов’язковими в усіх державах ЄС. Регламенти можуть бути застосовані громадянами держав-членів в національному суді у позові проти громадян держави-члена або з метою оспорювання правомірності національного законодавства, яке суперечить загальній меті, встановленій у регламенті. Окрім того, положення регламентів можуть означати недійсність цілої частини національного законодавства у певній сфері.5 У сфері права компаній регламенти ЄС створюють так званий пан-європейський кодекс права компаній - правовий простір для діяльності транскордонних товариств.

Директиви адресовані державам-членам та є обов’язковими щодо досягнення зазначеної в них цілі, проте форми та методи досягнення цієї цілі залишені на розсуд держав-членів.[6] [7] Вони ухвалюються з метою подальшої імплементації та не мають прямої дії. Хоча, якщо положення Директиви стосовно певного питання є безумовними та сформульовані достатньо чітко, фізичні особи мають право посилатися на такі положення Директиви у національних судах у

7

позові проти держави.

До актів “м’якого права” відносяться рекомендації, висновки та заяви органів ЄС и членів Комісії ЄС. Вони не мають імперативного характеру, але можуть бути використані як допомога в тлумаченні законодавства ЄС.

1.1.

<< | >>
Источник: МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА.. ПРАВО КОМПАНІЙ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. © Державний департамент з питань адаптації законодавства.. 2009

Еще по теме “Право компаній”:

  1. Статья 7.12. Нарушение авторских и смежных прав, изобретательских и патентных прав Комментарий к статье 7.12
  2. § 7. Компенсация морального вреда при нарушении прав потребителей и иных имущественных прав
  3. Забезпечення прав акціонерів встановленням механізму реалізації їх прав на інформацію та захист.
  4. Позови про примушення реєстратора (зберігана) здійснити дії з оформлення прав на акції або визнання прав акціонера
  5. ПРИНЦИПЫ ЕВРОПЕЙСКОЙ КОНВЕНЦИИ О ЗАЩИТЕ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА, КАСАЮЩИЕСЯ ЗАШИТЫ ПРАВ СОБСТВЕННОСТИ:
  6. § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
  7. Лекция 1. Понятие прав и свобод человека, гражданина и личности. Классификация прав и свобод
  8. Порядок государственной регистрации прав на землю Государственная регистрация прав проводится в следующем порядке:
  9. Еволюція прав людини. Покоління прав людини
  10. 1. В государственной регистрации прав может быть отказано в случае, если право на земельный участок, о государственной регистрации которого просит заявитель, не является правом, подлежащим государственной регистрации прав.
  11. § 2. Виды вещных прав 1. Отдельные виды вещных прав и их классификация
  12. § 1. Понятие и основные гражданско-правовые способы защиты вещных прав 1. Гражданско-правовая охрана и защита вещных прав