§ 5. Правове регулювання договірних відносин державних і кооперативних органів

1.

2. У процесі своєї господарської діяльності виникає необхід­ність для спільного вирішення державними і кооперативними орга­нами питань виробництва сільськогосподарської та іншої продук­ції, торговельного обслуговування населення, закупівель і перероб­ки сільськогосподарської продукції та сировини, виробництва то­варів народного споживання, надання населенню різних послуг, будівництва торгових підприємств, шляхів тошо.

3. Об'єднання господарських і фінансових ресурсів здійснює­ться на підставі договорів, шо характеризуються:

а) добровільністю об'єднання ресурсів і спільної діяльності;

б) рівністю сторін у взаємовідносинах;

в) правом кооперативних організацій користуватись кредита­ми держави і комерційних банків;

г) правом кооперативних організацій користуватись матеріаль­ними ресурсами держави;

д) правом кооперації на оренду державних приміщень для здійснення торговельного обслуговування, закупівель і переробки сільськогосподарської сировини і продукції, виробництва товарів народного споживання, побутових послуг тощо;

є) правомірністю дій державних і кооперативних органів.

Тут можливі такі конструкції взаємовідносин між державними і кооперативними органами:

1) державний орган — орган управління певного кооперативу, товариства, об'єднання.

2) державний орган — орган управління кооперативного об'єд­нання (спілки). Законами України «Про споживчу кооперацію» (п. 2 ст. 8) та «Про сільськогосподарську кооперацію» (п. З ст. 26) встано­влено, шо кооперативи і споживчі товариства можуть делегувати свої повноваження об'єднанням, спілкам, в тому числі і на укладення будь-яких договорів. При цьому таке делегування здійснюється шля­хом включення окремих повноважень до статуту, прийняття окремого рішення або ж укладення спеціального договору.

Договори між державними і кооперативними органами нале­жать до господарських договорів і здійснюються в межах, встанов­лених чинним законодавством для цієї категорії договорів.