<<
>>

§ 3. Правове регулювання розрахунково- касових операцій кооперативів, їх об'єднань та створенихними підприємств і організацій

1.

2. Життєздатність ринкової системи господарювання багато в чому визначається станом системи безготівкових і готівкових роз­рахунків в народному господарстві.

Безготівковий оборот в Україні здійснюється відповідно до Порядку організації розрахунково-касового обслуговування комер­ційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банка­ми, затвердженого постановою Національного банку України (НБУ) від 30.06.1995 р.

№ 166[121], та інструкцією № 3 про відкриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою Поста­новою правління НБУ від 27.05.1996 р. № 121[122]. Згідно з цими документами, банки України відкривають своїм клієнтам розраху­нкові, поточні чи бюджетні рахунки. Названі види рахунків відкри­ваються в установі банку за місцем реєстрації підприємства або у будь-якому банку України за згодою сторін. Кожне підприємство може мати тільки один розрахунковий чи поточний рахунок.

3. Взаємовідносини між комерційними банками та їхніми клієнтами будуються на договірних засадах і здійснюються на пла­тній основі. Так, банк має право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта, сплачуючи за це плату у розмірах, визначених взаємним договором. Банк зобов'язаний здійснювати розрахункові операції і касове обслуговування клієнта та забезпечувати транспо­ртне обслуговування перевезень готівки.

Нарахування та сплата відсотків за банківський кредит здійс­нюється згідно Порядком нарахування, обліку, сплати та стягнення процентів і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банків, затвердженого постановою правління НБУ від 16.09.1994 р. (лист НБУ від 21.09.1994 р.)[123], та доповнень до нього, що містяться у спільному листі Національного банку України і Міністерства фінансів України від 26.06.1995 р.

№17003/497 та № 09-І1/63[124].

3. Безготівкові розрахунки проводяться банками за доручен­ням клієнта шляхом списання грошових коштів з його рахунку і зарахування їх на рахунок юридичної особи, вказаної клієнтом. Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти докумен­тів та документообіг визначені Положенням про безготівкові розра­хунки в господарському обороті України, затвердженим постано­вою правління НБУ від 24.05.1993 р. № 37[125]. Відповідно до цього Положення безготівкові розрахунки в Україні можуть здійснювати­ся в формах платіжних доручень, вимог-доручень, чеків, акредити­вів, векселів. Цим формам відповідають певні стандартні розрахун­кові документи, які обслуговують платіжний оборот.

Відповідно до названого Положення в об'єднаннях (спілках) кооперативів можуть розроблятися внутрішньосистемні документи, що регулюють безготівкові розрахунки, конкретизуючи загальні норми щодо особливостей діяльності певної кооперативної систе­ми. Так, в межах системи споживчої кооперації безготівкові розра­хунки регулюються Положенням про особливості організації безго­тівкових розрахунків у господарському обороті споживчої коопера­ції України[126]. В цьому Положенні вказується, що основною формою внутрішньосистемних розрахунків за отримані товари є платіжні вимоги-доручення, якщо інше не передбачене договором. Платіжна вимога-доручення передається платнику у комплекті розрахункових та відвантажувальних документів на поставлені товари в терміни, передбачені договором. В день отримання документів платіжна вимога-доручення заноситься в реєстр календарного графіка плате­жів; один примірник платіжної вимоги-доручення з позначенням «акцептовано» повертається постачальнику товарів у триденний термін, якщо інше не передбачене договором.

Розрахунки за хліб і хлібобулочні вироби, інші продовольчі товари та транспортні послуги здійснюються в порядку планових платежів шляхом виставлення інкасових доручень виходячи з суми щомісячних поставок чи наданих послуг за минулий місяць в терміни, встановлені договором, але не рідше 8, 17, 25 числа поточного місяця.

Кінцевий розрахунок проводиться до 5 числа наступного за звітним місяця.

Розрахунки шодо внутрішньогосподарських відрахувань здійс­нюються щомісячно до 5 числа наступного за звітним періоду, а щодо відрахувань у централізовані фонди — в терміни, визначені органом, який їх затвердив.

Платежі підприємствам матеріально-технічного постачання проводяться, як правило, на засадах попередньої оплати, а платежі у доходи бюджетів та до державних цільових фондів — в терміни, визначені чинним законодавством України.

Розрахунки за одержані товари від внутрішньосистемних пос­тачальників та за надані послуги здійснюються у суворій черговості, не пізніше ЗО днів з дня одержання товарів, надання послуг, якшо інше не передбачене договором.

Заборонене проведення платежів з порушенням календарного графіка розрахунків. Платник за кожний день прострочки, згідно з календарним графіком розрахунків, добровільно сплачує одержува­чу коштів пеню у розмірі 1,5% від суми простроченого платежу за товари народного споживання. В інших випадках за невиконання грошових зобов'язань сплачується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, якщо більший розмір пені не обумовлений угодами сторін. Організація контролю за розрахунками передбачає ведення відповідних бухгалтерських регістрів.

4. В Україні поки що досить поширена сфера готівкових розрахунків. Готівковий оборот в Україні регулюється Порядком ведення касових операцій в народному господарстві України, зат­вердженим НБУ 02.02.1995 р.[127] (зі змінами і доповненнями від 21.02.1995 р. і 10.03.1995 р.), а також Інструкцією № 4 про органі­зацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затве­рдженою НБУ 20.06.1995 р. (в редакції постанови Правління Наці­онального банку України від 13.10.1997 р. № 335[128]), Указом Прези­дента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штра­фних санкцій за порушення норм по регулюванню обороту готів­ки», та постановою Правління НБУ від 13.12.1996 р.

№ 323 «Про затвердження доповнення № 1 до Порядку організації розрахунко­во-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і вза­ємовідносин з цього питання між установами НБУ і комерційними банками»[129].

5. Згідно з Порядком ведення касових операцій всі господарю­ючі суб'єкти зобов'язані зберігати свої гроші в установах банків та здійснювати платежі у безготівковому порядку. Готівка одержується ними з банківських установ для розрахунків з працівниками та населенням з оплати праці, грошових виплат та заохочень, інших виплат, що не входять до складу коштів, які спрямовані на спожи­вання, на виплату допомоги, компенсацій, гонорарів, стипендій, пенсій, для покриття витрат на відрядження, на закупівлю сільсь­когосподарської продукції та продуктів її переробки, тваринницької та рослинної сировини, дикорослих плодів і ягід, лікарських рос­лин, макулатури, ганчір'я, склотари, брухту і т.п. Кожне підприєм­ство для здійснення розрахунків готівкою повинне мати касу — спеціально обладнане та ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки.

6. Підприємство може мати у своїй касі готівку в межах ліміту залишку готівки і використовувати її з виручки у межах норм. Ліміти залишку готівки в касі та норми витрачання грошей з виручки встановлюються щорічно і регулюються Тимчасовим поло­женням щодо встановлення ліміту залишку готівки в касі, норм витрачання грошей з виручки, строків і порядку здавання виручки підприємствами, організаціями, установами і колективними сільсь­когосподарськими підприємствами, затвердженим постановою Правління НБУ № 21 від 02.02.1995 р.[130]

На поточні потреби підприємств усіх галузей діяльності видача готівки здійснюється в розрахунку на місяць диференційовано, залежно від чисельності працюючих, в розмірах до 30-ти неоподат­ковуваних мінімумів заробітної плати. За перевищення ліміту зали­шку грошей в касі стягується штраф у дворазовому розмірі суми, виявленої понад встановлений ліміт готівки, а за неоприбуткування (неповне оприбуткування) касою готівки — у п'ятикратному розмі­рі суми, що не оприбуткована.

Підприємства роздрібної торгівлі та громадського харчування можуть витрачати готівку на поточні по­треби або з виручки, або з одержаних в установі банку коштів, не перевищуючи граничних норм. За перевищення норми розходу грошей на поточні потреби стягується штраф в розмірі цього пере­вищення. Готівка, одержана з банку, має витрачатися на ті цілі, на які вона отримана.

7. Торговельним підприємствам і підприємствам громадського харчування норми витрачання готівки з виручки встановлюються у процентах до фактичного місячного товарообороту або обороту громадського харчування. Неторговельним підприємствам і органі­заціям, що мають постійну грошову виручку, норми встановлюють­ся в процентах до місячної суми касової виручки. Підприємствам, організаціям і установам, що не мають постійної грошової виручки, встановлюється місячна норма витрачання готівки з касових надхо­джень в абсолютній сумі.

Без обмеження нормами готівка з виручки підприємств і орга­нізацій торгівлі та громадського харчування може витрачатися: на оплату праці працівників магазинів, буфетів, їдалень та інших торговельних підприємств, підприємств громадського харчування — в межах коштів, що спрямовані на споживання; сільськими і районними споживчими товариствами, які не мають у своєму скла­ді галузевих об'єднань, на виплату заробітної плати працівникам управління, а також працівникам підвідомчих підприємств і органі­зацій, які не перебувають на господарському розрахунку (хлібопе­карень. складів, баз та ін.), у межах коштів, спрямованих на спожи­вання; підприємствами торгівлі на закупівлю поворотної скляної тари у населення.

Усю готівку понад встановлені ліміти залишків підприємство зобов'язане здавати для зарахування на рахунок в порядку і в строки, погоджені з установою банку, в якій відкрито його розра­хунковий рахунок. Готівка, одержана з установи банку на виплату заробітної плати, може зберігатися в касі підприємства протягом трьох робочих днів. Після цього суми грошей, не використаних за призначенням, повергаються в банк не пізніше наступного робочо­го дня.

Строки і порядок здавання виручки встановлюються уста­новами банків кожному підприємству, організації, установі за по­годженням з їхніми керівниками виходячи з необхідності приско­рення обіговості грошей, своєчасного надходження їх у каси банків.

8. Касові операції оформлюються документами, типові міжві­домчі форми яких затверджені Міністерством статистики України за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Порядок розрахунків готівкою громадян при купівлі ними товарів чи оплаті послуг регулюється Законом України «Про засто­сування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касо- вих книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громад­ського харчування та послуг», введеним в дію Постановою Верхов­ної Ради України від 6 липня 1995 р.1 Згідно з положенням назва­ного Закону всі суб'єкти підприємницької діяльності, які здійсню­ють її у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, повинні проводити розрахунки із споживачами через належним чином заре­єстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА) з обов'я­зковою видачею споживачеві касового чека, вести журнал викори­стання ЕККА. складати звіт з операцій, здійснюваних на цьому апараті, і подавати до державних податкових адміністрацій за міс­цем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності щомісячну зві­тність, пов'язану із застосуванням ЕККА.

9. Згідно з вимогами названого Закону та положеннями Поря­дку ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послугами, затвердже­ного наказом Міністерства фінансів України і Міністерства стати­стики України від 21.11.1994 р. № 113/252, без застосування ЕККА. з використанням товарно-касових книг, здійснюються розрахунки із споживачами в окремих формах діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за переліком, який встановлю­ється Міністерством економіки за погодженням з Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі та Міністерством фінансів (хліб і хлібобулочні вироби, морозиво тощо).

Товарно-касова книга повинна вестися в кожному окремому магазині (відокремленому відділі), їдальні, кафе, ресторані, кіоску, павільйоні, лотці, транспортному засобі, призначеному для торгів­лі, в інших подібних господарських одиницях торгівлі та громадсь­кого харчування. Вона складається з товарно-касових звітів, розмі­щених на аркуші з обох боків. У цих звітах відображається рух товарів, грошей, матеріалів і тари: залишки на початок звітного періоду, надходження, реалізація і залишки на кінець періоду. Укоопспілці дозволено за погодженням з Міністерством фінансів і Міністерством статистики встановлювати терміни складання звітів та порядок оформлення і обліку руху товарів і готівки, а за погод­женням з Національним банком — терміни здачі виручки до кас підприємств, установ банків і підприємств зв'язку.

10. У разі порушення встановленого порядку ведення розраху­нків зі споживачами із застосуванням товарно-касових книг за рішенням органів Державної податкової адміністрації прибуток господарюючого суб'єкта, одержаний від продажу населенню това­рів чи продукції за попередній місяць, стягується до відповідного бюджету місцевого самоврядування. При повторному виявленні таких порушень орган, що здійснив державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, позбавляє його права займатися цією діяльністю.

к-ізг

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 3. Правове регулювання розрахунково- касових операцій кооперативів, їх об'єднань та створенихними підприємств і організацій:

  1. § 2. Організаційно-правове забезпечення фінансових операцій кооперативів, об'єднань та створених ними підприємств і організацій
  2. § 3. Правове становище підприємств та організацій, створених кооперативами та їх об'єднаннями
  3. § 4. Правове регулювання спільної діяльності кооперативів та їх об'єднань
  4. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності кооперативів та їх об'єднань
  5. § 1. Зовнішньоекономічна діяльність кооперативів та їх об'єднань як предмет правового регулювання
  6. § 3. Функції і компетенція державних органів у взаємовідносинах з кооперативами, їх об'єднаннями та створеними ними підприємствами і організаціями
  7. § 6. Майнові права та обов'язки підприємств (організацій), створених кооперативами та їх об'єднаннями
  8. § 2. Правове становище об'єднання кооперативів (спілки)
  9. Правове становище кооперативів та їх об'єднань
  10. § 1. Поняття і зміст фінансової діяльності кооперативів та її правове регулювання
  11. § 5. Майнові фонди кооперативу та об'єднання кооперативів, їх структура і правовий режим
  12. 1.13 Підприємство. Об’єднання підприємств
  13. § 2. Правове регулювання договірних відносин кооперативних організацій
  14. Правове регулювання фінансової діяльності кооперативів
  15. § 5. Органи самоврядування об'єднань кооперативів (спілок)
  16. § 3. Об'єкти права власності кооперативів та їх об'єднань
  17. § 5. Договори у сфері матеріально-технічного, науково-технічного та інформаційного забезпечення кооперативів та їх об'єднань (спілок)
  18. § 3. Права і обов'язки кооперативів та їх об'єднань як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
  19. § 4. Функції і компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування у питаннях діяльності кооперативів та їх об'єднань (спілок)