<<
>>

§ 4. Правове становище спільних підприємств у системі кооперації

1.

2. В окремих випадках, коли кооператив чи його об'єднання (спілка) не має фінансової можливості створити підприємство для здійснення виробничої діяльності чи надання послуг кооперативу, його пайовикам, об'єднанням (спілкам) чи іншим кооперативним організаціям, з метою задоволення їх економічних інтересів, ство­рюються спільні підприємства.

Право на створення спільного під­приємства як форми спільного господарювання, передбачено Кон­ституцією України і Законом України «Про підприємства в Україні» (ст.2), «Про споживчу кооперацію» (ст.11), «Про сільськогосподар­ську кооперацію» (ст.26), «Про власність» (ст.З) та ін.

У ст.36 Конституції України записано, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації для задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтере­сів.

Ст.2, п.1 Закону України «Про підприємства в Україні» спіль­ним вважає підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства, відповідно до законодавства України, мо­жуть бути юридичні та фізичні особи України та інших держав.

3. Засновниками спільних підприємств в кооперації можуть бути кооперативи, їх об'єднання (спілки) одного чи різних рівнів. Оскільки це не заборонено законодавством, то у створені спільних підприємств можуть брати участь й інші юридичні особи, громадя­ни України та іноземних держав. Але такі підприємства уже не будуть входити в систему кооперації.

4. Створення спільних підприємств набуло поширення в спо­живчій кооперації України. На таких засадах споживчі товариства району створюють районну заготівельну контору, комбінат громад­ського харчування, інші організації. Районні спілки споживчих товариств утворюють кооперативні торговельні коледжі, а обласні спілки та Укоопспілка є засновниками спільної Львівської комер­ційної академії і Полтавського кооперативного торговельного інс­титуту.

За своєю природою до спільних належало би віднести і міжго­сподарські підприємства та організації, учасниками яких є колгос­пи (тепер колективні сільськогосподарські підприємства). Це — міжгосподарські підприємства з відгодівлі великої рогатої худоби (свиней), міжгосподарські комбікормові заводи, міжгосподарські будівельні організації тощо.

4. Особливості правового становища спільних підприємств у системі кооперації полягають у тому, що в переважній більшості їх засновниками є кооперативи (об'єднання, спілки) відповідної тери­торії (району, області).

Спільні підприємства можуть утворюватись у різних організа- ційно-правових формах. Це можуть бути підприємства, режим дія­льності яких визначається Законом України «Про підприємства в Україні». У відповідності з цим законом вони утворюються, реєст­руються в державних органах, здійснюють господарську діяльність, розподіляють доходи, припиняють своє існування. СП створені у формі господарських товариств, зокрема, акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, не можуть входити в систему кооперації.

Спільні підприємства в таких організаційно-правових формах у відповідності зі ст. 11 Закону «Про споживчу кооперацію» утворені і в системі споживчої кооперації України. Так, на рівні Укоопспіл­ки створені і функціонують акціонерний комерційний банк «Укоо­пспілка», страхове товариство «Укоопспілка», інвестиційна компа­нія «Укоопіпвест», редакція газети «Вісті Центральної спілки спо­живчих товариств України», кущовий інформаційно-обчислюваль­ний центр «Укоопспілка», готель «Кооператор», санаторій «Коопе­ратор», будинок відпочинку «Укоопспілка», друкарня «Укооппоста- чмаш» та ін.

Відповідні спільні підприємства утворені і на рівні облспожи- вспілок. Так, членами Донецької спілки утворено акціонерний банк «Траст», Житомирської — банк «Кооператор», Закарпатської — «Коопінвестбанк». Київської — «Київкоопбанк», Полтавської — «Ворсклабанк», Тернопільської — «Тернопількредит», Хмельниць­кої — акціонерний банк «Поділля», Чернівецької — «Буккоопбанк» та ін.

Перелічені та інші структури, що утворені з участю членів споживчої кооперації діють як спільні підприємства, засновниками яких є на рівні Укоопспілки — обласні споживчі товариства, Кри- мспоживспілка та Укоопспілка, на рівні облспоживспілок — райс- пожнвспілки, облспожнвспілка, Кримспоживспілка.

Спільні підприємства можуть утворюватись і в формі коопера­тивів юридичних осіб. До таких у сільському господарстві належать міжгосподарські (міжколгоспні) організації, які створюються і фу­нкціонують на засадах міжгосподарської кооперації. Характерними ознаками кооперативних форм їх організації є кооперативний принцип: «один член — один голос». Від кожного колгоспу підпри- ємства-учасника обиралася рівна кількість уповноважених предста­вників незалежно від їх майнової участі. У зв'язку з тривалою відсутністю закону про сільськогосподарську кооперацію така до­сить ефективна форма спільної господарської діяльності стала за­непадати, міжгосподарські організації почали перетворюватися у відкриті акціонерні товариства, їх роль в обслуговуванні сільсько­господарських товаровиробників почала знижуватися.

Правове становите кожного з перерахованих форм спільних підприємств з участю кооперативів чи спілок має певні відмінності, їх внутрішні організаційно-економічні відносини регулюються різ­ними законами: про підприємства, про господарські товариства, про кооперацію. Об'єднує їх те, що основними документами, якими визначається їх правове становище, в першу чергу є установчі документи: установчі договори і статути, затверджені засновниками чи учасниками спільних підприємств.

Підсумовуючи можна сказати, що спільні підприємства розме­жовуються за своїм правовим статусом як такі, шо утворюються:

а) в системі кооперації;

б) з участю кооперативів та їх об'єднань, але поза системою даного виду кооперації.

До першого виду входять спільні підприємства, засновниками і учасниками (членами) яких є лише кооперативи та їх об'єднання. Вони засновуються у відповідності із законами «Про споживчу кооперацію» і «Про сільськогосподарську кооперацію».

На такі підприємства поширюються внутрішньокооперативні нормативні акти, прийняті органами управління відповідних об'єднань (спі­лок). На них не розповсюджується дія Закону України «Про госпо­дарські товариства».

До другого виду входять спільні підприємства, що створені у відповідності із Законом України «Про господарські товариства». їх засновниками і учасниками (членами) можуть бути не тільки коо­перативні організації, а й інші фізичні і юридичні особи. На їх діяльність не поширюються внутрішньокооперативні акти об'єд­нань кооперативів (спілок).

4 лютого 1998 р. до Закону України «Про підприємства в Україні» внесені поправки[91]. У новій редакції ст. 2 пункт 1 не передбачає такого виду підприємств як «спільне підприємство». Але це не означає необхідності відмови від такого виду підприємств в системі кооперації. В системі кооперації у відповідності з цим законом можуть створюватись кооперативні підприємства як такі, що засновані на власності об'єднань громадян.

<< | >>

Еще по теме § 4. Правове становище спільних підприємств у системі кооперації:

  1. § 3. Правове становище підприємств та організацій, створених кооперативами та їх об'єднаннями
  2. § 4. Внутрішньокооперативні акти в системі кооперації
  3. § 1. Правове становище кооперативу (товариства)
  4. 1.13 Підприємство. Об’єднання підприємств
  5. § 2. Правове становище об'єднання кооперативів (спілки)
  6. § 3. Правове регулювання господарської діяльності в кооперації
  7. Правове становище окремих груп населення. Особливості рабства
  8. Правове становище кооперативів та їх об'єднань
  9. § 3. Правове регулювання розрахунково- касових операцій кооперативів, їх об'єднань та створенихними підприємств і організацій
  10. §2. Правове становище різних категорій населення Риму
  11. 3. Правове становище населення. Рабовласницька демократія в Афінах
  12. 2. Утворення аристократичної республіки. Правове становище населення
  13. § 4. Правове регулювання кредитних відносин у кооперації
  14. § 2. Організаційно-правове забезпечення фінансових операцій кооперативів, об'єднань та створених ними підприємств і організацій
  15. § 3. Місце криміналістики у системі правових наук
  16. § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права