<<
>>

ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ НАГЛЯДОВОГО ОРГАНУ

Відповідно до ПКУ ОЕСР система корпоративного управління має забезпечувати стратегічне керівництво товариством, ефективний нагляд за діяльністю правління з боку ради, а також відповідальність цієї ради перед товариством та акціонерами.

Під радою тут мається на увазі орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. В умовах дворівневої системи це наглядова рада, за однорівневої системи - це наглядові директори.

Товариства, акції яких котируються на світових біржах, в певних країнах Європи часто контролюються одним великим акціонером чи невеликою групою таких власників акцій. Великі акціонери досить часто добре поінформовані про справи товариства і до того ж вони здійснюють безпосередній контроль за виконавчими директорами. Це важлива перевага, яку переважно мають акціонери, що володіють контрольним пакетом акцій. Проте це може слугувати джерелом потенційних конфліктів інтересів, коли питання стосуються інтересів міноритарних акціонерів, яким, зокрема, не вистачає інформації та ресурсів для контролю за керівництвом, а також за великими акціонерами.

Натомість, наглядові директори, які не залучені до поточних справ товариства, виконують виключно контрольну функцію по відношенню до виконавчих директорів, зокрема, у таких сферах, як фінансова діяльність. Наглядові директори також покликані здійснювати нагляд за основними рішеннями, що можуть вплинути на стратегію підприємства та його майбутнє. Окрім цього виділяють ще три сфери, де існує нагальна потреба у незацікавленому контролі з боку наглядових директорів[119] [120]. Ці сфери включають:

• процес призначення посадових осіб виконавчого органу (директорів);

• питання оплати праці (винагороди) директорів;

133

• питання аудиту звітності товариства.

В цих трьох сферах безперечно буде мати місце конфлікт інтересів.

Під призначенням розуміється продовження власної зайнятості виконавчих директорів у товаристві, так само як їх колег та потенційних працівників, а також осіб, які їх контролюють. Винагородою є виплати, які виконавчі директори отримують за послуги, надані ними товариству. Під аудитом розуміється правильність відображення фінансової та не фінансової звітності про фінансові результати діяльності товариства, за ведення якої відповідають саме виконавчі директори, які одночасно є відповідальними і за підвищення прибутковості діяльності товариства. Відсутність належного нагляду та контролю з боку незалежних наглядових директорів щодо перелічених трьох сфер може стати джерелом суттєвих порушень виконавчими директорами своїх повноважень.

Термін “наглядовий директор”, або схоже на нього поняття директора, що не має виконавчих повноважень, можна зустріти в законодавстві ЄС.[121] Найближчим часом можна очікувати розробки і видання Європейською Комісією рекомендацій для держав-членів щодо запровадження законодавчих норм чи закріплення в національних кодексах корпоративного управління норм, які б встановлювали, що призначення та винагорода директорам, аудит за звітністю товариства здійснюватиметься наглядовими директорами або наглядовою радою. Зокрема, ці положення мають місце у Принципах корпоративного управління ОЕСР.

Наглядова рада має бути незалежною. Під незалежністю розуміється безпосередня непричетність до практичної діяльності товариства та відсутність зв’язку з первинною відповідальністю, яку несуть виконавчі директори, а також відсутність іншої винагороди, окрім повністю задекларованої компенсації за роботу члена наглядової ради. На практиці це може бути реалізовано через створення окремих комітетів з питань призначення виконавчих директорів, з питань встановлення винагороди і проведення аудиту, що матиме у своєму складі принаймні одного наглядового директора з правом вирішального голосу.

Для відповідності критерію незалежності, важливо, щоб наглядовий директор не мав жодних інших ділових стосунків, окрім зайняття посади директора члена наглядової ради, з товариством. Перелік відносин, які вважатимуться свідченням залежності наглядових директорів, має містити принаймні заборону бути:

• особами, які працюють у товаристві,[122] [123] чи були найняті товариством за 5 років перед призначенням на позицію наглядового директора;

• особами, які отримують винагороду від товариства чи виконавчих директорів за консультаційні чи дорадчі послуги;

• особами, які отримують винагороду від товариства, яка пропорційна доходам товариства (зокрема, у вигляді опціонів акцій чи бонусів від прибутку);

• бути акціонерами з контрольним пакетом акцій, що діють самі чи спільно з іншими акціонерами, або їхніми представниками.

Такими акціонерами є ті, хто володіють самі чи спільно з іншими, тридцятьма і більше відсотками

136

статутного капіталу.

Крім того, визначаючи відносини, які позбавляють наглядового директора статусу незалежного, слід брати до уваги також родинні та особисті стосунки.

Є також доцільним, щоб товариства розкривали у своїх річних звітах, хто з наглядових директорів є залежним і чому саме. Якщо директор є залежним, у звіті має бути зазначений характер його зв’язку з товариством, що дає підстави вважати директора залежним. Така практика покращить прозорість і визначеність реальної ролі та позиції наглядових директорів.

У випадках призначення нового директора членом наглядової ради має бути зроблене подібне розкриття інформації у пояснювальному звіті до прийнятого рішення про призначення. Хоча відповідальність за звітування щодо незалежності є колективним обов’язком усієї ради, окремий існуючий чи запропонований директор, щодо якого здійснюється зазначене звітування про незалежність, несе персональну відповідальність за достовірність інформації.

Законодавство держав-членів про товариства часто містить положення щодо компетентності/кваліфікації наглядових директорів. Ці положення зазвичай сформульовані у досить абстрактних термінах, як наприклад, “кваліфікація та навички, якими повинен володіти директор на цій посаді”. Наперед досить важко оцінити, чи відповідає посаді певна особа. Це також залежить від функції члена ради у наглядовій раді. Зважаючи на солідарну відповідальність усіх членів ради директорів за фінансову звітність товариства, базові фінансові навички є необхідним вмінням, яке повинні мати чи яким повинні володіти всі члени ради в разі їх призначення. Окрім того члени ради мають обиратися зважаючи на те, чи вони є фахівцями у певній галузі. Для того, щоб акціонери мали достатній рівень довіри наглядовим директорам, вони мають бути поінформованими про особливі навички цих директорів з огляду на склад ради.

Товариства повинні включати у свої щорічні звіти виконавчого органу опис структурної побудови ради і мають обґрунтувати підстави, з яких конкретні кандидатури наглядових директорів є компетентними для членства в раді.

Подібні вимоги щодо розкриття інформації повинні застосовуватися також під час призначення на посаду.[124]

На сьогодні підвищення ролі наглядових директорів вимагає від них присвячення достатньо часу для виконання своїх обов’язків. Тому має бути встановлено обмеження щодо кількості посад, які вони мають право обіймати, виконуючи роль наглядових директорів. Оптимальна кількість наглядових посад буде різною залежно від виду товариства, галузі, в якій воно працює, та від особливостей посадових обов’язків. З метою запровадження відкритості інформації для акціонерів, товариства повинні висвітлювати інформацію про те, які посади правління інших товариств займають їх наглядові директори.

Що стосується незалежності членів ревізійної комісії, Європейська Комісія виразила намір контролювати процес запровадження державами-членами зазначених правил, і планує розглянути можливість подальшої законотворчої роботи, якщо зусилля держав і рівень дотримання даних правил в товариствах виявляться недостатніми.

4.

<< | >>
Источник: МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА.. ПРАВО КОМПАНІЙ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. © Державний департамент з питань адаптації законодавства.. 2009

Еще по теме ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ НАГЛЯДОВОГО ОРГАНУ:

  1. 3. Наглядова рада і виконавчий орган
  2. 3. Наглядова рада і виконавчий орган
  3. Стаття 58. Засади діяльності виконавчого органу акціонерного товариства
  4. § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
  5. § 3. Принципи організації і діяльності дер­жавного апарату. Поділ державної влади
  6. § 3. Принципи організації і діяльності дер­жавного апарату. Поділ державної влади
  7. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ ВІДПОВІДНО ДО МІЖНАРОДНИХ ПРИНЦИПІВ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
  8. § 4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності органів законо­давчої, виконавчої та судової влади
  9. Наглядова рада
  10. Наглядова рада акціонерного товариства
  11. §3. Принципы административной деятельности органов внутренних дел
  12. 3. Конституционные принципы построения и деятельности системы государственных органов Российской Федерации
  13. Принцип независимости органов, осуществляющих организацию и проведение выборов
  14. Глава 3. Наглядова рада товариства
  15. Розділ VIII. НАГЛЯДОВА РАДА АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
  16. Глава 4. СИСТЕМА ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ И ПРАВОВЫЕ ПРИНЦИПЫ ИХ ОРГАНИЗАЦИИ И ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
  17. Участие в арбитражном процессе государственных органов, органов местного самоуправления и иных органов.
  18. Рассмотрение дел об оспаривании ненормативных правовых актов, решений и действий (бездействия) государственных органов, органов местного самоуправления, иных органов, должностных лиц.
  19. 1.3 Определение места и роли региональных и местных органов власти в государственном механизме при реализации принципа разделения властей